Чи варто Україні чекати інвестицій в газовидобування?
Ціна питання — 450-1500 млн дол.
Саме стільки компанії-переможці зобов’язалися інвестувати в вивчення і розробку “виграних” ними нафтогазоносних площ за перші п’ять років.
Плани Кабінету міністрів Олексія Гончарука збільшити ВВП країни на 40% за п’ять років можуть залишитися усього лише планами, якщо не будуть вжиті дієві кроки для залучення інвестицій. Одним з ключових секторів економіки, куди швидко можуть прийти значні обсяги інвестицій, є газовидобувна галузь.
Це розуміли і в уряді Володимира Гройсмана, тому ще в березні—липні 2019-го було здійснено унікальний для України експеримент — проведено конкурс на укладення угод про розділ продукції (УРП) на дев’ять сухопутних ділянок (хоча спочатку мова йшла про 12). До цього УРП застосовували тільки для залучення інвесторів на великі морські ділянки або для пошуку і розробки нетрадиційних родовищ природного газу.
Правда, жодне з чотирьох попередніх УРП не дійшло навіть до стадії предметного вивчення покладів. Взаємні претензії сторін УРП — урядів і насамперед американських компаній, неофіційно які скаржилися на корупцію, — привели до того, що з проектів із УРП вийшли “Венко”, “Шелл”, “Шеврон”, “Ексон/Мобіл”. Хоча справедливості заради слід зазначити, що деякі з вищеназваних компаній вели досить агресивну політику. Однак оцінити її переваги та недоліки неможливо, оскільки угоди розірвані.
Порівняно з попередніми УРП у нинішніх є принципова відмінність. Якщо раніше УРП з потенційними інвесторами укладали для залучення великих міжнародних компаній, то тепер більшість інвесторів — це українські компанії або їх створені саме для таких проектів “дочки”.
У липні урядова Міжвідомча комісія з укладення УРП встигла визначити переможців з усіх дев’яти дільницях, відповідне рішення було проголосовано на засіданні Кабміну. Але угоди з переможцями підписати не встигли — Кабмін Гройсмана пішов у відставку. І тепер угоди має розглядати та погоджувати вже новий уряд Олексія Гончарука.
Спадок
Новий Кабмін прийняв естафету попередників і взяв на себе зобов’язання без зволікання узгодити УРП по дев’яти дільницях на суші. Більше того, на початку вересня президент України Володимир Зеленський доручив прем’єр-міністру Олексію Гончаруку, міністру фінансів Оксані Маркарової і міністру енергетики та захисту навколишнього середовища Олексію Оржелю підписати до 1 грудня угоди з дев’яти зазначених ділянок. Однак “турборежим” прийняття рішень Кабміном у цьому випадку не спрацював, і на сьогоднішній день не ясно, коли ці угоди можуть бути підписані.
Всі компанії — переможці конкурсів на підписання УРП своєчасно подали в Кабмін свої проекти угод, тепер уряд (міжвідомча комісія, якої поки немає) має розглянути ці угоди, провести переговори та узгодити всі проблемні моменти із компаніями. Це досить складна процедура, наприклад, узгодження та підписання УРП із Shell по Юзівській площі тривало більше року. А враховуючи сучасні права місцевих громад, термін може значно збільшитися. До тих пір, поки громади не дадуть згоди, а інвестори не погодяться на фінансування істотних соціальних проектів.
Про неготовність і нездатність Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища опрацювати угоди розповів минулого тижня на засіданні круглого столу у Верховній Раді заступник міністра Костянтин Чижик. Відповідаючи на запитання народного депутата Ольги Бельковой, встигнуть міністерство і Кабмін підписати УРП в стислі терміни — до кінця року, К. Чижик сказав: “протягом останніх восьми років УРП в Україні не підписували, відповідно, немає інституційної можливості в достатній кількості і якості відповідні угоди розглядати. Немає достатньої кількості людей… чи Є це проблемою? Так. Чи можна її вирішити? Так. Чи плануємо ми до кінця року впоратися з цим завданням? Будемо робити для цього все можливе”. “Зараз у міністерстві тільки дві людини, які займаються цим питанням (УРП. — Ред.)”, — додав заступник міністра. Як вихід, у міністерстві планують додатково залучити висококваліфікованих фахівців, це робиться не тільки для підписання угод з дев’яти проведених конкурсів, але й для залучення інвестицій на нові ділянки, конкурси на які будуть оголошені та проведені до кінця 2020 р.
Враховуючи, що до грудня залишився місяць, можна з упевненістю сказати, що доручення президента Зеленського підписати УРП до 1 грудня не буде виконано. Принаймні, якісно. Але сьогодні це не найбільша проблема УРП.
Суд, який може обнулити навіть неукладеним УРП
Слід зазначити, що відбір переможців конкурсів з дев’яти УРП пройшов виключно дипломатично. Міжвідомча комісія з відбору переможців УРП вирішила роздати всім сестрам по сережках”. З дев’яти конкурсів державна компанія “Укргазвидобування” отримала найбільше ділянок — два самостійно і два в партнерстві з канадською Vеrmilion Energy, ще по одній ділянці отримали “Гео Альянс Партнерство” (підконтрольна Віктору Пінчуку), “Ойл Енд Гез Оверсіз Трейдінг”/ТОВ “Нефтегазэксплуатация” (структури ДТЕК Ріната Ахметова), Ukrainіan Energy LLC (Sigma Blayzer/Aspect Energy), ТОВ “ВЕЛЛ-КО” (структура “Западнедрасервис” Зіновія Козицького) і “Укрнафтобуріння” (власники — Ігор Коломойський і Віталій Хомутинник).
Представники української влади, учасники ринку, експерти та різні асоціації вітали рішення Кабміну. Сам конкурс називали конкурентним і прозорим, особливо підкреслюючи, що серед переможців — іноземні компанії Vеrmilion Energy і Aspect Energy. Однак радість від результатів конкурсів на укладення УРП була передчасною.
Вже 19 липня “Укрнафтобуріння” звернулася в Окружний адміністративний суд Києва з позовом до Кабінету міністрів, Міністерства енергетики та вугільної промисловості і Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції вуглеводнів, видобутих на Зинковском ділянці. Переможцем конкурсу УРП по Зінковському ділянці визнані “Ойл Енд Гез Оверсіз Трейдінг”/ТОВ “Нефтегазэксплуатация”, обидві компанії підконтрольні ДПЕК. “Укрнафтобуріння” також подавала заявку на Зінковський ділянку, але програла.
“Укрнафтобуріння” вимагала через суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабміну від 5 липня 2019 р. №507-р, яким визнано переможцем компанії з орбіти ДТЕК. Також вона вимагала зобов’язати Міненерго повторно розглянути заявки учасників конкурсу з Зінковському ділянці.
Головною претензією “Укрнафтобуріння” став той факт, що заявка переможців на Зінковський ділянка була подана від афілійованих структур компанії ДТЕК, які не мають належного досвіду, а надана інформація про технічні і фінансові можливості повинна стосуватися самих компаній — учасників конкурсу, а не їх засновників.
3 жовтня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов компанії Коломойського—Хомутинніка “Укрнафтобуріння”. Навіть якщо результати конкурсу з Зінковському ділянки будуть скасовані, незрозуміло, як суд може зобов’язати Міжвідомчу комісію, якій вже за фактом не існує, приймати ті чи інші рішення.
Такий перебіг подій викликав справжню паніку не тільки у ДТЕК, але і в інших учасників конкурсу з УРП. Справа в тому, що в шести з дев’яти УРП перемогу здобули саме компанії, створені для участі у конкретному проекті. З семи компаній-переможців тільки “Укргазвидобування” і “Укрнафтобуріння” брали участь материнськими компаніями.
Якщо через суд можна оскаржити перемогу в конкурсі на Зінковський ділянку, то такий механізм оскарження можна застосувати і до інших ділянок. Для інших компаній — переможців конкурсу така ситуація стала неприємним сюрпризом. Поки компанії утримуються від офіційних коментарів, але в кулуарах активно обговорюють судове рішення і не приховують, що воно може вплинути на інвестиційні плани в рамках УРП.
Непотрібне “модельне” угода для УРП
Ще одним незрозумілим нововведенням при реалізації УРП в Україні стала ідея запровадити єдине “модельне” угода для всіх проектів СРП. Це нібито повинно уряду спростити процес узгодження угод з інвесторами. Допомагати Україні погодилися USAID. 18 жовтня, на засіданні круглого столу, присвяченого проблемам УРП, представник Tetra Tech (проект фінансується USAID) Алі Аукати намагався переконати присутніх у перевагах стандартизації угод про розподіл продукції.
Однак усі без винятку учасники конкурсу відкидають ідею “модельного” угоди. Головним аргументом проти є унікальність кожної ділянки надр (площа, обсяг запасів, геологічні умови тощо) і кожного УРП, тому про якісь узагальненнях не може бути й мови.
Також введення “модельного” УРП вимагає внесення змін в чинне законодавство, а зробити це буде досить складно і займе багато часу. Тому довго слухати іноземних експертів-радників не стали.
Директор з питань інформації U. S.-Ukraine Business Council Михайло Даценко, який виступав від імені інвесторів, розкритикував ідею введення “модельного” УРП як недоречну, оскільки це тільки затягне процес підписання угод.
Не знайшовши підтримки у газодобувних компаній, тепер слід очікувати, що іноземні консультанти будуть агітувати уряд скористатися їхньою допомогою.
До речі, М. Даценко з приводу потенційних американських інвесторів в нафтогазовидобування зауважив, що хоча деякі можуть, ймовірно, сказати, що для США енергетика України завжди була ласим шматочком, Сполучені Штати готові допомогти Україні у нарощуванні видобутку.
УРП vs аукціони
Експеримент з проведення конкурсу УРП на сухопутних ділянках посилив дискусію про доцільність таких конкурсів. З одного боку, існують незаперечні переваги УРП як стабільного тривалого угоди з окремо визначеними податковим режимом, що зацементоване угодою на рівні закону. З іншого — існує упереджене ставлення, що УРП — це модель взаємовідносин, що використовувалася міжнародними компаніями для безжалісної експлуатації ресурсів і надр країн третього світу.
У розвинених країнах зі стабільним законодавством та податковим режимом більш прийнятно проведення аукціонів з продажу нафтогазових ділянок. Україна, на жаль, не може похвалитися ні тим, ні іншим.
На думку експерта Центру Разумкова Віктора Логацкого, такий інструмент залучення інвестицій у видобуток вуглеводнів, як УРП, використовується не тільки для відсталих країн. “УРП — це зручний інструмент для залучення інвестицій і технологій для розробки важко ресурсів. Це як раз те, що потрібно для України зараз”, — підсумував експерт.
Якщо аналізувати результати проведених УРП і аукціонів з продажу спецдозволів в Україні, то можна констатувати, що іноземним інвесторам цікаві тільки УРП. При цьому аукціони з продажу спецдозволів — це справа виключно українських компаній.
Окремо треба згадати ще один конкурс на підписання УРП щодо морської ділянки “Дельфін”. На відміну від сухопутних ділянок, конкурс на морську площа так і не відбувся. 12 вересня уряд ухвалив рішення визнати його таким, що не відбувся. Розчарування в Кабміні можна зрозуміти: цікавий з геологічної точки зору і величезний ділянку площею 9,5 тис. кв. км привернув увагу тільки чотирьох компаній, при цьому сама досвідчена компанія Caspian Drilling Company (дочірня SOCAR) відкликала свою заявку.
Прем’єр-міністр Гончарук готовий спробувати залучити інвестиції на шельф ще раз. Для цього, на його думку, треба відмовитися від УРП на користь аукціону, а сама ділянка “Дельфін” розділити як мінімум на чотири окремі площі. Новий конкурс хочуть оголосити на початку 2020-го.
Також у Кабміні вирішили не поспішати з проведенням трьох конкурсів УРП, оголошених ще в серпні урядом Гройсмана. Мова йде про Грунивском (Сумська і Полтавська обл.), Ічнянському (Чернігівська обл.) і Охтирському (Сумська, Полтавська та Харківська обл.) ділянках загальною площею 3,8 тис. кв. км.
22 жовтня на засіданні уряд продовжив термін подачі заявок для участі в цих конкурсах на три місяці, тобто до 4 лютого 2020 р. Своє рішення в Кабміні пояснили необхідністю якісної підготовки та проведення конкурсів на вивчення і розробку нафтогазових ділянок.
Схоже, зараз не найкращий час для експериментів в газодобувній галузі України. Останні кілька років нафтогазовидобувна галузь в світі знаходиться в глибокій кризі. Низькі ціни на нафту і газ на світових ринках значно обмежують можливості і апетити видобувачів. Великі компанії скорочують витрати і інвестиції, особливо у нові ризиковані проекти, до яких потрібно віднести і українські. Тому спроби України будь-якою ціною і на будь-яких умовах залучити іноземних інвесторів навряд чи виправдані і, швидше за все, не принесуть очікуваних результатів, незважаючи на старання уряду.
Також важливо реально оцінювати можливості українського газовидобутку, щоб не стати жертвою завищених очікувань і не повторити долю сумно відомої програми збільшення видобутку газу “Укргазвидобуванням” 20/20. Так само, як важливо збалансувати інтереси потенційних інвесторів і їхнє природне бажання заробити на видобутку в Україні з інтересами держави, яка хоче за рахунок збільшення видобутку вуглеводнів зміцнити свою незалежність і економіку в цілому.