Названо нове місце появи людини сучасного типу

Люди сучасного типу з’явилися на території нинішньої Ботсвани, вважають вчені.

Люди сучасного типу Номо sapiens sapiens з’явилися близько двохсот тисяч років тому на території западини Макгадікгаді на північному сході Ботсвани.

До такого висновку прийшла міжнародна група вчених, проаналізувавши мітохондріальні геноми 198 живуть нині африканців. Це викликало бурхливі суперечки серед фахівців, адже на звання колиски людства претендує принаймні ще одна країна. РИА Новости розбиралося, де коріння Номо sapiens sapiens і як вчені намагаються визначити їх ймовірну батьківщину.

У 2017 році палеонтологи виявили в Марокко останки древніх людей — всього 22 фрагменти людських кісток і черепів. Судячи по формі і розмірам знахідок, це були чоловік, дві жінки та двоє дітей, що належали до виду Homo sapiens. Від нинішніх людей їх відрізняли більш щільне статура, злегка витягнутий череп і менш розвинений мозок. Тим не менш, як відзначали науковці, якби цих давніх гомінід одягли по-сучасному, то вони не сильно б виділялися в натовпі.

Ізотопний аналіз знарядь праці, знайдених поруч з людськими останками, показав, що їм близько трьохсот тисяч років. Це збігалося з датуванням черепа, розкопаного в ПАР в 1996 році, і майже на сто тисяч років перевершувало віком скам’янілості стародавніх людей, виявлені в 2008 році в Ефіопії. Виходило, що двісті-триста тисяч років тому представники виду Homo sapiens вже жили в трьох різних кінцях Африки.

Від цих популяцій відбулися Homo sapiens sapiens. В якій саме частині Африки, південної, північної чи східної — вони вперше з’явилися, визначити неможливо. Швидше за все, єдиної батьківщини сучасних людей ніколи не існувало, припустили автори роботи. Всі нині живе людство — продукт спільної еволюції декількох популяцій представників роду Homo, які періодично обмінювалися генами.

Через Два роки французькі і британські антропологи знайшли підтвердження цієї гіпотези. Вони вивчили особливості черепів різних видів Homo — від найдавніших гомінід, що існували близько 1,8 мільйона років тому, до сучасних жителів планети. Всього 263 зразка. На основі отриманих даних дослідники змоделювали зразковий вигляд останнього загального предка всіх живуть нині людей.

Виявилося, що він мав приблизно таку ж форму черепа, як у нас, відносно високий лоб і слабо виражені надбрівні дуги. По більшості параметрів череп нашого останнього загального предка не відрізнявся від людських останків віком сто тисяч років, які вчені відносять до підвиду Номо sapiens sapiens.

Перехід на дієту з великою кількістю крохмалю та інших висококалорійних вуглеводів 3 мільйона років тому дозволив мозку наших предків почати стрімке зростання і досягти сучасних обсягів.

Вчені припускають, що 200-350 тисяч років тому в різних частинах Африки сформувалися локальні популяції попередників сучасних людей. Вони весь час мігрували всередині континенту і схрещувалися один з одним. У результаті такого тісного контакту близько 100-200 тисяч років тому з’явилися Номо sapiens sapiens, расселившиеся сьогодні по всій планеті.

Найбільший внесок в їх геном і фенотип внесли популяції з Південної і Східної Африки. А ось скам’янілості з Марокко, виявлені в 2017 році, по всій видимості, ніякого сліду в сучасній ДНК людей не залишили.

Дослідники з Швеції та ПАР у пошуках останнього загального предка всіх нині живих звернулися до ДНК койсанов — бушменских і готтентотских племен, обособившихся від усього людства приблизно сто тисяч років тому, тобто майже відразу після виникнення людей сучасного типу.

Вчені проаналізували геноми койсанов, що мешкають в пустелі Калахарі в ПАР і порівняли їх з геномами семи стародавніх людей, чиї останки віком від трьохсот до двох тисяч років знайшли на півдні Африки. Незважаючи на погану збереженість кісток, генетикам вдалося витягти з них як Y-хромосому, успадковану від батька, так і ДНК мітохондрій — клітинних електростанцій, передаються потомству від матері.

Цього виявилося достатньо, щоб підтвердити спорідненість сучасних койсанов з давніми мешканцями цих місць і обчислити швидкість еволюції людства. Вийшло, що спільні предки бушменів, готтентотів і всіх інших народів світу жили близько 260-300 тисяч років тому.

Враховуючи отримані результати, археологічні дані та виявлені в Південній Африці рештки стародавніх людей, можна припустити, що людина сучасного типу виник у місцях проживання койсанов, відзначають автори роботи.

На думку міжнародної групи антропологів і генетиків, перші Номо sapiens sapiens дійсно з’явилися в Південній Африці, але не в ПАР, а на північному-сході сучасної Ботсвани.

Вчені проаналізували мітохондріальні геноми сучасних африканців і виділили серед них носіїв лінії L0. Вона походить від найдавнішої групи L, яка була в останнього загального предка всіх народів Землі по материнській лінії — мітохондріальної Єви. Вважається, що праматір жила більше двохсот тисяч років тому. Згодом мітохондріальна лінія L розділилася на дві групи, зустрічаються у людей сучасного типу, — L0 L1 і’6. Носії першої досі живуть в Африці, а от ті, у кого геноми відносяться до митохондриальным групам, що походить від L1’6, залишили Чорний континент близько 70 тисяч років тому.

Дослідники на основі отриманих даних побудували філогенетичне древо лінії L0 і змогли розрахувати приблизний час і місце її появи: двісті тисяч років тому в западині Макгадікгаді. Сьогодні це північний схід Ботсвани.

У ранньому плейстоцені западину займало велике озеро, яке згодом зменшилася, а частина його колишньої акваторії зайняла дельта річки Окаванго. Достаток прісної води і видобуток дозволили стародавнім людям тут процвітати.

Близько 110-130 тисяч років тому клімат в цих місцях змінюється і частина мешканців мігрують на південний захід. Згідно з розрахунками генетиків, саме в цей час від мітохондріальної лінії L0 відокремлюються дочірні групи.

Критики цієї гіпотези зазначають, що, по-перше, її автори ігнорують існування останків людей сучасного типу, датованих більш раннім періодом. Насамперед мова йде про черепах, виявлених у Марокко в 2017 році. По-друге, аналіз мітохондріальної ДНК дозволяє судити лише про окремих популяціях, а не про вид в цілому. Крім того, перша носителька лінії L0 цілком могла з’явитися не на території Макгадікгаді, а прийти туди з інших місць. Тому питання про батьківщину всіх нині живих людей все ще залишається відкритим.