60% товарів на українському ринку підроблені. Як працює індустрія підробок

Процвітання індустрії підробок сприяють не тільки жадібність недобросовісних підприємців, які крадуть вдалі ідеї, але й непомірні апетити власників luxury-брендів. В результаті страждають і покупці, і продавці, і виробники оригінальних товарів, пишетжурнал ФОКУС.

«Дорога мадам Ігнатова, ми з жалем змушені відхилити ваше звернення в центр обслуговування клієнтів Louis Vuitton. Ваша сумка не є продуктом нашого бренду, ця модель не представлена ні в одному з наших каталогів. Нам нічого не відомо про магазині, що знаходиться за вказаною вами адресою. Будь ласка, ознайомтеся зі списком торгових точок наших офіційних представників по всьому світу, у яких ви можете придбати оригінали Louis Vuitton. Спасибі за увагу до нашого бренду, сподіваємося в майбутньому бачити вас в числі наших клієнтів». Таку відповідь отримала власниця елегантних шкіряної сумочки з логотипом LV, купленої в магазині аксесуарів на території готелю в Дубаї.

Через 2,5 року після покупки відірвався один з елементів декору, що прикрашали застібку. Покупниця, впевнена в тому, що придбала оригінальний брендовий товар, вирішила скористатися гарантійним сервісом виробника. За вдалим збігом обставин саме в цей час вона повинна була їхати у відрядження до Франції і перший день поїздки планувала провести в Парижі, де знаходиться найбільший в Європі клієнтський візит-центр Louis Vuitton, або, простіше кажучи, бюро післяпродажного обслуговування.

• У США три брата з Китаю вісім років обмінювали фальшиві айфони на справжні. Збитки Apple — $6 мільйонів

Там безкоштовно чистять та ремонтують фірмові сумки, валізи та багажні приналежності, а власник при цьому повинен пред’явити паспорт свого придбання, виданий продавцем. Красива глянцева книжечка, при купівлі отримана мадам Ігнатової, виявилася рекламним проспектом, на ньому не було двох елементів, які обов’язково повинні бути присутнім у «паспорті» оригіналу LV: номера моделі унікального коду товарної одиниці.

В продовження діалогу з співробітниками візит-центру з’ясувалося, що продукцію бренду взагалі не постачають в магазини при курортних готелях. У тому ж Дубаї з офіційними представниками бренду працюють тільки чотири торгові точки, і всі вони знаходяться у великих ТЦ. Звідки беруться товари LV в інших торговців (а їх в Еміратах можна знайти у багатьох готелях), незрозуміло. Найімовірніше, мова йде про контрафакт — аж ніяк не дешевий, досить якісне, але не має відношення до Louis Vuitton.

Апологет унікальності. Якуша вікторія вважає, що, займаючись підробками, українські дизайнери і виробники крадуть у себе час, який могли б витратити на реалізацію своїх ідей

Колосальна кількість підробок в офіційній роздробі — загальне місце для всіх брендів, що належать трьом найбільшим світовим виробникам предметів розкоші: LVMH, Richemont Group і Gucci Group. Років 20 тому всі вони з міркувань економії перенесли основні виробничі потужності з єврозони в доларову. Пізніше з’явилася практика розміщення виробничих замовлень на аутсорсингу на фабриках, що працюють в Китаї, Гонконгу, Південної Кореї, на острові Тайвань, у Малайзії та Марокко. Представники бренду замовляли певну кількість одиниць, найчастіше на давальницькій сировині, а потім приймали їх, на місці здійснюючи контроль якості.

• Пильність онлайн: 5 порад, які допоможуть уникнути шахрайства в інтернет-магазинах

Де-факто фабрика могла пошити скільки завгодно таких же моделей. Деякі змінювали дизайн і відмовлялися від використання запатентованих товарних знаків, тоді їхні дії ставали юридично карними, це було не виробництво контрафакту, а дизайнерський плагіат, який дуже важко довести. Деякі просто копіювали моделі — на початку нульових було кілька гучних судових позовів власників брендів до таких виробникам. Відповідачі сплатили позивачам солідні компенсації, але обсяги виробництва контрафакту росли — не в останню чергу тому, що в цьому були зацікавлені великі міжнародні дистриб’ютори споживчих товарів.

Шок-ціна

60% товарів на українському ринку підроблені. Найбільш часто копіюють одяг і взуття, алкоголь, косметику і парфумерію — до таких висновків прийшли компанії Only Original і DDI Group, які в грудні 2018 року провели дослідження щодо ставлення українців до підробок. Також з’ясувалося, що лише 30% респондентів перевіряють оригінальність продукту в магазині, а найбільш вразлива для підробок аудиторія — люди старше 40 років, які пережили тотальний дефіцит 1990-х і хочуть надолужити упущені можливості, при цьому не маючи достатньо коштів, щоб купувати справжні брендові речі.

Оригінальні кросівки Dior коштують від €500 і вже ніяк не 2 тис. грн, за які їх продають в українських «аутлетах»

Недобросовісні продавці використовують прагнення споживачів долучитися до розкоші, витративши мало. Популярна в Instagram стратегія — відкрити аутлет, магазин знижкового товару, і продавати речі «з таємної кімнати по шок-ціною». Покупцеві пропонують, наприклад, кросівки Dior за 2 тис. грн або черевики Maison Margiela за 1,8 тис. грн, хоча оригінальна взуття цих французьких брендів коштує від $500.

• Підробки відомих брендів — як не купити фуфло

Підробляють не тільки одяг і взуття, але навіть меблі. Ситуацію з підробками в меблевому сегменті дизайнер Вікторія Якуша вважає критичною. «Україна — країна, де фейки стали нормою, ніхто не звертає на них уваги», — заявляє вона. Якуша і її колеги по агентству Yakusha Design пройшлися по громадським закладам Києва і проаналізували, який вони обставлені меблями.

З’ясувалося, що у 70% випадків це підробки меблевих виробів студій зі світовою популярністю. Найчастіше копіюють товари п’яти брендів: стільці Vitra і Kartel, лампи Moooi і Tom Dixon, а також крісла Fritz Hansen. У свій час цю меблі спроектували відомі європейські дизайнери, вона відома і пізнавана. Напевно ви бачили пластикові стільці Eams Chair, які використовують в кожному другому коворкинге. Але з великою ймовірністю перед вами виріб не італійської фабрики Vitra вартістю $440, а китайська підробка, що продається в деяких онлайн-магазинах і супермаркетах за 700-1 тис. грн.

Фейки з’являються в українських інтер’єрах з-за лояльного до них відношення і обмежених бюджетів, що виділяються на дизайн. Власники закладів звертаються до дизайн-студії, ті створюють проекти з використанням предметів меблів знаменитих брендів, щоб красиво подати і продати проект. Коли справа доходить до його реалізації, найчастіше виявляється, що на закупівлю оригінальної меблів грошей не вистачає, і замовник з архітектором приходять до рішення замінити її підробкою. «Всі архітектори говорять одне і те ж: мало грошей, тому немає можливості купувати оригінальний продукт. Але якщо ти не входиш в бюджет і наповнюєш проект плагіатом, то це не дизайн, і архітектор не виконує своїх зобов’язань», — вважає Вікторія Якуша.

Стілець Eams Plastic від фабрики Vitra найчастіше підробляють китайці

Ціна плагіату

Як покупців, так і продавців плагіату можна зрозуміти. Виробники оригінальних брендових товарів, що працюють в luxury-сегменті, — вкрай незручні постачальники. І справа не тільки в занадто високою відвантажувальної ціною. Майже всі вони вимагають передоплату мінімум 30%, наполягають на завчасному замовленні мінімум за півроку, не беруть на себе ніяких додаткових турбот і витрат і часто змушують ритейлерів купувати спеціальне брендоване торгове обладнання для корнерів, а то і зовсім купувати франшизу, щоб отримати право торгувати їх товаром.

• Підробка підробок переслідується за законом

Чи варто дивуватися тому, що постачальник дуже схожого продукту, з яким можна розплачуватися за фактом відвантаження, робити оперативні додаткові замовлення при вимиванні асортименту і домовлятися про зручною схемою доставки, при якій він візьме на себе частину витрат на логістику, без праці знаходить ринки збуту. Багато оптовиків і ритейлери, навіть солідні міжнародні мережі, свідомо закривають очі на те, що їм продають контрафакт, — за умови, що якість підробок досить високо і не кожен кінцевий споживач побачить різницю.

У цьому випадку покупець витрачає в рази менше і отримує продукт практично такого ж виду, що й оригінал. Момент істини настає пізніше, коли фейком починають користуватися. Саме споживчий досвід змінює ставлення людини до підробок. З останнім твердженням згодна київський дизайнер Ольга Фрадіна, яка впевнена, що далеко не завжди покупка фейку економить гроші. Одного разу вона купила три китайські копії ламп Tom Dixon, витративши на них $100 замість $500. Відразу ж з’ясувалося, що вони погано працюють: лампочки постійно перегорали. У підсумку Ользі довелося розщедритися на дорогий ремонт, щоб замінити всю «начинку» ламп.

Різниця між оригіналом і підробкою полягає в терміні придатності, так і в гарантії. Виробники меблів дають гарантію на свої вироби на десятки років, деякі виробники шкіряних аксесуарів — навіть довічну, в той час як гарантія від більшості китайських брендів не перевищує одного року.

Лампа Beat від Tom Dixon коштує €390, тому що виготовлена з міді, ковані вручну

Локальна специфіка

Виробники контрафакту копіюють не тільки вироби глобальних luxury-брендів, але і локальних дизайнерів, українських в тому числі. З початку осені київський підприємець Аліса Гришаєва вже тричі стикалася з підробками її виробів. Під брендом Grie вона виготовляє саквояжі. Ці сумки характерної форми і конструкції изобретели ще 200 років назад, але для своїх фірмових виробів Гришаєва придумала особливі плетені ручки і широкий ремінь. З ним вона і визначає, що підробили саме її продукт.

• Проблема вибору: як відрізнити підробку від оригінальної речі і що з цим робити

Гришаєва впевнена, що недобросовісні виробники користуються її відкритістю. Вона вважає, що потрібно сприяти розвитку підприємництва, тому на ярмарках розповідає і показує, як і з яких матеріалів зроблено її саквояжі, ділиться контактами постачальників і підрядників. «Люди, які взяли в мене контакти, пішли до мого підряднику, показали фото моїх сумок і сказали, що хочуть робити такі ж», — розповідає Аліса Фокусу. За договором її підрядники не можуть виготовляти такі вироби, як Grie, тому візитерам відмовили. Проте пізніше підприємець дізналася, що плагіатори все ж знайшли іншого підрядника і випустили підробки.

Втім, визначити, оригінал це чи фейк, цілком можна по виду товару, придивившись до деталей. «Якщо ви бачите гарну ідею, але погано втілену, значить, у когось вкрали, тому що тільки автор може добре її реалізувати», — стверджує київський підприємець Аліса Гришаєва. Їй, наприклад, знадобилося два роки, щоб удосконалити технологію, знайти шкіру і фурнітуру потрібної якості для своїх виробів. Зіткнувшись з плагіаторами, Гришаєва продумує додаткові заходи захисту своїх саквояжів, планує постачати їх таємницею маркуванням, паспортами та ідентифікаційними номерами.

Як тільки саквояжі Grie придбали популярність, їх стали копіювати

Підробки — зворотна сторона успіху. Як тільки виробник набуває популярності на ринку, до нього починають придивлятися. Більш того, вироби успішних українських брендів моніторять китайські плагіатори. Їх алгоритм простий: замовити зразок, скопіювати його, потім налагодити виробництво.

Західні бренди, чию продукцію копіюють, не судяться з українськими плагіаторами, покладаючи цю функцію на місцевих дилерів. Однак за діяльністю недобросовісних дизайнерів стежать, складаючи чорні списки. Катерина Мартинюк, засновниця салону скандинавського дизайну Svartisen, пояснює, що датські компанії відмінно знають український ринок і тих, хто копіює їх меблі. «Якщо дизайнер займався плагіатом, а потім вирішив створити хороший продукт і заявити про себе за кордоном, фейк закриє для нього можливість працювати на міжнародних ринках. Про вас знають, плагіат неможливо приховати», — стверджує Мартинюк.

• Одягну Varmani, взую Abibas. Як розпізнати підробку

Щоб просунутися на зарубіжних ринках, включаючи китайський, потрібно мати автентичний, оригінальний продукт. У цьому переконана Якуша Вікторія, яка в 2014 році спроектувала колекцію меблів Faina і з тих пір продає її в Європі. Проблем вистачає: європейський меблевий ринок насичений, дилерам є з чого вибирати, до українських дизайнерів ставляться насторожено. «Частина потенційних партнерів відмовляються співпрацювати, тому що в України в цілому негативний імідж, нас сприймають як країну-проблему. Близько 30% клієнтів відмовляються від покупки меблів з-за високої ціни на логістику і бюрократичної тяганини», — розповіла дизайнер Фокусу. На думку Якуші, підробки лише посилюють негативний імідж України як країни третього світу, оскільки один з головних ринків китайських фейків — пострадянські держави.

Якщо крісло Egg від дизайнера Арне Якобсена легко підняти, значить, це оригінал. Вони наповнені пінополіуретанової пастою і мають невелику вагу

Проаналізувавши київські заклади на предмет підробок, Якуша Вікторія і її колеги випустили маніфест No fake. Be real, в якому закликали відмовитися від практики крадіжки чужих ідей. Автори маніфесту вважають, що плагіат не тільки закриває українським дизайнерам дорогу на нові ринки, але й гальмує розвиток галузі в Україні, адже дизайнери і виробники витрачають час на копіювання, замість того, щоб реалізовувати власні ідеї, які висловлювали б українську ідентичність.

Автор: Марія Бондар, Галина Ковальчук; ФОКУС

Події та кримінал