ДонНТУ – приклад найуспішнішої релокації технічного університету

За словами виконуючого обов’язки ректора ДонНТУ Дениса Шиленка, у 2014 році університет із Донецька спочатку релокувався до міста Покровськ, де розмістився на базі структурного підрозділу – індустріального інституту. Після цього, у квітні 2022 року, виш перемістився до міста Луцьк, де був на основі Луцького національного технічного університету, і вже у серпні 2024 року – до Дрогобича.

Після початку повномасштабної війни обладнання університету частково евакуювали до Луцька і до Києва. Але, на жаль, не все. Багато залишилося у корпусі в Покровську, по якому була низка ворожих прильотів.

– Коли ми отримали наказ на переміщення в Дрогобич, забрали понад 60 тонн устаткування з Луцька і Києва на Львівщину. Йдеться про важке обладнання інституту гірництва для роботи з мінералами; для автоматизації виробництва, також майже 100-кілограмові столи для хімічної лабораторії; великі смарт-дошки, які тепер встановлені майже в кожній аудиторії. Також кластер високопродуктивних обчислень, величезний суперкомп'ютер, – зазначив керівник вишу.

Він пригадує день, були російські удари по корпусу в Покровську. Тоді працювала приймальна комісія, а ввечері прилетіли ворожі ракети. Потім поперевозили величезну кількість понівечених системних блоків та екранів.

Шиленко розповів, що нині до складу ДонНТУ входять чотири навчально-наукові інститути: гірництва та геоінженерії, інженерії та технологій, комп’ютерно-інформаційних технологій та автоматизації, а також інститут бізнесу, адміністрування і права. Також є інститут післядипломної освіти, аспірантура, докторантура, науково-дослідна частина, проблемні лабораторії, науково-технічна бібліотека, Костянтинівський індустріальний фаховий коледж, який зараз розташований у Луцьку.

Керівник вишу нагадав, що ДонНТУ розпочав свою історію ще у 1921 році з відкриття в Донецьку гірничого технікуму, який згодом перетворився на політехнічний інститут, а потім – на Національний технічний університет. У складі вишу було шість інститутів, 25 факультетів, підготовче відділення для іноземних громадян, кафедра військової підготовки, п'ять технікумів, науково-дослідна частина тощо. За 105 років діяльності в ДонНТУ підготували понад 200 тисяч висококваліфікованих фахівців, у тому числі близько 3000 – для 65 країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки.

Наразі у ДонНТУ навчаються трохи більше тисячі студентів, з них до 50 – з вересня 2025 року в Дрогобичі офлайн.

– У минулому році ми набрали близько 200 студентів: 100 – на перший курс бакалаврату і стільки ж – на перший курс магістратури. Із них, наприклад, на бакалавраті 50 відсотків – місцеві, зі Львівській області. І це говорить про довіру до нас, – зазначив керівник університету.

Він повідомив, що зараз велика конкуренція за абітурієнтів у вищих навчальних закладів, але ДонНТУ готовий набрати і тисячу нових студентів, бо вже розширюється у Дрогобичі.

На Львівщині ДонНТУ надали в оренду два приміщення, ще одне зараз – у процесі передачі. Перше спочатку використовували, щоби складувати обладнання.

– У другому почали робити ремонт і поступово переносити обладнання. Складність у тому, що ця будівля має статус архітектурної спадщини місцевого значення, тому багато всього треба погоджувати. І з дахом тут біда, – каже в.о. ректора та показує на стелю однієї з аудиторій цього корпусу.

За його словами, на даху цієї будівлі росло дерево, коріння проросло вглиб стіни, тому ремонт був дуже складним.

Шиленко зазначив, що університет отримає «більш свіжу» будівлю, десь 1970-х років будівництва, яка має шість поверхів, ліфт. Її можна легше адаптувати під потреби вишу, до того ж, у цій будівлі є укриття.

– Тобто, буде ще учбовий корпус та гуртожиток. Будівля – на балансі міста, але давно була передана Дрогобицькому механіко-технологічному коледжу, якому не потрібна і вже років 10 як законсервована. Тому ми домовилися, що її повернуть громаді, яка передасть її нам. Там 35 кімнат, все у нормальному стані, тільки трохи вкластися, щоб відновити. Чекаємо на рішення міськради про передачу нам цього приміщення в довгострокову оренду, – пояснює в.о. ректора.

ЗІБРАЛИ НЬЮТОНІВСЬКИЙ ТЕЛЕСКОП

Будівля під новий навчальний корпус, за його словами, привернула увагу тим, що на ній була встановлена велика антена.

– Мені хотілося, щоб студенти зробити радіотелескоп. У нас є обладнання для цього, потрібна була антена, – зазначив Шиленко.

Він повідомив, що у виші запустили програму для популяризації, промоції технічних спеціальностей, інженерної справи, STEM-освіти. Вона базується на історії Юрія Дрогобича (він же Юрій Котермак), який народився у другій половині XV сторіччя у Дрогобичі, був ректором найстарішого в Європі Болонського університету, доктором філософії та медицини. Також він читав лекції з астрономії, і серед його студентів був майбутній видатний астроном Микола Коперник.

Збір рефлекторного ньютонівського телескопа

– Я подумав: як у Дрогобичі, в якому Юрій Котермак народився, жив, немає у дітей доступу до телескопа… І знайшов проєкт із категорії Open Source – за відкритою ліцензією, його можна брати і відтворювати. Ми надрукували деталі рефлекторного ньютонівського телескопа на 3D-принтері, закупили в США оптику. Потім запросили всіх бажаючих збирати телескоп – і відбувся практичний воркшоп, – поділився Шиленко.

За словами керівника вишу, в межах освітньої ініціативи «Всесвіт Котермака», спрямованої на популяризацію астрономії, телескоп збирали студенти з ліцеїв, коледжів, педагогічного університету. Зробили це всі разом, відправили прилад на Закарпаття. Наступним етапом проєкту стане його тестування, налаштування оптики та перевірка можливостей під час спостереження за об’єктами зоряного неба. Отриманий досвід планується масштабувати.

– Хочу, щоб ми таку програму реалізували спільно з Малою академією наук. І першим кроком стануть 10 телескопів для українських шкіл, – додав співрозмовник.

Та зазначив, що за відкритою ліцензією можна робити цифрові мікроскопи, корпуси яких теж друкуються на 3D-принтерах: «Важливо, що комерційні аналоги приладів із такими параметрами, показниками та можливостями коштують до 20 тисяч доларів, а ми можемо зробити їх за 150-180 доларів. І створювати будуть власноруч студенти, школярі, а потім – досліджуватимуть мікросвіт».

У ПЛАНАХ – СТВОРИТИ КІБЕРПОЛІГОН

Донецький виш на Львівщині відкрив філії кафедр на базі інших навчальнихх закладів. Так, філія кафедри штучного інтелекту і кібербезпеки діє на базі Дрогобицького наукового ліцею ім. Богдана Лепкого; кафедри автоматики та телекомунікацій – Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу. Наразі у виші працюють задля відкриття в останньому філії кафедри хімічної технології та хімічного машинобудування. А зі школою №3 в Трускавці, яка має стати ліцеєм, уже погодили відкриття науково-консультаційного пункту.

– Якщо говорити про кібербезпеку і наших фахівців у цій сфері, то, наприклад, два тижні тому ми отримали подяку від Центру спеціальних операцій «Альфа» СБУ. Ми випускаємо спеціалістів дуже високого рівня, – зауважив Шиленко.

Він зазначив, що на кафедрі штучного інтелекту і кібербезпеки – гарне обладнання, прекрасний викладацький склад. Наприклад, завідувач кафедри професор Ярослав Дорогий цьогоріч увійшов до 25% кращих фахівців з кібербезпеки зі всього світу.

– Ми отримали державне фінансування на посилення центру колективного користування науковим обладнанням. Там, крім сонячної електростанції і установки збереження розподілення енергії, будуть модулі для високопродуктивних обчислень. Їх можна використовувати і для кібербезпеки. Будемо створювати кіберполігон для тренувань та змагань, – повідомив в.о. ректора.

За його словами, у Дрогобицькому науковому ліцеї ім. Богдана Лепкого встановлені сонячні панелі і є можливість досліджувати, як сонячне світло перетворюється на електроенергію та від чого залежить її вироблення. Саме завдяки таким дослідженням можна аналізувати потенціал сонячної енергії в Дрогобицькому районі й бачити, як наука працює в реальному житті.

Загалом, за словами Шиленка, наразі в Донецькому національному технічному університеті близько 160 співробітників і з них 127 – переселенці, які виїхали не тільки з Донецької, а й із Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Харківської областей. Це не лише викладачі, а й технічний персонал.

Партнерами ДонНТУ є близько 50 вищих навчальних закладів Європи: Технічний університет Кайзерслаутерн з Німеччини; Інститут Міжнародного Економічного Співробітництва з Польщі; Левенський католицький університет із Бельгії; Університет Ла-Корунья з Іспанії; Політехнічний інститут Лейрія з Португалії та інші.

Одним із фокусів для Донецького технічного університету, за словами в.о. ректора, є міжнародні гранти.

– Ми зараз максимально заходимо в грантові проєкти, бо це живі і, як правило, швидкі гроші. По грантах можна отримати, наприклад, і мільйон євро на дослідження на три роки. А це ж зарплати колективу, лабораторна база, додаткове фінансування на науку, – зауважив керівник ДонНТУ.

Місцева влада, за його словами, ставиться до донецького університету як до партнера. Цей виш перемістив податки, і станом на травень сплатив їх близько 12 млн грн. Це – допомога громаді.

За словами Шиленка, виш має спільні наукові проєкти з підприємствами на Львівщині. На підприємствах є свої навчальні центри, з якими університет допомагає людям опанувати нові навички, супроводжуватиме працевлаштування.

ВІДНОВИТИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ

– Зараз ДонНТУ – приклад найуспішнішої релокації технічного університету. Бо ми зрозуміли місто і місце, вивели частину навчання в офлайн, працюємо з бізнесом, допомагаємо ліцеям, – пояснив Шиленко.

Він додав, що в планах і мріях – створити наукове містечко у Дрогобичі, яке працюватиме, аби надолужити освітні й наукові втрати. За задумом, науковці, які не мають можливості працювати офлайн, зможуть приїхати і розвивати тут свою діяльність.

– У нас у країні такого ще немає. У мене особисто орієнтир — Каліфорнійський технологічний інститут, розташований у невеличкому місті Пасадена. І мені здається, що в Дрогобичі це може спрацювати – тут є всі умови. Львів занадто великий і перевантажений. А якщо буде серйозна база, умови для проживання, певні надихаючі простори – тут буде й іноземний студент, – поділився своїми думками керівник ДонНТУ.

Він додав, що вже в цьому році університет спробує відновити навчання іноземних студентів, вже є домовленості з Азербайджаном попрацювати в цьому напрямку.

«ОБРАТИ ДонНТУ – НАЙКРУТІШЕ РІШЕННЯ В ЖИТТІ»

А українські студенти, з якими поспілкувалася кореспондентка Укрінформу і які вже вступили до Донецького національного технічного університету – як переміщені донеччани, так і місцеві – кажуть, що жодного разу не пошкодували про свій вибір.

Так, Денис Германович, який проживає у селі Далява поблизу Дрогобича, навчається на бакалавраті за спеціальністю «кібербезпека» і вже закінчив перший курс.

– Цей університет я обрав через можливість спробувати щось нове. Я багато читав, який це був потужний універ до війни. І його масштаби, дійсно, вражали. Тому що в моменті там було більше 20 тис. студентів, я знав, які люди випускалися з цього університету – інженери, бізнесмени. У всіх керуючих ланках нашої держави були випускники саме з Донецького університету, – пояснив студент.

За його словами, коли ДонНТУ відкривався в Дрогобичі, то, напевно, кожен знав про це. І Денис каже, що його рішення обрати цей виш – «найкрутіше в житті».

– Університет дав мені море можливостей. І, якщо би мені рік тому сказали, що я зараз зможу мати такий соціальний гаманець, я би, напевно, не повірив. Виш у першу чергу допоміг презентувати себе в доволі-таки важливих проєктах, і в багатьох ми ставали фіналістами, навіть переможцями. Він навчив багато чому, – наголосив Денис Германович.

Ще один студент Ілля Гарбарук, який родом із міста Родинське на Донеччині, розповів, що отримав диплом бакалавра у ДонНТУ за спеціальністю «кібербезпека» та вступив на магістра на спеціальність «комп'ютерні науки». Він проживає у Хмельницькому, вже працює по спеціальності та дистанційно закінчив перший семестр у магістратурі.

– ДонНТУ хоч і не раз релокувався через війну, все одно надає достатньо можливостей навчатися. Причому йдеться не про теорію, а тут намагаються створювати таке середовище між людьми та здобувати такі ресурси, щоб це ставало в пригоді. Це підтверджується партнерствами, проєктами, й допомогло мені знайти роботу, – сказав Ілля.

Олена Колгушева, Дрогобич

Новини регіонів України