Криза в Німеччині: Чого чекати Україні від спадкоємців Меркель
У Німеччині знову розгорілася політична криза на тлі роздутого верхівкою правлячої партії «Християнсько-демократичний союз» (ХДС) скандалу навколо результатів виборів у східно-німецької землі Тюрінгія.
Міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауэр, у якої була репутація наступниці канцлера Ангели Меркель, оголосила про те, що збирається залишити посаду голови партії. Вона відмовилася від амбіцій очолити уряд Німеччини у майбутньому. Вибори нового лідера ХДС відбудуться в квітні.
Німеччина вступає в період політичної турбулентності, і поки що залишається інтригою, хто замінить Крамп-Карренбауэр на посаді лідера ХДС і боротиметься за посаду канцлера на парламентських виборах у 2021 р. Україна уважно стежить за політичною кризою в Німеччині, учасницею «нормандського формату переговорів щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Через два місяці стане зрозуміло, які зміни можуть відбутися в зовнішній політиці Німеччини, в тому числі і по українському питанню. Попередні висновки можна зробити прямо зараз, відштовхуючись від поглядів основних претендентів на посаду голови ХДС.
Міжсобойчик в Тюрінгії
Сир-бор в ХДС виник внаслідок холодного розрахунку відділення цієї партії в Тюрінгії – в одній з найменш розвинених у соціально-економічному плані земель колишньої НДР. На виборах до місцевого парламенту в жовтні 2019 р. жодна з партій не набрала достатньої кількості голосів для формування уряду. Найбільше голосів дісталося ультралівої партії Die Linke (31%), чий представник Бодо Рамелов обіймав посаду голови регіонального уряду з 2014 р. До речі, партійна верхівка Die Linke підтримує Росію в конфлікті з Україною: заступник голови фракції Die Linke в бундестазі Андрій Гунько відвідав окуповані Росією території на Донбасі, організував постачання медикаментів сепаратистам в 2015 р., а представник фракції з питань зовнішньої політики Александер Ної виправдовує російську агресію в Україні і Грузії, вважає, що таким чином Кремль обороняється і перешкоджає розширенню НАТО на схід. Для ХДС вибори закінчилися провалом – третє місце з результатом у 21,8% голосів. Це менше, ніж результат ультраправої антимігрантською партії «Альтернатива для Німеччини» (23,4% голосів), яка, як і Die Linke, виступає за скасування антиросійських санкцій і зближення Німеччини і ЄС з Росією.
Християнські демократи вирішили діяти за принципом «ворог мого ворога-мій друг» і вступили в альянс з членами фракції «Альтернатива для Німеччини», ліберальної Вільної демократичної партії» (набрала всього лише 5% голосів). Вони обрали на посаду голови уряду Тюрінгії компромісну фігуру – члена «Вільної демократичної партії» Томаса Кеммериха. Вперше непримиренні антагоністи в бундестазі ХДС та «Альтернатива для Німеччини» успішно об’єднали зусилля в боротьбі з загальним політичним конкурентом в Тюрінгії, де існує проблема безробіття, звідки молодь намагається виїхати в інші регіони Німеччини, а валовий продукт на душу населення склав 35 тис. дол. у 2018 р. (у Києві – 9 тис. дол.). Однак така комбінація викликала шок у німецькому суспільстві. Акції протесту охопили 50 міст, включаючи Берлін і Ерфурт (адміністративний центр в Тюрінгії). У відставку пішов уповноважений уряду Німеччини у справах східних земель Крістіан Хирте. Генсек ХДС Підлогу Земяк засудив своїх однопартійців з Тюрінгії за угоду з «Альтернативою для Німеччини».
Може здатися, що німці роздули з мухи слона. Однак особливістю переважної частини німецького суспільства є передається з покоління в покоління комплекс почуття провини за злочини Другої світової війни. Більшість німців вкрай негативно ставляться до проявів расизму, ксенофобії, радикального націоналізму. «Альтернатива для Німеччини», що закликає обмежити, посилити міграційний режим, закрити кордони для біженців і скоротити вплив ісламу в німецькому суспільстві, викликає в ХДС асоціації з нацизмом, Гітлером і злочинами Другої світової війни. Крамп-Карренбауэр принесла себе в жертву, щоб зняти з порядку денного питання дострокових парламентських виборів на хвилі скандалу. У розумінні електорату ХДС, партія дискредитувала себе як політична сила, яка сповідує толерантність, мультикультуралізм, виступаюча за ліберальну міграційну політику.
В нинішніх умовах зміна партійного керівництва – менш болюче випробування для ХДС, ніж дострокові парламентські вибори. Популярність партії падає. Незважаючи на те, що більшість німців хочуть бачити Меркель на посаді канцлера. Християнські демократи програли останні місцеві та регіональні вибори в Гамбурзі, Північному Рейні – Вестфалії, Мекленбурзі – Передній Померанії, Нижній Саксонії. У самій партії розбрід. Частина членів налаштовані зробити крен вправо, посилити міграційну політику і забрати частину електорату «Альтернативи для Німеччини». Інші християнські демократи є центристами і хочуть продовжити політику Меркель. У будь-якому випадку партія Меркель відчуває конкуренцію з боку «Вільної демократичної партії», «Альтернативи для Німеччини» і може показати гірший результат, ніж на попередніх парламентських виборах в 2017 р.
Події в Тюрінгії – це конфлікт центру і периферії, розбіжності однодумців. Лідера християнських демократів в Тюрінгії Майка Моринга призначили на розсуд Меркель. Він народився і виріс в НДР, де пройшло становлення Меркель. Крім того, Морінг виступає проти обрання на посаду лідера ХДС Фрідріха Мерца – давнього супротивника Меркель. Він поставив на кін репутацію партії заради особистих амбіцій у боротьбі за владу у себе на батьківщині. Недарма ще в кінці 2019 р. він закликав Берлін не пхати носа у справи Тюрінгії. У будь-якому випадку, очевидні плюси із ситуації витягують представники правого крила ХДС, у яких з’явився шанс знову поборотися за лідерство в партії.
Найбільш вірогідними претендентами на посаду голови ХДС є юрист, бізнесмен і колишній лідер фракції християнських демократів у бундестазі Фрідріх Мерц, голова комітету з міжнародних відносин бундестагу Норберт Реттген, глава уряду землі Північний Рейн – Вестфалія Армін Лашет.
Фрідріх Мерц являє праве крило ХДС, яка виступає за перегляд політики Меркель. На початку нульових він програв їй у боротьбі за вплив у ХДС, після чого пішов з політики, займався бізнесом, очолював німецько-американську організацію «Атлантичний міст», метою якої є поліпшення іміджу Німеччини в Америці. У 2018 р. Мерц боровся з Аннегрет Крамп-Карренбауэр за лідерство в ХДС, але програв. Політик вирішив випробувати удачу в третій раз. Він заробив імідж німецького Дональда Трампа, оскільки виступає за перегляд положення в конституції Німеччини про надання політичного притулку, позиціонується як кандидат, прийнятний для бізнесу, особливо для фінансового сектора. Будучи католиком, Мерц підтримує ідею захисту християнських цінностей в Німеччині, посилення боротьби з ИГИЛ та ісламським екстремізмом. «Альтернатива для Німеччини» навіть звинувачує його в плагіаті.
З питань зовнішньої політики Мерц займає неоднозначну позицію. Він виступає за зміцнення трансатлантичних відносин з США. Він схвалював ідею підписання угоди про Трансатлантичної зони вільної торгівлі між Америкою і Європою, яка пропонувала команда Барака Обами. Однак Мерц критично ставиться до протекціоністської політики президента США Дональда Трампа, який не підписав цю угоду і збільшив мита на європейські сталь і алюміній. Німецький політик схвалив відповідне збільшення мита на американські джинси і мотоцикли. Мерц поділяє погляди президента Франції Еммануеля Макрона щодо побудови сильної інтегрованої європейської армії.
У Мерца двояке ставлення до Росії. Він критикував Росію за агресію в Україні, поставив під сумнів будівництво газопроводу “Північний потік – 2” після кризи в Азовському морі і Керченській протоці в 2018 р., коли Росія захопила українські катери. Тим не менш, під час візиту в лютому 2020 р. в р. Аполда в Тюрінгії, Мерц заявив, що в 21 столітті ЄС повинен піти на зближення з Росією, зміцнити співпрацю. Мерц вважає, що Росія ускладнює життя Німеччини, але без цієї співпраці не вийде досягти довгострокової стабільності в Європі. На його думку, політика зближення з Росією буде успішною після закінчення президентства Володимира Путіна. Таким чином, кандидат на посаду голови ХДС хоче заручитися підтримкою жителів східно-німецьких земель, які живлять тепле ставлення до росіян, і забрати частину електорату «Альтернативи для Німеччини». Мерц відстоює інтереси німецького бізнесу, який випробував на собі негативні наслідки антиросійських санкцій і зацікавлений у торгівлі з Росією. Політик шле сигнал США, дає зрозуміти, що якщо вони продовжать чинити тиск на його країну і ЄС з торговельно-економічних питань, щодо витрат на оборону, то він буде наслідувати приклад Макрона, вибудовуючи ситуативний альянс з РФ.
Однак Мерц помиляється. Режим партії «Єдина Росія», який базується на симбіозі природних монополій та силового блоку, буде існувати навіть після відходу Путіна з політики. Російський лідер вже освіжив російський уряд: на початку року відбулися кадрові перестановки у низці міністерств, а партійного бюрократа Дмитра Медведєва змінив технократ Михайло Мішустін на посаді прем’єр-міністра. Навіть якщо Путін не буде президентом, то вся повнота влади знаходиться в партії «Єдина Росія». Зовнішня політика не зміниться.
Мерц намагається вписатися в мейнстрім настроїв, які панують в деяких політичних колах Євросоюзу. Схожа риторика щодо Росії звучить з вуст Макрона, з різницею в тому, що французький лідер бажає налагоджувати відносини прямо зараз, незважаючи на триваючу агресію на сході України. Риторика Мерца зайвий раз підтверджує дрейф ряду європейських країн у бік Росії на тлі кризи атлантичної єдності і розбіжностей ЄС і США. У цьому плані для України складаються несприятливі перспективи.
Інший претендент – Норберт Реттген – типовий центрист і має репутацію союзника Меркель. Він виступає за зміцнення європейської інтеграції, підвищення ролі ЄС як центру сили в сучасному світі, але в той же час наголошує на важливості зміцнення трансатлантичних відносин з США, подолання розбіжностей з адміністрацією Трампа. Реттген засуджує анексію Криму і бачить в Росії загрозу європейській безпеці. На думку Реттгена, антиросійські санкції є проявом атлантичної єдності. Реттген обережно ставиться до ініціатив президента Франції Еммануеля Макрона і не згоден з його думкою щодо неефективності НАТО.
У той же час він підтримує зміцнення франко-німецького альянсу всередині ЄС, а також виступає за зближення Німеччини та великої Британії в сфері безпеки після Брексит. Однак Реттген не налаштований посилювати тиску на Москву. У 2019 р. він не підтримав пропозицію США ввести санкції проти компаній, які будують “Північний потік – 2”, оскільки нібито вже занадто пізно зупинити реалізацію проекту.
Що стосується Арміна Лашета, то він має репутацію поміркованого політика, прибічника Меркель, але він надмірно провинциален і не залучений в глобальні політичні процеси. Він заробив прізвисько «аса уклончивости» завдяки своїй гнучкості та вміння йти від зайвих зобов’язань. Лашет виступає за зміцнення інтеграційних процесів всередині ЄС. Кандидат уникає критики Росії. У 2018 р. він заявив, що антиросійські санкції повинні залишатися в силі до тих пір, поки не буде спостерігатися прогрес у виконанні мінських домовленостей.
Раніше Лашет брав участь у форумі громадських спільнот Росії і Німеччини «Петербурзький діалог». У 2015 р. він підкреслив, що Північний Рейн – Вестфалія зацікавлена в діалозі з РФ. Йому вдалося цього добитися. Агентство NRW.Invest, яке надає консультативну підтримку іноземним інвесторам у Північному Рейні – Вестфалії з податкових і правових питань, відкрила свої офіси в Москві і Санкт-Петербурзі. Північний Рейн – Вестфалія вважається однією з найбільш густонаселених, технологічно розвинених німецьких земель, і там працюють 400 російських фірм.
Серед претендентів на посаду голови ХДС немає явних фаворитів США, Росії чи України. Скоріше, є противники Меркель в особі Мерца, і її прихильники – в особі Реттгена і Лашета. Спільне з чинним канцлером у них одне – вони не готові йти по шляху посилення антиросійських санкцій і будуть враховувати інтереси німецького бізнесу, яким цікаво працювати з РФ.