З бою – на хвилю: реабілітація ветеранів через вітрильний спорт у Києві

З бою – на хвилю: реабілітація ветеранів через вітрильний спорт у Києві

10.09.2025 11:55

Укрінформ

Як діє програма відновлення учасників російсько-української війни через вітрильний спорт

У Київському крейсерському яхт-клубі розробили нову програму відновлення учасників російсько-української війни через вітрильний спорт. Кожен вихід на воду поєднує спорт, комунікацію та можливість відчути свободу, допомагаючи подолати психологічні й фізичні наслідки війни. Укрінформ побував на навчальних змаганнях у яхт-клубі, де тренуються ветерани російсько-української війни та діючі військові.

Різкий свист оголошує про початок регати. Змагання на парусних човнах на Дніпрі – звична справа і триває до осінніх холодів. Утім учасники цієї регати не звичайні яхтсмени – це українські захисники та ветерани російсько-української війни, які таким чином відновлюються після важких боїв.

38-річний штурмовик Артем Дудченко втратив обидві ноги при виконанні бойового завдання на Запоріжжі під час масованого ворожого обстрілу. Чоловік до початку повномасштабної війни займався будівництвом і спочатку допомагав на спорудженні фортифікацій, але вже влітку 2022-го пішов воювати на фронт. Восени 2023-го після штурму позицій в Артема поцілив російський FPV-дрон та розірвався біля ніг. На чоловіка чекала ампутація та довготривале відновлення.

Головним мотиватором пройти ці життєві випробування, за словами захисника, стала донька. А ще – адаптивний спорт. Одним з улюблених спортивних навантажень став баскетбол на кріслах колісних, а влітку 2025-го Артем відкрив для себе вітрильний спорт.

«Яхта для мене – це символ незалежності. Є вітер, вітрила, вода, і ти просто можеш іти по вітру, в будь-яку точку, куди тобі потрібно. І при цьому – жодних думок! Розмірковуєш тільки про вітер, про вітрило, про яхту… Ось цим мені сподобався яхтинг», – розповів Артем Укрінформу.

ЯХТИНГ ЯК ТЕРАПІЯ

Ідея відновлення ветеранів за допомогою вітрильного спорту спала на думку легендарному київському капітану Геннадію Старікову. Він є командором Київського крейсерського яхт-клубу і першим українським капітаном, що прийшов в Антарктиду на вітрильнику. Його яхта «Mon Coeur» (з франц. – «Моє серце») вирушила в експедицію до станції Академік Вернадський на початку 2022 року, тож звістка про початок повномасштабної війни застала капітана на борту. Повернувшись додому, Старіков почав волонтерити: возити автомобілі, перешивати вітрила на ноші для евакуації та закуповувати парафін для окопних свічок. А в кінці 2024-го на раді капітанів у Київському крейсерському яхт-клубі він запропонував організувати заняття з вітрильного спорту для ветеранів.

Геннадій Старіков

Тренувальні виходи на яхтах за участі військових або ветеранів у крейсерському яхт-клубі почали ще в 2023-му, але цього разу, каже Старіков, ішлося про справжні багатомісячні тренінги.

«Ми консультувалися з Міжнародною асоціацією класу 2.4, адже навіть теоретична програма, яку ми розробили, мала свою специфіку. Вона була не для підготовки яхтових капітанів, а включала й елементи правил вітрильних перегонів. Вважаю, що ми створили цю програму якісно, узгодили її з Міжнародною асоціацією, проте навіть від них не отримали жодних зауважень», – розповів Укрінформу командор Старіков.

Човни класу 2.4

Для тренування ветеранів обрали спеціальні човни класу 2.4, які побудовані так, що не можуть затонути, навіть якщо наберуть води.

«Цей човен практично неможливо перекинути. Ба більше, він обладнаний помпою: навіть якщо набирається вода, її можна відкачати. Кожне судно проходить випробування на плавучість. Перед змаганнями один човен мав міжнародний сертифікат, а інший –  дерев’яний –  такого документа не мав. Тоді до нас приїхала комісія Парусної федерації України, ми повністю заповнили його водою, додали ще 35 кг ваги, і човен залишився на плаву. Усе це ми зафіксували й оформили документально, – пояснив Геннадій Старіков.

Керування човнами класу 2.4 не створює додаткових ризиків для життя, а крім того підходить для ветеранів з різними ступенями ампутацій як нижніх, так і верхніх кінцівок – кажуть у яхт-клубі.

«Ці човни адаптивні, ними можна керувати як руками, так і ногами. Тобто якщо людина отримала сильне поранення і, наприклад, має ампутацію однієї ноги, або не має однієї руки, вона зможе керувати таким вітрильником», – пояснила координаторка програми реабілітації Катерина Тяпкіна.

Потрібні човни купили за власний кошт у Швеції і з січня відкрили курс. Спершу за допомогою Центру комплексної підтримки учасників бойових дій «Мілітарі-хаб» набрали кілька десятків учасників. А згодом до занять приєдналися ветерани зі Спортивно-реабілітаційного центру для ветеранів «Tytanovi», серед яких був Артем Дудченко.

«Мені одразу було не складно. Потім я приїжджав на тренування, намагався повторювати за іншими хлопцями та дівчатами, які керували. Потроху почав розуміти, що і як робити, і поступово все виходило» – зазначив Артем.

ЯК УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРАНИ ГОТУЮТЬСЯ ДО МІЖНАРОДНИХ ЗМАГАНЬ

На нещодавніх внутрішніх навчально-тренувальних змаганнях у яхт-клубі Артем зайняв третє місце та був відібраний представляти клуб та Україну на міжнародних змаганнях у Чехії. Супроводжуватиме Артема ще одна ветеранка російсько-української війни 36-річна Катерина Котлярова. Її військовий шлях почався ще у 2014 році. Після Революції гідності жінка приєдналася до батальйону «Айдар», де прослужила до 2016 року. Тоді, повернувшись додому з фронту, Катерина пройшла важкий психологічний період через перші втрати близьких побратимів.

Катерина Котлярова

«Я закрилась у собі, просиджувала вдома і сама собі намагалася давати раду», – згадує жінка.

З початку повномасштабного вторгнення Катерина знову пішла на фронт, але демобілізувалася за станом здоров’я у травні 2024 року. Щоб Катерина не сиділа вдома сама й цього разу, її рідна сестра Олеся записала жінку на вітрильний спорт.

«Кожен мій одногрупник чи одногрупниця тут – це люди з неймовірним бойовим та життєвим досвідом. Це просто чудові люди. А яхтинг – це і комунікація, і спорт, і усамітнення (якщо треба) з кожним виходом на воду», – пояснює захисниця.

Окрім ветеранів, на заняття приходять і діючі військові. Один із них поспілкувався з Укрінформом на умовах анонімності. Із січня 2015-го він вступив до лав ЗСУ, де прослужив рік. А з 24 лютого 2022-го року знову вирушив захищати країну. Майже три роки воював як бойовий медик, а наразі займається психологічною підтримкою персоналу у своїй бригаді. Коли має відрядження до Києва, то намагається виділити час на яхтинг, адже сам страждає від наслідків численних контузій – каже чоловік.

«На відміну від багатьох інших видів спорту, на яхтингу неможливо фізично перенавантажитися. Навпаки, я заспокоююся під час керування човном. Та й мої побратими, коли виходять із яхти, за їхньою поведінкою, мовою, зовнішнім виглядом видно, що вони заспокоюються. Яхтинг забезпечує здоровіший стан психіки та соціалізації», –  розповів військовий.

КУРС НА ВІДНОВЛЕННЯ

Усі заняття проводить тренер Олексій Волошенюк. Під час тренувальної регати він слідкує за учасниками на моторному човні, а за необхідності – підходить до кожного човна з курсантом та на місці надає практичні поради і тренерські підказки.

«От якщо тихо і здається, що нічого не відбувається, це означає, що якраз усе відбувається так як треба», – зазначає Олексій.

Олексій має 40-річний досвід у вітрильному спорті та брав участь у міжнародних змаганнях різного рівня. До програми підготовки шкіперів із числа військових приєднався з початком практичних занять у квітні цього року. Своє враження від курсантів цього реабілітаційного курсу характеризує коротко й чітко: «У захваті!»

Серед своїх педагогічних прийомів у роботі з військовими Олексій виділяє надання «допомоги за вимогою». У групі є правило: якщо потребуєш допомоги – просигналізуй піднятою рукою. Але з досвідом курсанти все рідше звертаються по допомогу, а спокійно й самостійно вирішують ускладнення, які виникають на воді.

По суботах клас 2.4 ділить воду з великими човнами членів клубу. Зазвичай, у цей насичений внутрішніми змаганнями день, Олексію доводиться розводити великі й малі човни, й іноді він спостерігає, що звичайні екіпажі на великих човнах виявляються за фахом менш готові до певних ситуацій, аніж його ветеранська група.

Змагатись у Чехії українські ветерани Артем та Катерина будуть зі звичайними яхтсменами.

«У класі 2.4 усі виступають в одній групі, тобто змагаються і звичайні люди, і люди з інвалідністю. Тож навіть ті, хто має серйозні фізичні обмеження, можуть перемогти спортсменів з руками й ногами. Я вважаю, що це найвищий рівень реабілітації, коли ти можеш відповісти на виклик і виграти, навіть за умови певних фізичних обмежень» –  зазначає командор Старіков.

Для Артема Дудченка це не перше міжнародне змагання. Нещодавно він змагався у баскетболі на кріслах колісних на турнірі в Болгарії, де його команда посіла друге місце. А от Катерина буде брати участь у змаганнях такого рівня вперше.

Катерина Котлярова

«Я сподіваюся, що ми, українські ветерани, достойно виступимо там. І справа не в тому, щоб ми виступили, а справа в тому, щоб ми ще раз нагадали про Україну та про повномасштабну війну. І про те, що ми є частиною європейської культурної спільноти. Я собі це бачу, як таку місію», – наголосила Катерина Котлярова.

Беручи до уваги, щоб у кожного курсанта була можливість відвідувати трьохгодинне тренування два рази на тиждень, – каже координаторка проєкту Катерина Тяпкіна.

«Хотілося б більше людей до цього залучити. Бо видно, як приходили хлопці дуже похмурі, дуже мовчазні. Але коли вони виходять із човна, радіють, щось енергійно обговорюють», – зазначила Катерина.

Невдовзі Старіков на власний кошт збирається закупити ще два човни класу 2.4, щоб більше ветеранів та військових змогли відкрити для себе цілющу дію вітру, води та вітрил.

Анна Костюченко, Юрій Чорний, Київ

Фото: Володимир Тарасов

Новини спорту