Пам’яті історика, гранатометника Вячеслава Зайцева

Військовим журналістам АрміяInform пощастило бути знайомими із Вячеславом. Востаннє ми зустрілися наприкінці листопада 2020 року під час навчань резервістів у окремій повітрянодесантній бригаді. Тоді міцний, доброзичливий та виважений молодший сержант Зайцев відразу привернув до себе увагу і погодився розповісти про побратимів, свій бойовий шлях, а також поділився спогадами про бої на Донеччині.

Уже у березні 2014 року, під час першої хвилі мобілізації, Вячеслав прийшов до тоді ще військкомату записуватися в добровольці. За його плечима була строкова служба в бойовій десантній частині в Болграді, тому вже невдовзі у складі 79-ї аеромобільної бригади він відбув на адміністративний кордон із Кримом у район Чонгара. 

А у травні прийшов наказ передислокуватись у Донецьку область. На Донбасі воїн-десантник разом зі своїми бойовими побратимами визволяв українські міста та села і пройшов з боями сотні кілометрів.

У ті дні Вячеслав згадував, що під час АТО найгарячіше було в Донецькому аеропорту. Він був гранатометником. На початку жовтня у старому терміналі дістав своє перше поранення. Захисників дуже активно обстрілював ворожий танк. Він бив по поверхах й майже всі наші хлопці зазнали ушкоджень. 

Поранення Вячеслава в ділянку живота, на щастя, виявилося легким — тоді його врятував бронежилет. 

Рана не була смертельною, тож він відмовився від евакуації, залишився в терміналі й продовжував виконувати бойові завдання. Інтенсивність ворожих атак нарощувалася, противник прострілював усе навколо і поранених ставало дедалі більше. Обставини складалися так, що із гранатометників Cлавко залишився один. Він нищив кулеметні гнізда ворога, які були в декількох десятках метрів від нього та не давав противнику висунути голови.

Зазнавши поранення, Вячеслав залишався в аеропорту ще тиждень та вийшов з термінала за ротацією.

У ті дні я поцікавився, що допомагало йому вистояти? На що Вячеслав відповів: «ДАП я захищав двічі — у жовтні та листопаді 2014-го. І завжди поряд були товариші, які теж ішли в бій. Адже відмовитися або сказати, що я не хочу чи нога болить, на фронті було реально соромно. І, звичайно, допомагала віра в мою родину — любов до мами, дружини та донечки».

24 лютого 2022 року Вячеслав Зайцев знову став до лав Збройних Сил України. Він до останнього подиху захищав свою державу й загинув у бою у жовтні 2022 року.

Вічна пам’ять Герою!

Олександр Колесник

Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, Фейсбук-сторінка Вячеслава Зайцева

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Актуальні новини війни