Справа Дмитра Балабухи — ПТСР і вбивство
У вівторок, 3 грудня, мало відбутися засідання Верховного суду у справі Дмитра Балабухи, учасника бойових дій, який убив свого кривдника на зупинці київської маршрутки. Засідання було перенесено з-за чергової неявки прокурора.
Це непроста справа, яке слід було б розглядати не тільки з юридичної точки зору, але і з точки зору психології людини, що пройшов через пекло війни і страждає від ПТСР — посстравматичного стресового розладу, пише «Ракурс«.
Вбивство на зупинці — наслідок ПТСР?
Ця історія почалася з дикого по своїй суті випадку: чоловіка зарізали серед білого дня в столиці на зупинці маршрутного таксі, на очах натовпу. Ті, хто тільки що встав в чергу на маршрутку Київ — Прилуки, побачили лише сцену самої розправи: до чоловіка, який вже заходив у громадський транспорт, підбіг розпатланий молодик, постукав його по плечу, а коли той розвернувся, всадив йому в груди ножа. Чоловік почав осідати, а хлопець кудись побіг. Ті ж, хто стояв на зупинці вже деякий час, впізнали хлопця, тому що бачили епізод, що передував вбивства.
До черги на маршрутку підійшов хлопець і став десь у 5-7 метрах від її початку. Як він потім пояснив, не ліз без черги, тільки хотів запитати водія, чи візьме він безплатного пасажира — учасника бойових дій. Про це він тоді сказав оточуючим. Потім, уже в суді, він пояснив, що вирішував, як поїхати додому — маршруткою або BlaBlaCar. Втім, навіть якщо б він мав намір пройти без черги, реакція чоловіка, що стояв у тій черзі серед перших, була неадекватною — матюки й погрози: «Я тобі зараз ноги переламаю!». Коли ображений хлопець відповів, що й сам може комусь ноги переламати, чоловік підскочив до нього і почав нещадно бити. Нападник був трохи старше хлопця, значно вище і міцніше.
- Дитячі травми збільшують ризик військового посттравматичного синдрому
Деякі ЗМІ, посилаючись на друзів і знайомих агресивного чоловіка, який згодом сам став жертвою, писали, що між ними виник конфлікт, який призвів до кривавого фіналу. Одні журналісти стверджували, що сталася суперечка, сварка, інші — що була бійка. Мовляв, один чоловік чемно зробив іншому зауваження, що негарно заходити в маршрутку позачергово, а той у відповідь його вбив. Однак «зауваження» було одне — про зламані ноги, яке через кілька секунд переросло навіть не в бійку, а побиття. Що підтвердили свідки.
Справа Дмитра Балабухи — ПТСР і вбивство. Фото: Facebook
Що сталося насправді — показання свідків у справі про вбивство і ПТСР
В суді першої інстанції (Деснянський районний суд м. Києва) прозвучали свідчення свідка Т. Рябовол про те, що потерпілий «попрямував до нього (обвинуваченому) і без слів завдав йому два удари в голову, від яких той впав, а коли підвівся, потерпілий ще завдав йому кілька ударів в голову, у голову праворуч і ліворуч. Від ударів у нього злетіла шапка. Він став тікати, потерпілий завдав йому удари в спину».
Таку ж версію подій, що ініціатором конфлікту був потерпілий, який від загроз миттєво перейшов до побиття, — озвучила на суді свідок Ст. Главатая. Ці показання зафіксовані в журналі судового засідання від 3 серпня 2018 року, проте в текст вироку вони чомусь не увійшли. Свідчення, які розставляють в цій справі акценти і можуть повністю змінити бачення ситуації, були проігноровані.
Зате в текст вироку увійшли свідчення дружини потерпілого і його подруги, які бачили тільки момент вбивства, тому що під час побиття відходили купувати квіти, і невпевнені зауваження такого роду: «До черги підійшов обвинувачений, який, як усім здалося, хотів зайти в маршрутку без черги. Потерпілий зробив йому зауваження, сказав, що тут черга. Між ними виник спочатку словесний конфлікт, потерпілий, жартуючи, сказав, що поламає ноги того, хто зайде без черги. Потім вони почали битися». Інша свідок перебувала в 50 метрах від місця подій, стояла в черзі на іншу маршрутку, та бачила тільки, що побилися якісь хлопці, а через 20 хвилин під’їхала швидка.
Всього суд допитав лише вісьмох з 15 заявлених стороною обвинувачення свідків, у тому числі двох поліцейських, які затримали обвинуваченого, фельдшера швидкої допомоги та касирку з супермаркету, яка вибила чек при покупці ножа. Одне із засідань у справі (13 вересня 2018 року) взагалі проходило за відсутності захисника обвинуваченого.
- Чому деякі минулі АТО стають вбивцями в цивільному житті
Різні погляди на вбивство: мораль і право vs ПТСР
Зазвичай суд, розглядаючи справи про вбивство, ретельно досліджує особистість і мотиви злочинця. Особистість і мотиви жертви залишаються поза розглядом. Але що могло розсердити потерпілого Руслана Юрченко — шеф-кухаря і члена спортивного клубу рукопашного бою, що він почав ображати та бити слабшого фізично незнайомця? Те, що хлопець має особливі пільги як учасник бойових дій? Те, що хоче відібрати право першим зайти в маршрутку? Просто розпустив руки, щоб випустити пар? Про це ми вже не дізнаємося. Не дуже хочеться поливати потерпілого, тим більше, це наші не особливо справедливі та достовірні припущення…
Побита, принижена, в куртці з порваною капюшоном, хлопець — 28-річний військовослужбовець 72-го ОМБ, молодший лейтенант Дмитро Балабуха втік від переслідувача. Однак незабаром повернувся. Вже з кухонним ножем, який купив у найближчому супермаркеті. Про це трагічний випадок, що стався 10 лютого 2018 року, вже неодноразово писали ЗМІ. Спочатку це була новина в кримінальних хроніках, потім — судові репортажі. До скоєного злочину підходили зі звичними для всіх нас мірками, обговорювали з точки зору моралі і юриспруденції, але не намагалися зрозуміти мотиви вбивства з точки зору психології людини, що пройшов через пекло війни і страждає від ПТСР — посттравматичного стресового розладу.
Війна поляризує свідомість, там не буває нюансів і півтонів, весь світ ділиться на чорне і біле, своїх і чужих, друзів і ворогів. Потрапляючи в її гирлі, ти повинен прийняти ці правила, інакше не вижити. Не виживеш ти, не виживуть твої побратими, не виживе і щось набагато більше вас — Батьківщина. Ці правила настільки глибоко закарбовуються в твоїй голові, що й у мирному житті ти починаєш діяти згідно з ним. Війна назавжди змінює світогляд. Воював людина ніколи не буде таким, як раніше. Це і є ПТСР, від якого страждає більшість учасників бойових дій.
Балабуха дмитро потрапив на війну в 2015-му, коли йому було 25 років. Війна зробила з інтелігентного менеджера банку танкіста і справжнього воїна: за два роки він став офіцером і командиром взводу. У 2017 році Дмитро був поранений в голову і тривалий час лікувався по шпиталях. Міг би демобілізуватися, але вирішив продовжувати військову службу за контрактом у 72-го ОМБ, незважаючи на те, що його визнали обмежено придатним до військової служби у воєнний час. В пам’ять про запеклі бої на сході України у нього залишилося кілька бойових нагород та акрилова пластина в голові, що замінила розбиті снарядом кістки черепа.
- Суїциди ветеранів — небажаний результат війни: ветерани АТО і самогубства
Справа Дмитра Балабухи — ПТСР і вбивство. Фото: Facebook
ПТСР і проблема психічних розладів у комбатантів
17-19 квітня 2019 року в Києві проходила сьома щорічна міжнародна наукова конференція з психіатрії, на якій піднімалася в тому числі і гостра проблема соціально-психологічної дезадаптації учасників бойових дій, проблема ПТСР. Доцент і завуч кафедри психіатрії, наркології і психотерапії Вінницького національного медуніверситету ім. Пирогова, директор Центру психодіагностики та психокорекції дезадаптаційних і кризових станів, кандидат медичних наук Наталія Рациборинская-Полякова представила доповідь «Соціальний дрейф: клінічні передумови, прояви, система госпітального та постгоспітального лікування». У доповіді були оприлюднені результати дослідження, проведеного Центром спільно з іншими медичними і науковими установами.
У дослідженні, що мав метою вивчити стан психіки учасників бойових дій, які прийняли добровільну участь чоловіки віком від 20 до 58 років, які проходили стаціонарне лікування у зв’язку з бойовими пораненнями або загостренням соматичної патології. Як показало дослідження, лише у 2% комбатантів не були виявлені психічні розлади. У решти 98% були психічні розлади різного генезу: у 65% обстежених виявлені порушення органічного походження, тобто пов’язані з пораненням голови або контузією, у 33% такі розлади носили психогенний характер, тобто були отримані виключно шляхом психотравми.
Серед придбаних психічних розладів органічного походження перше місце займає емоційно-лабільний розлад (астенічний синдром), який був виявлений майже у 77% обстежуваних. Далі йде постконтузионный синдром, легкі когнітивні, афективні та тривожні розлади. Основним психічним розладом психогенного характеру виявилися генералізовані тривожні розлади, зокрема — тривожна і депресивна реакція, обумовлена розладом адаптації.
- Як отримати психіатричну та психологічну допомогу воїну, постраждалому на фронті
У 75% була виявлена дисфорія — поганий настрій (злісний афект), що супроводжувалося почуттям пригніченості, озлобленістю, нервозністю, безпричинної агресією, похмурістю, тугою, невдоволенням навколишніми людьми і обставинами, різними фобіями.
Прояви ПТСР могли бути різними: від безпричинної злості, язвительности і бурчання до галюцинацій і порушення рухової активності у важких випадках.
90% обстежених скаржилися на порушення соціального функціонування, насамперед на неможливість працювати на тій же роботі, що і до участі в бойових діях (67%), часті конфліктні ситуації в родині, почуття фрустрації, неможливість знайти себе, своє місце, нездатність адаптуватися до мирного життя. У 40,5% виявлена схильність до вживання психоактивних речовин, яка виникла вперше або значно посилилася…
ПТСР — посттравматичний стресовий розлад. Фото: Max Pixel
Між війною і миром
Комбатант, який потрапив зі світу війни в мирний оточення, може вічно перебувати в стані невдоволення «неправильним» навколишнім світом, спитися або навіть покінчити із собою, а може поступово адаптуватися, почати жити звичайним життям. Але навіть у того, хто нібито адаптувався до мирного життя, бувають моменти, коли він у своїй свідомості знову повертається на війну, де є тільки ти і ворог. Ворог, якого треба знищити, щоб вижити самому. У якийсь момент спрацьовує перемикач в голові, на деякий час занурює людину в змінений стан свідомості, психоз. Це також є проявом ПТСР.
Дмитро не вживав наркотики, не зловживав алкоголем і, на відміну від багатьох комбатантів, не демонстрував вічне невдоволення життям. Всі знайомі характеризують його як спокійного, врівноваженого, доброї людини. Однак сказати, що Дмитро адаптувався до мирного життя, не можна: він так і не зміг піти з армії і працювати за своєю цивільною спеціальністю, страждав як мінімум від астенічного розлади.
- Яна Зінкевич: Про труднощі повернення з війни
Цілком ймовірно, що тригером — спусковим гачком для занурення в змінений стан свідомості — для Дмитра була саме ситуація конфлікту, що супроводжувалася атакою сильного противника і ударами по голові. А порваний капюшон міг в його свідомості асоціюватися з пережитим пораненням голови. Це якщо говорити виключно про психотравме, ПТСР, і не торкатися органічних причин психозу. Адже травмований снарядом мозок Дмитра безумовно був ретравматизирован в результаті значного фізичного впливу — ударів кулаком в голову. Згідно зі свідченнями очевидців, противник завдавав йому удари в тому числі і в скроневу кістку, яка була переламана снарядом.
З медичних матеріалів кримінального провадження: «30.07.2017 р. при веденні вогню з гармати підекспертний отримав відкриту черепно-мозкову травму із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості з формуванням контузионного вогнища правої лобової частки, інверсійним переломом тім’яної кістки справа. З 12.09.2017 р. по 29.09.2017 р. стаціонарно лікувався в нейрохірургічному відділенні НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», де йому була проведена нейрохірургічна операція «ліквідація вдавленого перелому правої скроневої кістки, пластику дефекту кісток черепа протакрилом». 23.11.2017 р. визнано обмежено придатним до військової служби».
На запит адвокатів Дмитра Марії Островської і Наталії Фещик з медичної частини №91 Менської виправної колонії прийшла довідка про стан його здоров’я. Цитуємо: «За час перебування в установі Д. Балабуха неодноразово звертався за допомогою до медичних працівників медичної частини №91 і проходив стаціонарне лікування в МОБ при ВК №85 Київської області. Стоїть на диспансерному обліку з приводу таких захворювань. Діагноз: віддалені наслідки перенесеної (30.07.2017 р.) ЧМТ, втиснутий перелом правої скроневої кістки, астенічний синдром, симптоматична артеріальна гіпертензія I ст. 19.09.2019 р. Д. Балабусі була встановлена третя група інвалідності».
УБС — заручники сліпого держави
Напрошується закономірне питання: чи була проведена професійна експертиза, яка встановила б, в якому психічному стані перебував обвинувачений у момент вчинення вбивства? На це питання адвокат Марія Островська відповіла:
«І так, і ні. Тобто комплексна психолого-психіатрична експертиза була проведена, але при істотних порушеннях закону. Замість звернення за довіреністю до слідчого судді, слідчий призначив експертизу власною постановою, проявивши процесуальну самодіяльність і самовпевненість.
До того ж не поставив фахівцям чітких запитань, відповіді на які повинні були б прояснити наявність або відсутність стану сильного душевного хвилювання. Таким чином, результати експертизи не могли вважатися допустимими доказами. Однак вони покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які тепер повинен виправити Верховний суд.
Власне, як і всі інші експертизи, проведені на стадії досудового розслідування без участі слідчого судді: молекулярно-генетична, криміналістична експертиза зброї, медична експертиза трупа. Більше того, норма ст. 116 КК за час розгляду справи змінилася і стала ще більш застосовна до фактичним обставинам справи, ніж ст. 115 КК, а прокурори донині використовують стару редакцію кодексу. Таким чином, вимальовуються і очевидні проблеми в належної кваліфікації злочину».
Справа Дмитра Балабухи — ПТСР і вбивство. Адвокати Марія Островська Наталія Фещик. Фото: Facebook
Адвокат Наталія Фещик додала, що були й інші порушення в справі: проведення слідчих дій та судових засідань у відсутність захисників, неприпустимий особистий обшук підозрюваного, кваліфікований як огляд місця події, вилучення холодної зброї і т. п.
З висновків експерта-психолога від 15 травня 2018 року випливає, що «аналіз особистісних властивостей за результатами проведення обстеження, з урахуванням наданих матеріалів виробництва дозволяє визначити такі характерологічні риси: активність, экстравертированность, комунікабельність, ввічливість в контактах, вразливе самолюбство, розвинене почуття гідності, емоційна лабільність, схильність до реакцій хвилювання та емоційної напруги в суб’єктивно складних ситуаціях, достатній вольовий самоконтроль, розвинений вольовий радикал, підвищена старанність, обов’язковість, відповідальність, цілеспрямованість, самостійність, впевненість у собі, лідерські якості. Інтереси патріотичного, професійного, сімейного напрямки, розвинене почуття відповідальності за країну, позитивні соціальні установки діяльності», «під час скоєння злочину підекспертний не перебував у стані фізіологічного афекту», «кваліфікація стану сильного душевного хвилювання не входить в компетенцію експертів».
Експерт-психіатр, в свою чергу, відповів, що Дмитро Балабуха на момент вчинення злочину «не страждав стійким хронічним психічним розладом, тимчасовим розладом психічної діяльності; виявляв ознаки органічного ураження головного мозку травматичного генезу; міг усвідомлювати свої дії і керувати ними».
ПТСР — звичайний підхід не працює
Що на місці Дмитра, ставши жертвою побиття, зробив би звичайна людина з повністю мирним бекграундом? Хтось пішов би плакати куди очі дивляться, а потім, можливо, довго ходив би до психотерапевта. Хтось викликав би поліцію, написав заяву, зняв побої, і тоді сидіти за ґратами довелося б нині покійному Руслану Юрченко. Це був би найкращий варіант для всіх. Але з агресією потерпілого зіткнувся людина, для якого межа між світом і війною виявилася надто тонкою і крихкою. Звичайний підхід до визначення афективного стану тут не працює, як і не працює звичайне «цивільне» визначення осудності або неосудності.
ПТСР — посттравматичний стресовий розлад. Фото: Max Pixel
«От якщо б він відразу вдарив нападника ножем, то це могло б свідчити про афективному стані. Він навіть міг уникнути покарання, якщо б вбив його відразу під час нападу, застосувавши ніж для самооборони. А так виходить, що вбивство було скоєно з холодною розсудливістю та ще й сплановано, оскільки вбивця пішов купувати ніж в магазин», — міркує пересічний слідчий/прокурор/суддя. До речі, прокуратура не задовольнилася основною складовою вироку суду першої інстанції — дев’ять років тюрми, бо вважала, що вбивці треба присудити не менше 12 років. Пізніше апеляційний суд зменшив термін до восьми років і повернув засудженому офіцерське звання, якого його позбавив суд першої інстанції.
І ніхто не враховує, що саме в момент вчинення злочину Дмитро Балабуха вже деякий час перебував у стані зміненої свідомості. Тому що проблема посттравматичного стресового розладу — ПТСР, яка є практично у всіх учасників бойових дій, досі ніяк не вийде з соціально-медичної площини в юридичну площину.
Показово, що на другий день після цього жахливого інциденту за участю військового головний військовий прокурор Анатолій Матіос написав на своїй фейсбук-сторінці: «Невже наш вічно тимчасовий міністр охорони здоров’я і народні обранці не бачать, що військові страждають від посттравматичного синдрому в результаті бойових дій? Невже за чотири роки війни майже не можна знайти кошти і розробити програми для реабілітації тих, хто повернувся з АТО? Раніше «страхітливим стимулом» щось робити для соціального та медичного захисту військових була військова прокуратура. Тепер за законом — ніхто!». Він назвав вбивство «наслідками війни, стосовно яких держава сліпо».
Втім, саме медична сфера хоч щось робила для реабілітації учасників бойових дій, які страждають від ПТСР. Дещо робили вчені, різні громадські організації та волонтери. Але всі їхні зусилля мають бути об’єднані, потрібна потужна загальнодержавна програма психологічної реабілітації воїнів, якої поки що немає. У всякому разі, реально діючої. В Україні існує навіть профільне міністерство у справах ветеранів. Можливо, воно повинно об’єднати і довести до ефективного результату початкові кроки з відновлення психологічного балансу ветеранів. Ми можемо скільки завгодно закривати очі на проблему, але від цього вона не зникне.
Надії на Верховний суд
Вбивство — це завжди страшне і трагічна подія. Це крайня ступінь протистояння агресора і жертви, в результаті якого одна людина зникає назавжди, залишаючи після себе скорботних рідних і незакінчені справи, а інший, отримавши ярлик вбивці, стає ізгоєм суспільства. Тому що симпатії суспільства завжди на стороні жертви. І це, зрештою, правильно, адже людству потрібні не тільки правові, але й моральні норми — ті межі, які не дають агресії виплеснутися в суцільний Армагеддон. Однак є випадки, коли агресор і жертва на мить міняються місцями, але мить виявляється фатальним — жертва вбиває агресора, щоб захистити своє життя або своє людське достоїнство.
Дмитро Балабуха відбуває покарання у виправній колонії. Йому доведеться сплатити чималу суму дружині і дітям Руслана Юрченко: 81 299,46 грн в якості компенсації витрат на похорони і 150 000 грн як відшкодування моральної шкоди — дружині; по 200 000 грн кожному з двох малолітніх дітей і щомісячні аліменти в розмірі 1300 грн на кожну дитину.
До речі, адвокати Дмитра в касаційній скарзі свідомо не торкнулися питання відшкодування шкоди і призначених судами сум, акцентувавши увагу на цілому спектрі істотних процесуальних порушень. Можливо, тому, що ці питання знаходяться в іншій, моральній площині, адже потерпілі — це ціла сім’я, яка в будь-якому випадку має право вимагати компенсації за летальний результат конфлікту. Хоча не виключено, що частково відповідальність за дії Дмитра справедливо було б понести державі, яка неохоче займається наслідками ПТСР у військових.
Додатково Балабуха повинен сплатити процесуальні витрати в сумі 60 878 грн в дохід держави. Його сім’я і захисники сподіваються, що вирок перегляне Верховний суд і все-таки врахує стан психіки засудженого, неприпустимі докази і направить справу на новий розгляд для перекваліфікації злочину зі ст. 115 КК (умисне вбивство) на ст. 116 КК (умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання).
Автор: Інга ЛАВРИНЕНКО; РАКУРС
Події та кримінал