Французька безпекова парасолька над Польщею

Французька безпекова парасолька над Польщею

12.05.2025 17:35

Укрінформ

Як екзистенційна загроза з Росії перетворила Польщу та Францію на найближчих союзників

Схід і Захід Європи тепер близькі, як ніколи. Франція пообіцяла у разі небезпеки розгорнути свої війська у Польщі. Ба навіть більше – може простягнути Варшаві свою ядерну парасольку. І це при тому, що відстань між Варшавою та Парижем понад 1300 км, а між державами немає спільного кордону.

9 травня 2025 року у французькому місті Нансі Франція й Польща підписали «Договір про посилену співпрацю та дружбу». Він став кульмінацією політичного зближення у новій геополітичній реальності. У цій публікації кореспонденти Укрінформу у Франції та Польщі проаналізували, як саме це сталось та чому. 

“Раніше ми не вважали Росію екзистенційною загрозою. Ми помилялися. Цим договором ми відкриваємо нову сторінку, на якій ми будуємо незворотну солідарність та довіру, від Бреста до Кракова – Європа стоїть разом”, – заявив президент Франції Еммануель Макрон 9 травня.

За хвилину до цього він із прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском підписав нову міждержавну угоду, яка увійде в історію нової Європи як «Нансійський договір». Що саме у цій угоді екстраординарного, ми розкажемо згодом. А почнемо, власне, з міста, де це сталося. Французька дипломатія полюбляє символізм, тож Макрон запросив Туска саме до Нансі.

ФРАНКО-ПОЛЬСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ: ДРЕВНЯ ІСТОРІЯ, І НЕ ЛИШЕ

Довжелезний червоний хідник розгорнули для двох лідерів через усю площу Станісласа. Вони продефілювали до підніжжя постаменту, на якому височіє статуя Станіслава (для французів він Станіслас) Лєщинського. У ХVІІ столітті, втративши польську корону, Лєщинський отримав в управління землю Лорен. Останній герцог Лорена, він перетворив свою столицю Нансі на справжній осередок Просвітництва. Він відкривав тут лікарні, школи, підтримував вчених і митців. По смерті Станіслава у 1766 році Лорен увійшов до складу Франції, а донька Станіслава Марія стала дружиною Людовіка XV і королевою Франції. Вона народила десятьох дітей і зробила польську кров частиною ДНК династії Бурбонів. Таким чином, зв’язки між Варшавою і Парижем стали, по суті, сімейними.

Якби угоду підписували в Польщі, то це, безумовно, відбувалось би в Кракові, бо саме там став першим виборним королем Речі Посполитої французький принц Генріх Валуа, герцог Анжуйський. Це було у дуже далекому 1573 році. Хоча потім герцог швидко повернувся до Франції, щоб зайняти трон як Генріх III, ця коротка унія також залишила у польській свідомості глибоку пам’ять про Францію.

ВІД ХОЛОДУ ДО ДОВІРИ: ПОЛІТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ВЗАЄМИН ПАРИЖА Й ВАРШАВИ

Попри те, що ці події відбувались у сиву давнину, лідери двох країн згадували цього дня і про герцога Анжуйського, і про дюка Лоренського. Але залишмо історію історикам і спробуємо бути ближчими до сучасності, а саме відмотати відносини двох держав на десятиріччя назад. Саме за останню декаду взаємини між Варшавою і Парижем пройшли серйозну трансформацію – від глибокої заморозки до надзвичайного потепління

Ці зміни стали можливими після приходу до влади у грудні 2023 року уряду Дональда Туска. До цього майже декаду, під час перебування при владі урядів Об’єднаної правиці Ярослава Качинського, Польща і Франція максимально дистанціювалися. Для консервативних урядів Польщі стара Європа і Євросоюз були ледь не ворогами. Тогочасна Варшава сторонилася відносин із Брюсселем, Берліном і Парижем, віддаючи перевагу регіональній співпраці та намагаючись робити ставку на Вашингтон. Не сприяла дружнім стосункам між Варшавою і Парижем у той період і критика з боку Eммануеля Макрона. Так, кандидат у президенти Франції Макрон у 2017 році поставив Качинського в один ряд із Путіним та Орбаном, назвавши їх «друзями і союзниками» його основної суперниці Марін Ле Пен.

Не склалися у Макрона відносини і з президентом Польщі Анджеєм Дудою, який, за польською конституцією, має значно менше повноважень, аніж французький лідер. Чинний президент Польщі є вихідцем із політсили Качинського, а тому він також уникав лідерів старої Європи. Натомість за ініціативою Дуди були створені Тримор’я, «Бухарестська дев’ятка» та посилювалася співпраця в межах Вишеградської групи. Ставка робилася на співпрацю з країнами Східної Європи і Західних Балкан.

Франція мала додаткові підстави ображатися на Польщу ще й за зірваний у 2016 році багатомільярдний контракт на купівлю військових гелікоптерів Caracal. Про купівлю 50-ти гелікоптерів цього типу у компанії Airbus Helicopters домовлявся тогочасний уряд Туска у першій половині 2010-х років. Проте одразу після приходу до влади консерваторів у 2016 році вже підписаний контракт був анульований. Це викликало неабияке роздратування і злість з боку Парижа.

Ситуація у польсько-французьких відносинах різко змінилася з приходом до влади у Польщі коаліції на чолі з одним з найдосвідченіших європейських політиків Дональдом Туском. Ще на етапі виборчої кампанії Туск наголошував, що виведе країну у вищу європейську лігу, де Варшава більше не буде соратником орбанівської Угорщини, а орієнтуватиметься на тісну співпрацю з Парижем та Берліном, зокрема в межах Веймарського трикутника. Туск знав, що має робити у цьому напрямі, маючи за плечима досвід роботи на найвищій посаді в ієрархії ЄС – Президента Європейської Ради. Саме там упродовж 2014-2019 років він налагодив теплі взаємини з молодим президентом Макроном. Однак справжньому перелому посприяло, звісно, повномасштабне вторгнення Росії в Україну. На відміну від Польщі, де набагато раніше розуміли і казали вголос, хто є справжнім ворогом та чому, Франція пережила момент болісного пробудження та зміни стратегії вже у ході цієї війни.

ЯК РОСІЙСЬКА ВІЙНА ПРОТИ УКРАЇНИ ЗМІНИЛА ФРАНЦУЗЬКУ БЕЗПЕКОВУ СТРАТЕГІЮ

У Парижі довго тішилися ілюзією про можливість довгострокового діалогу з Кремлем. Протягом багатьох років Франція вважала себе важливим посередником між Росією та Заходом. Макрон неодноразово намагався утримати контакт із Путіним, пригадайте хоча б його останню спробу поговорити з ним у переддень повномасштабної війни. Ця стратегія базувалася на ідеї, що Росія – невід’ємна частина європейського безпекового простору, і що її можна інтегрувати через дипломатію та діалог.

Однак повномасштабне вторгнення, масові злочини проти цивільного населення (на французів сильно вплинула різанина в Бучі), спроби знищити українську державність, російські кібератаки і цифрове втручання росіян у внутрішні справи Франції – власне, все, що було пізніше, продемонструвало: ні, ніякого діалогу та пошуку «балансу інтересів», бо йдеться вже про захист суверенітету своєї власної країни.

Це означало для Парижа не просто корекцію риторики, а глибоку зміну стратегії та конкретні дії. Франція почала зміцнювати східний фланг НАТО, розмістила війська у Румунії, а ще постійно передає озброєння Україні та значно збільшує свій оборонний бюджет.

Змінилася також мапа стратегічних союзів: акценти, які раніше робились на Берлін і Рим, почали зміщуватись на схід – на Варшаву, Вільнюс, Бухарест. Після 2022 року саме тут, між Балтійським і Чорним морями, Париж побачив головну лінію фронту європейської безпеки.

І саме Польща виявилася ключовим партнером на новій європейській шахівниці. Разом із цим прийшло і нове розуміння важливості Веймарського трикутника, де на початку Франція та Німеччина допомагали «інтегрувати» Польщу в Європу.

ВЕЙМАРСЬКИЙ ТРИКУТНИК: ВІД ФОРМАТУ ІНТЕГРАЦІЇ ДО ОПЕРАТИВНОГО ЦЕНТРУ

У новому безпековому контексті Франція і Польща стали активними рушіями старого трикутника. Створений у 1991 році, довгі роки по тому він існував радше як символічний формат. Усе змінилось після 24 лютого 2022 року – трикутник пережив друге народження. З того часу відбулося щонайменше п'ять  зустрічей у цьому форматі. Зокрема, у червні 2023-го – саміт лідерів у Парижі. Зустрічі, присвячені безпеці та обороні, ставали дедалі регулярнішими, поступово переросли у новий формат «Веймар+», який став механізмом координації з питань безпеки та підтримки України.

У лютому 2025 року така розширена зустріч відбулась у Парижі. Спільні зустрічі глав держав і урядів, координація позицій міністрів оборони та закордонних справ, узгоджені заяви щодо безпеки, підтримки України та оборонної політики ЄС – усе це перетворило трикутник із дипломатичного майданчика на реальний механізм стратегічного узгодження.  І вже буквально за кілька днів по підписанню Нансійського договору глави МЗС «Веймарського трикутника +» 12 травня зібралися вже в Лондоні, щоби говорити про можливі українсько-російські мирні переговори в Туреччині.

І хоча у минулому саме Берлін часто визначав тон дискусій, сьогодні фокус лідерства змістився на Париж і Варшаву. Польща – як головний політичний і військовий гравець Східної Європи, Франція – як єдина ядерна держава ЄС і головний «промоутер» стратегічної автономії Європи.

СПІЛЬНА ВІДПОВІДЬ НА ПОСТІЙНУ ЗАГРОЗУ РОСІЇ

Отже, новий договір про посилену дружбу та співпрацю, підписаний у Нансі, укладений на невизначений термін. Офіційно він скасував попередній документ 1991 року і відображає нову реальність Європи після року 2022-го. 

Хоча документ охоплює багато сфер, від енергетики до освіти, його «серцевина» – це безпека, оборона та взаємна підтримка. Ось деякі найбільш амбітні пункти:

         ► взаємна оборона у разі збройної агресії, включно з військовими засобами: «У разі збройної агресії на їхню територію, Сторони надають одна одній допомогу, зокрема військовими засобами»; 

         ► військова взаємодія: «Франція та Польща проводитимуть спільні навчання, операції та розгортання військ у стратегічно важливих регіонах». До того ж, кожна сторона зобов’язується забезпечити вільне пересування та розміщення армії партнера на своїй території;

         ► країни також спільно протидіятимуть кібератакам, саботажу, дезінформації та іншим гібридним загрозам;

         ► відбуватиметься спільний розвиток військового виробництва, обмін технологіями та підтримка європейської оборонної промислової бази.

У тексті договору прямо не згадується питання стратегічної захищеності так званою «ядерною парасолькою». Однак неформально пункт, який описує зобов’язання щодо взаємної допомоги у разі збройної агресії, не виключає застосування будь-яких засобів, зокрема й елементів стримування, якими Франція володіє як єдина ядерна держава в Європейському Союзі.

Коли Макрона спитали про це прямо на пресконференції, він із властивим йому акцентом на «стратегічну невизначеність» сказав: «У прийнятті рішень щодо наших життєво важливих інтересів ми враховуємо інтереси наших основних партнерів, таких як Польща».

Ця фраза стосується саме французької доктрини ядерного стримування, яка з 1960-х років передбачає можливість урахування безпеки близьких союзників, тобто партнерів, у рішенні про застосування зброї стримування.

Ще більш відвертим був Туск: «Від сьогодні Польща і Франція дійсно можуть розраховувати на себе у кожній ситуації. Ми даємо собі взаємні гарантії безпеки, і можете бути упевненими, що ми з президентом Франції смертельно серйозно ставимося до цього запису».

«НАНСІЙСЬКИЙ ДОГОВІР» У ФОКУСІ МЕДІА ДВОХ КРАЇН

«Le Figaro» прямо назвав цей договір "антипутінським партнерством", підкреслюючи, що Франція та Польща демонструють спільну волю протистояти російській агресії та зміцнювати європейську оборону.

Як зазначила «Le Monde», взаємні оборонні зобов'язання країн та відкриті можливості для співпраці у сфері ядерного стримування підкреслюють глибину нових зв'язків між двома країнами.

Польські ЗМІ не мають сумніву, що підписана угода – це значний крок у посилення безпеки Польщі, водночас вона не послаблює безпекові гарантії в межах НАТО, а доповнює їх. Business Insider Polska упевнено констатує: це угода «класу преміум», адже схожої за глибиною та змістом Франція не має навіть із сусідніми Німеччиною, Італією та Іспанією. Це перший такого типу документ, підписаний Парижем з країною, з якою Франція не має спільних кордонів, і це свідчить про зростаючу роль Польщі в Європі.

«Французько-польська дружба – це союз сердець, що вкорінився в століттях і є частиною європейської історії», – проголосив схильний до красномовності Макрон і зробив широкий жест рукою в бік площі Станісласа.

Більш практичний Туск погодився, що у політиці важливими є жести. І зробив Макрону дуже дорогий подарунок – копію листування польки з французьким паспортом Марії Склодовської-Кюрі з Альбертом Ейнштейном.  День її поховання у паризькому Пантеоні, 20 квітня, тепер відзначатимуть як День польсько-французької дружби.

Лідія Таран (Франція), Юрій Банахевич (Польща)

Фото: Лідія Таран

Світ