Новий Папа: байдуже, звідки, аби з принципами

Новий Папа: байдуже, звідки, аби з принципами

29.04.2025 14:56

Укрінформ

Українцям було б краще, якби Ватикан тепер очолив кардинал, який не будуватиме більше спілкування з Україною через призму відносин з РФ

Конклав для обрання нового Папи Римського збереться 7 травня. Як повідомив ресурс Vatican News, таке рішення ухвалили кардинали під час 5-го загального зібрання. Тим часом кардинали-виборці прибувають на територію Святійшого Престолу, заслуховують доповіді про стан справ у Церкві.

Медіа вже поширили список основних фаворитів, які, ймовірно, можуть стати кандидатами на папський престол. Серед них є й ті, хто, наприклад, вже демонструє певні симпатії політичним лідерам, недружнім до України. А нас і риторика Папи Франциска часом доводила до відчаю, тож перспектива знову не мати у Ватикані рішучої підтримки не радує.

Лишилося з’ясувати: звідки береться перелік фаворитів і чи стануть вони автоматом кандидатами, чи дійсно якісь політичні сили бажають впливати на світ устами понтифіка і чи буде він аж таким сильним геополітичним гравцем, щоб ми зараз за вибори ще й цього духовного лідера переживали.

ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЬ ФАВОРИТИ

20 квітня, напередодні смерті 266-го Папи Римського, до нього з візитом встиг завітати віцепрезидент США Джей Ді Венс. Того ж дня політик та дипломат Роман Безсмертний написав на своїй сторінці у Фейсбук пост, що широко розійшовся мережею і медіа. Більшість католиків США на президентських виборах підтримали Дональда Трампа, а він з командою перетворили католицизм на складову своєї культурної війни, вважає Безсмертний. А зараз, мовляв, намагаються за рахунок реформації у церкві стати на дорогу до третього президентського терміну. «Проводиться велика робота, аби впливати на позицію Папи Франциска, щобільше – США хочуть, аби наступним Папою Римським була людина, яку вони лобіюють», – робить висновок експерт з міжнародних відносин. Наступником Франциска, на його думку, США бачать того, хто створить новореформістську церкву нового покоління XXI століття, яка буде повернута до ультраконсервативних поглядів.

Хто б це міг бути? У переліку фаворитів «папських виборчих перегонів» є, наприклад, архієпископ Будапешта Петер Ерде, дуже перспективний кандидат від консервативного крила церкви з репутацією прихильника прем'єр-міністра Віктора Орбана. Є ще більш консервативний, ніж Ерде, кардинал Робер Сара з Гвінеї, зв’язки якої з РФ вважаються дуже тісними (це демонструється, зокрема, голосуваннями в ООН – ред.) Та не факт, що ці люди будуть реальними кандидатами на престол.

Кардинали прибули на друге з девʼяти Євхаристійних богослужінь, на площі Святого Петра у Ватикані, 25 квітня. Фото www.facebook.com/vaticannews.uk

Списки фаворитів складають не офіційно і не представники Ватикану, а так звані ватиканісти – релігієзнавці, журналісти (які спеціалізуються на темі, мають відповідну освіту), публічні інтелектуали, пояснює релігієзнавець Анатолій Бабинський. «Перелік так званих папабілів – тих, кого вважають прохідними на конклаві, формують за впливовістю, помітністю кардиналів, враховуючи, чи є вони виразниками поглядів певної групи осіб, – каже він. – Наприклад, кардинал Сара не очолює прямо таку групу, але на нього, зокрема, орієнтуються як на лідера консервативного крила в церкві». Тобто він один з найбільш яскравих діячів, і ватиканісти, міркуючи, за кого б голосувала консервативна група кардиналів, відразу згадують його.

Або ось П’єтро Паролін – чудовий кандидат, враховуючи дипломатичний досвід. «Папа ж не лише очолює церкву і є душпастирем, але має справи з політикою, міжнародними справами», – каже Бабинський. Отак, враховуючи погляди різних груп та важливі для папства риси, і складають умовний ТОП фаворитів, але не факт, що вони стануть реальними претендентами. За кого і як голосували на конклаві, триматимуть у таємниці і навіть з часом можемо не дізнатися подробиць.

Кардинал П'єтро Паролін очолив друге з девʼяти Євхаристійних богослужінь, на площі Святого Петра у Ватикані, 25 квітня. Фото www.facebook.com/vaticannews.uk

ЯК МІРКУЮТЬ КАРДИНАЛИ

«Конклав дуже непередбачуваний. Зараз надзвичайно харизматичних осіб, які б дуже вирізнялися серед інших, дуже контрастували, немає, – говорить викладач та науковий співробітник Інституту історії Церкви Українського католицького університету Анатолій Бабинський. – Склад конклаву досить однорідний, рівний, є багато невідомих кардиналів, бо Папа Франциск призначав дуже багато маловідомих кардиналів з різних куточків планети». Багатьох прізвищ ми просто не знаємо, поки що фахівці з Ватикану орієнтуються на ті, що більше на слуху. Кожен з фаворитів має певну харизму, вважає Денис Коляда, консультант з питань релігії, та неправильно вважати, що лише її досить, щоб очолити церкву. «Справа не в харизмі, а в тому, який вектор у своєму розвитку обере церква, – говорить він. – Зараз саме триває період, коли кардинали заслуховують доповіді, присвячені ситуації у світі та щодо стану Церкви». Тобто визначаються з тим вектором.

Якщо вчитатися, як вони характеризують кожного, можна подумати, головне в кандидатах – позиція щодо ЛГБТ, одностатевих шлюбів та абортів, і чи брали участь в якихось помітних міжнародних проєктах та процесах. Як от архієпископ Болоньї Маттео Дзуппі, який брав участь у переговорних процесах, після яких завершилася мирним договором громадянська війна в Мозамбіку. Насправді це критерії, якими мислять не церковники, а медіа, каже релігієзнавець. Щоб описати діяча через поняття, знайомі і цікаві сучасному суспільству.

«Це не ті критерії, за якими будуть визначати кандидатів (позиція щодо ЛГБТ тощо – приблизно десятий пункт за важливістю і то не для всіх), – пояснює Бабинський. – Перш за все сьогодні йдеться про закінчення реформи Римської курії (вищий орган виконавчої влади Ватикану), щоб цей центр працював ефективніше, більше відповідав місії церкви». А вона – незмінна: поширення Євангелія, християнська проповідь в усьому світі.

Другим пунктом для кардиналів, на думку експерта, будуть питання, що хвилювали і Папу Франциска – проблеми екології та мігрантів. «Без сумніву, важливою є геополітика, бо Ватикан завжди наголошує, що він відданий принципам миробудування між народами і тут дипломатичний досвід кандидата може бути дуже важливим», – пояснює пан Анатолій. Гостре питання – відносини з азійськими державами, особливо В’єтнамом і Китаєм, де панують атеїстичні режими. Церква знаходиться в серйозній моральній дилемі – як співпрацювати з їх урядами. Бо з одного боку, треба якось підтримувати католиків, що живуть, скажімо, в КНР, допомагати існувати легально. «А з іншого – КНР натомість хоче таких моральних поступок, на які церква не завжди може піти», – пояснює релігієзнавець.

Російсько-українська війна – один з факторів, що впливатимуть на цей конклав, впевнений він. Може, кардинали і не дискутуватимуть на теми історії українсько-російських відносин, але питання миру і війни якраз лежить у площині миробудування, яку церковники не можуть обійти. «Наша ситуація показала, наскільки деякі теоретичні конструкції, що в католицькому богослов’ї розвивалися з часів Другої світової, зазнали, можна сказати, краху, – каже Анатолій Бабинський. – Як от заклики до роззброєння тощо – ми живемо не в такому ідеальному світі, як декому могло здаватися». А ненасильницький спротив у наших обставинах став би самогубством і навіть сам Папа Франциск починав це розуміти, вважає експерт. «Без сумніву, це буде тлом для цього конклаву – у всіх на думці як мінімум у загальних рисах», – переконаний він.

Кардинал Микола Бичок з Тернополя – шкода, замолодий для папства. Фото www.facebook.com/vaticannews.uk

УКРАЇНІ ПОТРІБНА ЧІТКІША ПОЗИЦІЯ ПАПИ

Нам би хотілось, звісно, щоб нового Папу обирали так, ніби головною його місією стало б відстоювати наші інтереси у протистоянні з агресором. Добре, якби це була людина, що глибоко в темі пострадянських проблем, міркуємо ми. Поляк, наприклад. «Є кандидати з Європи з русофільськими поглядами – навіть засуджуючи саму війну, мають певні симпатії до РФ. Вважають, що війна – просто вибрик історії, не бажають бачити її імперіалістичного коріння», – говорить Анатолій Бабинський.

Звісно, кардинали з Африки можуть гірше розуміти контекст ситуації. Країни Чорного континенту мають особливий характер відносин з Росією, не завжди вбачають її колоніальною державою. «Для них колоніальні – це про Захід, – говорить Бабинський. – Тож географія має значення, але не на 100%». Так, свого часу пан Анатолій, наприклад, мав зустріч у Кореї з місцевим кардиналом, який, почувши, що перед ним українець, відразу висловив повну підтримку (то був 2015 рік, наші території вже окуповані) і продемонстрував абсолютне розуміння ситуації.

«Нам би хотілося особу (на папському престолі – ред.), яка б чіткіше говорила на ці теми», – зауважує релігієзнавець. Для Папи, хто б ним не став, завжди є певні обмеження, бар’єри у публічних висловлюваннях. Зазвичай у Ватикані не називають агресора на ім’я, ніби прирівнюють його з жертвою і вважають, що цього достатньо. Є такий підхід правильний чи ні – дискусія триває, бо наша війна поставила це питання дуже гостро: до якого моменту ти можеш бути нейтральним, щоб не суперечити власним принципам.

Зрозуміло, що різкої зміни риторики – осуду тощо – не буде: Ватикан все ж намагатиметься бути посередником бодай у питаннях обміну полоненими, а це обмежує можливості словесного осуду. «Маємо це розуміти і приймати, бо хочемо наших людей повертати, – говорить Анатолій Бабинський. – Але розраховуємо, що незважаючи на всі обмеження, новий Папа не робитиме необдуманих висловлювань там принаймні, де він не компетентний».

А ще сподіваємося, що будуть переглянуті взаємини Ватикану з РПЦ. Досі він сприймав Східну Європу, так би мовити, через призму поглядів Росії, враховуючи думку російського патріархату. «Наприклад – спілкуватися з ПЦУ чи ні: раніше Папа уникав контактів з Київським патріархатом, а тепер – з ПЦУ, – розповідає доктор богослов’я Бабинський. – Ми сподіваємося, що при новому Папі відбудеться певне коригування цього курсу і такого більше не буде». Мовляв, Ватикан є суверенним у своїх контактах з РФ та її церквою, та їх двосторонні відносини не повинні визначати ставлення анклаву до України та її проблем. Хто б не став новим наступником апостола Петра, це питання перед ним так чи інакше постійно поставатиме, впевнений релігієзнавець.

Протягом останніх років Папа Франциск вже дещо змінив свою риторику і, зокрема, погодився на заснування спільної комісії між представниками греко-католицької церкви та Держсекретаріатом Ватикану. На її зустрічах час від часу обговорювалися найважливіші питання у відносинах, існувала можливість прямо розпитати українців, скажімо, про заборону релігійних організацій тощо. «Так, щоб це з’ясовувалось об’єктивно, обговорювалось фахово, а не через медіа, – пояснює Бабинський. – Сподіваємось, ці напрацювання будуть продовжені».

МЕТА БІЛОГО ДОМУ – «ТРАМПІЗАЦІЯ» ЦЕРКВИ

Зацікавленість Папою Штатами – досить новий поворот на сучасному етапі американської політики. Американці цей релігійний інструмент досі нечасто використовували, каже експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма», експерт-міжнародник Олександр Краєв. Папа сам по собі виступав досить активним геополітичним гравцем, переговірником, особливо в гуманітарних сферах, питаннях, пов’язаних з правами людини, дитини. «Але для Штатів не був настільки цікавим: довгий час і республіканські, і демократичні адміністрації США відривалися від наративу релігізації політики, будували абсолютно світську зовнішню політику», – пояснює він. Та сьогодні, зважаючи на те, якою стала республіканська партія за Трампа-Венса, схоже, що відбувається повернення релігії як елементу ідентичності – партійної, політичної, міжнародної. «Тому конкретно для них – це важливо», – вважає Краєв.

Віряни нВіряни на площі перед собором Святого Петра. Фото www.facebook.com/vaticannews.uk

Великий наголос на тому, що він католик, робив, щоправда, і Джозеф Байден. «І вів активну дипломатію з Ватиканом, особливо в контексті конфліктів, міжнародних гуманітарних місій, – розповідає експерт. – У Трампа для цього інші причини, але у нього цю лінію також продовжуватимуть». Якщо кардинали оберуть нового Папу, дружнього до президента США, він відіграватиме роль ще одного інформаційного джерела, важеля, який Дональд Трамп використовуватиме в своїх інтересах. «Навряд чи проти нас – швидше, це буде направлено на внутрішню аудиторію, євангелістів-католиків, які голосують здебільшого за консервативні політичні сили (а Папа є для них авторитетом), – вважає Краєв. – Не думаю, що це загроза для нас чи партнерів США». На пряму загрозу не тягне, але, якщо за підтримки Папи Дональд Трамп дійсно намагатиметься піти на третій термін, як вважає Роман Безсмертний, неоднозначна перспектива для нас, м’яко кажучи.

Безперечно, політичні сили, охочі вплинути на обрання нового понтифіка, можуть існувати, каже експерт з взаємодії держави з релігійними організаціями Денис Коляда. Голос Папи залишається важливим, особливо враховуючи поступове повернення впливу релігії на суспільний простір. «Та наскільки реально вплинути на цей процес? Мені здається, люди, які це планують, не розуміють саму специфіку мислення Ватикану, – вважає він. – Намагатися впливати на структуру, яка має за собою 2000-річну історію і традицію, пережила падіння багатьох імперій і політичних устроїв, – марна справа». Сьогодні вплив політиків на церкву мінімізований, впевнений Коляда, вона відділена від держави. Якщо намагатися тиснути на Ватикан, ще й публічно – найімовірніше, отримаєш зворотну реакцію, міркує експерт. «Будь-який політичний режим має в своїй перспективі 5-6, хай навіть 10 чи 20 років. Це – секунда на фоні тяглості, яку має Ватикан, – каже Денис Коляда. – Ризикувати нею заради миттєвих вигод – це не в його дусі».

Папа залишається важливою фігурою на планеті, хоч має вже не вплив догматичний, як колись, а швидше морального авторитету. Цей авторитет і мусить берегти. «Чому Папа Франциск або Іоанн Павло ІІ були впливовими в світі і до них дослухалися? Через популярність, – пояснює Коляда. – Більшість людей не читали їх енцикліки (офіційний пастирський лист Вселенській церкві, написаний Папою або під його керівництвом щодо моральних, доктринальних чи дисциплінарних питань – ред.), але дивились на їх стиль життя». Так, Папа Франциск, за його словами, жив досить просто, відмовившись від розкошів.

Українці спостерігати за процесом обрання нового морального авторитету незаангажовано поки що не можуть. Для нас найкращим маркером гідного стилю життя стануть не розкоші, а акценти, які розставить новий понтифік у словах щодо нашої війни. Але якщо в цьому плані знову не дуже пощастить – триматимемося, хоч з благословенням Ватикану, хоч без.

Тетяна Негода, Київ

Перше фото VATICAN MEDIA Divisione Foto

Події та кримінал