Ольвія сьогодні: пожежі, вибухи, «чорні» археологи і склеп як укриття

Кореспонденти Укрінформу побували на території Ольвії та дізналися, як керівництво заповідника разом із військовими долає виклики, які поставила перед ними війна.

ДО ВОРОЖИХ ПОЗИЦІЙ ­– 15 КМ

На території заповідника чисто й охайно. Тут розпускаються весняні квіти, співають птахи, а лиман так і манить своєю блакиттю. На перший погляд здається, що війна не зачепила цей дивовижний куточок. Однак це ілюзія. З перших хвилин прогулянки ми чуємо гучні вибухи. Військові, які супроводжували нас разом із т.в.о. директора заповідника Тетяною Шевченко, пояснили, що так звучить збиття ворожої «Молнії». Додали, що від Кінбурзької коси, де стоять росіяни, по воді нас відокремлюють лише 15 км, тож такі звуки тут – буденність.

Тетяна Шевченко

Як розповіла нам Тетяна Шевченко, територія об’єкта постійно потерпає від обстрілів:

«Це й залишки касетних снарядів, і FPV-дрони. Літає щодня».

Тому, уточнила т.в.о. директора заповідника, з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році будь-які наукові роботи на території заповідника не ведуться.

Укрінформ уже писав, що за час існування заповідника розкопки тут припинялися лише раз – під час Другої світової війни, з 1941 по 1945 роки.

«Ведеться лише робота з архівним матеріалом. Якщо необхідно, я фотографую та заміряю артефакти і відсилаю інформацію науковцям», – пояснила Тетяна Шевченко.

Вона додає, що з початком повномасштабного вторгнення всі експонати перемістили у безпечне місце.

«Це посуд, амфорний матеріал VI–IV століття до нашої ери, є й екземпляри посуду римського часу, зброя. А от каміння і мармур ми не маємо можливості вивезти», – з жалем зазначила директорка.

ЧОРНІ АРХЕОЛОГИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Науковиця додала, що навіть попри війну і щоденні атаки – на території заповідника фіксують поодинокі випадки потрапляння «чорних» археологів. За її словами, таких «поціновувачів старовини» з початком війни поменшало, адже страх за своє життя перевищує бажання наживи.

«При пошуках зараз можна натрапити не лише на металевий матеріал якогось століття, але й на нерозірваний боєприпас. Активність «чорних» археологів, які все ж таки ризикують, припиняється або нашою охороною, або військовими чи поліцією. Вони вночі спостерігають за територією, зокрема за допомогою дронів. Якщо наші охоронці вночі будуть ходити з ліхтариками – це жива мішень», – зазначила Тетяна Шевченко.

Командир 2 батальйону 107 окремої бригади ТРО Микола Майструк у свою чергу додав, що їхня бригада веде кругову оборону навколо об’єкта і за можливості затримує нелегальних копачів.

«Щоб не займалися розкопками, які заборонені законом, також встановлюємо МПП – малопомітні перешкоди. Це тонка сітка, яку дуже важко пройти», – сказав Майструк.

Тим часом лунає другий вибух – вдале збиття ворожого FPV. Це робить нашу прогулянку ще коротшою, адже йти далі небезпечно. Тому завертаємо до музею кераміки. Це колишній маяк, він був побудований на початку XIX століття. За словами Тетяни Шевченко, від вибухів музей, на щастя, поки не постраждав.

Лапідарій

Перед будівлею науковиця показує нам лапідарій – відкритий майданчик, де розташовані різноманітні вироби з каменю, зокрема кам’яний саркофаг, фрагменти побутових речей тощо.

За музеєм бачимо старовинну кладку в яру – це колишні житлові квартали античного міста.

Колишні житлові квартали античного міста

– Перед нами «усучаснені» фрагменти будинків, відновлені з матеріалу, який був знайдений під час розкопок. Тут можна побачити внутрішній двір, підвальні приміщення і наземні будівлі, – розповіла Тетяна Шевченко.

Керівниця заповідника додає, що наглядати за старовинними кладками зараз дуже важко.

«Сподіваємося, що до кінця війни заповідник збережеться хоча б у цьому стані, який є. На жаль, зараз ми навіть не можемо очистити кладки в степу – страшно за життя. До війни траву навколо кладок косили мотокосами та сапами, очищали землю від коріння, яке також руйнує пам'ятки. Час від часу ми туди проходимо, дивимося, в якому стані об'єкти. Трапляються поодинокі випадки, коли FPV руйнує кладку, фіксуємо це разом із поліцейськими», – сказала Шевченко.

СКЛЕП, ЯКИЙ СТАВ УКРИТТЯМ

Після музею ми змогли подивитися ще одну пам'ятку старовини – склеп Єврисівія та Арети II століття нашої ери. Поховання археологи виявили на початку XX століття.

Склеп-укриття

«Тут були поховані заможні чоловік і дружина. У склепі знайшли фрагменти посуду, амфори, прикраси, декілька монет. Склеп майже не відновлений, він знаходиться у тому стані, в якому був виявлений при розкопках», – пояснила Тетяна Шевченко.

Зараз простір підземного склепу набув нового сенсу – працівники заповідника використовують його як бомбосховище.

УРІЗАНЕ ФІНАНСУВАННЯ ТА НАДІЯ НА БЛАГОДІЙНИКІВ

На питання, як наразі фінансується заповідник, Тетяна Шевченко відповіла, що, як і у більшості наукових організацій, фінансування зменшено. Проте, каже наша співбесідниця, робочі місця збережені – звільнився лише один чоловік поважного віку. Директор і ще двоє працівників установи наразі боронять країну на фронті.

«Раніше частина прибутку у нас була від туристів. Зараз заповідник закритий для відвідувачів. Відповідно, спецрахунку в нас немає. Є благодійний рахунок, куди час від часу переказують гроші люди, яким небайдужа доля Ольвії», —зазначила вона.

ПОЖЕЖА, ЯКА ОХОПИЛА ВОГНЕМ УСЮ ТЕРИТОРІЮ

Із нагальних потреб, за словами Тетяни Шевченко, заповідник наразі найбільше потребує встановлення нової водонапірної вежі. Стара гідроспоруда вже непридатна для використання – вода в ній піднімається лише на метр. Науковиця пояснила, що вода в заповіднику потрібна насамперед для гасіння пожеж. Тетяна Шевченко з жахом розповідає про одну з них, яка охопила територію Ольвії минулого літа. Займання сталося через падіння ворожого дрона в суху траву.

«Минулого літа була сильна пожежа. Прилетіло біля некрополя, зайнялася пожежа, яку сильним вітром розігнало по всій території заповідника. Вогонь уздовж води дійшов уже до житлових будинків. Якимось дивом полум'я обійшло музей, – розповідає Тетяна Шевченко.

Охоронець заповідника, який брав участь у гасінні пожежі, додав, що з вогнем боролися весь день.

«З 7 ранку приблизно і до шостої вечора. Працівники ДСНС самі ледь не згоріли, полум'я охопило їхню автівку. А ми гасили швабрами, палицями, гілками дерев. Насос «Струмок» щойно отримали, то й ним збивали полум'я. Якби була водонапірна вежа – був би доступ до води, було б легше. Стара кладка, де полум'я трималося довше, місцями обгоріла. Звісно, вогонь не знищить каменів, але посипатися вони можуть, – зазначив охоронець.

ЩАСЛИВА. БЛАГОСЛОВЕННА. БАГАТА

Тетяна Шевченко каже, що зараз працівники вже обкошують траву навколо будівель на території заповідника, де це можливо. Це убезпечить споруди від нових імовірних пожеж.

«До війни це була дуже популярна туристична локація. Приходили невеличкі катери з Миколаєва, привозили людей, пам'ятаю ці натовпи», – зітхає жінка і додає, що впевнена, що після Перемоги все відновиться.

А ми, своєю чергою, також віримо, що, коли настане час, археологічний заповідник знову відкриє свої брами для екскурсій і підтвердить сенс своєї назви. Адже «Ольвія» в перекладі з грецької означає «щаслива, благословенна і багата».

Ганна Бодрова, Одеса

Фото Ніни Ляшонок

Новини регіонів України