Пам’яті гранатометника Геннадія Гавдюка

Працював трактористом у колгоспі села Гаврилівці.

Односельці цінували його за майстерність, працьовитість та скромність. Виховав дітей, якими дуже пишався.

На захист країни став у 2024 році по мобілізації. Поповнив лави 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади, служив гранатометником у механізованому батальйоні.  

У підрозділі згадують солдата Гавдюка як людину позитивну, відповідальну та «рукасту» — ремонтував все. Мотивував побратимів без зайвих слів — своїм ставленням до життя та роботи. 

Роковим став день 5 жовтня 2025 року, коли Геннадій перебував на бойовому чергуванні неподалік села Кам'янка Харківської області. 

Там було дуже гаряче: ворог гатив з артилерії та атакував наші позиції безпілотниками. 

Після одного з ударів FPV-дрона зв'язок з чоловіком обірвався. Оперативний пошук з повітря не дав результату, а на землі було справжнє пекло… 

Відтоді Геннадій вважався зниклим безвісти. Рідні, близькі та побратими до останнього сподівалися на його повернення. На жаль, дива не сталося: у серпні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила загибель Геннадія Петровича.

Після отримання трагічної звістки у Жванецькій громаді був оголошений день жалоби. Поховали Геннадія Гавдюка з військовими почестями у Гаврилівцях.

Вічна пам'ять та слава!

Ігор Романенко

Фото: Фейсбук-сторінка 3 окремої важкої механізованої Залізної бригади

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Актуальні новини війни