«Ніс» прифронтового Херсона

ДВА МІСЯЦІ ПІДПІЛЛЯ В ОКУПАЦІЇ

– Мій шлях у професії розпочався зовсім не з собак, – розповідає Олександр. – Спершу був спецпідрозділ судової міліції «Грифон», а в 2011 році доля привела мене в кінологію. Відтоді це стало моїм життям. Я починав зі службовими собаками, які спеціалізувалися на розшуку людей по запаховому сліду. Робота була цікавою, але війна внесла корективи. Після початку військових дій на Сході я перевівся стрільцем у батальйон «Херсон», у часи ООС їздив на ротації на Луганщину. Проте згодом зрозумів: мені набагато комфортніше служити кінологом, до цього більше лежить душа. Буквально за кілька місяців до повномасштабного вторгнення я повернувся до своєї спеціалізації.

Велику війну Олександр зі своїм підрозділом зустрів у Херсоні. Перебував у окупації близько двох місяців.

– У нас було 52 службових собаки. У перші дні після вторгнення ми продовжували ходити до кінологічного центру, годували та доглядали чотирилапих. Так тривало деякий час. Але згодом стало зрозуміло, що лишати їх на місці дислокації підрозділу небезпечно. Тварин вирішили розосередити, а також вивезти максимальну кількість із міста у більш безпечні регіони поблизу, – каже співрозмовник.

Він додає, що кінологи повернулися в деокупований Херсон через дев'ять місяців. Проте не всі службові собаки змогли повернутися до виконання завдань, зокрема через те, що їхня психіка не витримала постійних обстрілів.

Був також інший чинник: у цей час чотирилапі перебували з іншими людьми, звикли до них та встановили новий емоційний зв’язок. Тому, каже кінолог, забирати назад тварин не стали.

– Я зустрівся із своїм службовим собакою після деокупації. Його перетримували інші люди, він звик до них. Під час зустрічі пес метався між мною, бо упізнав, та новими господарями. Коли люди допомагають тваринам переживати обстріли, вони дуже прив’язуються до них – і навпаки. Він залишився жити з новими господарями, – ділиться поліцейський.

Загалом, із 52-х службових собак після окупації херсонські поліцейські повернули до служби п’ятьох…

ГОЛЛАНДЕЦЬ МАРКО НА СЛУЖБІ УКРАЇНІ

Тепер, розповідає Олександр, у нього новий чотирилапий напарник – Марко.

– Йому чотири роки, він «іноземець» із Голландії, потрапив до нас завдяки фонду Говарда Баффета. Марко приїхав цуценям, і це його перевага: він виріс під канонаду вибухів і думає, що так і має бути. Його психіка адаптована до війни змалечку. Тому Марко дуже добре справляється з поставленими завданнями, – зауважує кінолог.

Він додає, що Марко – фанат своєї справи.

– У нашому колі кажуть: якщо собака зацікавлена м’ячем, з неї можна зробити що завгодно. В нього неймовірна жага до апортувальних предметів, свій м’яч не проміняє ані на їжу, ані на ласку. Саме за цей азарт я відібрав його для пошуку вибухових речовин. Звісно, ми пройшли навчання, здали іспити і вже майже три роки працюємо разом у Херсоні, – розповідає він.

Специфіка роботи кінологів у прифронтовому місті значно змінилася.

– Ми з Марком працюємо на блокпостах, виконуємо профілактичні заходи на залізничному вокзалі, автовокзалі, реагуємо на повідомлення про замінування або виявлення підозрілих предметів. Наше завдання – перешкоджати розповсюдженню зброї, вибухівки, боєприпасів, а також запобігати їхньому незаконному обігу та вивезенню на відносно безпечні території нашої держави, – пояснює Олександр.

БУДНІ ПІД ВОГНЕМ

– Одного разу ми з Марком працювали на дачній ділянці, було повідомлення про підозру в збуті зброї місцевим жителем. Територія величезна, але Марко чітко дав знак. За його «вказівкою» за гаражами ми виявили цілий схрон: заряди до РПГ, гранати ВОГ, купу патронів. Власник, скоріше за все, знайшов це після окупації та приховав на своїй території, – пригадує співрозмовник.

Був випадок і на блокпосту.

– Зупинили авто, люди везли відстріляні гільзи та корпуси РПГ – хотіли розмалювати та продати на аукціоні як сувеніри для благодійних цілей. Але Марко під час обслідування вантажу вказав своєю поведінкою на наявність певного вибухового предмету. Виявилося, що серед порожнього заліза був один бойовий заряд. Люди просто не помітили чи не знали, а якби не Марко, могла би бути трагедія із таким «сувеніром», – продовжує розповідь кінолог.

ПОРАНЕНИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ І ПЕС РАЗОМ ЛЕЖАЛИ ПІД КРАПЕЛЬНИЦЯМИ

Як він розповідає, працювати доводиться в повному екіпіруванні: у поліцейського – бронежилет і шолом, у собаки – свій «бронік», окуляри та спеціальні чобітки, щоб не порізати лапи склом.

Найбільше зараз остерігаються російських дронів, які полюють на цивільних та прицільно б’ють по поліцейських постах.

– 8 лютого 2025 року стало для нас «чорним» днем. Тоді ворожий FPV-дрон влучив по блокпосту, на якому ніс службу наш колега зі своєю службовою собакою. Я був неподалік, почув вибух і відчув: щось не так. Нашого кінолога Олега сильно поранило, а з ним під удар потрапила й його напарниця за кличкою Фані. Ми з колегою їх евакуйовували. Собака була в тяжкому стані: мала контузію, у неї кров ішла з очей та носа, була підозра на пробиту легеню, бо уламок зайшов біля хребта. Слава Богу, тоді вижили всі – і люди, і тварини. У лікарні вони лежали поруч під крапельницями.

Питаємо у кінолога, як Марко реагує на ситуацію під час обстрілів?

– Коли прилітає зовсім поряд, звісно, він нервує. Але собака також відчуває мій стан. Якщо я поруч, якщо я спокійний – він теж добре тримається. Ми заспокоюємо один одного, – каже Олександр.

На війні вони не просто напарники, а частина одного механізму, який щодня запускається, аби зробити цю землю трохи безпечнішою.

Тетяна Когутич, Мукачево

Фото авторки

Новини регіонів України