Не кіпріоти ви: загальний тренд країн Заходу по видворенню з власних юрисдикцій неблагонадійних росіян

Представник Олега Дерипаски в інтерв’ю РБК встиг спростувати це повідомлення, заявивши, що мільярдерові не надходило жодних повідомлень від уповноважених осіб Кіпру.

Так чи інакше новину про позбавлення російських заможних осіб громадянства як мінімум лягає в загальний тренд країн Заходу по видворенню з власних юрисдикцій неблагонадійних росіян.

Підставою для позбавлення громадянства російських бізнесменів послужили інструкції Мінфіну США, який раніше вніс зазначених осіб до списку санкцій, таким чином заборонивши будь-які операції з ними та пов’язаними особами. Треба відразу зауважити, що інструкції США сприймаються західною дипломатією як підстава для внесення в інформаційну систему SIS як особа, не допускається для в’їзду в країни Шенгенської угоди», а також можуть служити підставою для застосування обмежувальних заходів щодо належного цим особам майна.

Ілюстрація: Петро Саруханов / «Нова»

Олег Дерипаска придбав кіпрське громадянство в 2017 році, попередньо поставивши на території острова інвестиційну компанію Surf Horizon Limited. Проте вже через рік у мільярдера виникли проблеми з перебуванням у західних країнах — після того, як американський конгрес підготував так званий «кремлівський доповідь» — список з двох з гаком десятків російських підприємців і чиновників, співпраця з якими була загрожує санкціями з боку Мінфіну США.

У результаті особи з доповіді американських конгресменів перемістилися в спеціальний Закон «Про протидію супротивникам США з допомогою санкцій про високопоставлених іноземних політичних діячів і олігархів Російської Федерації і про російських підприємствах з участю державного капіталу» (CAATSA), підписаний президентом США Дональдом Трампом ще в серпні 2017 року.

Поряд з Дерипаскою серед «противників США» виявився, наприклад, мільярдер Віктор Вексельберг, який втратив можливість вільно переміщатися по світу і втратив доступ до управління активами в Швейцарії.

Скандал з обмежувальними заходами щодо Дерипаски отримав широкий резонанс, оскільки

завдяки цьому американські влади фактично змінили структуру акціонерного капіталу у великих промислових і енергетичних компаніях мільярдера: «Русал», En+ Group і «Євросибенерго».

За результатами цих структурних змін частки в компаніях (а отже — голосу в органах правління) перейшли від Олега Дерипаски до американським громадянам, про що в червні поточного року на Російсько-китайському енергетичному форумі у властивій собі манері заявив виконавчий директор «Роснафти» Ігор Сєчін: «США по суті захопили алюмінієву промисловість Росії».

Однак цікаво інше: за підсумками «угоди» Мінфін США виключив з переліку санкцій компанії Дерипаски, але не самого Дерипаску.

Наступний крок — вже внутрішньоросійські «санкції», які абсолютно точно підуть щодо наших мільярдерів, які втратили «запасні аеродроми» в західних країнах у результаті американських обмежень. Це може прозвучати грубо і цинічно, але нашим співвітчизникам не закривають вікно в Європу, а двері в прес-хату. Причому, зі зворотного боку.

Володимир Столяренко та Олександр Бондаренко, які, за даними Politis, також позбавлені кіпрського громадянства, вже зіткнулися з цією проблемою. Для початку про самих фігурантів.

Якщо про Олександра Бондаренко відомо небагато, то Володимир Столяренко — особистість на вітчизняному фінансовому ринку відома, якщо не сказати легендарна. На початку 90-х він займався наукою на кафедрі міжнародних економічних відносин Санкт-Петербурзького університету економіки і фінансів, а в подальшому працював у великому бізнесі — російському філії французької аудиторсько-консалтингової групи ALPHA, Петербурзькому нафтовому банку, а також банку «Імперіал».

Однак справжнім трампліном у кар’єрі Столяренко став кризовий 1998 рік, коли він очолив правління комерційного банку «Єврофінанс» — одного з перших вітчизняних банків з участю іноземного капіталу (заснований в 1990 році паризьким Євробанком і Зовнішекономбанком СРСР). Цей банк отримав широку популярність на початку нульових, після того як підписав угоду з «Газпромом» про реструктуризацію медіа-активів «Газпром-Медіа» і створення нового медіа-холдингу, в якому банку належало 49% голосуючих акцій.

У 2003 році «Єврофінанс» об’єднався з російської «дочкою» британського Моснарбанка — найстарішого радзакордонбанку, через який СРСР фінансував великі проекти в союзних соціалістичних країнах. У новому банку — «Єврофінанс-Моснарбанк» — Столяренко обійняв посаду голови правління. «Можливо, в майбутньому банк стане ключовим елементом світового фінансового центру в Москві. Незабаром у нього з’являться представництва в Каракасі (Венесуела) та Пекіні», — міркував Столяренко.

«Єврофінанс Моснарбанк» в Москві. Фото: ТАСС

У 2010 році «Єврофінанс-Моснарбанк» об’єднав міжнародних акціонерів: державний венесуельський Фонд Національного Розвитку (ФОНДЕЛ), російський ВТБ, кіпрський ITC Consultants і швейцарську «дочку» «Газпромбанку».

Треба помітити, що глобальні плани керівництва «Єврофінанс-Моснарбанка» підтримувалися на найвищому дипломатичному рівні — глава МЗС Сергій Лавров всерйоз обговорював «перспективи перетворення банку у міжнародну фінансову організацію на кшталт Світового банку, але, зрозуміло, в більш скромному масштабі».

Однак мріям не судилося збутися: спочатку американський Мінфін на тлі кризи у Венесуелі фактично заборонив співпрацювати з «Єврофінанс-Моснарбанком», а потім обидва його топ-менеджери стали фігурантами кримінальної справи про шахрайство, порушеної стосовно колишніх офіцерів управління ФСБ по контррозвідувальному забезпечення в кредитно-фінансовій сфері (Управління «К» СЕБ ФСБ), були заочно заарештовані Московським гарнізонним військовим судом і оголошені в міжнародний розшук, і в даний час знаходяться в Лондоні.

Серед росіян, які можуть зіткнутися з владою Кіпру в осяжному майбутньому, звучить прізвище Дмитра Риболовлєва,

отримав кіпрський паспорт у 2012 році після успішного продажу пакета акцій «Уралкалія». Незадовго до цього він став міноритарним акціонером в Bank of Cyprus, взяв участь у фінансуванні Православної Кафедри Лімасола і судився у місцевому суді зі своєю дружиною в рамках процесу про розподіл майна.

Про зв’язки Риболовлєва з органами виконавчої влади Кіпру стало відомо в ході розслідування кримінальної справи про корупцію в Монако, де Риболовлєв знаходиться під підозрою. В кінці жовтня Риболовлєв, за деякими даними, отримав лист від принца Монако Альбера, в якому інвестиційні проекти мільярдера були визнані невдалими, а перебування самого мільярдера на території Князівства — недоцільним.

Автор: Андрій Сухотин; Нова газета

Події та кримінал