За крок до термінаторів

Ці цифри – вже не про поодинокі технологічні експерименти. Війна дедалі активніше передає машинам те, що раніше робила людина. І йдеться не лише про дрони та НРК. Штучний інтелект поступово використовується у розвідці, ППО, управлінні, навігації та логістиці.

Наскільки далеко цей процес уже зайшов і куди веде? Де закінчується машина-помічник і починається алгоритм, здатний діяти самостійно? І чи справді ми вже наближаємося до епохи термінаторів?

Розібратися в цьому спробував Укрінформ.

Під час пресконференції в Укрінформі. Фото Юлії Овсяннікової.

ЗНАЙТИ, РОЗПІЗНАТИ, ЗНИЩИТИ

Уявімо звичайний розвідувальний дрон. Він летить над позиціями противника і транслює операторові відеокартинку польоту. Раніше оператор сам мав годинами дивитися на екран, шукаючи серед дерев, будинків і доріг російський танк або гармату. Тепер частину цієї роботи можна віддати комп'ютеру.

Алгоритм ШІ переглядає відео разом із оператором і розпізнає: ось танк, ось бронемашина, літак чи інша військова техніка.

DELTA. Фото Армія Inform.

Так працює українська інноваційна система штучного інтелекту Avengers, інтегрована в бойову екосистему DELTA. Вона аналізує відео з безпілотників і автоматично шукає на ньому російську техніку. За інформацією Міноборони України, система може знаходити об'єкт у відеопотоці за лічені секунди. Для людини це означає дуже просту річ: не потрібно переглядати все відео, комп'ютер самостійно відсіює зайве.

Це перший крок, але далі – цікавіше.

Знайти ціль – ще не означає влучити в неї. Оператору потрібно вести дрон, тримати ціль у кадрі, коригувати політ. А противник тим часом глушить зв'язок. Тому наступний крок – навчити дрона самому розуміти, куди він летить. Український комплекс «Довбач», наприклад, використовує камеру і спеціальну програму, яка сама розпізнає об'єкт і допомагає безпілотнику утримувати курс на ціль.

Зображення з монітору модуля автоматичного донаведення ZIR AI (Ardupilot). Фото виробника.

Є й інші подібні рішення. Наприклад,  ZIR AI (ЗІР) – вітчизняна система штучного інтелекту та комп'ютерного зору для безпілотників, дає змогу FPV-дронам автоматично знаходити, розпізнавати та уражати ворожі цілі без участі людини на фінальному етапі. Якщо сказати зовсім просто, відбувається ось що: людина показує машині, куди треба летіти, і ШІ далі вже сам розбирається, як туди дістатися.

За інформацією українського оборонного відомства, наразі для ураження ворожих цілей підрозділи Сил оборони України вже використовують понад 70 зразків різноматіних систем на базі технологій штучного інтелекту та машинного зору.

До того ж, більш ніж 200 вітчизняних компаній займаються виробництвом AI-дронів. На державному маркетплейсі оборонних технологій Brave1 Market захисникам доступні 46 розробок у галузі ШІ, зокрема, модулів розпізнавання цілей, оптичної стабілізації та автоматичного донаведення.

Озвучена Міністерством оборони України мета – амбітна: усі наші дрони на фронті повинні мати машинний зір і ШІ.

Комплекс «Довбач»: машинний зір для вбивчої точності. Фото виробника.

ЯК РОЗУМНІШАЮТЬ ДРОНИ

Із ключових можливостей системи ZIR AI – здатність розпізнавати сім типів цілей: піхоту, цивільні авто, вантажівки, системи ППО, артилерію, танки та бронетехніку. Нейромережа навчена виявляти ворожу техніку, навіть якщо вона замаскована у лісосмузі. Також вона вміє ігнорувати ворожий РЕБ – після того як пілот або ШІ зафіксував ціль, дрон переходить у режим повного автопілота. Тож навіть якщо ворожий засіб радіоелектронної боротьби повністю заглушить зв'язок та сигнал GPS, безпілотник самостійно долетить та знищить об'єкт. Дистанція автономного польоту в зоні дії РЕБ становить понад 3000 метрів.

Окрім цього, ЗІР стабільно супроводжує та точно уражає об'єкти, які рухаються зі швидкістю до 60–110 км/год. Точність влучання становить до 1 метра.

Причиною швидкого «розумнішання» українських дронів, як не дивно, є сама війна. Точніше, величезна кількість інформації про неї, насамперед – відео.

У серпні 2026 року Міністерство оборони України відкрило для українських MilTech-компаній та розробників безпілотників доступ до лабораторії Avengers Labs.

Доступ до Avengers Labs прискорює розвиток технологій на базі ШІ. Зображення із сайту Міноборони України.

Ця гігантська бібліотека містить унікальний анотований датасет із 5 мільйонів відео реальних бойових дій. Доступ до цієї бази дає змогу приватним розробникам дронів (на кшталт згаданого раніше ZIR AI), яким важко самостійно зібрати таку кількість якісних матеріалів, безкоштовно та швидко навчати свої нейромережі розпізнавати танки, артилерію, піхоту, системи ППО та навіть «Шахеди».

Так різні моделі дронів, навчені в Avengers Labs, стають основою для серійних безпілотників.

Отже, це вже реальність: якщо оператор не може передати команду безпілотнику, то машина  здатна думати сама й розуміти, де вона перебуває, куди летить, і що бачить перед собою.

Серед пріоритетів, про які говорили на пресконференції представники Центрального управління інноваційної діяльності ЗСУ та військових науково-дослідних закладів – не лише підвищення автономності БпЛА, створення перешкодостійкої навігації та використання ШІ. Йшлося і про наступний крок – навчити безпілотник взагалі обходитися без пілота й орієнтуватися самостійно.

НЕ ЗАБЛУКАТИ ТА ОБІЙТИ ППО

Це особливо важливо для ударів углиб Росії. Оскільки сигнал GPS по маршруту над ворожими теренами може бути заглушений, без навігації дрон ризикує заблукати.

Наразі українські розробники навчають свої безпілотники орієнтуватися буквально «по картинці». Камера бачить дороги, річки, ліси, будівлі та інші характерні об'єкти, а комп'ютер порівнює цю картинку із супутниковою картою, яку має в пам'яті, і в такий спосіб визначає, де перебуває. Тобто людина може запустити дрон, а далі він сам коригує маршрут.

Саме цю технологію нині використовують у засобах middle strike – дронах, які працюють на значній відстані від лінії фронту. Крім того, тут ШІ виконує ще й додаткове завдання: допомагає прокласти маршрут так, щоб обійти російську ППО.

Дрон може аналізувати розташування радарів, враховувати зони їхньої дії та шукати менш небезпечний шлях,  а наближаючись до потрібного району, знову вмикати машинний зір. Камера бачить об'єкти – алгоритм визначає, що це. І якщо серед зображень є потрібна ціль – наприклад, російський радар – дрон коригує політ. Тобто один апарат фактично проходить кілька етапів самостійно: знаходить дорогу, уникає небезпечних зон, знаходить потрібний об'єкт і наводиться на нього.

ОПЕРАТОР УЖЕ НЕ ПІЛОТ

Один із найпоказовіших прикладів розвитку військового ШІ – боротьба з російськими «Шахедами».

Під час нічних атак, коли в небі перебувають десятки або сотні ворожих дронів, за класичним сценарієм оператори мають помітити кожен ворожий БпЛА, розпізнати його, підняти потрібний перехоплювач і влучити в ціль. Сучасна альтернатива – автоматизована система, яка робить майже всю цю роботу самостійно.

У червні 2026 року Міністерство оборони України оголосило про успішні випробування такої технології та початок її масштабування.

За оприлюдненою інформацією, нині штучний інтелект автоматизує до 95 % циклу перехоплення, усуваючи людський фактор на найважчих етапах полювання. Оператор лише позначає ціль і дає команду на її збиття. Далі система самостійно виводить дрон ППО в район перехоплення, знаходить «Шахед», захоплює його в об'єктив камери, супроводжує та знищує.

Водночас людина не зникає з процесу. Вона просто більше не керує кожним рухом перехоплювача вручну, а залишається ланкою, яка ухвалює ключове рішення. Інакше кажучи, оператор перестає бути звичайним пілотом і стає командиром машини.

Це особливо важлива трансформація саме зараз, коли росіяни нарощують виробництво своїх дронів. 24 березня цього року за добу Росія здійснила найбільшу на той момент атаку на Україну – майже тисячею ударних БпЛА. І якщо ворог, наростивши темпи виробництва, запускатиме по Україні значно більше своїх БпЛА, то людей для ручного керування тисячами перехоплювачів нам просто бракуватиме. Саме тому зараз наголос робиться на виробництві та придбанні інноваційних дронів-перехоплювачів.

Дрон-перехоплювач Octopus-100, призначений для знищення реактивних «Шахедів» та інших повітряних цілей на високих швидкостях. Фото виробника.

Наприклад, нещодавно Міністерство оборони закупило 8 тисяч Octopus – спеціальних перехоплювачів «Шахедів». До їхнього виробництва залучені десятки українських компаній. Паралельно розвиваються JEDI Shahed Hunter, «Швідун» та інші перехоплювачі. У них різний ступінь автономності, не кожен із них використовує ШІ в однаковому обсязі. Але напрям розвитку, затребуваний українськими військовими, очевидний: чим більше цілей, тим менше часу людина повинна витрачати на ручне керування кожним засобом ураження.

Дрон-перехоплювач «Швідун». Фото Міноборони України.

ВІД НАЙПРОСТІШОЇ ФУНКЦІЇ ДО РОЗУМНОГО РОЮ

Тут є ще одна важлива річ, яку легко не помітити. ШІ на війні – це не тільки безпілотники. На тій самій пресконференції Андрій Лебеденко окремо говорив про створення програмного забезпечення для обробки первинної радіолокаційної інформації.

Що це означає, якщо простими словами?

Радар бачить у небі величезну кількість об'єктів. Людині треба зрозуміти, що з них є літаком, що ракетою, що ворожим дроном, а що, наприклад, перешкодою або хибною ціллю. Комп'ютер із такою роботою здатен впоратися набагато швидше ніж людина, що особливо важливо, коли цілей багато. Тож ШІ поступово стає не тільки «очима» дрона, а й помічником оператора ППО.

Перевага такого рішення ще й у тому, що людина має фізичні обмеження, а алгоритм – ні. Щодо цього дуже вдалий приклад – та сама система Avengers, про яку ми згадували раніше. Її головна перевага не в тому, що вона бачить краще за людину. Камера бачить те саме. Різниця в тому, що машина не втомлюється дивитися.

Для прикладу, сотні дронів одночасно передають відео. Жоден оператор не здатний ефективно переглядати такий калейдоскоп потоків. А комп'ютер – може.

Він може відфільтрувати більшу частину зображень і показати операторові саме ті фрагменти, де є ознаки техніки противника. Отже, ШІ не обов'язково сам ухвалює рішення. Іноді його найцінніша функція набагато простіша – не дати людині потонути в інформації. Ба більше, те, що для людини стає інформаційним перевантаженням, для ШІ – робочий матеріал: що більше даних, то більше можливостей для його навчання й розвитку.

Для штучного інтелекту потрібні дані. Чим більше реальних прикладів він бачить, тим краще працює. А війна таких даних генерує величезну кількість. Кожен політ розвідника – це відео. Кожне виявлення російського танка – новий приклад. Будь-який помилковий результат алгоритму – інформація для його вдосконалення.

Саме тому Міноборони України відкриває розробникам реальні бойові дані для тренування нових моделей дронів. Так створюється своєрідна спіраль розвитку: фронт дає дані, які навчають ШІ, вдосконалений алгоритм повертається на фронт, а той своєю чергою дає нові дані.

І так цикл за циклом. Це одна з причин, чому технологічна війна може розвиватися набагато швидше за звичайну – кожне нове застосування не просто дає результат, а й залишає після себе довідковий матеріал для наступного етапу розвитку.

Однак навчити алгоритм діяти самостійно – це лише перший крок. Справжній прорив почнеться тоді, коли такі машини вмітимуть працювати не поодинці, а разом. Саме тому в ЗСУ говорять про ройові технології.

Чому саме рій може стати справжнім революційним рішенням? Відповідь у тому, як кілька машин можуть діяти спільно, розподіляючи між собою роботу. Один дрон знаходить ціль, інший ідентифікує її, третій атакує, четвертий стежить за повітряною обстановкою. Якщо один із них втрачається, система одразу перерозподіляє його завдання між тими, що залишилися.

Для людини така кількість одночасних рішень практично неможлива. Для алгоритму – це саме той тип завдань, для якого його створено. Тому найближче майбутнє ШІ на війні – це не обов’язково «розумний» робот, який може все й одразу, а групи відносно простих машин, здатних діяти як єдина система.

«ТЕРМІНАТОР» УЖЕ ТУТ, ПРОСТО ВІН МАЄ ІНШИЙ ВИГЛЯД

Наші військові на пресконференції окремо розповіли, як розвиваються російські військові технології.

Росія продовжує працювати над ракетами, але все більше уваги приділяє й безпілотним системам. Серед пріоритетів – нові варіанти «Шахедів», малі дрони, здатні працювати без зв’язку та навігації, морські безпілотники, засоби захисту. Паралельно росіяни почали об'єднувати різні системи в одну, замикаючи в єдиний контур радари, РЕБ, засоби виявлення, дрони-перехоплювачі й ударні БпЛА.

За словами бригадного генерала Андрія Лебеденка, російський «Рубікон» уже використовує подібний принцип: спочатку виявляється ціль, потім обробляється інформація, після чого до виконання завдання підключається потрібний безпілотник.

Тобто головне змагання зараз точиться за швидкість ухвалення рішень. Хто першим побачить ціль, розпізнає її та завдасть удару, той отримує перевагу. Саме тут штучний інтелект здатен дати вирішальний виграш у часі.

Останнє слово завжди має залишатися за людиною. Фото Міноборони України.

Звісно, людина, як і раніше, залишається в контурі управління. Вона визначає завдання, обирає ціль, запускає систему і за потреби може втрутитися або скасувати атаку. Але комп’ютерний розум поступово отримує дедалі більше свободи всередині поставленого завдання.

Водночас розвиваються технології, покликані скоротити час, який минає від виявлення загрози до її знищення. На пресконференції говорили про лазерну зброю, імпульсні засоби боротьби з роями, автономні платформи та нові рішення для ППО. За словами Лебеденка, перші українські лазерні системи вже здатні працювати по FPV-дронах, а імпульсні комплекси – одночасно впливати на електроніку групи безпілотників.

Це вже не прогноз. Частина таких технологій працює на українському фронті, який став одним із головних полігонів розвитку бойового штучного інтелекту.

Для України це не просто технологічне змагання з ворогом. Це питання виживання. Перевагу матиме той, чиї машини швидше бачать, точніше розуміють ситуацію і здатні діяти разом.

Але штучний інтелект не має моралі. Тому останнє слово завжди має залишатися за людиною – тією, яка визначає мету й відповідає за рішення. Тож голлівудських термінаторів на полі бою ми, найімовірніше, не побачимо.

Машини будуть інакшими – розумнішими, швидшими й автономнішими. А справжніми «Кіборгами» для нас назавжди залишаться люди. Ті, хто в далекому 2014 році тримав Донецький аеропорт.

Іван Ступак, місто Київ

Фото Юлії Овсяннікової, Міноборони України та із відкритих джерел

Актуальні новини війни