Право на захист: чому суспільство засуджує дівчат, які пережили насильство

Новини

Це повинно було стати хорошою новиною – ілюстрацією оперативної і злагодженої роботи поліції, готовою захищати українських громадян, які опинилися в біді. Повинно було порадувати людей, вселити відчуття безпеки, а замість цього викликав шквал мизогинии і ксенофобії.

Кілька днів тому прес-служба патрульної поліції Рівненській області опублікувала інформацію про те, що двом її інспекторам вдалося запобігти кримінальний злочин, пише ФОКУС. Патрульні відреагували на виклик, заявник повідомляв, що в Рівному, в районі Басового Кута, в одній з квартир намагаються зґвалтувати двох дівчат.

Точна адреса зазначений не був. Прочісуючи район, інспектори помітили цих дівчат, стучавших у вікно і явно які просили про допомогу. Крім них в квартирі перебували двоє чоловіків – іноземних громадян. Як з’ясувалося пізніше, іноземці провели вечір з мешканками Рівно в місцевому нічному клубі, а потім запросили їх до себе додому. Ті приїхали, а коли чоловіки стали наполягати на інтимі, рішуче відмовилися і спробували піти.

  • Домашнє насильство: вбивці дружин і партнерок діють за шаблоном

Поліція все ще з’ясовує, що в точності відбулося далі, але, судячи за показаннями дівчат, їх утримували в квартирі проти їх волі і намагалися зґвалтувати. Інформація про те, в якому стані перебували потерпілі на момент появи поліції, не розголошується, відомо лише, що для них довелося викликати бригаду швидкої допомоги.

Вже на наступний день про інцидент заговорили по всій країні. Новина стала предметом жвавого обговорення в соціальних мережах. Однак обговорювали зовсім не роботу правоохоронних органів, а поведінка жертв. Автори численних постів і коментарів навперебій засуджували дівчат. Їх називали «шалавами», «повіями». Особливо злі стверджували, що поліція взагалі не повинна була їх звільняти, що зґвалтування було б справедливим покаранням».

  • Як реагує система українського правосуддя на жінок, які вбили своїх кривдників

Приховані страхи

Примітно, що авторами найбільш агресивних висловлювань були жінки. Багато з них за віком годилися постраждалим у матері однієї з дівчат 18 років, іншому – 19. На думку психолога Олени Рыхальской, те, що засуджувати жертв кинулися саме представниці прекрасної статі, цілком закономірно. Сильну емоційну реакцію у нас викликає тільки те, що має відношення до нашого життя.

«Цілком ймовірно, у деяких з них в минулому були подібні епізоди або це могло відбуватися з їх близькими, приміром, дочками, – каже Олена. – Агресія народжується зі страху. І в даному випадку можливі два варіанти: або це страх самій опинитися на місці жертви, або страх залишитися без чоловіка із-за того, що його притягнуть ось такі спокусниці».

  • Мовчання хлопців. Чому жертви педофілії не розповідають про домаганнях

В обох варіантах злість, спрямована на незнайомку, – це спосіб підсвідомо відгородитися від власних тривог. Жінка або проектує на себе образ жертви і переконує себе, що з нею подібного ніколи не станеться, тому що «вона не така», або просто боїться, що її суджений (потенційний або існуючий) дістанеться більш сексуально активної суперниці.

Психолог Світлана Паніна згодна з тим, що страх – одне з джерел засудження жертв, але вважає, що у нього є ще одна очевидна причина. «Це мизогиния, у тому числі внутрішня, коли не тільки чоловіки вороже висловлюються на адресу жінок і бажають їм страждань, але самі жінки поділяють таку точку зору.

В Україні рівень мизогинии, і відкритої, і завуальованій, дуже високий, – стверджує Світлана. – Прикладів тому багато. Фетшейминг на ТБ стосується в основному жінок. Осуду піддаються і матері – за те, що народили, і жінки без дітей – за те, що відмовляються народжувати. Виктимблейминг в обговореннях зґвалтувань інколи проявляється навіть при проведенні слідчих заходів».

  • Домашнє насильство: «Я лягала спати і думала — ліпше б він не прийшов додому»

При чому тут Лівія

Щодо виктимблейминга в процесі слідства помічено дуже точно. Рівненська поліцейська Наталія Воєвода, описуючи недавній інцидент журналістам, навіть підкреслила, що, хоча «на цей раз все обійшлося», молоді слід обачніше ставитися до вибору знайомих. Звучало це так, ніби, на думку правоохоронців, дівчата самі винні в тому, що трапилося. Мовляв, нічого було знайомитися з ким попало.

За словами голови громадської організації «Ліга захисту жінок» Олександри Голуб, опис того, що сталося, опубліковану прес-службою патрульної поліції, після прочитання залишає неоднозначне враження. «В самому його тоні відчувається якась насмішка над жертвами, – каже Олександра. – Крім того, поліцейські навіщо-то підкреслили, що затримані чоловіки виявилися приїжджими з Лівії.

Очевидно ж, що до суті справи цей факт відношення не має. Зґвалтування – тяжкий злочин, незалежно від країни громадянства того, хто його вчинив. В результаті таких висловлювань виникла гримуча суміш виктимблейминга і ксенофобії – нібито дівчатка були покарані за те, що гуляли з лівійцями. І взагалі, вихідці з мусульманських країн у багатьох коментарях до цього тексту подаються потенційними насильниками, а це саме по собі дискримінація, неприпустима в цивілізованому суспільстві».

  • Як розмовляти з людиною, що пережили насильство

Рихальська олена пов’язує акцентування уваги на походження затриманих з прагненням (усвідомленим або прихованим) представити те, що трапилося як якийсь винятковий випадок. Передбачається, що взагалі-то для України це нетипово, місцеві чоловіки так не роблять, але ось приїхали представники зовсім іншої культури, носії інших цінностей і звичаїв і натворили справ.

На жаль, подібні уявлення дуже далекі від істини. Сексуальне насильство в українських реаліях, на жаль, явище не рідкісне. І далеко не завжди винних притягають до відповідальності. За даними ГПУ, за період з січня по серпень 2019 року за статтею КК 152 «Зґвалтування» було зареєстровано 268 правопорушень, а підозри пред’явлені тільки в 193 випадках. За статтею 154 «Примушування до статевого зв’язку» розрив ще більш показовий, зареєстровано дев’ять правопорушень та пред’явлено всього одна підозра.

Право на захист

Олександра Голуб нещодавно посперечалася в соціальних мережах з викладачем бойових мистецтв, який посилався на рівненський інцидент, підкреслюючи важливість уроків самооборони для дівчат. «Дуже важко виявилося пояснити цій людині, що не потрібно готувати дівчат до нападу ґвалтівника, а створювати суспільство, в якому такий напад стане неприпустимим, і для чоловіків стане очевидним, що так чинити не можна, – каже Олександра. – Найгірше те, що мій опонент висловлював дуже поширена думка. Багато за замовчуванням вважають, що жінка повинна захищати себе сама, не покладаючись на закон і держава, і вже точно не розраховуючи на цивілізовану поведінку оточуючих.

Чоловіка описують як якась тварина, що керується інстинктами, яке не може стриматися, коли в полі зору з’являється сексуальний подразник. І тоді виходить, що завдання жінки – не попадатися йому на очі в короткій спідниці або шортах. А якщо вона повертається додому пізно ввечері, повинна тримати в руках ключі і бути готовою до нападу. На жаль, значна частина населення нашої країни живе в полоні цих стереотипів, і, щоб сформувати громадську думку, буде потрібно не один десяток років».

  • Що робити жертвам домашнього насильства: пам’ятка з Німеччини

Численні коментатори, котрі засуджували рівненських дівчат, стверджували, що ті самі спровокували ситуацію тим, що прийняли запрошення чоловіків і зайшли до них у квартиру. Нібито переступити поріг чужого приватного житла за замовчуванням означає погодитися на інтим. Якби це було правдою, кур’єри, які доставляють їжу, інтерв’юери, що проводили опитування на дому, наладчики побутового обладнання, соціальні працівники і агітатори політичних партій піддавалися б сексуальному насильству по кілька разів в день.

До того ж подібні правопорушення здійснюють не тільки чоловіки – гетеросексуали. Значить, теоретично хлопця, який заходить в чужу квартиру, носить вузькі брюки і взагалі силует slim fit, можна засуджувати за провокацію так само, як дівчину в міні-спідниці або шортах. Однак мені ще не доводилося чути, щоб про изнасилованном чоловікові хтось сказав: «Сам винен, навіщо так відверто одягнувся» або «Навіщо пішов додому з випадковим знайомим з клубу».

Це повинно було стати доброю новиною, а не скандалом. Хоча, за великим рахунком, патрульні адже просто відреагували на виклик, роздивились і виконали свою повсякденну роботу. Коли запобігання зґвалтування завдяки оперативній реакції поліції стане в Україні звичайною справою, а не інформаційним приводом для ЗМІ, можливо жіноче населення країни не буде відчувати себе таким беззахисним перед потенційною загрозою. І тоді агресія суспільства по відношенню до жертв зникне разом зі страхом її породжувачем.

Автор: Марія Бондар; ФОКУС

Події та кримінал