Ігри на виживання: Скільки грошей вистачить українцям до кінця карантину
Дожити до завершення карантину. Ця задача стала головною для багатьох громадян України в ситуації, коли карантин закінчиться невідомо коли, натомість різко зростає безробіття, доходів немає, а заощадження тануть.
Держава зуміла оперативно ввести всі можливі обмеження, але не зуміло ними грамотно управляти, адекватно допомагаючи різним категоріям громадян, не кажучи вже про найбільш уразливих. Поки чиновники філософствують про оптимальних доходи українських громадян, загострюються такі страшні соціальні явища, як голод і злидні, а риси, які визначають людину людиною, відходять на другий план. Тоді основним питанням стає вже не, як уберегтися від вірусу, а просто вижити.
Грошей залишилося на місяць
Кабінет міністрів України продовжив дію карантину на території країни за два дні до офіційного закінчення. Обмеження повинні були закінчитися 24 квітня, але їх продовжили до 11 травня. Попередньо на наступний місяць перенесли і очікуваний пік захворюваності. Раніше його обіцяли на середину квітня. Але люб’язно надані урядові розрахунки Національної академії наук України показали, що один пік може трапитися в кінці квітня, а скоріш всього кількість хворих зросте в період між 3 і 8 травня.
Згідно соціологічного дослідження групи «Рейтинг» за 10-12 квітня, 55 % респондентів сказали, що коштів у них залишилося менше, ніж на місяць. «В принципі ця цифра релевантна, навіть враховуючи великий обсяг тіньової економіки України і трудових мігрантів, які повернулися в країну і витрачають свої валютні запаси. На ці цифри можна спиратися. В українців грошей вистачить менше, ніж на місяць. Але капіталістична економіка дуже пластична і має серйозний потенціал стиснення», – каже політолог Денис Гаєвський.
У 61 % опитаних за останній місяць фінансове становище родини погіршився, і рівно стільки ж громадян вважають введені обмеження для боротьби з коронавірусом оптимальними. Перебували у вимушеній відпустці 29 % громадян, 8 % були звільнені, а 82 % під час карантину почали економити. Якщо брати до уваги тимчасові терміни, то уряд продовжив карантин до тієї дати, коли у більшості населення України повинні вийти засоби до існування.
«В результатах соціологічних опитувань присутній властивість прибіднятися, але це не знімає гостроти проблеми, – каже політолог Андрій Золотарьов. – Поки що людей і покладів товарів в супермаркетах Києва вистачає, але Київ – це далеко не вся Україна. Від’їхати 100-150 кілометрів від Києва – там і до карантину був зовсім інший рівень життя, зовсім інший вимір. Якраз з цієї провінційної, бідній Україні карантин найболючіше вдарить».
Експерт прогнозує тривалий вихід з карантину, який в кращому випадку розтягнеться на півтора місяці, якщо пік захворюваності буде пройдений в травні. Тому громадянам доведеться ще довго економити та витрачати свої заощадження, якщо такі будуть. Щоправда, кількість тих, хто вважає обмежувальні заходи оптимальними, значно впало. Якщо раніше такими їх вважало під 90 % опитаних, то зараз близько 60 %.
«Кількість тих, які вважають карантин обґрунтованим і правильним скорочується пропорційно до збільшення людей, які відчувають матеріальні труднощі в даний час, – каже політичний експерт Українського інституту політики Єва Антоненко. – Мало того, що майже 40 % втратили роботу і не отримують доходів, але є ще й приховане безробіття, при якій громадяни відправлені в так звані неоплачувані відпустки. Вони не працюють і вигрібають свої останні заощадження. За останнім опитуванням R&B Group, у 45 % населення зараз немає взагалі ніяких накопичень. Минулого тижня це був 41 %. Тобто ще 4 % людей вигребли останнє, що у них залишилося і фактично населення живе від зарплати до зарплати, а доходи кардинально знизилися».
Експерт вважає, що грошей громадянам поки вистачає, але скорочується їхня купівельна спроможність: «Це відбивається на погіршенні життя населення буквально за всіма рівнями. У нас немає нестачі продуктів харчування, але є брак грошей на їх купівлю», – зазначає Єва Антоненко.
Згідно з соціологічним дослідженням агентства R&B Group, близько 90 % опитаних вважає, що з переходом на карантин у них виникли нові проблеми і найчастіше до таких відносять появу фінансових утруднень (39 % проти 30 % два тижні тому). Про фінансові проблеми українських громадян, напевно, здогадується чиновники. Свідченням цього є розтиражоване відверте дозвіл на роботу ломбардів і кредитних організацій. А зараз активізувалися і банки.
«Держбанки обдзвонюють своїх клієнтів і пропонують на пільгових умовах брати кредити від п’яти тисяч гривень. Мені особисто дзвонив “Ощадбанк”. Вже навіть державні банки починають вести таку кампанію», – наводить ілюстрацію директор Центру аналізу стратегій Ігор Чаленко до питання про кращому матеріальному становищі українських громадян, на що банки та інші організації мають тонкий нюх стерв’ятників.
Жити впроголодь
Офіційне продовження карантину до 11 травня технологічно супроводжувалося інтерв’ю прем’єр-міністра Дениса Шмигаля виданню «РБК-Україна». Там глава уряду взявся поміркувати про доходи громадян. Шмигаль зізнався, що 16 тисяч гривень для сім’ї з двох дорослих і двох дітей буде достатньо: «Для того, щоб харчуватися, достатньо. Якщо розглядати одяг, інші предмети і засоби побуту, тоді згоден. Але я повторюю, це не відкладання, ми говоримо суто про заробіток, щоб елементарно прожити».
Але це думка Шмигаля. Зовсім інше показує життя. «Мені хотілося б подивитися, як сім’я Шмигаля буде жити на ці гроші, жити впроголодь, відмовляючи собі в найнеобхіднішому, – каже Андрій Золотарьов. – Якщо, не дай Бог, хтось захворіє або потрібна медична допомога, цих грошей ніяк не вистачить. Мешканці печерських пагорбів живуть, не чуючи під собою країни. Рівень життя в Києві – півтори-дві тисячі доларів на сім’ю з чотирьох осіб, і це йде без залишку».
Проста арифметика показує, що Шмигаль відводить на харчування однієї людини в Україні дуже маленьку суму. «Фактично він заявив, що на харчування однієї людини треба витрачати 4 тисячі гривень у місяць, – каже Єва Антоненко. – Він не уточнив, це до сплати податків або після. Напевно, він назвав чисту суму. Наша мінімальна зарплата після виплати податків становить близько 3800 гривень, що навіть не покриває витрати на харчування пересічного громадянина України. Що говорити про мінімальної пенсії, яка становить 1769 гривень. Люди живуть за порогом бідності і за порогом необхідних витрат на харчування. Можна сміливо заявити, що українці в даний час просто не доїдають».
Міжнародні організації застосовують до підрахунку кількості бідних в тій чи іншій країні різні методики. У 2019 році Світовий банк встановив межу бідності в Україні на рівні $ 5,5 за ПКС, хоча для країн, де доходи нижче середнього вона становить $ 3,2, для зовсім бідних країн – $ 1,9. На середину минулого року бідної вважалася сім’я, яка в місяць витрачає 6750 гривень, середній рівень доходів оцінювався в 9000 гривень, заможним домогосподарством було те, яке витрачало 15 000 гривень. Очевидно, цими цифрами користувався у своїх прикидках прем’єр-міністр України, але тільки в питанні харчування, ніби інших потреб немає.
В цей же час вже зазначене нами вище дослідження R&B Group показує: в середині квітня, за оцінками респондентів, один день харчування обходився для середньостатистичної української сім’ї 294 гривні (тижнем раніше – в 255 гривень), а місяць проживання – в 9 235 гривень (тижнем раніше – у 8 826 гривень). Ці дані свідчить про те, що підрахунки Шмигаля, дуже оптимістичні.
«Якщо говорити глобально, то значна частина населення в Україні голодує, але не усвідомлює цього, – зазначає політолог Денис Гаєвський. – Якщо подивитися на нормативи споживання ключових продуктів харчування, які встановлені Всесвітньою організацією охорони здоров’я, на кількість вітамінів, амінокислот і так далі, які повинен споживати людина, то Україна тут в аутсайдерах. Тому де-факто значна частина українських громадян голодує».
Робота за їжу
Підрахувавши єдино необхідні витрати громадян на харчування, Шмигаль визначив і «адекватний» дохід, який може дати їм держава. Прем’єр-міністр запропонував створити «недорогі» робочі місця з зарплатою в 6-8 тисяч гривень. «Тобто це проста робота, на яку людина зможе прийти влаштуватися, і на наступний день вже її отримати. Ну, наприклад, класти бруківку або озеленювачем, і так далі. По-перше, ми таким чином заберемось в наших містах, районах і в цілому в Україні за допомогою такої кількості і такої якості робочих місць. По-друге, як я вже говорив, ми дамо можливість людям вже зараз заробляти мінімальні кошти», – пояснив свою ідею глава українського уряду.
Ця заява була зроблена на тлі зростаючої під час карантину безробіття і важко здійсненного для держави обіцянки створити півмільйона робочих місць, бо держава в такому вигляді створювати робочі місця зовсім не заточене. «Вони пропонують некваліфіковану роботу – укладання бруківки, робота з озеленення, – помічає Єва Антоненко. – У той же час ми дивимося, що, за статистикою служби зайнятості, зареєстровано лише 400 тисяч офіційно безробітних українців. Наскільки ми знаємо, близько 2 мільйонів заробітчан повернулися в Україну. Входять вони в цю цифру чи ні, невідомо, але всіх на укладання бруківки та озеленення не вистачить. І ті 500 тисяч робочих місць у нього створити не вийде. Цю заяву було зроблено для того, щоб заспокоїти українське населення, що робота все-таки буде».
«Влада, кажучи, що забезпечить 500 тисяч робочих місць, заплатить по 6-8 тисяч гривень, фактично говорить, що заганяє економічно активних людей у бідність. Іншого вони запропонувати не можуть», – говорить аналітик Ігор Чаленко. Він вважає, що уряд України дуже пізно почало думати про людей, які залишилися без роботи: «Замість того, щоб підтримати людей, які працювали і залишилися без роботи, уряд сказав, що зробить доплати пенсіонерам. Вже після, коли експерти почали пояснювати, що це трохи неправильно, почали говорити про часткову компенсацію за втрати зайнятості, інших видів підтримки, але чомусь уряд завжди говорить про пенсіонерів», – говорить Ігор Чаленко. Очевидно, влада вважає, що саме пенсіонери є стабільним виборцем і ходять на вибори частіше, ніж представники інших вікових категорій. Тому в квітні пенсіонери старше 80 років отримали по 500 гривень, а ті, хто отримує пенсію, нижче 5 000 гривень, ще 1 000, але навряд чи стали від цього багатшим.
Очевидно і те, що всі роздуми державних мужів про доходи громадян не заходять далі потреб у харчуванні, та й то вельми скромних, тоді як людині необхідно ще і одягатися, платити за житло і комунальні послуги, задовольняти культурні потреби. Останнє якраз і визначає людину людиною, але влада, мабуть, цю складову враховувати не в змозі, і людини людиною вважати не хоче. Проблема соціальних стандартів в Україні почалася не сьогодні, і якщо подивитися на розмір будь-яких виплат в Україні, то не всі з них дозволяють вижити в кризу.
Цікавий питання середньої заробітної плати. Згідно з даними Держстату, в докарантинный період за лютий вона становила 10 847 по Україні та 16 447 по Києву. Найнижча середня зарплата була зафіксована у Чернівецькій області – 8 384 гривні. Найвищі зарплати отримували працівники фінансової і страхової сфери – в середньому 21 606 гривень ($ 771) в місяць. Найнижчі – працівники готельно-ресторанного комплексу та медики. Медичні працівники у лютому отримували в середньому 7 471 гривню ($ 266) на місяць, і ця сума максимально близька до порога бідності, ніж до достатку.
Знущальне посібник
Поки півмільйона робочих місць в проекті, неухильно зростає кількість безробітних, а доходи громадян тануть, уряд вирішив провести кілька маніпуляцій з допомогою по безробіттю. Перше, про що воно відзвітувало – це підвищення мінімального розміру цієї допомоги з 650 до 1 000 гривень. На суму, яка відповідає трьом дням живлення середньої сім’ї, може претендувати людина без урахування колишніх заслуг – розміру зарплати та стажу. Нижче цієї риси допомога по безробіттю впасти не може.
«Відомо, що мінімальний розмір виплат по безробіттю збільшили з 600 гривень на місяць до 1 000 гривень. На 600 гривень неможливо і тижня за нинішніми цінами прожити і на 1 000 те ж саме. Для людини працездатного віку це нереально. Це просто знущання. Якщо б вони в кілька разів збільшили, це було б зрозуміло, а так чергове знущання уряду над людьми, які потрапили в біду і зараз під час обмежень карантину, економічних обмежень втратили роботу», – говорить експерт з соціальних питань Андрій Павловський.
Але не все так жахливо. На допомогу від 1 800 до 2 300 гривень може претендувати людина, у якого є півроку стажу. Найчастіше будуть давати дві третини окладу, але не більше, ніж мінімальна зарплата. Заступниця директора Державного центру зайнятості Юлія Жовтяк розповідала ЗМІ: «65-70 % людей отримують допомогу з безробіття в середньому розмірі, і це на сьогоднішній день десь 3900 гривень. Ця допомога розраховується, виходячи з трудового стажу». Як бачимо, і тут людина може претендувати на суму меншу, ніж мінімальна зарплата. На те воно і допомога, щоб людина швидше шукав роботу з більш вагомим доходом, та й отримати цю допомогу не так просто.
«Дійсно, ця підтримка буде мінімальною, незважаючи на те, що уряд прийняв необхідне положення, це повинен оформити роботодавець, щоб його працівники почали отримувати допомогу, але не кожен роботодавець на це піде», – зазначає Ігор Чаленко. А експерт Андрій Павловський вважає, що уряду потрібно приймати більш рішучі заходи через загрозу ще більшого зростання безробіття: «За оцінками експертів і тих же чиновників, якщо ми з карантином ще місяць потягнемо, то у нас буде безробітних більше на 2 мільйони. Ми отримаємо два мільйони нових безробітних, втратимо робочі місця. Уряду необхідно терміново щось робити з цим безглуздим карантином, який убив економіку».
На думку економічного експерта Українського інституту майбутнього Данила Монина саме на допомоги по безробіттю повинна піти частина фонду по боротьбі з коронавірусом, який створений в результаті перерозподілів коштів державного бюджету і становить 64,6 мільярда гривень: «З моєї точки зору, основне, куди треба витрачати гроші на підтримку людей, які втратили роботу. Мені здається, з карантинними заходами безробіття буде сильно зростати. За нашою оцінкою, Україні один день карантину коштує 14 тисяч робочих місць. Місяць карантину – понад 500 тисяч, причому офіційних робочих місць. А якщо взяти неофіційну зайнятість у тіньовій економіці, які повернулися трудових мігрантів, які не можуть повернутися на заробітки з-за закритих кордонів, то достатньо великий контингент людей вимагатиме підтримки на певному мінімумі. Кошти стабілізаційного фонду повинні піти саме туди, на виплату мінімального доходу. Я вважаю, механізм виплати цих коштів має бути простим. Але багато громадян не оформлені офіційно і не можуть отримувати ці гроші», – зазначив Данило Монін. Характерно, що за місяць Україна втрачає стільки ж робочих місць, скільки пообіцяв уряд за всю свою каденцію.
Отже, підіб’ємо умовний підсумок, на які основні виплати може розраховувати людина в Україні:
Очевидно, що максимальну пенсію, зарплату або допомогу отримує тотальне меншість українських громадян, які можуть жити і без цих виплат, користуючись своїми заощадженнями і рахунками в банках. Тоді як навіть наведений середній рівень не дотягує до фінансового «стелі», зазначеного прем’єр-міністром Шмыгалем.
Вкрай обмежений раціон
Підвищення мінімальної допомоги та додаткові виплати пенсіонерам – не останні нововведення уряду в сфері управління місцевої убогістю. Кабмін планує ще й регулювати ціни на строго певний набір продуктів харчування та медикаментів. Характерно, що держрегулювання цін офіційно було скасовано в той же період, коли була ліквідована і Державна санітарно-епідеміологічна служба – в 2017 році. Підготовка до цього велася до цього роками. А тепер, коли на дворі розігралася пандемія і економічна криза, настільки «далекоглядний» держава вирішила їх повернути. У 2017 році скасування держрегулювання цін пояснювалася необхідністю «знизити адміністративний тиск на бізнес, усунути надмірне втручання держави в економічні процеси, розвивати конкуренцію і дерегулювання у сфері ціноутворення».
«Лібералами уряду Гройсмана у рамках їх концепції, щоб було менше держави, був скасований контроль за цінами на соціально значимі продукти, в першу чергу продукти харчування. Також скасовувалися і ліквідовувалися всі контролюючі органи, комісії, – розповідає Андрій Павловський. – Поспіхом була скасована і санітарно-епідеміологічна служба, а зараз, коли прийшла епідемія і економічна криза, побачили, що поспішили, надійшли необдумано, поспішно. Ця епідемія показує, що ліберальні норми в критичних форс-мажорних ситуаціях не працюють. І не працює обожнювана лібералами “невидима рука ринку”. Втручання держави все-таки необхідно».
Тепер, згідно з урядовою постановою, Кабмін планує регулювати ціни на 10 продовольчих товарів, окремі ліки та вироби медичного призначення. У перелік соціально значущих продуктів харчування потрапили: крупа гречана, цукор пісок, борошно пшеничне (вищий гатунок), макаронні вироби вітчизняного виробництва (вермішель з борошна пшеничного вітчизняного виробництва), молоко пастеризоване жирністю 2,5 % (в плівці), хліб пшенично-житній, яйця курячі категорії С1, птиця (тушка куряча), мінеральна вода без газу, масло вершкове жирністю 72,5 %. Як бачимо, набір продуктів складено дуже ретельно, щоб помилково, не дай Бог, не відрегулювати ще і товар, для якого зовсім не місце в цій бідняцькій кошику, лише б український бідняк не переїв.
«Держава регулює ціни на базові продукти – крупи, масло, молоко. Навіть не включає в держрегулювання м’ясо. Можна зробити висновок, що держава пропонує українцям вкрай обмежений раціон харчування на період карантину», – каже політичний експерт Єва Антоненко. Не знайшлося в регульованому продуктовому наборі не тільки м’яса, але й фруктів і овочів. Мабуть, Кабмін не вважає, що їх повинні споживати в сезон українські громадяни. «Соціально значущими» уряд вважає найдешевші товари:
Ця сума значно нижча, ніж та, яку витрачає в день на харчування середня українська сім’я (294 гривні), і становить від неї 82,3 %. «Уряд сконцентрувалися на моніторингу 10 продуктів, які показали, якщо взяти статистику за березень, незначний підйом в ціні, а ціна на яйця в березні взагалі впала на 14 %, – відзначає аналітик Ігор Чаленко. – Що стосується медикаментів, то, як ми чули, на засіданні уряду була репліка від міністра Степанова, то вони будуть постійно переглядати набір ліків. З-за цього постанова, по суті, не прийнято, тому що поки що Моз не перегляне і не переутвердит той список, відстрочується момент його публікації».
Це означає, що держрегулювання зовсім не введено. Для цього потрібно відновити те, що було зруйновано під час політики дерегуляції урядами Яценюка і Гройсмана. «Постанова про держрегулювання цін почне діяти лише через 10 днів після його опублікування і до закінчення карантину. Виходячи з такого формулювання, цілком очевидно, що карантин не закінчиться 12 травня, – пояснює Ігор Чаленко. – На сьогоднішній день не існує електронного реєстру, куди заносити ці ціни. Цим повинна займати Госпродпотребслужба, але поки в зв’язку з цим нічого не зроблено. Щоб ввести держрегулювання цін, необхідний мінімум місяць підготовчих робіт. Прийняття постанови недостатньо, щоб Госпродпотребслужба почала працювати».
Саме ж держрегулювання цін являє собою перевірки торгових мереж і магазинів і виписування штрафів, якщо ціни завищені. Виписати штраф – справа непроста, а сама його сума несуттєва для торгівлі. «Якщо магазин не перешкоджає перевірці, то максимум, що може бути – це штраф на різницю між встановленою урядом ціною і ціною, за якою продавалася продукція в магазині. Це копійки для магазину. Якщо великі мережеві магазини ще можуть зреагувати, то якщо ми підемо далі в регіони, де мережі непоширені, де дрібні магазини, ціни вони не будуть тримати, і держрегулювання не буде працювати», – резюмував Ігор Чаленко.
В підсумку, скільки не говорили в уряді про відновлення Державної санепідемслужби і держрегулювання цін, повністю відновити їх після ліквідації не виходить. У кращому випадку вони повернуться у вкрай обмеженому функціоналі, в гіршому випадку їх відновлення буде фікцією, що ми і спостерігаємо.
Бунти і люмпени
Економічна криза, яка супроводжується зростанням безробіття і скороченням доходів і заощаджень громадян призводить до зростання напруженості у суспільстві. При цьому обмежувальні заходи можуть відійти на другий план, відігравши роль причини кризи, або спровокувати протести. «Соціальна напруга буде зростати незалежно від того, чи продовжиться повний карантин після 11 травня. Вона буде рости разом з запрограмованим економічним спадом. Багато людей втратять роботу, а ті, хто збереже роботу, – частина доходів. При цьому апетити урядової групи і тих, хто тримає державні монополії, не скорочуються. Тому соціальна напруженість буде посилюватися незалежно від того, як часто і що буде говорити Зеленський у своїх телеобращениях», – говорить директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов.
Акції протесту проти обмежень вже були зафіксовані у Франції та Росії. Характерно, що після продовження Кабміном карантину, вони відбулися і в Україні. Перші акції протесту спостерігалися на півдні країни. Так 22 квітня біля міської ради Мелітополя протестували підприємці, які вимагали відкрити ринки: торговці не отримали жодних компенсацій і залишилися без засобів до існування. Поліція затримала кількох осіб. 26 квітня трасу міжнародного значення в Херсонській області перекрили аграрії та підприємці села Великі Копані. Причина все та ж – закриття ринків, у тому числі найбільшої оптової торгової площі в Херсонській області. Товар псується, і підприємцям нічого не залишається, як тоннами вивозити гнилі овочі в придорожні посадки і поля. Поліція попередила учасників акції про адміністративне покарання за порушення правил карантину.
Звичайно, ці протести можна віднести до містечковим та вузькотематичні, але їх факт демонструє гостроту кризової ситуації. «Підприємці є однією з найбільш активних частин нашого населення, і їх мітинги просто показують, що далі нікуди, – говорить Ігор Чаленко. – Продавці на ринках очікували зняття карантину: мало того, що грошей не вистачає людям, так ще й товар відповідно псується. Найменше проблем у великих підприємств, які змогли забезпечити громадянам роботу й організували доставку працівників на підприємства. Але таких підприємств дуже мало. Навіть в банківській сфері для людей, які займаються валютою, банки олігархів не в змозі забезпечити підвезення. Кажуть, що грошей немає. Якщо немає грошей у банках олігархів, уявіть, що відбувається далі у людей, які сиділи від зарплати до зарплати і соціальної допомоги».
«Оскільки у нас модель дорогого держави, яка збирає податки і містить апарат і так далі, а у більшості громадян доходи залежать від трудової підприємницької діяльності, то тоді виникає питання, скільки це може тривати, до якого рівня падати і що буде в кінці, – говорить Сергій Толстов. – Оскільки мова йде про громадянські протести, то це пов’язано з тим, що люди будуть ставити питання: епідемічний поріг начебто нижче, ніж у грипу, а вжиті заходи перевищують всі можливі допустимі на дані момент, і з чого ми будемо жити далі, якщо будемо сидіти вдома і нічого не робити? А в місцях, де ці протести виникають, як правило, епідемічний поріг не загрожує.
Правда, експерти схиляються до ймовірного сценарію, коли акції протестів будуть посилюватися, а кількість їх учасників збільшуватися. Навряд чи з’являться масові випадки, коли люди у відсутності коштів будуть виносити їжу з супермаркетів. Такі інциденти ми мали можливість спостерігати на півдні Італії, але навряд чи це в українських традиціях.
«Я не бачу ніяких передумов, щоб соціальне невдоволення вихлюпувалося в якісь більш серйозні форми, ніж акції протесту, – каже політолог Денис Гаєвський. – Навіть у тій же Франції, де сильні профспілки, де є більш-менш дієздатна опозиція, але ні профспілки, ні опозиція не можуть в силу суб’єктивних і об’єктивних причин стати організуючим початком для людей, які незадоволені ситуацією, що склалася. В Україні ця теза також дієвий, тільки з поправкою на те, що і профспілок де-факто немає і дієздатної опозиції теж немає. Тому глобальної серйозної загрози політичній системі України та країн Європи, Росії подібні локальні акції протесту не несуть».
Але це не означає, що громадяни не будуть страждати і опускатися в убогість. Обмежувальні заходи і відсутність зайнятості населення можуть призвести до деградації як економіки, так і суспільного життя в Україні, з чим держава не може впоратися і пустить на самоплив.
«Я думаю, криза буде для нашої економіки великим ударом, – каже політолог Данило Богатирьов. – Найоптимістичніші прогнози, які мені доводилося бачити, передбачають падіння української економіки на 8 % за рік. Є прогнози ще гірше. Багато буде залежати від того, як довго триватиме карантин, який фактично паралізує діяльність наших підприємств, нашої економіки. Нічого хорошого від цього чекати не варто. Крім того, у нас повернулися з-за кордону сотні тисяч заробітчан, за деякими оцінками їх до мільйона, а може і більше. Ці люди не факт, що виїдуть назад, не факт, що Європа їх назад пустить. Їм доведеться шукати тут якесь застосування, і це стане справжнім викликом для держави. Вони з’їдуться до міста, почнуть люмпенізуватися, плодити кримінал та інші негативні соціальні явища. Я вважаю, наша держава не здатна буде з цим впоратися, і це стане великою проблемою».