Журналіст на пальцях пояснив, чому звільнення Суркова більше мінусів, ніж плюсів

Новина сьогоднішнього дня, безумовно – відставка помічника Путіна Владислава Суркова, помічника президента РФ Володимира Путіна. Аналізуючи цю новину, потрібно розуміти, що Владислав Сурков – це конструктор того, що ми зараз називаємо ідеологією «російського світу». Особою одіозним він став задовго до українсько-російської війни. Саме Бабаків впроваджував ідею путінської «суверенної демократії». Саме його відомство було автором табору «Наших» на озері Селігер і численних таборів, де проходили навчання майбутні молоді бойовики «ДНР» і «ЛНР» – і саме там вони вперше були сфотографовані з «ДНРовским» триколором. Про це у своєму блозі пише блогер і журналіст Дмитро Вовнянко.

За його словами, від такої відставки нічого хорошого нам в Україні чекати не варто. Сурков, незважаючи на всю критику з боку Гиркина, все ж обстоював ідею збереження «ДНР» і «ЛНР» як квазі-державних утворень. Відставка Суркова означає посилення іншого відповідального за український напрямок у Кремлі – Дмитра Козака. І це не віщує нам нічого доброго. По-перше, Козак – прихильник ідеї «запхати ОРДЛО назад в Україну». Тобто на правах автономії, з окремим представництвом у Верховній Раді. По-друге, саме з Козаком веде більшість переговорів помічник президента Зеленського Андрій Єрмак, що, в свою чергу, робить ймовірність реалізації планів повернення ОРДЛО в Україну дуже високою.

Журналіст зазначає, Сурков – це ворог, цинічний, безжалісний і фанатичний. Але це – ворог окровененный. Ворог, який не приховує того, що він – ворог. Зараз його міняють на прихованого ворога. Логічно, що виникає питання, чи можемо ми чинити опір цим планам? Дійсно, можемо. Шляхом тиску на українське керівництво, перешкодою реалізувати такі наміри Кремля може опозиція, підтримана громадянським суспільством. Читайте також – у Зеленського вже всіх порахували, перепис більше нема чого проводити.
Що там в Росії