Тернопільські педагогині шиють військову амуніцію

Тернопільські педагогині шиють військову амуніцію. Вони викладають трудове навчання, тому вміють шити. Про це розповіла одна зі швачок Людмила Репіленко. Жінка каже, ідею подав її чоловік. Він ветеран російсько-української війни. Розповів жінкам, чого потребують військові та дав зразки амуніції.

У Тернополі вчительки трудового навчання шиють амуніцію для військових. Організувала пошиття Людмила Репіленко. Розповідає, її чоловік Валерій – ветеран російсько-української війни. Він дав зразки амуніції, з яких жінки почали відшивати вироби.

“Спочатку ми не знали, чим займатися, але мій чоловік був 6 років на сході, він боровся за нашу вільну суверенну державу. І він мені трошечки підказав і націлив, що робити. Він нам показав, які вироби можна було би відшивати”, – каже Людмила Репіленко.

Наталія Левенець розробляє креслення. Перші, каже, зробила на навчальних плакатах для початкової школи. Виробляють підсумки, чохли та панами.

“Перший виріб, який ми розробили – це був підсумок під автомат АК. Знову ж таки ми виміряли всі розміри, які мають бути для того, щоб це було зручно, функціонально. Ми питали в пана Валерія, яку вагу воно має витримувати. З усіма кресленнями ми радилися з паном Валерієм. Питали де краще, як краще, оскільки ми не стикалися з військовою амуніцією. Наприклад, був зразок РПСки і ми разом розбирали його повністю, витягували ці всі карабіни, міряли довжину і відповідно робили розгортку виробу, дивилися, які матеріали краще підібрали”, – каже Наталія.

Людмила Репіленко розповідає, допомагати військовим жінки почали з 28 лютого. Спочатку її чоловік відправляв речі побратимам. Згодом почали звертатися інші воїни та волонтери.

“Ми вже працювали над підсумками для магазинів до автомата АК, для кулеметів, згодом почали робити розгрузки, де були навішані магазини. Але до нас почали звертатися багато бійців, які просили, зробіть нам це, зробіть нам те, підшийте. Ми зрозуміли, що треба для наших бійців”, – каже Людмила Репіленко.

Зараз у цеху працюють п’ятеро жінок. Одна з них Юлія Несін. Жінка каже, поки не почалось навчання у школі проводять тут весь вільний час. У вересні – будуть шити після роботи.

“Я тут є від самого початку, весь вільний час практично тут. Всі свої справи завжди відкладається, щоб просто помогти. Якщо є якесь замовлення, мусимо вчасно їх виконати”, – каже Юлія.

15 рулонів тканини для виробів дали благодійники, каже Людмила, а чого не вистачає – жінки купують за свій кошт. Три швейних машинки Людмила купила сама. Ще одну дали тернопільські волонтери, а цю машинку передали люди з Харкова. За нею працює жителька Харкова Ірина Удовікова. Жінка каже, приїхала до Тернополя у березні. Зараз жінка шиє підсумок для гранати.

“Коли я приїхала в Тернопіль, я почала шукати таку організацію, де б я могла бути корисною, бо я вмію шити, я таких людей зустріла. Я технолог швейного виробництва і вихователь дитячого садка. Ця професія мені пригодилася більше”, – каже жителька Харкова.

Кілька місяців тому до команди долучилася Любов Микитюк. Вона шкільна психологиня.

“У мене чоловік був мобілізований, я прийшла сюди, щоб допомагати. Я вмію шити, тут вдосконалювала свою навики, оскільки я не є професіоналом, але я росту тут разом з ними”, – розповіла Любов.

Місце роботи, кажуть, змінювали кілька разів. Спочатку працювали у вищому професійному училищі.

“Директор училища пішла нам назустріч, були задіяні майстри училища, деякі студенти виходили і працювали. Нас працювало чоловік 20 і за два місяці ми десь 700-800 підсумків відшили”, – каже Людмила Репіленко.

Далі жінки шили у школі. А це приміщення надало приватне підприємство.

Що відомо

• Тернопільські волонтери шиють військову амуніцію