Ветеран розповів, як після важкого поранення голови заново навчився ходити

«22 травня 2022 року танковий снаряд упав за 3-4 метри від мене. Коли летить міна, вона свистить. Натомість виходу з танка не чути, а прильоту можеш уже й не побачити. Уламки снаряда пробили мені каску, голову, а три з них застрягли в лівій частині черепа. Думаю, мене поцілував Бог», – зазначив ветеран.

Пруса доставили до лікарні ім. І. Мечникова в Дніпрі. Там фахівці дістали з голови уламки черепа. За видалення уламків снаряда не бралися, бо це дуже складна операція. Воїн два тижні пробув у комі, а коли прокинувся, лікарі сказали, що він не зможе ходити. З усіх кінцівок працювала лише права рука.

Далі він перебував у шпиталях Вінниці та Житомира, інтенсивно займався з реабілітологом, якого наймав. Волонтери подарували йому тренажери для дому. Він пересувався на кріслі колісному за допомогою мами.

«У Вінниці реабілітолог тримав мене за пояс, а я робив малесенькі кроки. Вам не передати, наскільки це було важко», – додав Прус.

Згодом на чоловіка чекала операція в Німеччині.

«Німецькі лікарі одразу сказали: "Ми не знаємо, як ти вижив, а як тебе лікувати – тим більше». Вони мене прооперували, вилучивши з голови два уламки, а один так і лишився. Втручання було дуже довгим, складним і страшенно дорогим, але мені його зробили безкоштовно», – поділився співрозмовник.

Післяопераційну реабілітацію Олег проходив у Швейцарії. Висновок МСЕК засвідчив, що 75% тіла ветерана не функціонують.

Нині кілька разів на рік він проходить курс відновлення в Житомирському обласному медичному центрі вертебрології та реабілітації, а також в одному із реабілітаційних центрів Ірпеня.

Читайте також: Лубінець назвав основні проблеми, з якими до нього звертаються ветерани

«Лікарі казали, що мій мозок не зможе відновитися настільки, аби я ходив. А я встав із крісла колісного. Мій девіз такий: «Якщо ти маєш один відсоток можливостей, то будуть усі сто». Удома я пересуваюся без ціпка. Коли йду вулицею, беру його, аби водії бачили, що я не можу бігти. Реабілітація дає результат. От дивіться, ціпок стоїть, а я йду. Чотири роки докладаю до цього зусилля. Ліву руку я можу зараз підняти до рівня підборіддя, але знаю, що вона буде повністю працювати. Якщо людина захоче, для неї не буде неможливого», – зауважив Прус.

За його словами, найбільша мотивація стати на ноги – це сини близнята, яких він виховує сам.

Як повідомляв Укрінформ, Латвія розширить допомогу українським військовим і додатково прийме на реабілітацію ще 200 поранених захисників.

Суспільство