Одна з перших великих гібридних воєн: 80 років тому СРСР напав на Фінляндію

Радянсько-фінська війна, звана також «Зимової війни», почалася 30 листопада 1939 року, 80 років тому. Їй передували події у селища Майніла 26 листопада. Відповідно до радянської версії, тут червоноармійці зазнали артилерійському обстрілу з фінської території, в результаті якого було вбито 4 і поранено 8 бійців.

Фіни ж з самого початку наполягали на тому, що постріл був зроблений з радянської території. І були абсолютно праві.

• Міфи ганебної війни

Про те, як Сталіну повідомили про постріли в Майниле, залишив свідчення в своїх мемуарах Микита Сергійович Хрущов:

«Вже домовилися з Куусіненом, що він очолить уряд створюється Карело-Фінської РСР.

Була така думка, що Фінляндії буде висунуто ультимативні вимоги територіального характеру, які вона вже відкинула на переговорах, і якщо вона не погодиться, то почати військові дії. Таку думку було у Сталіна. Я, звичайно, тоді не заперечував Сталіну. Я теж вважав, що це правильно. Досить голосно сказати, а якщо не почують, то вистрілити з гармати, і фіни піднімуть руки, погодяться з нашими вимогами… Мабуть, якісь умови були висунуті, щоб Фінляндія стала дружньою країною. Ця мета ставилася, але в чому це виражалося, як формулювалося, я не знаю. Я ці документи не читав і не бачив.

Тоді Сталін говорив: «Ну ось, сьогодні буде розпочато справу».

Ми (Сталін, Хрущов, Молотов і Куусинен — Б. С.) сиділи досить довго, тому що був уже призначений годину. Очікували. Сталін був упевнений, і ми теж вірили, що не буде війни, що фіни візьмуть наші пропозиції і тим самим ми досягнемо своєї мети без війни. Мета — убезпечити нас з півночі.

Раптом подзвонили, що ми зробили постріл. Фіни відповіли артилерійським вогнем (насправді фінська сторона вогню не відкривала. — Б. С.). Фактично почалася війна. Я кажу це тому, що існує інша трактування: фіни першими вистрілили, і тому ми змушені були відповісти.

Мали ми юридичне і моральне право на такі дії? Юридичного права, звичайно, ми не мали. З моральної точки зору бажання убезпечити себе, домовитися з сусідом виправдовувало нас у власних очах».

Дислокований в районі Майнилы 68-й стрілецький полк радянської 70-ї дивізії, згідно з документами, 26 листопада втрат взагалі не мав. По суті радянська провокація в Майниле нічим не відрізнялася від німецької провокації в Глейвице, яка дала Гітлеру привід для нападу на Польщу і початку Другої світової війни. Напад ж Сталіна на Фінляндію було точно такий же неспровокованою агресією.

• 10 міфів про початок Другої світової. У період з 1939-1941 роки СРСР і Третій рейх не співпрацювали?

Метою диктатора було не забезпечення безпеки радянських кордонів і, зокрема, другої радянської столиці Ленінграда. Фінляндія ні на кого нападати не збиралася, зате збиралася всіма силами відстоювати свій нейтралітет, як від СРСР, так і від Німеччини. Сталін хотів завоювати Фінляндію, щоб реалізувати умови секретного протоколу до пакту Молотова — Ріббентропа, в якому ця країна була віднесена до радянської сфери впливу.

Фінська територія повинна була стати плацдармом для завоювання Червоною Армією Норвегії і Швеції, що припинило б експорт в Німеччину шведської залізної руди, життєво необхідної для німецької сталеливарної промисловості. Сусідні країни, особливо Швеція, допомагали Фінляндії, чим могли, оскільки розуміли, що дуже легко можуть стати наступною жертвою радянської агресії. Але опір фінів зупинило громіздку сталінську військову машину.

Фінська війна була однією з перших великих гібридних воєн. Коли почалися бойові дії, Москва заявила, що не веде війни проти Фінляндії, а, навпаки, знаходиться в дружніх відносинах з урядом Фінської Демократичної Республіки, з яким встиг укласти договір про дружбу і взаємодопомогу. Англія і Франція цієї радянської версії не повірили і домоглися його виключення з Ліги націй як агресора.

• 6 незручних питань про Другій Світовій війні

Уряд ФДР нібито розташовувалося в Териоках — першому фінському населеному пункті, зайнятій Червоної Армії. Насправді воно не покидало Петрозаводська — столиці Радянської Карелії. Тому в радянській пресі війну проти Фінляндії називали «війною з білофінами», щоб представити відбуваються бойові дії громадянської війною. Точно так само Росія сьогодні намагається видати власну військову інтервенцію в Донбасі за внутрішньоукраїнську громадянську війну.

Однак на практиці «червоні фіни» являли собою жалюгідне видовище. Готуючи напад на Фінляндію, Сталін почав перейматися пошуками «фінського Квіслінга», який після перемоги в майбутній блискавичній війні, якою її бачив радянське керівництво, очолив би Радянську Фінляндію. Республіки Фінляндія передбачалося об’єднати з Карельської АРСР в Карело-Фінську РСР. Ні один фінський політик комуністичної орієнтації, що знаходиться як у Фінляндії, так і в еміграції в європейських країнах, не погодився очолити маріонетковий уряд ФДР.

Особливо великі надії радянська сторона покладала на генерального секретаря Фінської комуністичної партії Арво Туоминена, за завданням Комінтерну проживав в еміграції в Стокгольмі. Кілька років до цього він пробув в СРСР і добре уявляв, який «рай» уготований фінському народові. Тим більше, як було відомо Туоминену, багато фінські політемігранти в СРСР були розстріляні. Адже всього лише рік тому закінчилася «фінська операція» НКВС.

• Як починаються війни

13 і 21 листопада йому направили два послання — одне від секретаря Куусинена і глави Комінтерну Георгія Димитрова, інше — від Політбюро ЦК ВКП(б). Туоминену пропонувалося негайно спеціальним літаком відправитися в Москву. Другий кур’єр передав на словах, що скоро почнеться радянсько-фінська війна і буде сформовано народне уряд Фінляндії. У ньому Туоминен повинен був зайняти пост прем’єр-міністра, а Куусинен — президента.

Але Арво відповів категоричною відмовою, не бажаючи перетворюватися в радянську маріонетку. Більш того, 30 листопада, в день радянського нападу на Фінляндію, Туоминен опублікував у Швеції «Відкритий лист фінським товаришам-робітникам», де розповів про привабливих пропозиціях, зроблених йому з Москви. Туоминен попередив, що в разі перемоги Червоної Армії фінських робітників чекає не звільнення від ярма буржуїв і банкірів, а трудові табори, які він бачив під час свого перебування в СРСР.

На його думку, радянський напад на Фінляндію — це жахливий злочин. Туоминен згадував Леніна, стверджуючи, що оборонну війну Фінляндії проти Радянського Союзу Ленін назвав би справедливою війною. Багато фінські комуністи звернулися до уряду з проханням дозволити їм захищати свою батьківщину зі зброєю в руках, і дезертирів серед них не було. У підсумку уряд ФДР очолив Куусинен, ніякої популярністю у Фінляндії не користувався.

У маріонеткового уряду була і маріонеткова армія — 1-й корпус Народної армії Фінляндії, який почав формуватися в Ленінградському військовому окрузі ще 25 жовтня 1939 року, за місяць до провокації в Майниле. В цей день, згідно з наказом Наркома Оборони Климента Ворошилова, з фінської і карельського населення СРСР була сформована 106-я стрілецька дивізія, яка незадовго до початку війни була переформована в корпус з тієї ж нумерацією. 23 листопада корпус перейменували в 1-й горнострелковый, а після вторгнення Червоної Армії у Фінляндії назвали 1-м стрілецьким корпусом фінської Народної армії, номінально підпорядкувавши його уряду Куусинена.

• Визнання керівника особливої групи НКВС: Сталін у 1941 році був готовий віддати Гітлеру Прибалтику й Україну

Осіб з рідним фінською мовою набралося, включаючи політичних емігрантів, не більше тисячі чоловік. У корпусі переважали росіяни ингры — сильно асимільовані жителі Ленінградської області, мали фінське походження, але по-фінськи вже не говорили. Однак зустрічалися і чистокровні росіяни, українці, білоруси і навіть узбеки.

Боєздатність фінської народної армії виявилася ніякої. Слави вона не здобувала і в боях майже не була, так як її бійці були навчені ще гірше, ніж Червона Армія в цілому, і найчастіше при скільки-небудь серйозний опір ворога зверталися у втечу. Адже готували їх так і не відбувся параду в Гельсінкі. У декларації Народного Уряду стверджувалося: «Першому фінському корпусу надається честь принести в столицю прапор Фінляндської Демократичної Республіки і поставити його на даху президентського палацу, на радість трудящим і страх ворогам народу».

Червона Армія теж не здобула слави в «Зимовій війні». З величезними втратами вона прорвала «лінію Маннергейма, але на це знадобилося два з половиною місяці, а не два тижні, як планувалося спочатку. 12 березня 1940 року був підписаний Московський світ. Фінляндія позбулася ряду прикордонних територій, включаючи Виборг, але зберегла незалежність і армію. Сталін розумів, що ось-ось мала початися бездоріжжя, яка неминуче зупинила б радянський наступ. Його можна було б відновити тільки влітку.

• За основним віхам і Зимової війни, і все, що було після, щоб витягти уроки для України

Але навесні має розпочатися генеральне німецький наступ у Франції, під час якого Сталін сподівався вдарити у спину своєму партнеру по пакту Молотов — Ріббентроп. Тому він не міг дозволити собі розкіш тримати проти Фінляндії більше третини Червоної Армії. Фінляндія відстояла свою незалежність завдяки тому, що весь народ згуртувався навколо уряду і армії, і в країні була відсутня «п’ята колона».

У «Зимовій війні» фінська армія втратила 22 810 чоловік загиблими. Також загинули 43 іноземних добровольця, включаючи 33 шведів, які воювали на боці Фінляндії. Радянські втрати загиблими були на порядок більше. Їх можна оцінити не менш ніж у 170 тис. чоловік. Співвідношення втрат убитими і померлими 7,4:1 на користь Фінляндії відображає реальне співвідношення військового мистецтва і бойової підготовки двох армій.

Олександр Твардовський в 1943 році, вже на іншій, Великій Вітчизняній війні, згадував молоденького червоноармійця, який загинув у 1940 році у війні з Фінляндією:

Як ніби це я лежу,

Примерзлий, маленький,

вбитий

На тій війні незнаменитой,

Забутий, маленький, лежу.

Про «Зимовій війні» в СРСР намагалися зайвий раз не згадувати, а якщо й згадували, то тільки про героїчний штурм лінії Маннергейма, а не про величезні і марних втрат. Російські історики про неї згадують частіше, але дуже не люблять визнавати, що це була неспровокована агресія проти маленького і миролюбного народу.

Автор: Борис СОКОЛОВ, професор; ДЕНЬ
Події та кримінал