Заново вчиться ходити: як військовий проходить реабілітацію на Тернопільщині

У 2014 році Андрій Ісаков брав участь у боях за Щастя, а з початком повномасштабного вторгнення Росії, воював під Бахмутом. 44-річний боєць заново вчиться ходити. Військовий розповів, що у січні машина, якою він повертався з похорону побратима до Бахмута, перекинулася. Після того він декілька днів пробув у комі, а тепер проходить реабілітацію в Заліщицькому госпіталі.

За словами воїна, щоб підтримувати добру фізичну форму, Андрій займається у лікарняному тренажерному залі.

Андрій Ісаков у тренажерному залі. Суспільне Тернопіль

“Використовую тренажер – велосипед. На шведській стінці працюю, щоб нога відновилася. Завжди ходжу в спортзалі босим, щоб краще розроблялися стопи. Прогрес вже є, звичайно. Я взагалі не ходив, в мене дві ноги були паралізовані одразу, в мене була кома, вийшов – взагалі не рухався, тільки руки. Ну а потім все помаленьку. Зразу одна нога запрацювала, потім інша, хоча ще не до кінця”, – розповідає боєць.

Андрій Ісаков у тренажерному залі. Суспільне Тернопіль

Реабілітації, каже Андрій, приділяє три години в день.

“Зараз трохи набрав вагу, кілограмів 15, а взагалі-то – підтримував, в спортзал ходив, бігав, в Херсоні була річка Дніпро біля нас. І, до речі, в армії це також пригодилося, бо я вже дядько не дуже молодий – 44 роки, а за молодими дуже не побігаєш, але виходило”.
До травми Андрій Ісаков був командиром штурмового взводу в батальйоні оперативного командування “Схід”. Разом з побратимами звільняли від російських військ Київщину та Харківщину. Останній напрямок, на якому воював – бахмутський.

Військовий розповів, як отримав травми.

“Я поїхав на похорон мого побратима, брата Халка, в Кривий Ріг і повертався на Бахмут. Отримав від начальника штабу завдання, забрав двох хлопців у Дніпрі, завантажили боєприпаси і поїхали. Вже через три години ми на машині перевернулися. І після цього нічого не пам’ятаю, прокинувся вже в лікарні, був у комі”.

Андрій Ісаков з побратимом Халком, який загинув. Фото: Андрій Ісаков

З військовими та ветеранами в Заліщицькому госпіталі працює команда медиків, розповідає лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Володимира Скальчук. За її словами, для кожного з них вони підбирають індивідуальну програму реабілітації.

Володимира Скальчук. Суспільне Тернопіль

“Є лікар фізичної і реабілітаційної медицини, є фізіотерапевт, психотерапевт, невролог, травматолог. Підбираємо комплексні вправи на відновлення функцій організму. Є і фізичні процедури, є і медикаментозне лікування, яке включає в себе електрофорези, теплові процедури, парафінопроцедури”, – каже лікарка.

Підтримує Андрія Ісакова дружина Ганна. Жінка розповідає, познайомилися в соцмережах у 2016 році.

Андрій Ісаков з дружиною Ганною. Суспільне Тернопіль

“Чоловік мій із Сумської області, а я з – Херсона, з двох різних сторін. Він до мене переїхав, зійшлись, потім одружились у 2018 році, в нас народилася донечка Марійка. І так жили, поки не почалася війна”, – каже дружина Ганна.

Андрій Ісаков з сім’єю. Фото: Андрій Ісаков

Андрій був добровольцем і в 2014-2015 роках. Тоді він воював у 92-ій окремій механізованій бригаді.

У 2014 році Андрій став добровольцем. Фото: Андрій Ісаков

Боєць брав участь у боях на Луганщині. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Андрій був за кордоном.

Андрій Ісаков з побратимами на початку війни. Фото: Андрій Ісаков

“Мене війна застала в Польщі. 24 лютого зранку прокинувся, побачив в інтернеті, що все бомблять, в Україну почалися прильоти і я поїхав зразу додому. 27 лютого вже був у Києві. Перше моє завдання – захист аеропорту Бориспіль. Для мене питання воювати чи не воювати – не стояло”, – розповів військовий.

“27 лютого в Херсоні вже були російські війська і він не зміг доїхати додому, щоб нас забрати. Вже в Херсоні були росіяни. Він би туди точно не заїхав, бо він атошник, тому залишився в Києві і там пішов воювати”, – каже Ганна Ісакова.

Зараз, розповідає Андрій, госпіталь став другим домом для подружжя. Тут у червні вирішили повінчатися. Шлюб взяли в лікарняній капличці.

Одруження військового. Фото: Андрій Ісаков

“Це, скажемо так, проєкт дружини. Ми ж і так одружені, жартома кажу: “Чого тобі ще?”. Вона відповідає: “Давай повінчаємося”. Ця тема ходила з початку війни, бо дружина завжди на голках, дома сидить, не дай Бог ввечері не передзвоню – не спить”, – розповів військовий.

Одруження військового. Суспільне Тернопіль

Одруження військового. Суспільне Тернопіль

Андрій каже, вірить у перемогу й має мету – повністю відновитися.

“Раніше по сходах я ходити не міг, тільки піднімав здорову ногу. Зараз хворою ногою піднімаюся, вже краще. Може скоро буду ходити через дві сходинки”.

Заліщицький госпіталь почав працювати з військовими після повномасштабного вторгнення російських військ, каже виконувач обов’язків генерального директора медзакладу Анатолій Кноль.

Анатолій Кноль. Суспільне Тернопіль

“Ми підписали контракт з Національною службою здоров’я України, що можемо надавати комплексну допомогу військовим. Входить і фізична, і соціальна реабілітація. Основне для того, хто прийшов до нас у заклад з передової, – повернути в соціум, у звичайний для нас ритм життя, щоб у нього не було жодних фобій, переживань і відчуттів, щоб він відчував, що він – свій серед своїх”, – каже Анатолій Кноль.