Проща у Зарваниці: місце духовної сили і зцілення

"КОЛИ ОПАНОВУЄ ЗНЕВІРА, ШУКАЙМО ТАЇНСТВО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ"

Загальнонаціональна проща триває два дні. Весь цей час у Зарваниці багатолюдно. Віряни приходять у святе місце зі своїм болем, проблемами та шукають відповіді у молитві, сповіді, під час Божественних Літургій.

– Проща у Зарваниці вже вп'яте відбувається під час повномасштабного вторгнення російського злодія і вбивці, агресора на нашу землю. Ми сьогодні бачимо, що небезпекою для нашого народу, держави є не лише зовнішня агресія, а й внутрішнє розчарування, апатія і небажання далі боротися. Кожного разу, коли нас опановує зневіра, шукаймо таїнства Божого милосердя, щоб ті самі слова, які Господь каже до розслабленого у євангельській розповіді, він сказав до нас: "Станьте! Візьміть у свої руки все те, що вас ділить, розсварює, знеохочує. Опануйте себе і все те, що Господь дає вам у руки, і йдіть далі, – сказав у своїй проповіді під час Архиєрейської Божественної Літургії Блаженніший Святослав.

У Марійському духовному центрі зібралися єпископи УГКЦ з різних куточків України та світу для участі в Синоді, що відбувався напередодні прощі. Паломники мали можливість послухати їхні проповіді, почути настанови і поради.

Як сказав після Архиєрейської Літургії у коментарі Укрінформу архиєпископ і митрополит Філадельфійський владика Борис Ґудзяк, молитва є найпотужнішим голосом.

– Вона творить живий зв'язок із самим живим Богом. І, як говорив Блаженніший у проповіді, ми не подолаємо цього ворога і не завершимо війну без Божої допомоги. Людина втомлюється і має на це право, зазнає покалічень, утрат. І це є факт, який не можна змінити. Але виникає питання, яким чином, на підставі якого фундаменту, з якими думками та з якою душею ми можемо іти вперед? А нам треба йти. Бо якщо не будемо йти, то ми всі знаємо, що нас просто не стане. Відповідь на це є одна – з Богом. І тут, у Зарваниці, всі ми, хто сумнівається, всі ми, певною мірою втомлені та зранені, зустрічаємося перед Богом і себе взаємно підтримуємо. Я дякую Господу за цю прощу і дякую всім вам, – поділився владика Борис Ґудзяк.

Правлячий єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії на Закарпатті Теодор Мацапула розповів, що Зарваниця займає особливе місце у його житті.

– Я пригадую свою першу всеукраїнську прощу до Зарваниці. Мені тоді було 11 років, був дуже великий натовп і насправді в той момент здавалося, що тут бракує місця, щоби обняти ту велику кількість людей, які прийшли до Зарваницької ікони. Ця ікона завжди мене супроводжувала у житті. До того, як стати єпископом, я очолював монаше згромадження, яке було під покровом Зарваницької Божої Матері. Вона завжди допомагала мені й усьому монашеству, яке на той момент мені було довірене. Свою першу Літургію як священник я відслужив саме тут, у Марійському духовному центрі. Тому я приходжу в це місце, як додому, до своєї рідної мами, – поділився спогадами владика Теодор Мацапула.

"САМЕ ТУТ Я ВІДЧУЛА ПОЛЕГШЕННЯ"

За роки повномасштабної війни Зарваниця стала місцем реабілітації та відновлення для військових, ветеранів і їхніх родин. Тут щороку відбуваються прощі, які об'єднують сім'ї захисників, також регулярно проводять ретрити для родичів загиблих та зниклих безвісти військовослужбовців. І під час цьогорічної прощі можна було побачити серед паломників військовослужбовців, родини загиблих та зниклих безвісти.

Іван Бойко

Військовослужбовець Іван Бойко зі Львівщини прибув у Зарваницю під час своєї відпустки.

– Сьогодні мене переповнюють позитивні емоції, я дякую Богу за все. Дуже радий, що у цей період у мене відпустка і я зміг приїхати на прощу. Прошу в Господа миру для України і припинення війни, щоб рідні і близькі були живі та здорові, а також прошу за всі намірення, з якими люди сюди прибули, – поділився чоловік.

Надія Щирба з племінницею Галиною Ткаченко

Серед паломників зустрічаю тернополянку Надію Щирбу. Її син загинув на фронті. Тарас служив у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького. Його життя обірвалося поблизу Бахмута 29 листопада 2022 року.

– Приблизно через пів року після загибелі сина я поїхала у Зарваницю на ретрит для родин загиблих. Саме там я вперше відчула певне полегшення. Коли втрачаєш дитину, то всередині робиться пустота, яку немає чим заповнити. Я вдячна Господу і Матері Божій, що вони допомагають пережити цю величезну втрату. У Зарваниці я відчуваю полегшення на душі. Як тільки з'являється можливість, завжди тут, – зазначила пані Надія.

"МИ ПОДОЛАЛИ 125 КІЛОМЕТРІВ, ІШЛИ 22 ЛЮДИНИ"

Багато людей кажуть, що їх спонукає приїжджати у Зарваницю спокій і умиротворення, яким вони тут наповнюються.

– Ми з рідними сьогодні на прощі, адже у такі важкі часи кожному з нас дуже потрібна підтримка. А тут душа відпочиває, заспокоюється. Це дуже важливо. Сьогодні я молюся за щасливе повернення чоловіка з фронту, за здоров'я моєї сім'ї, за мир в Україні, – каже пані Наталя з Теребовлянської громади.

Уже традиційно багато прочан подолали десятки, а то й сотні кілометрів, аби дістатися святого місця. Серед натовпу помічаю групу людей із табличкою "Ходорів". Вони розповідають, що чотири дні прямували до Марійського духовного центру.

Олеся Симущак

– Ми подолали 125 кілометрів. Ішли 22 людини. Наймолодшому з наших прочан – 11 років, найстаршому – 63. Це була дуже гарна мандрівка. Для мене це вже одинадцята проща у Зарваниці, – розповіла Олеся Симущак.

Наприкінці події Блаженніший Святослав у своєму зверненні сказав, що прощі у Зарваниці – постійне Боже диво, яким Господь надихає, живить нашу Церкву і наш народ.

– Ми дякуємо Матері Божій за те, що Україна і цього року вистояла, що ми можемо разом тут молитися. Нехай Господь Бог благословить Україну та її народ, нехай зупинить війну, дарує нам перемогу над ворогом та мир для нашої країни, – підсумував глава УГКЦ.

Юля Томчишин

Фото авторки, Олександра Савранського з фейсбук-сторінки УГКЦ

Новини регіонів України