На Тернопільщині чоловік з інвалідністю відновлює мотоцикли своєї родини

Відновити усі мотоцикли своєї родини хоче Іван Космина з села Вільхівчик Гусятинської громади. Чоловік пересувається на візку, тож транспортні засоби адаптовує під себе. Він розповів, коли працював над першим мотоциклом – сусіди не вірили, що він поїде.

Мотоцикл чоловік разом з друзями і знайомими переробляв із дідового “Дніпра”.

“Цей мотоцикл 1978 року випуску. Йому вже 44 роки. Дід, як на ньому їздив, то так витискав все, що тільки можна було. Потім я на ньому їздив, ще коли в школі вчився”, – каже Іван.

Чоловік каже, що робота над мотоциклом зайняла два роки.

“З першого разу не виходило нічого. Перероблялося дуже багато. Двигун два рази ремонтувався. Я його спочатку тут ремонтував. По мінімуму деталей купував, що все тільки найдешевше, що можна поставити, але не вийшло так. Тоді я відправив двигун в Харків. Тьома Харківський почав його робити. Коли почалася повномасштабна війна, то Тьома відправив мені його назад. Він частково його зробив, але ще не зібрав його. І він відправив його до Віктора Чорнія в Тлумач. Там вже Віктор його закінчив, передав мені його сюди”, – каже Космина.

Коляску мотоцикла чоловік переробив так, аби можна було їздити в ній на візку.

“З коляскою дуже довго потягнув, бо ми її розрізали в чотирьох місцях, розширювали, занижували. Мені допомагав мій товариш Савчук Михайло Дмитрович. Точніше, люди, які в нього працюють. Хлопці, які мені допомагали розбирати цей мотоцикл, вони на початках не вірили, що я на ньому збираюся їхати. Багато хто не вірив. Деколи і самому руки опускалися”, – каже Іван.

У гаражі чоловіка є ще один мотоцикл та мопед. Їх Іван теж планує відновити й удосконалити. Чоловік каже, якщо вийде, то один із них обладнає наметом.

“Це мотоцикл “Муравей” – це також майбутній проект, а також мопед “Карпати”. Там ще немає двигуна на ньому, але думаю, що ми поставимо і він поїде. Я ще на них не їхав, я ще не пробував, як вони працюють, але я хочу в майбутньому зібрати таку невеличку колекцію для виставок. І також хочу, щоб інші люди долучалися такою ретро-технікою, тому що таких мотоциклів вже дуже мало. Це для душі роблю. Я ж на “Дніпрі” не їжджу кожного дня. Але для душі прокататися, показати іншим людям з інвалідністю, що це не кінець життя, якщо ви отримали травму. Можна жити, можна працювати, можна їздити на рибалку, в клуб ходити”, – каже Іван.

Читайте також