Пам’яті навідника-оператора Арсена Деркача (позивний «Тайкус»)

У 2023 році вступив до Національного університету «Острозька академія» на спеціальність «Національна безпека». 

Щойно Арсену виповнилося 18 років, він замість студентського життя у період повномасштабної російсько-української війни обрав шлях воїна. Після зимової сесії на другому році навчання підписав контракт із ЗСУ.

Попри зовсім юний вік, Арсен став до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Разом із досвідченими побратимами мужньо тримав оборону на сході України.  

Юнак служив навідником-оператором батальйону спеціального призначення. Позивним Арсена стало слово «Тайкус» – ім’я вигаданого персонажа із науково-фантастичного всесвіту відомої  комп’ютерної гри. 

Реальність справжньої війни вчила військовій справі та витривалості. Життя молодого бійця обірвалося під час бойового завдання 28 червня 2025 року поблизу Щербинівки на Донеччині.

У день народження Арсена 11 липня, коли йому мало виповнитися лише 19 років, з ним прощалися у рідному Сопові, а наступного дня зустрічали у Коломиї.  

Чин похорону відбувся у Катедральному соборі Преображення Христового. Поховали Арсена Деркача на Алеї слави у Коломиї. 

«Його майбутнє було багатообіцяючим – розумний, глибокий, щирий, дисциплінований. Але він не міг сидіти у навчальних аудиторіях, коли Україна горіла в огні. Обрав не комфорт, а фронт. Став оператором-навідником у складі 6 батальйону спецпризначення «Азов». Загинув на Донеччині на полі бою. Там, де земля вже стільки разів бачила смерть, але щоразу болить наче вперше», – написали на сайті Печеніжинської ОТГ. 

У Коломиї наприкінці минулого року на стіні ліцею, в якому навчався Арсен, відкрили меморіальну дошку на його честь.

«Вшановуємо зовсім юного хлопця, чия щира усмішка та привітність назавжди закарбувалися в пам'яті тих, хто його знав. Арсен віддав за Україну найдорожче – своє майбутнє. Ця меморіальна дошка на фасаді його рідної школи щодня нагадуватиме учням та вчителям про ціну нашого спокою. Вічна слава Герою», – сказав міський голова Коломиї Богдан Станіславський. 

У захисника залишилися батьки, брат, бабуся та дідусь. 

Вічна памʼять і слава Добровольцю! 

Валентина Кащенко 

Фото: Печеніжинська ОТГ, Національний університет «Острозька академія»

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Актуальні новини війни