«Не без втрат, але вистояли»: як живе найстаріший ботсад України

МОРОЗ, ПРИЛЬОТИ Й МАГІЯ САДІВНИЦТВА

Сад загальнодержавного значення розташований на двох локаціях: на вул. Клочківській, 52, і в балці Саржиного яру на вул. Отакара Яроша, 24. Перша – найстаріша й відносно невелика (5,5 гектара) у самому центрі, вона дуже популярна серед містян. Друга – велика й «молода» територія, яку розвивають із 1960-х (понад 36 гектарів), і саме на ній ми спілкуємося зі завідувачкою відділу квітково-декоративних рослин Тетяною Орловою. Вона працює в ботанічному саду 22 роки.

– Для мене це саме життя. Наприклад, посіяли розсаду. Неділя – а я кажу чоловікові: «Усе, поїхала на роботу, бо треба ж полити. Вона не витримає, – усміхається фахівчиня. – Люди, які працюють із рослинами, – фанати. Це затягує. І це ж магія: коли висаджуєш цибулину, а вона потім розквітає, або коли сієш дрібнесеньке насіння, а з нього виростає велика красива квітка. Ви ж теж відчуваєте: коли приходиш сюди, дихається повніше. У цей нелегкий час – це така відрада. Працювати важко фізично – так, але для ментального здоров’я – одна з найкращих локацій.

Про зимівлю рослин в оранжереях говорить, що загалом «втрималися», попри те, що були такі низькі температури тривалий час. Водночас і певні втрати ще можуть бути.

– Інколи це не відразу відбувається. От рослина пережила холодний період, а потім в якийсь момент починає помирати. Як завжди, намагатимемося мінімізувати втрати. Вони бувають кожної зими, особливо в оранжереях, бо рослини ж перебувають не в тих умовах, у яких вони зазвичай зростають у природі, – пояснює Орлова.

За станом рослин у відкритому ґрунті після зими також спостерігають.

– Ще ранувато говорити про всю територію, але хочу зазначити: у нас більше ніж десять років зростає кедр ліванський. Уже було таке, що ми думали – усе. Помер до рівня землі, але потім відріс. І от він стоїть такий, страшненький – але бруньки розпускаються! Він стійкий. Приділимо йому більше уваги. Зараз квітують цибулинні, бульбоцибулинні – їх ми прикриваємо на зиму – стан більш-менш, – розповідає завідувачка відділу.

За час повномасштабного вторгнення територія довкола ботсаду не раз зазнавала російських ударів, прямі влучання були й по самій колекції.

– Були втрати природної флори у 2022 році, прилітало регулярно. А минулого року тут у нас влучив безпілотник. Пошкодив оранжерею. Згоріли ялини. Нещодавно було збиття безпілотника – без відчутних наслідків, на щастя, – розповідає Орлова.

ТРАДИЦІЙНА ВОЛОНТЕРСЬКА ТОЛОКА

У суботу, 25 квітня, приблизно 30 небайдужих містян прийшли до ботсаду, щоб допомогти співробітникам навести лад на деяких ділянках. Частина території на вул. Отакара Яроша не огороджена.

– Люди там гуляють, відпочивають, дехто лишає після себе купи сміття. Своїми силами ми не в змозі прибрати всю площу. Тож радо приймаємо допомогу. Одна група волонтерів, трактор працюють там. А разом з іншими хлопцями й дівчатами ми приводимо до ладу експозицію з трояндами. Хто може – працює лопатами, хто ні – збирає скошену траву.

– Чому ботсад? По-перше, це красиве місце в нашому місті. По-друге, ми з однодумцями не женемося за чимось, скажімо, пафосним – висадженням дерев, наприклад. Зазвичай приходимо на сезонні роботи – що нам скажуть, те й робимо. Прибираємо сміття, щось викопуємо, згрібаємо, – пояснює волонтер, співорганізатор толоки Сергій Місяк. – Працюємо орієнтовно пів дня – і не дуже втомлюємося, але й користь приносимо. Так приємно, коли працівники радіють: що в них руки не доходять, а ми із цим допомогли. Після праці для нас завжди проводять цікаву екскурсію.

НАСІННЯ І СЛОВА ПІДТРИМКИ ВІД ЗАКОРДОННИХ КОЛЕГ

Тепер у ботсаду налічують до восьми тисяч таксонів, тобто видів і сортів рослин.

– Наприклад, тюльпанів, які тепер продовжують квітнути, майже 70 видів і більше ніж 300 сортів, – зауважує завідувачка відділу.

Рослинам і доглядачам додає неприємностей холодна весна.

– Вражені ботритісом (рід грибів, – ред.) тюльпани, іриси – це погано. Не вистачає тепла, сонця, – пояснює фахівчиня.

Вона наголошує: найголовніше завдання – зберегти колекцію – колективу, великою мірою, вдається виконувати. Водночас працівники підтримують активний обмін живими рослинами з колегами, зокрема з ботанічним садом Львівського національного університету ім. І. Франка, Криворізьким ботанічним садом НАН України.

– Ще один спосіб поповнення – отримання насіння від ботанічних садів світу. Це також безплатно. З 2022 року нам почали надсилати насіння навіть ті установи, з якими раніше не було контакту. Це такий спосіб підтримки. Буває, що в посилки вкладають листівки з теплими словами. От з Норвегії, наприклад, був такий пакунок, – розповідає Орлова.

Попри непросту безпекову ситуацію в Харкові, фахівці мають свої невеличкі плани розвитку.

– Хочемо розбудувати сенсорну зону в старій частині саду – на вул. Клочківській. Там у нас є ароматичні рослини: чебрець, лаванда, монарда й інші. Коли сонячна погода, до них і доторкатися не треба, хоч це дозволено, – так вони пахнуть! А ще є задум облаштувати з природних матеріалів невеличку діляночку – ми в цьому, звісно, не перші – щоб можна було ходити босоніж. Якщо все складеться, улітку зробимо. Уже висадили там міскантуси (рід багаторічних трав, що швидко зростають, – ред.). Це злаки, тож буде приємний шелест. Дзвіночки повісимо, а ближче до осені посадимо лаванду. Хочемо зробити куточок, де людина зможе наблизиться до природи, розслабитися. У всьому світі це актуально, а в наших умовах, думаю, надзвичайно актуально, – говорить Тетяна Орлова.

Як повідомляли, ботанічний сад Каразінського університету засновано 1804 року. У колекції є рослини, яким по 50–60 і навіть 100 років, деяким дубам на території – майже два століття.

Юлія Байрачна, Харків

Світлини В’ячеслава Мадієвського

Новини регіонів України