Скасування Будапешта-2: у грі «РФ-США-ЄС-НАТО-Україна» – керований безлад

Скасування Будапешта-2: у грі «РФ-США-ЄС-НАТО-Україна» – керований безлад

22.10.2025 20:06

Укрінформ

Кремль боїться «заморозки», а Білий дім – нової ганьби рівня Анкоріджа. Та головне – чи вдасться генсеку НАТО Рютте повернути Трампа на бік світла

Ситуація навколо «Будапешта-2» змінюється настільки швидко, що годі й намагатися встигнути за нею з коментарями. Тож спробуємо просто подивитися на потік новин на цю тему.

Ще й тижня не минуло, як Путін напередодні зустрічі у Білому домі Президента США з Президентом України попросив розмови з Дональдом Трампом – і той очікувано погодився. Українці звикли не чекати нічого хорошого від таких контактів, і погані передчуття й цього разу нас не обманули. Розмова у п’ятницю, 17 жовтня, у Вашингтоні пройшла дещо не так, як ми розраховували. Скандалу цього разу не було, але Трамп знову зробив різкий розворот і передачу Україні вже майже обіцяних далекобійних ракет «Томагавк» заблокував.

Говорили, що «Томагавки» взагалі були згадані американцями не як зброя, а як засіб примушення агресора до миру: мовляв, не хочеш, щоб по тобі з України полетіли ці ракети – давай-но без «коників», сідай за стіл переговорів. Тож вийшло, що Путін «Томагавків» злякався, але Трамп теж злякався – Путіна. І ще й домовився зустрітися з воєнним злочинцем у Будапешті.

Очевидно, що, оскільки ініціатором дзвінка був Путін, то й про зустріч попросив він. Чому «Будапешт-2» – це конкретний плювок у лице Україні, яка досі долає катастрофічні наслідки «Будапешта-1» 1994 року, ми нагадувати не будемо. Чому це образа для Європи – теж повторювати немає сенсу.

З двох позитивів, які проявилися одразу після зустрічі у Білому домі, можна назвати хіба що, по-перше, заяву Трампа про те, що він виступає за заморожування війни по поточній лінії зіткнення, а по-друге, численні прогнози, що ніякого «Будапешта-2» не буде, зустріч зірветься. Оце друге, схоже, почало збуватися.

Заяви путінських посіпак – Пєскова, Рябкова і Лаврова – пролунали саме в такому порядку і в один день. Сенс практично один і той самий: РФ не згодна «заморожувати» війну, а хоче воювати «до упора». У цьому контексті варто лише додати про якісь згадані Рябковим «рамки», начебто задані їхньою зустріччю на Алясці у серпні. Вона перетворилася на суцільну ганьбу для президента США. Але оці «рамки» – то взагалі чистий шантаж: адже якщо про якийсь із результатів зустрічі подібного рівня не заявлено офіційно, то можна вважати, що його взагалі не існує. Згадувати про таке – принижувати переговорну сторону.

З цього можна зробити перший висновок: у Кремлі так бояться «заморозки війни», що ладні забути (бодай на один день) про свій страх перед «Томагавками» і задачу «не посваритися з Трампом». Але, з іншого боку, це означає, що Дональда Трампа, якщо він таки полетить у Будапешт, остаточно «опустять» – чого адміністрація США аж ніяк не має права допустити хоча б з огляду на внутрішньополітичну ситуацію. Ганьби Анкоріджа вистачило з головою.

Тож ніякої зустрічі в Будапешті, скоріше за все, таки не буде, що б не говорили у Москві про те, що «підготовка триває». Провальні контакти держсекретаря Рубіо з Лавровим це однозначно підтверджують. Бліц-візит генсека НАТО теж очевидно організований, щоб претягнути Трампа знову «на сторону добра».

А що тоді буде з нами? Війна на виснаження, про яку вже втомилися повторювати відповідальні спостерігачі – і наші, і зарубіжні. Про шанси сторін у такій війні говорити немає сенсу. Але тут доречно буде згадати матеріал, учора опублікований Укрінформом. Виявляється, що в липні 1918 року німці критично тиснули, французи були знесилені й навіть деморалізовані – чого аж ніяк не скажеш про нинішніх українців, а до Парижа залишалося якихось 60 кілометрів. Втім через чотири місяці знесилена й охоплена революцією Німеччина підписала капітуляцію у вагончику французького головнокомандувача в Комп’єнському лісі й забралася геть…

Чому так сталося – тема окремої розмови. А ми можемо зробити другий висновок: Україна переможе.

Поточна ситуація: боротьба «не на життя, а на смерть» за Трампа

Поточний момент у чотирикутнику РФ-США-Україна-ЄС (+НАТО) характеризується безпрецедентною турбулентністю, епіцентром якої стала позиція президента США Дональда Трампа. Експерти сходяться на думці, що відбувається пряме зіткнення інтересів Росії та об'єднаної Європи за вплив на Білий дім, і від результату цієї боротьби залежить подальший перебіг російсько-української війни.

Дипломат Вадим Трюхан характеризує момент безапеляційно: «Нині триває справжня боротьба не на життя, а на смерть між Росією та Європою – за Трампа. І це, без перебільшення, головне». На його думку, «Путін умудрився так глибоко «влізти», вибачте, в душу (чи радше – в дупу) Трампу під час телефонної розмови напередодні зустрічі з Зеленським, що президент США фактично розвернув свою позицію на 180 градусів».

Йдеться про раптове блокування передачі Україні ракет «Томагавк». Трюхан переконаний, що «Трамп – не з тих, хто просто погрожує для ефекту. Він справді мав намір надати Україні ці ракети».

Реакція Європи була миттєвою. Як зазначає Вадим Трюхан, «разом з Україною був напрацьований план із 12 пунктів – спроба провести паралель із врегулюванням у Секторі Гази, тобто між Ізраїлем і ХАМАСом, темою, до якої Трамп проявляє особливу увагу». Європейці сподіваються, що такий підхід йому сподобається, і саме тому для термінових переговорів до Вашингтона відправили генсека НАТО Марка Рютте. «Він має певний авторитет в очах американського лідера – один із небагатьох політиків, хто зумів налагодити з ним нормальний діалог». На думку Трюхана, «в Рютте є шанс повернути Трампа, як кажуть, «у гру» – на бік сторони добра».

Водночас Путін серйозно недооцінює Трампа. !Трамп – людина, яка не терпить, коли її «кидають». Зараз, на думку Трюхана, у цій боротьбі настав переломний момент, і в Європи !з’явився, хай не стовідсотковий, але реальний шанс перетягнути його на свій бік».

Політолог Ігор Рейтерович додає важливий психологічний аспект. «Складається враження, що у Трампа з’явилася якась дивна надія – ніби він усе ж зможе домовитися з Путіним і принаймні завершити війну на тому рівні, на якому йому хотілося б». Проте, «судячи з усього, Путін його вкотре просто обвів навколо пальця».

Рейтерович відкидає версію про просте «непорозуміння». Коли представники адміністрації США кажуть, що вони «думали, що буде так, а вийшло інакше», це, на думку політолога, свідчить лише про одне: «Росія банально «навішала лапші» на вуха Трампові, а потім знову вирішила зіскочити з домовленостей».

Саме тому заяви Кремля про відмову від «заморозки» та розмови про скасування чи перенесення зустрічі в Будапешті Рейтерович вважає «непоганим сигналом». «Бо, схоже, принаймні на рівні Держдепу у Вашингтоні зрозуміли, що сенсу в цій зустрічі просто немає – жодних результатів вона не дасть». Політолог іронічно запитує: «Навіщо тоді їхати? Щоб знову вислухати путінську лекцію про «печенігів і половців».

Ключова проблема для Трампа зараз, за словами експерта, – його власна репутація. «Трамп зараз не може дозволити собі просто приїхати і поговорити ні про що. Для нього це буде катастрофа з точки зору репутації». Його імідж «миротворця», який «вісім війн закінчив», може бути вщент зруйнований провалом на українському треку. «Ніхто ж не згадає про ті «вісім війн». Якщо він і залишиться в історії, то тільки як людина, яка долучилася до завершення найстрашнішої війни в Європі після Другої світової – російсько-української».

Тому, підсумовує Рейтерович, Трамп опинився у пастці. «І саме тому, думаю, зараз команда Трампа буде або намагатися «доламати» Путіна до реальної зустрічі – з конкретними домовленостями, про які Трамп уже публічно заявляв… – або ж ситуація завершиться тим, що Трампу доведеться посилювати тиск на Росію й, відповідно, збільшувати підтримку України». Можливо, він цього й не хоче, «але іншого вибору в нього просто не буде».

Місія Рютте: «політична терапія» для президента США

Терміновий візит генерального секретаря НАТО Марка Рютте до Вашингтона є прямим наслідком описаної вище кризи. Експерти оцінюють його місію по-різному: від конкретної дипломатичної спецоперації до сеансу «політичної психотерапії».

Вадим Трюхан вважає, що Рютте летить до Вашингтона не просто як очільник Альянсу. «Йому доручили почесну місію – зробити неможливе: достукатися до серця Трампа й зняти ті «путінські чари», які, як стверджують, наклав на нього Путін». Дипломат називає Рютте «дуже вдалим вибором для такої місії». Він припускає, що, можливо, було б корисно долучити й інших лідерів, до яких Трамп ставиться з повагою, як-от Мелоні, Стармер чи Стубб. «Однак якщо союзники навмисно обрали формат, що не дратуватиме Трампа – щоб він відкрито й довірливо міг сам на сам проговорити всі питання з Рютте – то це, на мою думку, абсолютно правильне рішення».

З чим саме летить генсек НАТО? За словами Трюхана, «з ключовим меседжем: терпець урвався – більше не піддаватися на забаганки та хитрощі Путіна». Настав час демонструвати силу: «вводити болючі санкції, завдати економічного та логістичного удару по об’єктах, критичних для російської воєнної машини – заводах, що випускають ракети і дрони; по нафтопереробни підприємства; по залізничних та портових ланцюгах».

Цей візит, на думку дипломата, відбувається у вкрай вдалий момент, оскільки «це співпадає з тим, що сам Трамп уже натякав – він заявив, що протягом двох днів визначиться зі своєю подальшою позицією щодо треку «Росія–Україна». Тому Трюхан висловлює сподівання, що Рютте повернеться з конкретними рішеннями Трампа: «надати «Томагавки», забезпечити українську авіацію ракетами для ураження тактичних літаків противника, які скидають КАБи… а також погодитися на використання російських активів і накладання на РФ вторинних санкцій». Якщо це вдасться, «тоді це буде не просто дипломатична перемога, а справжній злам у балансі сил».

Ігор Рейтерович пропонує дещо інший погляд на візит, називаючи його основну мету «терапевтичною». «Фактично Рютте виступає в ролі політичного терапевта, який має «повернути» Трампа на шлях істинний».

Місія Рютте, за словами політолога, полягатиме в тому, щоб «спокійно і по-дружньому нагадати: «Пане президенте, ви ж самі казали, що Росія вас боялася, що ваш тиск працював, що тоді Кремль був змушений рахуватися. То чому зараз відступати? Давайте продовжимо лінію тиску, збережімо єдність, підтримуймо Україну, як і домовлялися».

Рейтерович вважає місію Рютте не стільки практичною, скільки «політичною».  «Рютте, власне, їде за політичною волею». Йому потрібно зрозуміти, «чи готовий Трамп підтвердити свою позицію і не звертати з курсу, чи справді в Білому домі хтось озвучував ті дивні тези про «Донецьку область» і можливі «домовленості». Рейтерович сумнівається, що сам Трамп міг сказати «щось настільки безглузде». «Він чудово розуміє, що розмови про «Донецьку область» – це все одно, що продати українцям їх власну ногу». Рютте потрібне чітке підтвердження цієї позиції, «синхронізоване з позицією європейських лідерів».

Пастка для Трампа: чи розуміє президент США, що Путін його використовує?

Питання про те, чи є Дональд Трамп наївною жертвою маніпуляцій Кремля, чи свідомим гравцем, залишається одним із ключових. Експерти схиляються до думки, що проблема в його специфічному стилі ухвалення рішень та нерозумінні природи путінського режиму.

Вадим Трюхан категоричний: «Трамп людина, яка живе бажанням швидких рішень». Це прагнення – від передвиборчого гасла про «закінчу війну за 24 години» до спроб негайно перейти до мирної угоди – зіграло з ним злий жарт. Воно «не дозволяє йому включити того «жорсткого» Трампа, який не просто хоче швидких результатів, а стоїть плече в плече з європейськими союзниками й Україною, щоб протистояти глобальному злу, яке останніми роками втілює Путін та його режим».

Трюхан висловлює віру в те, що Трамп «вийде на ті кроки, які реально змусять Путіна відчути – як то кажуть – «п’яту точку»: …настільки озброїти Україну, щоб вона мала шанс завдати вирішальної поразки російській військовій машині».

Ігор Рейтерович, у свою чергу, вважає, що «проблема в тому, що Трамп досі не до кінця розуміє, з ким має справу». «Він щиро вважає, що Путін його поважає і діє «з найкращих намірів». Саме на цьому і грає Кремль. «Путін, як завжди, щось обіцяє – говорить переконливо, ніби збирається виконати домовленості». Судячи з усього, під час останньої розмови він «справді щось пообіцяв Трампу».

У результаті, зазначає політолог, «Трамп, схоже, опинився в пастці власних очікувань: він повірив, що питання вже вирішене». Але «Путін просто грає з ним».

На думку Рейтеровича, це «поступово доходить» до Трампа. «Очевидно, в якийсь момент він «психане» – зробить різкий крок у протилежний бік. Питання лише – коли».

Рейтерович прогнозує, що це відбудеться, «коли він переконається, що всі його м’які сценарії не працюють». Каталізаторами можуть стати звіти розвідки, які покажуть відсутність «успіхів» Путіна, але головне – внутрішня політика. Зміна станеться, «коли йому пояснять, що його рейтинг уже впав до 30%, і що три чверті американців не розуміють, чому він так поблажливо ставиться до Росії. Ось тоді він почне змінюватися».

Сценарії на найближчі тижні: від «повільного зашморгу» до китайського фактора

Аналізуючи найближчі перспективи, експерти пропонують кілька ймовірних сценаріїв розвитку подій, які варіюються від вкрай негативних до обережно оптимістичних, дедалі більше залучаючи до гри третю сторону – Китай.

Вадим Трюхан окреслює три чіткі сценарії. «Перший – песимістичний». Він оцінює його ймовірність у 25%. «Це варіант, коли Трамп продовжує грати у свою стару гру «домовляймося з Путіним», уникає рішучих кроків щодо посилення військової допомоги Україні чи запровадження справді болючих санкцій». У такому разі Путін і надалі зможе фінансувати війну. «Я б назвав це «сценарієм повільного зашморгу» – коли Україна поступово починає відчувати дефіцит ресурсів». Дипломат вказує на тривожний сигнал: «у вересні сукупна допомога всіх донорів зменшилася приблизно на 40%».

Другий сценарій – оптимістичний. Трюхан вважає його найбільш імовірним – 50%. «У цьому випадку Рютте повертається з Вашингтона з чітким рішенням Трампа: припинити будь-яке підігрування Путіну та виступити єдиним фронтом із союзниками, щоб позбавити Росію можливості вести війну». Це включає «пекельні» санкції, реальну ізоляцію РФ і надання Україні необхідного озброєння». За такого розвитку подій Україна «отримала б шанс переламати ситуацію на фронті».

Третій сценарій – серединний, або драматичний, з імовірністю у 25%. «Трамп може діяти дозовано, у стилі Байдена: наприклад, не передавати сотні «Томагавків», а кілька десятків; не тисячі боєприпасів для F-16, а сотні – з довгими паузами між траншами». У цьому випадку «Україна чинитиме спротив ціною великих жертв». Трюхан підкреслює, що цей сценарій «не статичний» і може швидко еволюціонувати в один із двох перших.

Ігор Рейтерович пропонує дещо іншу класифікацію сценаріїв, акцентуючи на долі самої зустрічі в Будапешті та китайському факторі.

Насамперед, він вважає, що «від спроб організувати зустріч усе ж не відмовляться». Принаймні з російського боку: «росіяни ще кілька тижнів будуть «качати» тему… Вони триматимуть інтригу, щоб зберегти ілюзію процесу».

Далі можливі два шляхи. Перший сценарій (зустріч відбувається): «Якщо Москва погодиться на ту саму лінію розмежування, зустріч відбудеться». У цьому випадку «Трамп ухопиться за цю історію, почне її розкручувати, подасть як власну дипломатичну перемогу». Логіка Трампа буде простою: «Ось, ми зупинили війну, далі хай хоч десять років домовляються, головне – щоб не стріляли». Це ідеально «вписується в його підхід: швидкий символічний результат замість складних довготривалих рішень». Можливо, тут буде використано і «план із 12 пунктів», який готують Європа та Україна.

Другий сценарій (Трамп виходить з перемовин з РФ): Політолог зазначає, що Трамп «не може вийти з трикутника Україна – Європа – США», але «діалог із Кремлем може бути заморожений». І тут Рейтерович вводить ключовий елемент: Китай. «Для нього [Трампа] ключовий фронт – це переговори з Китаєм». Зустріч з Путіним розглядалася Трампом «як козир перед зустріччю з китайським лідером: мовляв, «ось дивись, я домовився з Москвою, ти не вплинув на Росію, а я – зміг».

Тепер, коли Путін зірвав таку гру, «цього козиря немає. І це означає, що з Сі Цзіньпінем він говоритиме вже інакше, а Путіну цього не пробачить».

Тому, згідно з цим сценарієм, «найближчим часом Трамп, скоріше за все, зосередиться на зустрічі з Сі Цзіньпінем». «А вже після неї стане зрозуміло, що робити далі з Росією». Рейтерович не виключає навіть радикального варіанта: «що Трамп і Сі домовляться між собою й почнуть тиснути на Москву з двох боків. Це теж цілком реалістичний сценарій».

Висновок

Ситуація у геополітичному чотирикутнику залишається вкрай напруженою та непередбачуваною, повністю зав'язаною на особистості та репутаційних інтересах президента США. «Вашингтонські гойдалки», спровоковані телефонним дзвінком Путіна, запустили ланцюгову реакцію: від блокування «Томагавків» до екстреної «терапевтичної» місії Рютте.

Найближчі тижні стануть вирішальними. Перед Дональдом Трампом стоїть вибір: або зазнати чергової репутаційної «ганьби Анкоріджа»2, продовжуючи гру в «договірняк» з Кремлем, або, як сподіваються європейські союзники, нарешті «грюкнути кулаком по столу» і перейти до сценарію «пекельних санкцій» та рішучої військової підтримки.

Незалежно від того, чи обере він «повільний зашморг», чи «оптимістичний» сценарій, чи переключить всю увагу на Китай, результат війни на виснаження це не змінить. Як ми уже згадували на початку, історична паралель із виснаженою Німеччиною 1918 року дає підстави для головного висновку: «Україна переможе!»

Сергій Тихий, Мирослав Ліскович. Київ

Перше фото: Під час візиту українського президента та європейських лідерів до Вашингтона (18 серпня 2025 року) 

Світ