Не кіпріоти ви: загальний тренд країн Заходу по видворенню з власних юрисдикцій неблагонадійних росіян
На початку листопада судові та міграційні органи Республіки Кіпр оголосили про початок процедури позбавлення громадянства стосовно 26 осіб. Серед осіб, чиї документи планується анулювати, як повідомляли кіпрські влади, опиняться і заможні росіяни, зазначає «Новая газета«.
Імена передбачуваних «жертв» кіпрських служб назвала місцева газета Politis — мова про мільярдера Олега Дерипаски, а також топ-менеджерів російсько-венесуельського «Єврофінанс-Моснарбанка» Володимира Столяренко та Олександра Бондаренко.
Представник Олега Дерипаски в інтерв’ю РБК встиг спростувати це повідомлення, заявивши, що мільярдерові не надходило жодних повідомлень від уповноважених осіб Кіпру.
Так чи інакше новину про позбавлення російських заможних осіб громадянства як мінімум лягає в загальний тренд країн Заходу по видворенню з власних юрисдикцій неблагонадійних росіян.
Підставою для позбавлення громадянства російських бізнесменів послужили інструкції Мінфіну США, який раніше вніс зазначених осіб до списку санкцій, таким чином заборонивши будь-які операції з ними та пов’язаними особами. Треба відразу зауважити, що інструкції США сприймаються західною дипломатією як підстава для внесення в інформаційну систему SIS як особа, не допускається для в’їзду в країни Шенгенської угоди», а також можуть служити підставою для застосування обмежувальних заходів щодо належного цим особам майна.
Олег Дерипаска придбав кіпрське громадянство в 2017 році, попередньо поставивши на території острова інвестиційну компанію Surf Horizon Limited. Проте вже через рік у мільярдера виникли проблеми з перебуванням у західних країнах — після того, як американський конгрес підготував так званий «кремлівський доповідь» — список з двох з гаком десятків російських підприємців і чиновників, співпраця з якими була загрожує санкціями з боку Мінфіну США.
У результаті особи з доповіді американських конгресменів перемістилися в спеціальний Закон «Про протидію супротивникам США з допомогою санкцій про високопоставлених іноземних політичних діячів і олігархів Російської Федерації і про російських підприємствах з участю державного капіталу» (CAATSA), підписаний президентом США Дональдом Трампом ще в серпні 2017 року.
Поряд з Дерипаскою серед «противників США» виявився, наприклад, мільярдер Віктор Вексельберг, який втратив можливість вільно переміщатися по світу і втратив доступ до управління активами в Швейцарії.
Скандал з обмежувальними заходами щодо Дерипаски отримав широкий резонанс, оскільки
завдяки цьому американські влади фактично змінили структуру акціонерного капіталу у великих промислових і енергетичних компаніях мільярдера: «Русал», En+ Group і «Євросибенерго».
За результатами цих структурних змін частки в компаніях (а отже — голосу в органах правління) перейшли від Олега Дерипаски до американським громадянам, про що в червні поточного року на Російсько-китайському енергетичному форумі у властивій собі манері заявив виконавчий директор «Роснафти» Ігор Сєчін: «США по суті захопили алюмінієву промисловість Росії».
Однак цікаво інше: за підсумками «угоди» Мінфін США виключив з переліку санкцій компанії Дерипаски, але не самого Дерипаску.
Наступний крок — вже внутрішньоросійські «санкції», які абсолютно точно підуть щодо наших мільярдерів, які втратили «запасні аеродроми» в західних країнах у результаті американських обмежень. Це може прозвучати грубо і цинічно, але нашим співвітчизникам не закривають вікно в Європу, а двері в прес-хату. Причому, зі зворотного боку.
Володимир Столяренко та Олександр Бондаренко, які, за даними Politis, також позбавлені кіпрського громадянства, вже зіткнулися з цією проблемою. Для початку про самих фігурантів.
Якщо про Олександра Бондаренко відомо небагато, то Володимир Столяренко — особистість на вітчизняному фінансовому ринку відома, якщо не сказати легендарна. На початку 90-х він займався наукою на кафедрі міжнародних економічних відносин Санкт-Петербурзького університету економіки і фінансів, а в подальшому працював у великому бізнесі — російському філії французької аудиторсько-консалтингової групи ALPHA, Петербурзькому нафтовому банку, а також банку «Імперіал».
Однак справжнім трампліном у кар’єрі Столяренко став кризовий 1998 рік, коли він очолив правління комерційного банку «Єврофінанс» — одного з перших вітчизняних банків з участю іноземного капіталу (заснований в 1990 році паризьким Євробанком і Зовнішекономбанком СРСР). Цей банк отримав широку популярність на початку нульових, після того як підписав угоду з «Газпромом» про реструктуризацію медіа-активів «Газпром-Медіа» і створення нового медіа-холдингу, в якому банку належало 49% голосуючих акцій.
У 2003 році «Єврофінанс» об’єднався з російської «дочкою» британського Моснарбанка — найстарішого радзакордонбанку, через який СРСР фінансував великі проекти в союзних соціалістичних країнах. У новому банку — «Єврофінанс-Моснарбанк» — Столяренко обійняв посаду голови правління. «Можливо, в майбутньому банк стане ключовим елементом світового фінансового центру в Москві. Незабаром у нього з’являться представництва в Каракасі (Венесуела) та Пекіні», — міркував Столяренко.
У 2010 році «Єврофінанс-Моснарбанк» об’єднав міжнародних акціонерів: державний венесуельський Фонд Національного Розвитку (ФОНДЕЛ), російський ВТБ, кіпрський ITC Consultants і швейцарську «дочку» «Газпромбанку».
Треба помітити, що глобальні плани керівництва «Єврофінанс-Моснарбанка» підтримувалися на найвищому дипломатичному рівні — глава МЗС Сергій Лавров всерйоз обговорював «перспективи перетворення банку у міжнародну фінансову організацію на кшталт Світового банку, але, зрозуміло, в більш скромному масштабі».
Однак мріям не судилося збутися: спочатку американський Мінфін на тлі кризи у Венесуелі фактично заборонив співпрацювати з «Єврофінанс-Моснарбанком», а потім обидва його топ-менеджери стали фігурантами кримінальної справи про шахрайство, порушеної стосовно колишніх офіцерів управління ФСБ по контррозвідувальному забезпечення в кредитно-фінансовій сфері (Управління «К» СЕБ ФСБ), були заочно заарештовані Московським гарнізонним військовим судом і оголошені в міжнародний розшук, і в даний час знаходяться в Лондоні.
Серед росіян, які можуть зіткнутися з владою Кіпру в осяжному майбутньому, звучить прізвище Дмитра Риболовлєва,
отримав кіпрський паспорт у 2012 році після успішного продажу пакета акцій «Уралкалія». Незадовго до цього він став міноритарним акціонером в Bank of Cyprus, взяв участь у фінансуванні Православної Кафедри Лімасола і судився у місцевому суді зі своєю дружиною в рамках процесу про розподіл майна.
Про зв’язки Риболовлєва з органами виконавчої влади Кіпру стало відомо в ході розслідування кримінальної справи про корупцію в Монако, де Риболовлєв знаходиться під підозрою. В кінці жовтня Риболовлєв, за деякими даними, отримав лист від принца Монако Альбера, в якому інвестиційні проекти мільярдера були визнані невдалими, а перебування самого мільярдера на території Князівства — недоцільним.
Автор: Андрій Сухотин; Нова газета
Події та кримінал