Квітневі адепти крейсера «Москва»

Як це відбувалося й чому йдеться не про одноразові успішні «рейди» за цінною здобиччю, а про системне й послідовне нищення «суперзброї» агресора – в черговому огляді Укрінформу про найболісніші втрати ворога минулого місяця.

НЕ ПРОСТО «ЩЕ ОДИН ДРОН»

Квітень для росіян у Криму почався не надто курортно. У ніч після дня дурня українські далекобійні дрони навідалися на аеродром «Кіровське», де базувалися новітні російські ударно-розвідувальні БпЛА «Оріон». За даними СБС та ГУР, унаслідок удару росіяни втратили чотири безпілотники цього типу, транспортний Ан-72П та радянську РЛС П-37 «Меч».

Ударно-розвідувальний БпЛА «Оріон», російський аналог американського MQ-1 Predator

У цьому епізоді найцікавіші саме «Оріони». Це одна з небагатьох російських систем класу MALE – безпілотників середньої висоти з великою тривалістю польоту. Фактично російський аналог американського MQ-1 Predator. Апарат здатен перебувати в повітрі до 24 годин, діяти на дальності 250–300 км і нести до 250 кг озброєння – керовані бомби або ракети.

Тобто йдеться не просто про ще один лінійний БпЛА. «Оріони» активно використовували для розвідки українських позицій на півдні, наведення ракетних ударів та полювання на нашу логістику. Їхня ключова перевага – можливість годинами патрулювати над Чорним морем або тиловими районами фронту й коригувати удари в реальному часі.

Вартість одного комплексу оцінюють у 4–5 млн доларів США. Але тут, що важливо, проблема для росіян не в грошах, а в тому, що налагодити масове виробництво цих БпЛА їм досі так і не вдалося. «Оріони» випускає компанія «Кронштадт», яка впродовж останніх років потерпає від дефіциту електроніки та українських ударів по виробничих потужностях у Дубні, що під Москвою.

Зокрема, 28 травня 2025 року дрони ССО та СБУ уразили завод «Кронштадта». Було зафіксовано щонайменше вісім влучань і масштабну пожежу. 11 липня відбувся повторний удар. На цьому тлі компанія завершила 2025 рік зі збитком у 4,6 млрд рублів, отримала понад 150 судових позовів через зрив контрактів, а навесні 2026-го опинилася фактично на межі банкрутства. Наприкінці квітня там навіть змінили гендиректора й почали термінову реструктуризацію бізнесу.

Тому знищення одразу чотирьох «Оріонів» означає дещо більше, ніж іще 20 млн доларів США збитків. Це насамперед – зменшення російських можливостей тривалого повітряного спостереження над південним театром бойових дій та удар по системі, яка не здатна швидко відновлювати втрачене.

ПРОГНОЗИ НА ПЛЯЖНИЙ СЕЗОН

Окремої уваги заслуговує ураження патрульного літака Ан-72П – спеціалізованої версії транспортного Ан-72, створеної для авіації прикордонних військ. Такі борти росіяни використовують для патрулювання морських акваторій, контролю узбережжя та пошуку безекіпажних катерів.

Патрульний літак Ан-72П

На відміну від базового транспортника, Ан-72П має й ударні можливості: оснащується контейнером із 23-мм гарматою ГШ-23Л, несе блоки некерованих ракет С-5 та може застосовувати авіабомби ФАБ-100. Крім того, літак обладнаний оптико-телевізійною системою спостереження для роботи по морських цілях уночі.

Для російської авіації це доволі рідкісна машина, оскільки в «запорєбрікових» ВКС та Прикордонній службі ФСБ РФ таких бортів налічується не більше трьох десятків. Орієнтовна вартість літака перевищує 50 млн доларів США.

Радіолокаційна станція П-37 «Меч»

Не менш показовим є й знищення РЛС П-37 «Меч». Попри радянське походження, саме такими станціями Росія нині закриває другорядні напрямки ППО. Комплекс здатен виявляти повітряні цілі на дальності до 300–350 км і передавати дані на командні пункти. Війна дедалі наочніше демонструє: після системного знищення сучасних РЛС типу «Небо-М» чи «Подльот» росіянам уже бракує новітніх систем. Тому у стрій повертають техніку ще 1970-х років.

І це навряд чи добрий сигнал для тих мешканців боліт, хто сподівався влітку провести відпустки на кримському узбережжі.

«ТОРИ» – В ТОПІ

«Пропущені» в Кіровському, звісно, додали росіянам «вєлічія», хоча й обійшлися недешево, але це був лише початок місяця.

ЗРК «Бук-М1»

У ніч на 3 квітня українські дрони знищили ЗРК «Бук-М1» біля Любимівки на окупованій Луганщині. Наступної доби під наші удари потрапили ще кілька важливих елементів російської ППО: багатофункціональна РЛС комплексу С-400 у Феодосії, ЗРК «Тор» поблизу Зачатівки на Донеччині та зенітна установка ЗУ-23-2 на базі МТ-ЛБ біля Лозівського на Луганщині.

Судячи з допису командувача СБС Роберта Бровді, у Феодосії росіяни втратили РЛС 91Н6Е (Big Bird) – ключовий оглядовий локатор комплексу С-400 «Тріумф». Саме ця станція виявляє аеродинамічні й балістичні цілі на сотні кілометрів, супроводжує десятки об’єктів одночасно та передає дані іншим елементам системи. Фактично йдеться про «очі й мозок» цілого полку С-400.

РЛС 91Н6Е (Big Bird) – ключовий оглядовий локатор комплексу С-400 «Тріумф»

Орієнтовна вартість РЛС 91Н6Е разом із пунктом бойового управління 55К6Е оцінюється у 80–110 млн доларів США. Ціну виводять із російських експортних контрактів з Індією, Туреччиною та Китаєм, оскільки окремо такі радари не продаються.

Росія роками просувала С-400 як «непробивний щит» і головний експортний продукт свого ВПК. Але війна показала, що хвалені «Тріумфи» цілком успішно «анулюють» українські дрони.

Досить прикметною є квітнева статистика щодо «Торів». ЗРК «Тор-М2», знищений 4 квітня біля Зачатівки, став першим із десяти комплексів цього сімейства, які росіяни втратили минулого місяця.

ЗРК «Тор-М2»

«Тор-М1» і «Тор-М2» – основа російської ближньої ППО. Саме їх масово використовують для боротьби з українськими БпЛА, HIMARS, авіацією та крилатими ракетами. Для цього російське командування насичує «Торами» найнебезпечніші напрямки. Наслідок добре видно у квітневих підсумках роботи Сил оборони України: серед знищених систем ППО саме ці комплекси фігурують найчастіше, впевнено демонструючи лідерство в когорті «аналоговнєтових» невдах.

ТЕХНІЧНІ ДИНОЗАВРИ ТА ІНШИЙ ЗООПАРК

Знищена 4 квітня ЗУ-23-2 на базі МТ-ЛБ ілюструє зростальну тенденцію. Росія, дедалі частіше змушена використовувати не лише застарілу техніку, а й вдаватися до імпровізованих засобів ППО. Старі радянські 23-мм установки масово ставлять на тягачі, вантажівки й бронетехніку для боротьби з українськими безпілотниками.

Зенітна установка ЗУ-23-2 на базі МТ-ЛБ

Фактично одна з найбільших армій світу все глибше скочується до «польової модернізації» озброєння часів «царя Гороха» та інших «інноваційних» рішень.

Підтвердження саме таких російських реалій бачимо і в повідомленні Генштабу від 6 квітня, де йдеться про ураження літака-амфібії Бе-12 у районі Качі в окупованому Криму.

Протичовновий літак-амфібія Бе-12

Перед нами знову майже музейний експонат – радянський протичовновий літак, розроблений ще у 1960-х. Але через дефіцит сучасної морської авіації Росія продовжує використовувати Бе-12 для патрулювання Чорного моря, пошуку морських дронів і контролю прибережної зони.

До 10 квітня кількість уражених елементів російської ППО вже сягнула одинадцяти, коли біля Маріуполя українські дрони знищили черговий «Тор-М1», а поблизу Зугреса уразили ЗРГК «Панцир-С1».

ЗРК «Бук-М3»

Паралельно тривало системне вибивання російських радарів різних типів. Одним із найважливіших епізодів стало ураження 7 квітня РЛС «Зоопарк-1М» – разом із «Тором-М2» на Донеччині та «Буком-М3» в Запорізькій області.

«Зоопарк-1М» – ключовий російський комплекс контрбатарейної боротьби. Саме він за секунди обчислює траєкторію польоту снаряда чи ракети та визначає координати українських гармат, мінометів та РСЗВ. По суті, це «мисливець» за артилерією, критично важливий у сучасному контрбатарейному двобою.

Контрбатарейна РЛС 1Л260 радіолокаційного комплексу розвідки і контролю стрільби «Зоопарк-1М»

Вартість одного такого комплексу оцінюють приблизно у 25 млн доларів США, а виробництво обмежене через відомі проблеми з дефіцитом електроніки й інших компонентів. Тому Росія дедалі частіше змушена перекидати ці радари між різними ділянками фронту, затуляючи дірки в системі спостереження. Відповідно, кожне ураження «Зоопарку» означає не лише локальну втрату, а й оголення інших напрямків.

ОСЛІПЛЕНЕ НЕБО

У середині квітня під удари українських дронів почали потрапляти ключові вузли російського радіолокаційного поля.

На четверту річницю переформатування ракетного крейсера «Москва» у підводний човен, Генштаб ЗСУ повідомив про ураження РЛС «Небо-У» у Феодосії, а також радіолокаційної станції контролю повітряного простору «Каста-2Е» у Бєлгородській області РФ.

Мобільна двокоординатна станція дециметрового діапазону кругового огляду чергового режиму РЛС «Каста-2Е»

«Каста-2Е» – сучасний маловисотний радар, здатний ефективно працювати навіть в умовах сильних завад та радіоелектронної боротьби. Залежно від комплектації його вартість оцінюють у 60 млн доларів США.

Ще боліснішою для росіян стала втрата РЛС «Небо-У». Це одна з небагатьох стратегічних станцій великої дальності, здатна контролювати повітряний простір на сотні кілометрів. Вартість комплексу становить близько 100 млн доларів США, але головна проблема РФ навіть не в ціні, а в мізерній кількості таких систем.

РЛС «Небо-У»

За даними військових аналітиків, у період найактивнішого виробництва з 2006 по 2011 рік російська промисловість виготовила лише 17 комплектів «Небо-У». Загалом до початку повномасштабної війни РФ могла мати орієнтовно 25–35 таких станцій, розподілених між військовими округами для стратегічного прикриття кордонів. Згодом росіяни перейшли на модернізовані системи «Ніобій» та «Небо-М», а базові «Небо-У» фактично стали штучним ресурсом, який швидко замінити неможливо.

РЛС «Небо-СВУ» 1Л119 — трикоординатна станція, створена для сухопутних військ

Наступного дня, 15 квітня, українські удари дістали ще два важливі радари: РЛС 96Л6 зі складу зенітного ракетного комплексу С-400 в Запорізькій області та РЛС «Небо-СВУ» в Криму.

РЛС 96Л6 зі складу зенітного ракетного комплексу С-400

96Л6 – одна з ключових станцій ЗРК С-400. І якщо оглядовий радар 91Н6Е, про який ми згадували вище, є «очима» системи, то 96Л6 фактично забезпечує супровід цілі та наведення ракет. Ураження цього радара означає, що весь дивізіон С-400 в моменті втрачає здатність вести вогонь. Орієнтовна експортна вартість станції – до 60 млн доларів США.

РЛС «Небо-М»

17 квітня Генштаб підтвердив ураження ще двох сучасних радарів – РЛС «Небо-М» на Бєлгородщині та РЛС «Подльот» у Ростовській області РФ.

«Небо-М» є розвитком «Небо-У» та належить до найсучасніших російських багатодіапазонних радарів. Саме такі комплекси використовують для раннього попередження про повітряні загрози, супроводу авіації та інтеграції даних у єдину систему ППО.

«Подльот» виконує іншу критично важливу функцію – виявляє крилаті ракети й дрони на малих висотах, коли ті намагаються сховатися за рельєфом місцевості. Це також одна з новітніх російських розробок, яка почала надходити у війська лише після 2015 року. Орієнтовна вартість комплексу близько 5 млн доларів США.

РЛС «Подльот»

Фактично йшлося про системне «осліплення» окремих секторів російської ППО. І саме це згодом дало змогу українським дронам успішніше діставати не лише фронтових, а й стратегічних цілей у глибокому тилу РФ та окупованого Криму.

ЧОМУ НЕ СМІЮТЬСЯ «ІСКАНДЕРИ»?

Зенітний гарматно-ракетний комплекс «Панцир-С1»

Підтвердження нових спроможностей українського війська не забарилося. 16 квітня Сили оборони одночасно уразили три комплекси ППО – «Панцир-С1» у Феодосії, «Осу-АК» біля Водяного та «Бук» поблизу Багатівки. Але головними цілями тієї доби стали район базування берегових ракетних комплексів «Бастіон» під Севастополем і дві бази оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер» у районах Міжгір’я та Курортного, теж в окупованому Криму.

Як відомо, для росіян ОТРК «Іскандер» – один із базових інструментів дальніх ударів. Саме ці комплекси регулярно запускають балістичні ракети по українських містах, енергетиці та тиловій інфраструктурі. Тому сам факт ураження місць їхнього базування в Криму став фіксацією очевидного: російське ППО більше не гарантує захисту від українських діпстрайків навіть елементам стратегічного ударного контуру РФ.

Важка вогнеметна система залпового вогню калібру 220 мм ТОС-1А «Сонцепьок»

18 квітня українські дрони знищили в Запорізькій області важку вогнеметну систему ТОС-1А «Сонцепьок» – одну з найстрашніших російських систем термобаричного ураження. Вартість такої машини оцінюють у 6,5–15 млн доларів США, залежно від комплектації.

Реактивна система залпового вогню РСЗВ «Торнадо-С»

Наприкінці місяця під удар потрапила ще одна дороговартісна система – РСЗВ «Торнадо-С», уражена в Мелітополі в ніч на 27 квітня. Це найсучасніша російська 300-мм реактивна система, глибока модернізація «Смерчу», здатна застосовувати високоточні керовані боєприпаси із супутниковим наведенням. Вартість однієї пускової установки перевищує 15 млн доларів США.

Морська версія «Торів», корабельний модуль ЗРК «Тор-М2КМ»

20 квітня українські дрони дістали навіть корабельний модуль ЗРК «Тор-М2КМ», який росіяни перекинули на сушу поблизу Мелітополя. Як можна здогадатися, використання «морської» модифікації комплексу для прикриття сухопутного тилу – це теж свідчення, яке прямо вказує: штатних наземних засобів ППО у «другій армії світу» вже банально бракує.

РЛС 50Н6А зі складу ЗРК С-350 «Витязь»

Тоді ж поблизу Новоолександрівки було знищено багатофункціональну РЛС 50Н6А зі складу ЗРК С-350 «Витязь». Саме ця станція є «очима» комплексу й відповідає за виявлення цілей, їх супровід і наведення ракет. Орієнтовна вартість – 40–50 млн доларів США.

Окремо в окупованому Севастополі українські розвідники знищили РЛС «Подльот-К1» вартістю близько 5 млн доларів США.

23 квітня українські екіпажі БпЛА ліквідували одразу три комплекси ППО – два «Тор-М2» та «Осу» на окупованих територіях Донеччини й Запоріжжя. Ще один «Тор-М2» згодом уразили вже у Брянській області РФ.

Тоді ж Генштаб підтвердив ураження РЛС П-18 поблизу Євпаторії. Попри поважний вік, ці радянські метрові радари Росія досі активно використовує для виявлення малопомітних цілей і дронів.

РЛС П-18

Наступного дня українські удари дістали РЛС «Каста-2Е1» у Мелітополі та ЗРГК «Панцир-С1» у Маріуполі. Базова двокоординатна «Каста» коштує приблизно 15–20 млн доларів США, приблизно стільки ж, як і «Панцир».

29 квітня командувач СБС Роберт Бровді повідомив про знищення ще одного «Тора-М2» та модернізованої трикоординатної РЛС 39Н6 «Каста-2Е2» у Бєлгородській області РФ. Вартість такої станції оцінюють уже у понад 60 млн доларів США. Тоді ж було заявлено й про ураження РЛС радіотехнічного батальйону на горі Ай-Петрі в окупованому Криму.

МОРЕ ХВИЛЮЄТЬСЯ… П’ЯТЬ!

Упродовж квітневого ППОциду українські захисники також знищили берегову мобільну РЛС МР-10М1 «Мис-М1». Цю радіолокаційну станцію X-діапазону окупанти застосовували для виявлення надводних кораблів та малих повітряних цілей, зокрема на низьких висотах.

РЛС МР-10М1 «Мис-М1»

 Отриману інформацію РЛС передавала на берегові ракетні комплекси «Бал» і «Бастіон», однак у результаті чергової серії українських ударів у Криму, токсичний радар вартістю близько 20 млн доларів США перестав опромінювати навколишнє середовище.

Тоді ж, окрім берегового локатора, отримали прочуханки великі десантні кораблі «Ямал» і «Микола Фільченков», корабель-розвідник «Іван Хурс», а також винищувач МіГ-31 на аеродромі Бельбек.

Корабель-розвідник «Іван Хурс»

Щодо «Івана Хурса», то варто зазначити, що це не просто корабель, а один із ключових засобів радіотехнічної розвідки Чорноморського флоту РФ. Судно проєкту 18280 використовують для перехоплення сигналів, збору електронної інформації, супроводу військових операцій та моніторингу активності НАТО в Чорному морі. Тож оскільки «Іван Хурс» є фактично «плавучим комп'ютером», його вартість через інтегровані секретні радіотехнічні системи й локатори, за різними оцінками, становить від 60 до понад 80 млн доларів США.

Великий десантний корабель «Ямал»

ВДК проєкту 775 «Ямал» – корабель 1988 року випуску довжиною 112,5 метрів та здатністю перевозити до 500 тонн вантажу, зокрема бронетехніку та десант. Орієнтовна вартість цієї посудини становить понад 80 млн доларів США. А старіший ВДК проєкту 1171 «Микола Фільченков», 1975 року випуску має вантажомісткість до 1000 тонн та коштує, попри поважний вік, теж чимало, понад 70 млн доларів США.

ВДК проєкту 1171 «Микола Фільченков»

Окрім цього, в останню декаду місяця в Севастополі отримав ураження російський патрульний сторожовий корабель прикордонної служби ФСБ РФ проєкту 22460, підтверджено пошкодження бойової рубки цієї лоханки. Ринкова вартість стандартного судна проєкту 22460 «Охотнік» становить близько 40–45 млн доларів США (у цінах ранніх держконтрактів РФ – близько 2,5 млрд рублів).

Патрульний сторожовий корабель прикордонної служби ФСБ РФ проєкту 22460 «Охотнік»

Перепало на горіхи й нинішньому флагману російського морського угруповання у Чорному морі, фрегату «Адмірал Макаров». У ніч на 6 квітня, під час української атаки на нафтовий термінал «Шесхарис», у порту Новоросійська, наступник крейсера «Москва» прийняв на борт вантаж, доставлений двома ударними БпЛА.

«АТРІЦАТЄЛЬНИЙ» ПОЛІТ

Суттєвих втрат минулого місяця зазнала й російська авіація. Окрім згаданих раніше літаків Ан-72П та Бе-12, 26 квітня на аеродромі Бельбек був уражений імовірний носій гіперзвукових ракет «Кинджал», винищувач МіГ-31.

Винищувач Міг-31

29 квітня Сили безпілотних систем повідомили про знищення дронами гелікоптерів Мі-28 та Мі-17 у Воронезькій області РФ, приблизно за 150 кілометрів від лінії бойового зіткнення. До того ж ішлося не про фронтовий аеродром, а про польовий майданчик оперативного базування, де гелікоптери проходили дозаправку та технічне обслуговування між бойовими вильотами.

Ударний гелікоптер Мі-28

Як відомо, Мі-28 – один із основних ударних вертольотів російської армії, який активно використовують для нічних атак, запуску ПТУРів та некерованих ракет, ударів по українських позиціях. Натомість Мі-17 – транспортна машина, важлива для логістики, перекидання особового складу й евакуації.

Гелікоптер Мі-17

Найбільш показовим «авіаційним» епізодом квітня став удар по аеродрому «Шагол» у Челябінську. За даними СБС, унаслідок атаки 25 квітня зі складу російських ВКС вибули два винищувачі Су-57, один Су-34 та ще один літак сімейства «Су», рознесений на молекули так, що зі згарища, яке по ньому залишилося, встановити модифікацію знищеного, не вдалося.

Фронтовий винищувач-бомбардувальник Су-34

Челябінськ – це близько 1700 кілометрів від українського кордону.

І тут знову, справа не лише у вартості літаків, хоча вона колосальна. Добре відомо, що Су-34 – основний російський фронтовий винищувач-бомбардувальник, вартість якого становить від 35 до 50 млн доларів США. Саме ці літаки стали одним із головних інструментів авіаційного тиску армії країни-агресорки на фронті, тож їх неодноразово раніше знищували Сили оборони України.

Гордість російського ВПК «аналоговнєтовий» Су-57

А от видалення з чату двох Су-57, це вже дещо новеньке в пантеоні анульованих «аналоговнєтов», взагалі окрема історія. Це найсучасніший і найдорожчий серійний бойовий літак, який нині виробляє РФ, фактично ключовий іміджевий проєкт російського ВПК й одна з небагатьох платформ, які Кремль намагається позиціонувати як «літак п’ятого покоління». Росія роками демонструвала Су-57 на міжнародних авіасалонах, просуваючи його як символ технологічної могутності та альтернативу американським F-35.

І тут така халепа…

Іван Ступак, Київ

Фото ілюстративні з відкритих джерел

Актуальні новини війни