Викрадене мистецтво, збережене в артпринтах

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга зазначає, що гру в нейтральність мистецтва Москва активно використовує, щоб нав’язати власні наративи і просувати власну версію реальності, водночас щодня вбиваючи цивільних людей у нашій країні. «Ми невпинно пояснюємо це партнерам і відкриваємо очі тим, хто ще не побачив за цією "нейтральністю" реального інструменту агресії», –  каже  глава МЗС.

Укрінформ відвідав відкриття виставкового проєкту «Повернення пам'яті. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах. Херсонська колекція». Розповідаємо про 30 картин, які обрали для нагадування  про незаконне вивезення фурами в останні дні тимчасової російської окупації Херсону  восени 2022 року із обласного художнього музею 10 785 одиниць зберігання.

До речі, ще один проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі», що привертає увагу до колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, міжнародним розшуком якої займається Інтерпол і про яку детально писало інформагентство, нині  експонують у Канаді, в Торонто.

КАРТИНИ ЯК ДОКАЗОВА БАЗА СКОЄНИХ РОСІЄЮ ЗЛОЧИНІВ

Очільниця Херсонського художнього музею Аліна Доценко в центрі

У період п’ятого року повномасштабної російсько-української війни питання повернення вкраденої музейної спадщини і притягнення військових злочинців до відповідальності за таке мародерство є пріоритетними для нашої країни поряд з  іншими нагальними. Ці взаємопов’язані контексти, жоден із яких не можна відкласти на потім, нині можна візуалізувати в будівлі МЗС України: на першому поверсі гостей зустрічає виставка сучасних українських оборонних рішень, а на шостому представлені Указ «Про ратифікацію Конвенції про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту і Протоколу цієї Конвенції», датований 9 січня 1957 року, та експозиція про вкрадені РФ у 2022-му картини з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.

Херсонський художній музей. Фото із сторінки закладу у фейсбуку

Нагадаємо, тимчасова російська окупація Херсона тривала із 2 березня по 11 листопада 2022 року. Кільком працівникам Художнього обласного музею вдавалося створювати для нападників міф, що у приміщенні немає експонатів, оскільки офіційно в закладі відбувався ремонт. Проте 19 липня окупанти захопили музей, а за два тижні до деокупації  російські посіпаки почали вивозити цінності, прикриваючи злочин словами про «евакуацію».

Жодного шансу врятувати музейну колекцію у тих умовах не було, каже перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський, який увесь час залишався в тимчасовій окупації. «Росіяни з самого початку взяли на контроль обласний музей. Я впевнений, що вони завчасно планували вивезення цих культурних цінностей. На жаль, була зрада однієї з працівниць іншого закладу. Росіяни, як саранча, п'ять днів  вивозили фурами музейні експонати».

Юрій Соболевський

Юрій Соболевський згадує, що з перших днів, як українські захисники деокупували місто, у Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка була його директорка Аліна Доценко. Пан Юрій розповідає: «Ще не встигли організувати навіть розмінування музею, а пані Аліна вже була там. Коли тоді приїжджав до неї, то затримував за руку і просив: "Будь ласочка, хай сапери відпрацюють", бо росіяни в місті залишили дуже багато підлих пасток, подвійних замінувань».

Аліна Доценко каже, що виставковий проєкт «Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах. Херсонська колекція» чітко маркує країну-агресора Росію як крадія світового масштабу. Кожен артпринт є нагадуванням про тимчасово «порожнє місце» в закладі південного українського міста, яке продовжують обстрілювати російські війська. Водночас ліцензовані репродукції  є доказом у справах про культурний геноцид. «Фізично ці твори все ще в руках ворога, але мистецькими проєктами ми вже зараз повертаємо їх  у публічний простір в Україні та за кордоном», – коментує Аліна Доценко.

Марʼяна Беца в центрі

Заступниця міністра закордонних справ України Марʼяна Беца на відкритті виставки в МЗС зазначила, що в умовах знищення ворогом нашої ідентичності питання  збереження культурної спадщини є надзвичайно важливим. За словами посадовиці,  вивезення музейних цінностей є не лише варварською атакою на українську культуру, а й воєнними злочинами, які документуються для подальшого скеровування матеріалів до міжнародних судових інстанцій. Уже  є низка проваджень у Міжнародному кримінальному суді, Міжнародному суді ООН. Також створюють Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. «Дуже сподіваємося, що такі злочини Росії також будуть частиною доказової бази, яка ляже в основу проваджень проти Росії», – каже Марʼяна Беца.

ТВОРИ ПИМОНЕНКА, ЗАРЕЦЬКОГО, АЙВАЗОВСЬКОГО ТА КАРТИНА, ЯКУ ВРЯТУВАЛИ ВІД НАЦИСТІВ

«Великодня заутреня» Миколи Пимоненка. Артпринт

Проєкт «Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво в музейних артпринтах. Херсонська колекція» створив Херсонський обласний художній музей спільно з мистецькою платформою Vivid Fusion.  Загалом виставка презентує  30 картин. Серед найвідоміших і  впізнаваних представлено варіанти «Колядок» та «Великодньої заутрені» Миколи Пимоненка (1862–1912), який свого часу виставляв свої роботи в Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні.  Його картину «Гопак» придбав Лувр, а «Вихід з церкви у Страсний четвер» – музей у Мюнхені. Митець входив до Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури.

Єдиний твір Віктора Зарецького (1925–1990), який входив до колекції Херсонського художнього музею, – «Українка Ганна Струк». Після вбивства дружини художника – мисткині‑правозахисниці Алли Горської в 1970 році – на його творчий доробок також упродовж кількох десятиліть панувало табу. Свою україноцентричну позицію шістдесятника митець зафіксував уже в назві роботи. Мистецтвознавці кажуть, що створена вона, найімовірніше, на початку 1970-х. У трактуванні образу відчувається вплив монументалізму, що йде від традицій українського та європейського модерну, – стилю, який вивчав Віктор Зарецький і яким  захоплювався. А створив художник узагальнений образ українки, підкреслюючи вдумливу красу.

Учасники відкриття виставки у МЗС України

Ще один центровий образ виставки – «Портрет дівчини у вишитому вбранні» Михайла Брянського (1830–1908). Народжений у Києві художник зобразив на картині, за оцінками етнографів, убрання Київщини або південного регіону України. Багата вишивка з цієї картини Михайла Брянського надихала на творчість людей у тимчасово окупованому росіянами Херсоні й поза його межами, навіть закордоном,  у 2022-му й наступні роки повномасштабної війни.  Репліки створених вишиванок стали проявом підтримки музею й усіх українців у час складних випробувань збройною агресією РФ.

Карпатську красу у виставці представляють роботи Леоніда Чичкана (1911–1977), професора Київського художнього інституту. Портретне зображення «Василина» – це  жінка в традиційному гуцульському вбранні.  Художник віртуозно обрав широкі, енергійні пастозні мазки, які створили експресію та динамізм образу. А «Вечір у Карпатах»  зображує панораму українських гір на заході сонця. 

Виставковий проєкт у МЗС України

Одним із найпопулярніших українських художників кінця XIX – початку ХХ сторіччя був Сергій Васильківський (1854–1917). Він  починав свій творчий шлях у Харкові,  добре співав і грав на бандурі. Із юних років захоплювався українською історією.  Деякий час він жив у Франції та подорожував Європою. Російські окупанти вкрали з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка картину «Козаки в степу» Сергія Васильківського. Художник зобразив постаті двох вершників на тлі квітучого південноукраїнського степу, вкритого скіфськими курганами. А в далині  на обрії  – ніжно-блакитний Дніпро…

Чекає на повернення у стіни Херсонського художнього музею і картина-реліквія «Пізня осінь»  художника Михайла Холодовського (1855–1926), який жив і працював на Полтавщині поблизу Лубен. Цей твір надійшов до Херсонського музею старожитностей ще 1912 року. Під час нацистської окупації Херсону у ході Другої світової війни музей було майже знищено, а художні роботи з нього вивезли в Німеччину та Румунію. «Пізню осінь» тоді врятував для міста учень Олександра Мурашка і Федора Кричевського – художник Георгій Курнаков (1887–1977), народжений у Маріуполі. 

Українське мистецтво укріплює свою суб’єктність

Серед творів, вкрадених російськими морадерами в Херсоні, також роботи одного з найкращих мариністів Івана Айвазовського (1817–1900); Руфіна Судковського (1850–1885), якому пророкували не меншу славу, проте його життєвий шлях досить рано обірвав тиф; а також приятеля Тараса Шевченка  Костянтина Трутовського (1826–1893); вихованця Київської художньої школи Миколи Мурашка Костянтина Крижицького (1856–1911), якого, ймовірно, за небажання повністю асимілюватися в імперській столиці називали «впертим хохлом».

Також у виставку «Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво в музейних артпринтах. Херсонська колекція» додали іконопис із колекції музею. Одна з ікон Богоматері з Чернігівщини має назву «Утамуй мої печалі». На тричастинній іконі центровим є дуже популярний в Україні з XIV століття святий Георгій, який пронизує дракона, що є уособленням зла.

Музейники сподіваються, що з часом вдасться покарати воєнних злочинців РФ за всі діяння в Україні, зокрема й за розкрадання музеїв. І вірять, що згодом зможуть повернути вкрадені твори. Хоча всі розуміють, що цей шлях, який потребує багатьох дій, може бути тривалим.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото Олександра Клименка  

Новини культури