Пільги – все? Як торгуватимемо з ЄС після закінчення “торговельного безвізу”
Пільги – все? Як торгуватимемо з ЄС після закінчення "торговельного безвізу"
08.05.2025 09:30
Укрінформ
Залежно від рішення європейців, українські аграрії можуть як втратити, так і заробити
Незважаючи на зусилля української сторони, яка намагається переконати європейських партнерів у необхідності продовження після 5 червня дії автономних торговельних заходів (АТЗ), що передбачають полегшення доступу на ринки ЄС “чутливої” продукції – зокрема, агротоварів, – шансів на збереження пільгового режиму торгівлі, схоже, небагато. Минулого тижня речник Єврокомісії підтвердив: «торговельний безвіз» з Україною не продовжуватимуть. Натомість триватимуть перемовини про інші взаємовигідні варіанти. Якими ж можуть бути сценарії? Чи вдасться відстояти найкращий варіант, чи принаймні – уникнути найгіршого? І як вибудовувати торговельну співпрацю з ЄС у середньостроковій перспективі – до того, як Україна приєднається до євроспільноти?
Дія АТЗ: експорт «чутливих» товарів приносить до $5 млрд на рік
Нагадаємо, чинні домовленості про Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом передбачають взаємний безмитний доступ товарів на ринки. Але до повномасштабного російського вторгнення діяли кілька винятків із цього правила – зокрема, європейці застосовували тарифні квоти для деяких українських агропродовольчих товарів.
«Завдяки цій угоді понад 95% мит з обох сторін було скасовано. Але і Україна, і Європейський Союз залишали за собою можливість регулювання в окремих «чутливих» галузях, де й залишалися мита», – нагадує у коментарі Укрінформу директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) Вероніка Мовчан.
Аби підтримати нашу країну в скрутні часи, із червня 2022 року Євросоюз тимчасово скасував ці обмеження, запровадивши так званий режим автономних торговельних заходів (чи преференцій). Це сприяло нарощуванню українського експорту агропродукції, яка до того підлягала квотуванню, до $4,7 млрд на рік. Особливо зросли обсяги відвантажень у європейському напрямку вітчизняної кукурудзи, пшениці, м’яса птиці та цукру.
Проте таке рішення Єврокомісії і Ради ЄС практично одразу ж після того, як Україні вдалося налагодити нові та інтенсифікувати традиційні логістичні маршрути у європейському напрямку і наростити постачання, викликало спротив з боку частини тамтешніх фермерів та політиків, котрі розраховують на електоральну підтримку від впливового фермерського прошарку. Одразу кілька країн-сусідів, приміром, вже 2023 року в односторонньому порядку, попри спільні європейські рішення, обмежили постачання на свої ринки українського зерна, а також почали активно чинити спротив його транзиту.
«Дія торговельних преференцій – це додатковий інструмент отримання нових фінансових можливостей як для українського бізнесу, так і для держави у вигляді валютної виручки. Адже йдеться про співпрацю з одним із найбільших у світі ринків, який має 500 мільйонів переважно заможних споживачів. Власне, політичні процеси, які дали можливість запровадити «торговельний безвіз» 2022 року, – це вагомий крок у політичному та економічному партнерстві», – наголошує в коментарі Укрінформу заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
Швидше, політичними, а не економічними міркуваннями він пояснює й нинішній тиск на Єврокомісію з боку деяких країн Єврозони, які діють під впливом своїх аграрних асоціацій, – приміром, Польщі, Словаччини чи Франції.
«Вони, звісно, відстоюють власні інтереси для того, щоб захистити свого фермера і свій ринок. Але об’єктивно: жодного засилля української продукції у Європі немає. Єдиний страх європейських фермерів – це євроінтеграційні процеси, пов’язані з Україною. Адже на фоні зміни єдиної аграрної політики Євросоюзу, коли до 2027 року передбачене часткове зменшення агродотацій, приєднання в осяжній перспективі нашої країни до ЄС та її присутність на європейському ринку створюють для них додаткові ризики у конкуренції за споживача», – пояснив заступник керівника ВАР.
Через таку позицію низки європейських держав вже наприкінці 2023-го — на початку 2024 років виникли реальні ризики скасування автономних торговельних заходів: ситуація залишалася невизначеною до середини травня минулого року. Зрештою Єврокомісія і Рада ЄС ухвалили компромісне рішення: дію автономних торговельних заходів продовжили до 5 червня 2025 року, але зробили жорсткішими вимоги до експорту з України низки агротоварів, а саме, встановили квоти з урахуванням середнього показника постачань такої продукції на європейський ринок у другій половині 2021 та у 2022-2023 роках. Це стосується цукру, яєць, м’яса птиці, кукурудзи, крупів та меду.
Українська сторона зацікавлена у збереженні принаймні такого ж режиму торгівлі і в найближчому майбутньому (звісно, наш «максимальний» інтерес – повна відмова від винятків із Угоди про вільну торгівлю для агротоварів). Втім у Європі дедалі чіткіше дають зрозуміти: автономні преференції у нинішньому вигляді після 5 червня не збережуться.
Олоф Гілл / Фото: EUROPEAN COMMISSION
Відповідні сигнали надходять не перший місяць. Найбільш чіткий – наприкінці квітня, коли речник Єврокомісії Олоф Гілл підтвердив на брифінгу, що комісія не планує продовжувати режим «торговельного безвізу».
Натомість європейські партнери обіцяють забезпечити плавний перехід до нової схеми, коли всі умови лібералізації торгівлі будуть зафіксовані в Угоді про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Посадовець пояснив, що Євросоюз продовжить дискусії з Україною щодо внесення змін до статті 29 Угоди про асоціацію, аби затвердити максимально вигідні для обох сторін умови торгівлі та підтримати українську економіку.
Внесення таких змін, зрозуміло, – питання не одного дня чи й місяця. Тож цілком ймовірно, що після 5 червня певний час діятимуть довоєнні правила торгівлі, коли український агроекспорт підпадатиме під тарифні квоти згідно зі статтею 29 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (загалом це стосується 36 категорій товарів). Звісно ж, якщо сторонам не вдасться домовитися про якийсь інший варіант. Але якими вони можуть бути?
Можливі сценарії: що можемо втратити, а що знайти
Минулого місяця ІЕД оприлюднив спільне з Berlin Economics дослідження щодо впливу різних сценаріїв продовження торговельних відносин між Україною та Євросоюзом після ймовірного скасування торговельного безвізу.
Найгірший сценарій для нас – повне скасування пільг та повернення до режиму торгівлі, що діяв до 2022 року. За цих умов Україна, за підрахунками аналітиків, може втратити на експорті приблизно $1,5 млрд на рік (крім того, бюджет України не дорахується $89 млн через скорочення надходжень від податку на прибуток), що в умовах зростання нашого бюджетного дефіциту та невизначеності з наданням міжнародної фінансової допомоги, починаючи вже з наступного року, буде доволі болісним ударом.
Зокрема, торік українські аграрії і трейдери експортували до Європи кукурудзи на $2,3 млрд, що майже удвічі більше, ніж у 2022 році, пшениці – на $1,1 млрд (у 22 рази більше, ніж 2022-го), продукції птахівництва – на $392 млн (подвоєння показників проти 2022 року), цукру – на $204 млн, у 18 разів більше, ніж у перший рік великої війни. Повернення квотування в довоєнних обсягах призведе до скорочення експортних обсягів – якщо й не до показників 2022-го, то близько до них. На прикладі пшениці: торік її експортували до Європи 7,3 млн тонн, а Угода про вільну торгівлю обмежує безмитні постачання лише 1 мільйоном тонн…
Другий, позитивний для нас, варіант – повна лібералізація двосторонніх торговельних відносин, застосування умов вільної торгівлі без жодних винятків. Це сприятиме зростанню українського експорту на $290 млн на рік.
Поміж проміжних варіантів: повернення квот лише для «чутливих» товарів – зокрема, цукру, пшениці, м'яса птиці тощо, – що означатиме щорічне падіння експорту на $1,2 млрд (втрачені бюджетні надходження – $69 млн), або ж розширення тарифних квот для такої продукції і скасування інших квот – тоді експорт зросте на $77 млн. Але такі сценарії дослідники розглядали лише для прикладу, оскільки «нюансів» може бути безліч, – пояснила Вероніка Мовчан.
«Перший із розглянутих нами сценаріїв – повернення до параметрів, передбачених Угодою про асоціацію та домовленостями про Поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі. Це, в першу чергу, стосується повернення так званих тарифних квот. Але не треба плутати: тарифна квота – це не кількісні обмеження. Торгувати можна будь-якими обсягами. Питання в тому, які мита при цьому сплачувати», – коментує економістка.
Вона нагадує, що відповідно до Угоди про асоціацію, до провадження АТЗ діяли квоти на постачання з України 36 товарних груп – насамперед, сільськогосподарських товарів. Певні обсяги яких ми експортували без мит, а до всього, що надходило «понад норму», партнери застосовували митний тариф. Це автоматично робило українську продукцію менш конкурентоспроможною на європейському ринку.
Повернення до такого ж режиму після 5 червня, за словами Мовчан, і означатиме уже згадані щорічні втрати в $1,5 млрд. Але це – лише збитки через квотування товарів на європейському ринку, загальні експорті втрати України при цьому, вочевидь, будуть меншими.
«Значну частину експорту, швидше за все, вдасться переспрямувати на інші ринки. Це стосується як пшениці, так і інших товарів. Адже географія постачань навіть такої великою мірою орієнтованої на Європу продукції як м'ясо птиці, доволі широка. Те ж і з цукром. Але тим не менше, повністю переорієнтувати усі скорочені обсяги таки не вдасться», – прогнозує директорка з наукової роботи ІЕД.
Денис Марчук нагадує, що через посилення торік у Європі обмежувальних заходів проти українського цукру, наші виробники неабияк диверсифікували постачання продукції. І зараз постачання у європейському напрямку – це лише 10% нашого цукрового експорту, загальні обсяги якого з початку нинішнього маркетингового сезону (з вересня 2024 року) сягнули 600 тисяч тонн.
«Тому для нас дуже важливо не зупинятися й не розраховувати лише на Єврозону, а шукати нові ринки й нові можливості на інших континентах. Візьмімо, для прикладу, зернову та олійну групи. Європа ж сама експортує пшеницю. Тож для нас, по великому рахунку, продавати цю культуру в ЄС нецікаво. На тамтешньому ринку конкурувати з місцевими виробниками складно. Тому ми активно рухаємося за іншими напрямками – Азія, Африка, Близький Схід”, – каже заступник голови ВАР.
Перевагою другого сценарію – повної лібералізації торговельних відносин, як це було у другій половині 2022 року, за словами Мовчан, буде те, що це назавжди закріпить правила гри.
«Для нас важливо, щоб ця відкритість була зафіксована на постійній основі, не чекаючи вступу України до ЄС. Зараз це щороку треба заново підтверджувати. Відповідно, можуть виникати додаткові перепони й обмеження. Тобто планувати бізнес із припущенням, що європейський ринок в найближчі роки залишатиметься повністю відкритим, зараз складно», – пояснила експертка.
Але через потужне сільськогосподарське лобі в Євросоюзі на швидке ухвалення рішення про повну лібералізацію розраховувати, мабуть, не доводиться. Адже деякі товари, які Україна може у значних обсягах постачати на ринок ЄС, для європейців є по-справжньому «чутливими».
«Просто скасувати тарифні квоти і вже до них не повертатися – це питання переговорного процесу, спрогнозувати перебіг якого зараз складно. Тому що в Європейському Союзі є дві впливові сили. З одного боку, сільськогосподарське лобі, яке хоче захиститись. З іншого – європейські виробники харчової продукції, яким потрібна наша сировина для їхнього виробництва. Є й споживачі, котрі зацікавлені в українських товарах, які достатньо конкурентні за ціною та якістю. Частина європейців за три роки до них уже звикла», – продовжує Вероніка Мовчан.
Фото: Freepik
Денис Марчук вважає повне повернення до правил торгівлі, які діяли до 2022 року, малоймовірним. Нове рішення європейців, за його прогнозами, буде лояльнішим до України, хоча й передбачатиме обмеження для постачань деяких видів нашої агропродукції. Завдання – зробити перелік таких товарів якомога коротшим, а поріг квотування – максимально високим.
«Нам, звичайно, потрібно шукати шляхи порозуміння, треба формувати в аграрній спільноті Європейського Союзу думку, що ми – не конкуренти, а партнери. Треба думати про кооперацію. І, звичайно ж, треба враховувати, що війна, яка у 2022 році сприяла змінам політики ЄС щодо України в контексті постачань аграрної продукції, триває, тож підтримка нам надалі також потрібна”, – переконаний експерт.
“Сталевий” експорт металу: пільги залишаються?
Доки Європа визначається з майбутніми правилами для окремих товарів українського агроекспорту, надійшла хороша новина для виробників і постачальників металу: 8 травня Європарламент голосуватиме за впровадження пільгового режиму експорту з України сталі та заліза після завершення дії загальних автономних торговельних преференцій.
“Україна все ще залишається великим експортером заліза й сталі, незважаючи на те, що війна призвела до руйнування або окупації багатьох виробничих потужностей. Тому необхідно зберегти призупинення дії Регламенту (ЄС) 2015/478 про спільні правила імпорту. Це призупинення є і залишатиметься правовою основою для призупинення поточного захисного заходу Євросоюзу щодо сталевої продукції (щодо такого імпорту з України) в межах підтримки з боку ЄС", – йдеться в пояснювальній записці до проєкту відповідної резолюції. Запровадити преференції для українських заліза і сталі пропонується на три роки — до червня 2028-го.
Тривають консультації між українцями та європейцями й за іншими напрямами двосторонньої торгівлі.
За словами Вероніки Мовчан, дуже важливо, що зараз на переговорному столі між Україною та ЄС не тільки скасування чи продовження режиму автономних торговельних заходів, а й масштабні перемовини про внесення змін до 29 статті Угоди про асоціацію, які, до речі, стартували не сьогодні й не вчора.
«Коли почалася війна, стало трохи не до перегляду цієї статті. Тим більше, що автономні торговельні заходи зробили ці консультації на той момент не надто актуальними. Зараз же сторони повернулися за стіл переговорів, і очікується досягнення домовленостей про лібералізацію торгівлі, – принаймні порівняно із тим варіантом, що передбачений чинною Угодою про асоціацію”, – розповіла Мовчан.
За прогнозами директорки з наукової роботи ІЕД, у результаті вдасться відмовитися від квотного підходу до регулювання постачань більшості із 36 визначених статтею 29 товарних груп. Але не виключено, що квотування 7-10 найбільш «чутливих» товарів таки залишиться.
«Тобто, будуть якісь мита, тарифні квоти… Тарифні квоти, скоріш за все. Щодо решти, маю обережний оптимізм. Але все залежить від того, яким буде перелік товарів, що стануть винятками при лібералізації торгівлі. Вочевидь, йтиметься про пшеницю, цукор, м'ясо птиці, мед, яйця… Найбільш ймовірні втрати при поверненні до «довоєнного» режиму вільної торгівлі пов'язані із пшеницею, цукром та курятиною. Якщо ж обсяги квот на «чутливі» товари будуть зафіксовані на рівні 2024 року, а від квотування і обкладання митом решти продукції повністю відмовляться, прибутки від українського експорту до ЄС не зменшаться. Навіть матимемо десь +$70 млн», – коментує Вероніка Мовчан розрахунки, зроблені аналітиками.
Заступник міністра економіки – торговий представник України Тарас Качка підтвердив зацікавленість нашої країни в перегляді 29-ої статті Угоди про асоціацію.
«Європейська комісія заявила, що немає потреби у продовженні заходів. Ми проведемо переговори за статтею 29 і чекаємо оприлюднення позиції Європейського Союзу. Питання в тому, наскільки гармонійно ми можемо перейти від режиму автономних торговельних заходів до застосування вимог статті 29. Це більш політичне, ніж економічне питання. Україна максимально «гнучка» і готова забезпечити прозорість торгівлі», – запевнив Качка.
Він наголосив, що у разі переходу до застосування норм статті 29 необхідно знайти баланс з усіх питань торгівлі агропродукцією. Торговий представник вважає, що задля балансу ринків й заради гарантування продовольчої безпеки Європейський Союз зацікавлений у повній лібералізації торгівлі з Україною.
Водночас реальний результат переговорів зараз спрогнозувати дуже складно. Адже перемовини про торгівлю – лише частина широкого переговорного процесу між Україною та її європейськими партнерами.
«Ми, наприклад, можемо зараз “дотиснути” тему повної лібералізації торгівлі, але деякі не надто задоволені відповідним колективним рішенням Євроспільноти країни-члени Євросоюзу можуть потім «відплатити», створивши додаткові проблеми – скажімо, у процесі перемовин про вступ України до ЄС. Або навпаки: можемо зараз погодитися на «неідеальні» для країни умови – із розумінням, що ринки відкриватимуться поступово, і це не гальмуватиме процесу приєднання країни до Євросоюзу. Словом, Україна та Європейський Союз зараз мають багато переговорних тем та треків. І автономні торговельні преференції, при всій важливості їх для нашої економіки, особливо сільського господарства, все ж таки – лише один із цих напрямів», – підсумувала Вероніка Мовчан.
Владислав Обух, Київ
Перше фото РАР