Обмін: Подвійний виграш Кремля

Новини

«Це людина, який брав активну участь у бойових діях на боці сепаратистів… Цей чоловік перебував у нас в розшуку. Це бойовик, причому дуже жорсткий і кривавий людина… Він був одним з організаторів вибухів у московському метро…». — Пам’ятаєте, так, саме так під час прес-конференції 9 грудня в Парижі російський президент Володимир Путін виправдовував вбивство своїми спецслужбами 23 серпня в берлінському парку Кляйнер Тіргартен громадянина Грузії Зелімхана Хангошвили. Це не перше вбивство політичних опонентів Кремля, перебіжчиків, кавказьких сепаратистів, організоване нинішніми російськими спецслужбами за кордоном, пише ДЕНЬ.

Звичайно, для західних ЗМІ і для своїх західних колег російська дипломатія і російське керівництво дотримується озвученої Путіним в Парижі версії «Я не знаю, що з ним сталося», але російського споживача інформаційного продукту Кремля з перших днів правління Путіна переконують у тому, що всі до одного терористи та інші вороги Росії «замочені в сортирі».

З точки зору практики боротьби з палестинським тероризмом і нацистськими злочинцями ізраїльської спецслужби Моссад, можна було б і в цьому випадку закрити очі на міжнародне право і право взагалі (знаю-знаю, звучить погано, на дворі вже не ХХ століття), якщо б президент Росії і його оточення не керувалися принципом «Росія це я», і до «ворогів Росії» не зараховували не тільки терористів, але і критиків режиму, а також своїх особистих ворогів.

  • Чим сьогоднішній обмін відрізняється від обміну Гілада Шаліта — «1027 терористів на 1 солдата» між Ізраїлем і ХАМАС

Ну а тепер до України. Не рейди чеченських терористів на Північному Кавказі, не вибухи в московському метро, в яких Володимир Путін бездоказово — Росія навіть не спробувала вимагати у Німеччині видачі нібито терориста, адже для цього одного заяви російського президента мало, документальні докази потрібні — звинуватив Зелімхана Хангошвили. Цілком реальний терористичний акт 22 лютого 2015 року, коли біля харківського Палацу спорту під час мирної ходи громадян була підірвана радіокерована протипіхотна міна, в результаті чого на місці загинули один демонстрант, один підполковник міліції, отримали поранення, 11 осіб. Ще один демонстрант — 15-річний підліток помер не приходячи в свідомість на наступний день.

З якого боку не візьми — і в озвучуваних російськими дипломатами і політиками за кордоном, і з точки зору тиражованих для росіян цінностей винуватці цього злочину терористи, які а) повинні понести покарання, і навіть якщо їх і вб’ють, Кремлю їх доля байдужа, б) яких треба «мочити». Адже добре б загиблі і постраждалі активісти — хода проходило під антипутінськими гаслами, але ж серед загиблих підполковник міліції, ще недавно колега тих самих вбивць майданівців беркутівців, яких сьогодні так героїзує Кремль. А адже ми пам’ятаємо з недавніх акцій протесту в Росії як сувора російська Феміда, навіть не чхнути в їх сторону, просто випадковому перехожому підвернутися під гарячу руку російським силовикам.

  • Чому Україна програє позиційну війну на Донбасі в 2019 році

І все ж, недарма в нинішньому російському прапорі три смуги. Як виявилося, у нинішнього керівництва Росії є ще і третя система цінностей, в якій існують терористи, яким можна і потрібно допомагати будь-яким шляхом піти від покарання (не мочити, а навпаки, висушити їх у разі попадання на них води). Відмінність цих «правильних» терористів полягає в тому, що вони вбивають «в ім’я Росії», вбивають її, а точніше її керівництва ворогів. Зазвичай, якщо керівництво будь-якої країни починає на практиці керуватися подібною системою цінностей, це є підставою для включення цієї країни в Списку країн — спонсорів тероризму. В якому на сьогодні перебувають Північна Корея, Іран, Сирія і Судан, з цілком зрозумілих причин є найбільш надійними союзниками Росії.

Здавалося б, зроблені російським керівництвом зусилля для того, щоб витягнути з української в’язниці засуджених за терористичний акт в Харкові терористів Віктора Тетюцкого, Володимира Дворнікова, Сергія Башликова могли б послужити і повинні були б бути використані в якості незаперечного доказу причетності Росії до організації терористичної діяльності на території України.

Повинні… якби, на відміну від переговорів про обмін Вишинського, нинішнє керівництво України не погодився під тиском Кремля зробити їх предметом переговорів безпосередньо з терористами, а не з їх російськими господарями, тим самим площині українсько-російського конфлікту вирішення питання «обміну утримуваними особами» перетворити у внутрішньоукраїнську проблему. Російських терористів перетворити в українських. — Це перший виграш Кремля, і, відповідно, програш України.

  • Платять уряди країн викупи?

Нарешті, як неминучий наслідок того, що обвинувачені у злочинах проти Майдану беркутівці і засуджені за терористичний акт в Харкові російські терористи стали предметом переговорів із самопроголошеними Донецької та Луганської «республіками», а не безпосередньо з Кремлем, так і не будуть звільнені десятки незаконно утримуваних в російських в’язницях і слідчих ізоляторах киримли. Президент Петро Порошенко «злив» Крим, коли йому не вистачило мужності і мудрості оголосити всеукраїнський траур за жертвами терористичної атаки 17 жовтня 2018 року в Керчі.

Президент Володимир Зеленський зрадив Крим через рік, коли так і не набрався мужності (скажи я в його випадку про мудрість, це визнали б проявом цинізму, щоб настояти в переговорах з Путіним на звільнення кримських татар. Утримувані в російських в’язницях без всякої надії на обмін і звільнення киримли і далі залишаться потужним фактором тиску Кремля на кримських татар. Це ще раз продемонструвало, що їм і надалі не варто в захисті своїх прав розраховувати на реальну, а не декларативну підтримку з боку України.

У підсумку, те, що називали «паризької нічиєї» обернулося ще однією серйозною дипломатичною поразкою України. До яких в минулому році нам з вами вже не звикати. Як, втім, схоже, і в наступному.

Автор: Андрій Плахонин; ДЕНЬ

Події та кримінал