Як свято Покрови Богородиці стало символом українського воїнства

А ось в українській традиції Покрова пройшла дуже несподіваний шлях. Сьогодні вона не лише про жінок та шлюб (народне «Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку»), вона стала захисницею козацтва, а 1 жовтня – Днем захисників та захисниць. У день Покрови у ХХ столітті було засновано УПА, і вже в новітній історії на цей день припадає свято українського воїнства – незалежно від статі. 

Саме тому Покрова стала особливим святом для української ідентичності, до якої б віри чи національності ми не належали. Наскільки природно відбувається це поєднання, коли світське, мілітарне та релігійне зійшлися в одному дні, і тому – чи варто «деколонізувати» це свято, тобто звільнити його від російських нашарувань? 

….з родинного затишку та жіночого начала 

Людмила Филипович, релігієзнавиця, докторка філософських наук у розмові з Укрінформом наголошує, що походження свята Покрови й досі неясне: «з цим святом взагалі непроста історія, досі не зрозуміло, як воно виникло». За словами співрозмовниці можна знайти чимало версій про засновників: греки чи римляни, Андрій Боголюбський чи навіть Ярослав Мудрий і про це нібито вперше згадано було в Іларіона Київського.

Одна із численних покровських церков, Церква Покрови Пресвятої Богородиці, пам'ятка архітектури XVIII століття, Київ, Поділ. Джерело:ukrainaincognita.com

Традиція шанувати Покрову Богородиці, як пояснює пані Филипович, присутня в усіх християнських конфесіях: «У людей особливі почуття і сентименти до жіночого начала, зокрема, до Марії Діви. Всі християни шанують Божу матір і творять різноманітні легенди і міфи, створюють джерела, які покликані восхвалити покровительку Марію, яка надає особливу енергію, молитви, захист для тих, хто до неї звертається».

Втім, саме на східних теренах християнства, зокрема в Україні, Покрова набула особливого статусу, поєднала в собі стільки сенсів. Як каже співрозмовниця, у Греції це свято залишається на рівні інших релігійних дат і не набуло такої сакральності як у нас.

Але є одне але. Якщо поглянути на класичну версію походження цього свята, Покрова Богородиці має мілітарну основу, пояснює релігієзнавиця: «В основі є воєнний присмак. Х століття, 910 рік, обложено Константинополь і нібито тоді з'явилася Богородиця і своїм покривалом (покровом) накрила всіх захисників, вберегла їх від полону».

Якщо ж говорити суто про українську традицію, то тут шанобливе ставлення до Покрови можна простежити, наприклад, через сакральну архітектуру. «Покровські храми дуже популярні в Україні, – розповідає пані Филипович. – Я натрапила на інформацію, що один із найбільш ранніх таких храмів з'явився на Хмельниччині в середині XV століття. А зараз, мені здається, це найкрасивіші й найвитонченіші церкви. Особливо, коли вони збудовані у стилі українського бароко, вони вражають своєю  красою та естетикою».

Від оберегу до спротиву

З часом, а надто наприкінці ХХ століття, цей день дедалі частіше набирав мілітарного, світського та українського духу спротиву. Вододілом між секулярним та світським стало проголошення 14 жовтня днем створення УПА. Чи справді ця подія стала фундаментом для українського пошанівку цієї дати? З такою версією погоджується історик, кандидат наук та дослідник визвольного руху Володимир В’ятрович. Він зауважує: «У 1947 році Українською головною визвольною радою було визнано 14 жовтня, День Покрови (за Юліанським календарем, – ред.), саме днем створення УПА. Звісно, що дата символічна, адже ми розуміємо, що жодна армія не твориться в один день, але очевидно, що її обрано не випадково. Навіть у самому документі УГВР йде покликання до Покрови. Тобто тут цілеспрямовано підтверджувалася тяглість до часів Русі та козацтва. Ті люди, які ухвалювали рішення саме в цей день, бачили себе продовженням української військової традиції».

Так символічно уявляють 1 жовтня українці. ДЖерело: https://portal.lviv.ua/

Уже в сучасній Україні Покрова з року в рік набувала саме глибинного мілітарного сенсу і навіть більше – українського спротиву. Одночасно з деколонізацією, яку з 2014 року пришвидшила російська агресія, у цей день почала превалювати саме мілітарна складова. Саме тоді було офіційно запроваджено День захисника України, який у 2021 році отримав гендерно збалансовану назву – День захисників і захисниць.

«Коли ми говоримо вже про наші дні, то очевидно шукали якусь альтернативу совєтському 23 лютого, – згадує Володимир В’ятрович. – По суті, навіть великої дискусії не було, що найкращою датою є 14 жовтня, яке асоціюється з Руссю, козацтвом та УПА. Навіть попри те, що тривалий час у незалежній Україні до повстанської армії не було офіційного ставлення, марші з вимогою її визнання постійно актуалізували цю тему. Тому, коли після Революції Гідності почалися суттєві зміни в політиці національної пам'яті, ідея оформити це свято як державне була абсолютно очевидною».

Чи можна поєднати церковне та світське у Покрові?

Після переходу церков на новоюліанський календар загострилося питання: чи повинні релігійна Покрова, День захисників і захисниць та день створення УПА припадати на одну дату? Чи не стане державне свято українським аналогом 23 лютого в радянській традиції – просто днем чоловіків?

Людмила Филипович ставить під сумнів доцільність такого об'єднання: «Я проти цієї ініціативи і зразу була проти, тому що, мені здається, не треба змішувати світське, державне й релігійне. У цих свят різне призначення. Коли ми почали святкувати все на купу, то вже не знаєш: чи ти Богородиці молишся, чи ти дякуєш нашим захисникам. Все-таки варто розділяти духовні почуття та світські орієнтири. Можливо, колись ми таки розділимо це свято».

Водночас релігієзнавиця підкреслює, що мілітарна функція Покрови в Україні є виключно оборонною: «Богородиця виступає як захисниця не для того, щоб нападати. На відміну від росіян, які всюди хочуть бачити таку собі Жанну д'Арк, що підніме знамено і піде знищувати ворогів. Дуже добре, що зберігається ідеологічна орієнтація нашої держави: ми не претендуємо на чуже і ні на кого не нападали, а захищаємо своє. Наші воїни тому й стоять на фронтах, щоб захистити свої родини та свою землю. Добре, що є символи, які підтримують українців. Коли є емоційна підтримка, яка тягнеться корінням з XV-XVI століття, це надає особливої сили».

Своєю чергою Володимир В’ятрович опонує Людмилі Филипович, він переконаний у цілісності цього дня. «Ті люди, які закладали зв'язок між світським, мілітарним і релігійним ще з часів козацтва та УПА, робили це не випадково, – парирує історик. – Ця традиція в Україні міцно поєднана. Покрова вважається покровителькою українського війська».

Володимир В’ятрович каже: «Відбуваються трансформації. Мені здається, що це абсолютно нормальна, хороша традиція, і я би не розводив День захисника і День Покрови. В цьому і є сила Дня захисника».

Проте щодо дати створення Української повстанської армії В'ятрович має окрему думку: «Попри те, що Українська повстанська армія має безпосередній зв'язок до Дня Покрови, я вважаю, що відзначати річницю створення УПА варто все-таки 14 жовтня. Тому що це саме той день, до якого було прив'язано рішення УГВР. Релігійне свято і День захисника перенеслися через зміни в календарі, але заснування УПА – це історична дата, яка мала би залишитися 14 жовтня».

Українська Покрова: геть від Москви

Чим ще особливий цей день в українській традиції? На це запитання Володимир В’ятрович відповів так: «Я не знаю, чи десь ще Покрова має такий суто мілітарний ухил. Ця прив'язка до війська, до оборони з часів козацтва – це щось абсолютно унікальне, чисто українське. У Москві такого точно немає. Тому ініціатива розірвати цивільне і церковне мені не подобається».

Людмила Филипович пояснює, що наші шляхи розійшлися ще в глибині століть. «В Україні спочатку це сприймалося як сімейне свято, йшлося про захист родини: читалися спеціальні молитви про дітей, про жінок, – розповідає експертка. –  Згодом Богородиця стала символом для козаків. Починаючи з козацької доби, це було скоріше спільнотним, а не державницьким святом, бо власної держави ми не мали. Воно було покликане захистити інтереси певної групи людей».

До Великої війни День захисника в Україні часто копіював радянські традиції. Одеса, 2018 рік. Фото Ніна Ляшонок, Укрінформ

Натомість у Росії відбувалися протилежні процеси. «Якщо порівняти російський варіант і наш український, то в Росії все набуває ознак державності. Там Богородиця сприймається як частина величезного державного комплексу і покликана виконувати певні державницькі функції», – зазначає Филипович.

Що ж ми маємо змінити в цьому святі, аби воно залишалося нашим окремішнім українським днем? Релігієзнавиця переконана, що відповідь лежить у площині історії. «По-перше, треба підкреслювати історичну закономірність появи цього свята саме на наших територіях. Довести, що воно виникло не за Андрія Боголюбського на володимиро-суздальській землі, а своїм корінням і особливою увагою до культу Богородиці завдячує нашій історичній традиції. Тобто Русь – це Київ, а не Москва і нехай не видумують. Адже кажуть, що вперше слово "покрова" було згадано ще у "Слові про закон і благодать"».

Замість підсумків

День Покрови пройшов в українській свідомості довгий шлях: від родинної молитви за сімейний затишок, заступництва над козацьким військом до повстанської армії, до подяки українським воїнам та ЗСУ, які стали опорою України та Європи, як би пафосно не звучали ці слова. Саме захисники й захисниці сьогодні і є нашою покровою, заступництвом, омофором перед злом, що намагається поглинути у ХХІ столітті вже Київ, а не Константинополь. 

Злиття релігійного й мілітарного у цьому дні відбулося поступово, всупереч імперським амбіціям, через базову потребу захистити свій дім, країну, цінності. І хоча дискусії навколо календарних перенесень та доцільності поєднання церковного зі світським тривають, одне залишається незмінним. Покрова поступово деколонізується від агресивних російських наративів, повертаючи собі первісний київський сенс – подяки тим, хто стоїть на захисті життя. 

І це саме той сенс, який об’єднує всю націю, якої б релігії, світогляду, віку чи статі ми не були.

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото: Укрінформ

Суспільство