У с. Любовичах на Малинщині через обстріли рашистів пошкоджено понад сотні будинків та школа (фото, відео)
Любовичі — одне з сіл Малинщини на межі Житомирщини та Київщини, що упродовж кількох тижнів березня потерпало від постійних авіа та ракетних ударів рф.
Староста Любовицького старостинського округу Віктор Мельник розповідає, що у селі повністю знищено 7 будинків, а пошкоджено — понад сотні.
— Тут 4 км до Київської області і що там відбувалось сьогодні уже весь світ знає. Слава Богу, у нас люди живі – загалом у селі проживає 400 мешканців. Більшість вчасно евакуювали. Нині третій день з відповідною комісією фіксуємо та описуємо наслідки воєнних дій, — каже староста. – Школу поруйнували, влучення в їдальню та майстерні.
Ольга Іванівна та Віктор Парфійович Савчуки не виїхали з села. У той день, коли поряд з їх будинком стався вибух, знаходились вдома:
— Під час обстрілів ми ховались у підвалі у сусідів, а цього разу не встигли туди. Забігли у ванну кімнату і попадали. Чую: неподалік один, два, три… Думаю, ну все – закінчили… Зібрались виходити з будинку, щоб глянути, чи не горить ніде. Аж тут просто поряд бахнуло — ми попадали, уже у коридорі. Усе летить, свистить. Добре, не встигли надвір, бо у сусіда вибуховою хвилею підняло порізані колодки дров і вони розлітались наче сірники… На щастя, нічого не зайнялось.
Подружжя уже згодом побачили, що від сусідського будинку залишилась лише фасадна стінка – усе інше було миттєво зруйновано, просто у двох метрах від оселі з’явилась величезна вирва діаметром до 10 м. Власники на той момент встигли евакуюватись: жінка з дітьми виїхала в західні області, а чоловік переселився до родичів в інше село, час від часу наглядаючи за своїм господарством.
У будинку подружжя Савчуків розвернуло стіну, знесло дах та повибивало вікна. Але вони переконані, що головне, що ніхто не загинув:
— Будемо живі – будемо краще цінувати життя, бо зрозуміли, що то таке життя насправді, — каже Віктор Парфійович.
— Якщо вижили, значить, усе добре, — додає Ольга Іванівна. – А будинок поладимо.
Ще одна жителька села, 85-річна Ольга Ничипорівна Саченко, згадує про лихоліття ще Другої світової:
— Ми вирішили, що Бог дасть, те й буде.. Я була в хаті, як ляпнуло, вискочила, а мене приглушило… Вікна на землі, рами на землі, двері заклинило, замка перебило… Ту войну за матір’ю бігала, а це дожила до цієї…
З старостою та жителями громади спілкується і дільничний інспектор Ігор Дейнеко. Офіцер уточнює, чи в оселях, власники яких були змушені виїздити, а нині повертаються, не відбулось крадіжок чи інших кримінальних діянь, а також застерігає від необачності та походів до лісу найближчими тижнями. Навколишня територія ще містить у собі приховану небезпеку.
Відділ комунікації поліції Житомирської області
Події та кримінал
Рекомендації
Лубінець звернувся до «Укрзалізниці» через 25 пасажирів, яких залишили після евакуації з поїзда
Школи самі визначатимуть формат навчання з урахуванням безпекової ситуації та умов в укриттях – рішення уряду
Звільнений із полону військовий не отримав близько ₴4 мільйонів виплат – прокуратура порушила справу
В Україну надійшло 50 тисяч доз вакцини від кору, паротиту і краснухи для дітей
Ще новини
Що робити при дронофобії – поради рятувальників
У Латвії громадянина України судитимуть у справі про замах на прикордонника
Психічне здоров’я має стати окремим рядком у планах відновлення нарівні з енергетикою – науковець
В Україні потрібно створювати інфраструктуру пам’яті про УПА – ексдепутат
У Кабміні обговорили ключовий законопроєкт про розвиток туристичної галузі
