Здійснюване АРМА управління активами не є тотожним або рівнозначним праву власності – Верховний суд
Здійснюване АРМА управління активами не є тотожним або рівнозначним праву власності – Верховний суд
28.05.2025 17:54
Укрінформ
Укладення договору управління майном саме по собі не призводить до переходу права власності до управителя. Управитель може набути статусу довірчого власника лише в тому випадку, якщо це прямо передбачено умовами договору.
Такі висновки зробила Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, передає Укрінформ з посиланням на пресслужбу ВС у Телеграмі.
Як зазначається, управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості та цільового характеру, зокрема, служить для збереження майна. При цьому управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.
Власник активу зберігає право власності навіть у разі передачі майна в управління АРМА. Управління не змінює титулу власності — воно лише обмежує реалізацію окремих правомочностей, як-от користування чи розпорядження, і лише на час дії арешту.
Управління активами не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності.
Оскільки управління активами, здійснюване АРМА, не змінює титулу власності та не перетворює активи на державну власність, саме перебування частки у статутному капіталі товариства в управлінні АРМА не може бути підставою для заборони приватному виконавцеві здійснювати примусове виконання судового рішення, підкреслили у ВС.
Читайте також: Обсяг публічних закупівель в Україні торік сягнув ₴888 мільярдів
Виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону «Про виконавче провадження» у виконавця виникає обов’язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу (за винятком витрат на оплату судового збору), а також згідно з ч. 4 ст. 35 цього закону — зняти арешт з майна та грошових коштів боржника.
Як повідомлялося, раніше Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду за результатом розгляду справи постановив, що зупинення судового провадження передбачено лише у випадках, коли для проходження військової служби під час мобілізації був призваний обвинувачений, однак це положення не поширюється на мобілізацію захисника.