Як розслідують смерть районного лідера Майдану з Черкащини і при чому тут колишній народний депутат

У квітні 2014 року в Черкаській області був викрадений, підданий жорстоким тортурам і убитий місцевий активіст Евромайдана і журналіст Василь Сергієнко. Поліція затримала п’ятьох підозрюваних у виконанні та організації цього злочину. Однак у суді справу призупинилося: слухання безрезультатно тривають більше трьох років. За цей час чотирьом з п’яти обвинуваченим вдалося вийти з СІЗО.

Журналісти видання «Ґрати» дізналися, як поліція знайшла ймовірних викрадачів за допомогою чека з супермаркету, чому в справі змінилося аж 12 колегій суддів, та при чому тут колишній народний депутат Геннадій Бобов.

• Справа про вбивство журналіста Сергієнко: його затягують судді, депутат Бобів, ГПУ

Квітневим вечором п’ятеро чоловіків поверталися з Черкас додому в містечко Корсунь-Шевченківський. Одним з них був 57-річний Василь Сергієнко – лідер районної Самооборони Майдану». В обласному центрі разом із соратниками він оформляв дозвіл на вогнепальну зброю. Часи були неспокійні, активісти боролися з місцевими чиновниками, призначеними старою владою, і вирішили обзавестися пістолетами.

Сергієнко підвезли до його приватного будинку в Корсуні, де він жив разом з 87-річною матір’ю. Повечеряв, за вікном почало темніти, і він вийшов у двір, щоб замкнути ворота. Коли Сергієнко наблизився до огорожі, раптово йому назустріч із темряви випливли три великих силуету. Сергієнко не встиг закрити хвіртку, і отримав кулаком по обличчю. Він встояв на ногах і спробував забігти в хату, але не встиг. Ззаду йому нанесли ще один удар по голові, який збив його з ніг. На крик Василя на вулицю поспішила його мати і побачила, як над її сином схилилися троє фігур.

«Вони тиснули, видно, його. А потім взяли його під руки і потягли. Тягнули його, бедненького, він і тапочки втратив. Через вулицю перетягнули, і поклали його біля машини», – згадує мати Сергієнко.

Дотащив до автомобіля знерухомленого Сергієнко, нападники заволокли його на заднє сидіння «Лади Пріори» і зникли. Дізнавшись про те, що трапилося протягом години до будинку активіста приїхали кілька десятків членів «Самооборони» і разом з поліцією вирушили на пошуки викраденого товариша.

• Кандидат у депутати, Герой України Геннадій Бобов пишається тим, що порушує закони держави

По гарячих слідах

За кілька днів до викрадення Сергієнко встиг поскаржитися активістам «Самооборони», що біля його будинку він часто помічає підозрілу «Пріору» світлого кольору. Коли активіста викрали, поліція відразу перевірила по камерах, не виїжджали схожі машини з міста. Підходяща за прикметами «Лада» була помічена на виїзді з Корсуня на дорозі, що веде в Київ. Дізнавшись про це, учасники «Самооборони» кинули основні сили на пошуки в цьому напрямку.

«Нам пощастило, що в той день пройшов дрібний дощ. І якщо на бічних польових дорогах не було свіжих слідів від машин, ми туди і не згортали. Хоч було темно, але все з ліхтарями, всі тутешні і добре знають місцевість. Всі повороти направо-наліво ми проїжджали, в кущі заглядали», – розповідає колишній учасник «Самооборони» Олег Собченко.

Пройшло кілька годин, але пошуки не давали жодних результатів. Продовжуючи шлях, активісти звернули увагу на майданчик біля повороту на село Виграїв, де колись стояла газова заправка. Соратники Сергієнко уважно її оглянули, і побачили там свіжа пляма крові. Вони вирішили, що недавно тут могли зупинитися викрадачі, і далі потрібно прочісувати довколишній ліс.

Було вже темно. Активісти вирішили роз’їхатися по домівках, і знову зустрілися на цьому ж місці на світанку. Близько ста осіб розтягнулися живим ланцюгом по лісу і почали прочісувати метр за метром.

«Близько 11 години, я разом зі своїм побратимом Ігорем Степаненко звернув увагу на свіжі криваві сліди волочіння, які починалися від піщаної дороги і закінчувалися в кущах купою будівельного сміття», – пише у своїх спогадах майданівець Володимир Зуєнко.

Розворушивши сміття, він намацав свежезасыпанную яму. До вечора її розкопали експерти-криміналісти і виявили там мертвого Сергієнко. Його ноги були зв’язані скотчем, а руки закуті в наручники. На тілі майдановца були виявлені 19 ножових поранень, перелом черепа, щелепи і ребра, гематоми і синці. Відповідно, зробленої пізніше експертизи, смерть Сергієнко настала через аспірації (вдихання крові) після травми голови.

Коли криміналісти витягли тіло, вони почали вивчати місце злочину. І на ділянці лісу, де викрадачі зупинили машину і відвезли Сергієнко, серед сміття експерти знайшли предмет, який згодом вивів наслідок на підозрюваних. Це був шматок товарного чека з будівельного супермаркету «Леруа Марлен» у Києві. Серед покупок у ньому значилися канат, дві пари рукавичок і лопата. У чеку також були зазначені місце, час продажу та номер каси.

«Викрадення має політичні цілі»

Через кілька годин після викрадення, ще до того, як знайшли тіло, партія «Свобода» випустила заяву, в якій звинуватила в замовленні злочину народного депутата Геннадія Бобова. На той момент його вважали найвпливовішою людиною в Корсунському районі і головним опонентом майданівців на чолі з Сергієнко.

Бобів – власник компаній «Калиновий рай» і «Панда». До їх складу входить найбільша в країні мережа цукрозаводів та інші агропідприємства. У рейтингу найбагатших українців журналу «Фокус» за 2019 рік Бобів займає 96 місце станом 59 млн доларів.

У 2009 році за досягнення в агропромисловому комплексі бізнесмен отримав від президента Віктора Ющенка звання «Герой України». А через три роки став депутатом Верховної Ради від «Партії регіонів» по корсунському округу. У той період Бобів придбав репутацію «господаря району», яким фактично підконтрольні місцеві влади.

Після перемоги Майдану його позиції похитнулися. 25 лютого 2014 року на центральній площі Корсунь-Шевченківського місцева «Самооборона» влаштувала «народне віче», на якому зажадала від районних керівників писати заяви про звільнення. Голова райради, адміністрації і прокурор підкорилися і пішли відставку.

Слідом за ними пішла з посади головний редактор районної газети «Надросье», до редакції якої учасники «Самооборони» прийшли разом з Сергієнко відразу після віче.

«Вони вважали наше видання досить заангажованим і підтримує депутата, до якого було дуже багато претензій. Вони хотіли змін у політиці нашої газети», – згадує візит активістів нинішній головний редактор видання Світлана Перець.

Інтерес до «Надросью» у Сергієнко був пов’язаний ще і з тим, що за освітою він журналіст і у 80-ті роки працював у газеті. За словами Світлани Перець, після візиту в редакцію з «Самообороною» він став неформальним головним редактором видання. Сергієнко правил статті і складав план матеріалів. У першому ж випуску, який редагував активіст, він зняв з публікації звернення Бобова і розмістив на вивільненій газетної площі свою статтю про Майдані.

За словами соратників Сергієнко, спочатку Бобів хотів вирішити конфлікт і намагався з ними домовитися. За словами колишнього активіста «Самооборони» Олега Собченка, в 20-х числах лютого Бобів особисто приїхав на блокпост до активістам, але Сергієнко його звідти фактично виставив.

«Заходить Бобів, і перебиваючи всіх каже: «А знаєте, така новина, Юлю (Тимошенко – Ґ ) випустили». А Сергієнко каже: «Нам це добре відомо». А він осікся, не знає, що сказати далі. Тоді Сергієнко каже: «Якщо у вас до нас більше нічого немає, то звільніть будь ласка приміщення, у нас нарада, ми дуже зайняті», – розповідає про ту зустріч активіст.

Після викрадення майдановца Бобів відразу ж спростував свою причетність до злочину, і навіть пообіцяв 50 тисяч гривень за інформацію про місцезнаходження Сергієнко.

«Переконаний, що викрадення Ст. Сергієнко має політичні цілі. Вважаю неприпустимим використовувати подібні методи в політичній боротьбі», – йшлося в його заяві.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Ключові докази

За розслідування вбивства Сергієнко взялося черкаське обласне управління МВС. Справа дісталося молодому слідчому Івану Лычаку, який тільки починав роботу в забійному відділі. Коли на місці злочину було знайдено чек з будівельного супермаркету, він відразу виписав доручення на перевірку камер в цьому магазині.

«На наш запит зробили копію відеозапису. І дійсно в той же час, що було пробито в чеку, на касі стояло дві людини з лопатою, відром, мотузкою і рукавичками», – говорить слідчий.

За його словами, чек виявився не єдиною важливим доказом. Інша знахідка була виявлена в селищі Яблунівка, розташованому на річці Рось недалеко від місця вбивства. Вночі 5 квітня місцеві жителі пірнали там за раками і знайшли під водою два пакети з речами. Вони чули про вбивство і повідомили про підозрілі предмети в поліцію.

«У цих пакетах були камуфляжні штани і накидки, джинси, спортивні штани. Покривало було знайдено, на якому, можливо, земля переносилася або той же труп. Ми вилучили одяг. На наступний ранок був проведений додатковий огляд, тому що вночі водолазам було незручно. І був знайдений мобільний телефон», – згадує Личак.

Коли слідчі запросили дані по цьому телефону в операторів зв’язку, виявилося, що він включався в цьому місці за три доби до викрадення Сергієнко і в момент вбивства. І що найважливіше, з цього мобільнику дзвонили всього на два номери.

Ще один доказ, яка, за словами Личака, вивела правоохоронців на слід підозрюваних, була знайдена у Києві. 6 квітня, через два дні після вбивства, місцевий рибалка йшов там по парку Дружби народів і побачив, як двоє молодиків щось палять в ямі. Один з них телефонував.

«Рибак сказав, що подивився на них, а ті злобно зыркнули: що, типу, дивишся. Він швидко розвернувся і пішов далі. Каже, півгодини порибалив, взагалі кльову не було. Зібрав вудки, почав повертатися назад, хлопців уже не було. А та яма, де горів вогонь, була вже засипана. Він взяв і викликав співробітників міліції», – продовжує розповідь слідчий.

Оперативники розрили яму і знайшли в ній згорілий каркас від заднього сидіння машини і залишки рукавичок, які виглядали як ті, що купували можливі викрадачі Сергієнко в супермаркеті «Леруа Марлен». Також там виявили два згорілих телефону. Експертизи показали, що саме з них йшли дзвінки на мобільник, знайдений в селищі Яблунівці.

«Але найголовнішим були свідчення рибака. Він вказав точний час зустрічі з хлопцями. Коли був узятий моніторинг в парку Дружби народів, ми вибрали той номер, який половині одинадцятого по локації в тому місці розмовляв по телефону», – розповідає Личак.

Цей номер, за словами слідчого, належав професійного бійця ММА Андрію Иносову. Поліція встановила за ним негласне спостереження, і поступово вийшла ще на шістьох осіб, які, за версією слідства, причетні до викрадення та вбивства Сергієнко.

Новий злочин

Через два місяці після вбивства слідство прийшло до висновку, що його здійснювали дві групи осіб. Перша – викрадала Сергієнко, друга – вбила активіста і закопала труп в лісі. За версією слідства, командою викрадачів керував Іносов, якому не пощастило зустрітись у київському парку з рибаком. У неї, як стверджує слідчий Личак, входили троє молодих спортсменів, які збиралися в київському спортклубі «Тай»: Віктор Горбенко, Валентин Завражин, Роман Недыбалюк.

«Це хлопці 20-23 років, спортивної статури, всі займаються бойовими мистецтвами, – дає характеристику підозрюваним слідчий Личак. – Іносов брав участь як титушка при охороні певних незаконних об’єктів будівництва. Був у «Антимайдане». Це була їхня задача – молоді люди, які можуть десь заробити шляхом силового впливу на ті чи інші групи».

Друга група, за даними поліції, складалася з двох чоловіків старшого віку: Валерія Федорова та Володимира Воронкова, раніше судимого за вбивство. За словами слідчого, це вони потрапили на камери, коли купували мотузку і рукавички в будівельному супермаркеті. Слідство вважає, що організатором обох груп був власник спортклубу «Тай» Вадим Мельник.

Спочатку, каже Личак, у нього не було достатньо підстав для оголошення ним підозр. І поліція вирішила встановити за групою негласне спостереження, яке тривало більше року. Телефони фігурантів справи прослуховували і стежили за їх пересуваннями, будинками та спортклубом «Тай», де вони регулярно зустрічалися.

За інформацією слідчого, під час розслідування було встановлено, що у передбачуваних виконавців та організатора вбивства існує зв’язок з депутатом Геннадієм Бобовим, з яким конфліктував майданівець Сергієнко. Поліцейський стверджує, що за кілька днів до його вбивства автомобілі підозрюваних заїжджали на базу відпочинку «Модус», яка належить нардепу і знаходиться неподалік від місця, де знайшли тіло загиблого.

За словами Личака, Бобів і власник спортклубу «Тай» Мельник близько спілкуються з давніх пір, їх зустрічі неодноразово фіксували оперативники. В кінці червня 2015 року, говорить слідчий, вони зустрілися в одному з ресторанів в Корсунь-Шевченківському районі. Незабаром після цього, як стверджує Личак, група Мельника запланувала новий злочин. Вони нібито збиралися спалити комбайни, вантажівки, трактори та інші машини, які належать конкурентам Бобова – власникам «Тальнівського комбінату хлібопродуктів». За версією слідства, в підпалі повинні були брати участь Горбенко і Воронков, підозрювані у вбивстві та викраденні Сергієнко, разом з ще двома спільниками.

11 липня 2015 року вони приїхали на територію Тальнівського комбінату, де були схоплені поліцією. Затримані прибули туди на двох «Приорах». Слідство вважає, що одна з них – це та сама «Лада», на якій був викрадений Сергієнко. Експертиза виявила в її салоні ДНК-слід загиблого активіста.

Після затримання Горбенко і Воронков дали свідчення на себе та інших членів групи. У ході слідчого експерименту Горбенко розповів, що разом з трьома співучасниками два дні стежив за будинком Сергієнко, а на третій вони його викрали. За його словами, вони поклали активіста на заднє сидіння «Лади» та на трасі передали активіста другій групі, в якій складалися Воронков і Федоров. В їх машину викрадачі перетягли тіло на місці колишньої автозаправки – там, де трохи пізніше «Самооборона» знайшла кривава пляма.

Воронков на слідчому експерименті розповів, що, коли він разом з подільником привіз Сергієнко в ліс, той був ще живий. За словами підозрюваного, активіст намагався чинити опір, і тоді Федоров його задушив, наніс йому ножові поранення і закопав у ямі.

Судовий пінг-понг

Після затримання Воронкову і Горбенко оголосили підозри і відправили їх під арешт. Через кілька днів поліція зловила в Києві ще одного підозрюваного у викраденні Сергієнко – Валентина Завражина. Його також помістили в СІЗО.

Інших фігурантів справи слідству відразу затримати не вдалося. Андрій Іносов, якого слідство вважає координатором групи викрадачів, ще за півроку до затримання перших підозрюваних виїхав до США. Він знаходиться там і досі. В України немає договору про екстрадицію зі Штатами, тому прокуратура не може домогтися відправки Иносова на батьківщину.

Валерій Федоров, який, за версією слідства, задушив і закопав Сергієнко, безслідно зник. У поліції вважають, що він або помер, або сховався і ретельно замів сліди.

Ймовірний викрадач Недыбалюк і підозрюваний в організації вбивства Мельник залишилися в Україні, але поліція спочатку не могла їх знайти і оголосила в розшук. Силовикам вдалося затримати їх тільки навесні 2017 року.

Депутат Геннадій Бобов знаходився в країні, і був у всіх на виду, але йому підозри оголошувати не стали. За словами слідчого Івана Личака, поліція схиляється до версії про те, що саме він замовив вбивство Мельнику, але не володіла достатніми доказами.

«На нього були лише непрямі вказівки: база «Модус» (на яку заїжджали машини підозрюваних за день до вбивства – Ґ ), зв’язку. Мельник його кумом доводиться. Федоров, Воронков і Мельник з ним зустрічалися. Але це були непрямі докази. Затримати народного депутата на таких непрямих доказах ніхто б не дозволив. Ні Генеральна прокуратура, ні Верховна Рада, яка не дала дозволу на зняття недоторканності», – говорить слідчий.

У січні 2016 року у Черкасах почали судити тих, кого на той момент вдалося зловити: Завражина, Горбенко і Воронкова. Останні двоє відмовилися від свідчень, які вони дали на слідстві. І Горбенко, і Воронков заявили, що обумовили себе та інших під тортурами.

Їх справа слухалася в Соснівському районному суді Черкас. Там допитали всіх потерпілих і свідків, вивчивши письмові і речові докази і почали досліджувати аудіо та відео-матеріали. Однак у травні 2017 року Вища рада правосуддя звільнив голову суддівської колегії Володимира Орленка з-за того, що він приймав рішення про арешт учасників Евромайдана. Для справи про вбивство Сергієнко це означало, що результати попередніх слухань анулюються, і справа почне слухати з нуля нова колегія.

Незадовго до звільнення судді поліція затримала ще двох підозрюваних: Недыбалюка і Мельника. Слідчі об’єднали їх справи з іншими затриманими. І коли суд з новим складом суддів стартував з нуля, на лаві підсудних опинилося вже п’ять чоловік: ймовірний організатор, один підозрюваний у вбивстві і троє – у викраденні Сергієнко.

Їх справу слухали 5 місяців і потім суддівська колегія задовольнила свій відвід, заявлений захистом. Результати слухань знову обнулилися. Для створення нової колегії в Соснівському суді вже не вистачило суддів. Справу передали в Черкаський районний суд, але і там теж не набралося трьох суддів для створення колегії.

Після цього справу почали перекидати з одного районного суду Черкаської області в іншій. Тальнівський, Придніпровський, Звенигородський, знову Сосновський. Жоден з них не зміг почати слухання з різних причин. Суддів не вистачало, або вони брали відводи, або у них закінчувалися повноваження. Всього за останні 3 з половиною роки справа слухалася в 6 судах 12 різними колегіями.

З лютого цього року по даний час справа знаходиться в Городищенському районному суді. Там колегія теж його розглядати не поспішає. Засідання відбуваються рідко, за півроку процес не пішов далі оголошення обвинувального акта. Зараз суд знаходиться на тій же стадії, що й три з половиною роки тому, коли він тільки почався. Відмінність полягає лише в тому, що якщо тоді всі п’ять обвинувачених містилися під арештом, то тепер четверо з них перебувають за межами СІЗО.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Звільнення всупереч «Нацкорпусу»

Всі три з половиною роки суди по справі Сергієнко проходять під посиленим контролем поліції. Для охорони порядку зазвичай силовиків звозять з кількох районів області. Ці заходи пов’язані з тим, що на суди з’їжджаються активісти «Національного корпусу» та інших праворадикальних організацій. За їх словами, вони відвідують слухання, щоб «стежити за перебігом судових засідань, поки не буде покараний кожен виконавець і замовник вбивства».

Разом з колишніми соратниками Сергієнко члени «Нацкорпуса» час від часу пікетують суди з вимогою засудити обвинувачених і депутата Геннадія Бобова, якого вони вважають замовником вбивства. Кілька разів, коли обвинувачених відпускали з СІЗО, активісти блокували зали засідань, влаштовували перестрілки з поліцією, адвокатами обвинувачених і навіть суддями.

Однак не дивлячись на протести активістів, поступово майже всім обвинуваченим все ж вдалося покинути слідчий ізолятор. Першим вийшов Валентин Завражин, звинувачений у викраденні Сергієнко. У січні 2018 року його відпустили під заставу 700 тисяч гривень. Ще трьох підсудних відпустив Городищенський районний суд, в якому справа розглядається зараз. 26 червня колегія перевела під домашній арешт Горбенко і Недыбалюка – ще двох обвинувачених у викраденні. Приймаючи таке рішення, судді послалися на недоведеність твердження, що за межами СІЗО обвинувачені сховаються або завадять розслідування.

22 серпня під домашній арешт також відпустили ключового фігуранта справи – Вадима Мельника. Чим обґрунтоване таке рішення – невідомо. На засіданні судді зачитали тільки її резолютивну частину.

З п’яти обвинувачених за ґратами залишився тільки один – Воронков, який звинувачується у вбивстві Сергієнко. Але він також регулярно просить суд звільнити його і наполягає на своїй невинності, як і всі інші підсудні. Їх захисники заявляють, що справу Сергієнко є «замовним», а всі докази в нього сфабриковані.

Адвокат Валерій Добрыница, який захищає Вадима Мельника, каже, що звинувачення будуються на свідченнях, які були дані під тортурами, і матеріалах прослушки.

«Там десятки годин запису, які нічого не доводять. Яка оцінка цих доказів, яка їх вагомість? Вона нульова, розумієте. Хоча вони кажуть: ми за ними стежили, ми їх прослуховували, є там розмови. Але ці розмови ні про що», – наполягає адвокат.

Він заявляє, що відео з «Леруа Марлен», ДНК-сліди Сергієнко, знайдені в машині обвинувачених, та інші докази є неналежними і не підтверджують провини підсудних. Адвокат обіцяє разом з колегами обґрунтувати це під час вивчення матеріалів справи в суді. Прокурори з критикою захисників не погоджуються і стверджують, що в справі є вичерпні докази провини всіх підсудних.

Коли суд почне їх вивчати – невідомо.. Процес стоїть на місці. Судді, посилаючись на сильну зайнятість, призначають засідання не частіше, ніж раз у два місяці. І на них не встигають розглянути нічого, крім запобіжного заходу.

На останньому засіданні, яке відбулося 15 жовтня, два прокурора і вдова Сергієнко подали клопотання про відвід суддів. Вони обґрунтовували свою вимогу тим, що нинішня колегія безпрецедентно затягує процес. Судді під формальним приводом відмовилися розглядати всі три клопотання. Тоді прокурори і потерпіла подали їх через канцелярію. Колегія повинна розглянути їх на наступному засіданні, яке вони призначили на 2 грудня – за 10 днів до закінчення строку запобіжного заходу для підсудних. На думку адвокатки Євгенії Закревської, яка представляє на суді вдову Сергієнко, з-за цієї ситуації в грудні всі обвинувачені можуть опинитися на волі. Це станеться, якщо на черговому засіданні судді візьмуть відведення, а нова колегія не встигне зібратися протягом 10 днів і продовжити підсудним запобіжний захід.

Малюнок: Анна Щербина, Ґрати

Герої України нашого часу

21 листопада 2014 року президент України Петро Порошенко посмертно вручив Василю Сергієнко звання героя України. Воно було присвоєно корсунському активісту тим же наказом, що й «Небесної сотні» – загиблими учасниками Евромайдана.

За місяць до цього інший володар титулу героя України – Геннадій Бобов – повторно обрався у Верховну Раду України за корсунському округу і увійшов у фракцію партії «Відродження». Протягом останніх п’яти років соратники Сергієнко називають його замовником вбивства і вимагають притягнути його до відповідальності. У 2017 році група депутатів від різних фракцій розмістила у Верховній Раді плакат з написом «Пане генпрокурор, вбивця героя небесної сотні Василя Сергієнка тут» і стрілкою, спрямованої на крісло Бобова.

Сам корсунський депутат відкидає звинувачення. У 2017 році він заявив, що інформацію про його причетність до цього злочину поширюють конкуренти, які хочуть захопити його бізнес. «Ґратам» не вдалося зв’язатися з депутатом.

Офіційні підозри Бобову оголошені не були. В обвинувальному акті, який був зачитаний в Городищенському суді, йдеться, що замовлення на вбивство надійшов від «невстановленої особи». Матеріали по ньому виділені в окреме провадження, яке з 2017 року вело управління спецрозслідувань Генпрокуратури України. До недавнього часу його керівником був Сергій Горбатюк. Він пояснив «Ґратам», що причетність Бобова, про яку говорять колишні соратники Сергієнко – це поки що одна з версій слідства. За його словами, він не може сказати, наскільки вона обґрунтована, поки йде розслідування і підозри нікому не оголошені.

«Складність у розкритті цього злочину полягають у тому числі у зв’язку з фактичним нерозглядом по суті справи в суді. Ті особи, щодо яких, на мою думку, зібрані докази, судячи з їхньої поведінки не перестають бути впевненими в тому, що вони можуть уникнути відповідальності. Відповідно, ця впевненість впливає на те, що вони не дають свідчень і не співпрацюють зі слідством», – міркує Горбатюк.

Влітку його підопічні збиралися перевезти до Києва одного з обвинувачених черкаського ізолятора до Києва для проведення слідчих дій. За словами Горбатюка, у слідства були надії на те, що він піде на співпрацю, яка допоможе вийти на замовника. Про який саме обвинувачуваному йде мова, і як саме він міг допомогти слідству, колишній глава управління спецрозслідувань не повідомив.

За словами Горбатюка, переміщення обвинуваченого з Черкас до Києва було заплановано в рамках «забезпечення безпеки учасників кримінального процесу». Так в українському законодавстві називають заходи захисту, які застосовують до людей, які співпрацюють зі слідством, через ризиків під час розслідування.

Прокурор подав запит на переміщення обвинуваченого у Городищенський суд. За процесуальним нормам, оскільки мова йде про «заходи безпеки учасників процесу», судді повинні були розглянути це клопотання так, щоб не дізналися інші підсудні. Проте головуюча суддя зачитала його на відкритому засіданні за всіх присутніх. За словами Горбатюка, таким чином можливе співпрацю з одним із фігурантів справи зірвалося. Колишній глава управління спецрозслідувань припускає, що розголошення цих даних могло бути навмисним, хоча це заборонено і карається законом. З цього приводу відкрито провадження, яке зараз розслідує Державне бюро розслідувань.

На думку адвокатки Євгенії Закревської, яка представляє на суді вдову Сергієнко, у прокуратури виникли такі проблеми з цією справою в суді з-за можливого впливу з боку Бобова.

«Є два фактори. Перший – це страшний дефіцит суддів – побічний ефект судової реформи. І другий: контроль над регіоном з боку Бобова. Його роль я б описала як роль феодала, місцевого князька», – вважає Закревська.

На її думку, зібрані слідством докази вказують на те, що саме Бобів – замовник вбивства. Адвокатка вважає, що він не отримав статус підозрюваного тільки завдяки депутатському мандату.

«Щоб залучити нардепа до кримінальної відповідальності потрібно зняти з нього депутатську недоторканність. Щоб провести щодо нього НСРД (негласні слідчі розшукові дії – Ґ ), щоб взяти його телефонні трафіки, дозвіл на обшук та інше – потрібно зняти з нього депутатську недоторканність. Тобто всі ці дії – лише з дозволу Верховної Ради. Для цього потрібно подання генерального прокурора у ВР та голосування ВР. Шансів, що це станеться було дуже мало», – говорить адвокатка.

З недавніх пір перешкода для слідства, про яку вона говорила, була усунута сама собою. У липні вперше за 7 років Бобів зазнав поразки на виборах у своєму окрузі. Термін його депутатських повноважень закінчився 29 серпня. Тепер недоторканність не заважає прокуратурі розслідувати можливу причетність до вбивства бізнесмена.

Однак у слідства у справі про замовника виникли нові проблеми. У зв’язку з реформою прокуратури 20 листопада відомство позбавляється расследовательских функцій. Зараз триває ліквідація управління спецрозслідувань Генпрокуратури, який вів справу Сергієнко останні два роки. 24 жовтня був звільнений його начальник Сергій Горбатюк. Незабаром виробництво разом з іншими справами Майдану з Генпрокуратури передадуть в інший орган: Держбюро розслідувань або поліцію. Швидше за все, їм будуть займатися нові слідчі.

І це може стати ще однією перешкодою для пошуку замовника, можливо, самого жорстокого вбивства часів Майдану. За яку поки що ніхто так і не поніс відповідальності.

Автор: Олексій Арунян; «Ґрати»

Події та кримінал