У громаді на Тернопільщині зустрілися із захисником “Азовсталі” Михайлом Діановим

Жителі Збаража на Тернопільщині зустрілися із захисником “Азовсталі”, морським піхотинцем Михайлом Діановим. Зустріч організував батько Героя Небесної сотні Володимир Голоднюк. Провели захід в актовій залі Збаразької мистецької школи.

Діанов розповів учасникам про те, як боровся з окупантами, про полон та знущання росіян над полоненими.

Зустріч із захисником “Азовсталі” Михайлом Діановим. Суспільне Тернопіль

“Людей я не вбивав. Якби я вбив людину – стаття 115, частина перша Кримінального кодексу України. Навмисне вбивство. Тюрма. Я знищував цілі. Я – військовий. Мені держава дала зброю в руки, щоби я захищав. Я – захисник, а не вбивця”, – сказав військовослужбовець.

Учасники зустрічі. Суспільне Тернопіль

Після виходу з “Азовсталі” Михайло чотири місяці був у російському полоні. Росіяни катували, найгіршим, каже, був голод.

“Людину можна мучити, щоби щось від неї дізнатися. Вони тортури застосовували просто так. Просто, бо вони – садисти. Садист отримує задоволення від того, що тобі погано. Що це саме він так зробив. Я можу витримати будь-який біль. Ріжте мене, волосся видирайте, витерпіти можна, в мозку переключаєшся, думаєш про щось інше. Найстрашніші тортури – це голод. Тебе підтримують просто, щоби ти не вмер. Заплющуєш очі, не бачиш ні України, ні сім’ї, нічого. Ти думаєш про це, але в тебе перед очима лише їжа”, – говорить морський піхотинець.

Михайло Діанов, морський піхотинець. Суспільне Тернопіль

Військовий каже, думав, що його з побратимами обміняють, проте сумніви були, допоки не зрозумів, що він у Білорусі. Дорогою не бачив нічого, бо полоненим перемотали очі скотчем.

“Нас садять в комфортабельний автобус, а я вже скотч з рук зняв, і мене ніхто не чіпає. Якщо раніше я би за це капітально отримав, то тут – ні. Я по сонцю дивлюся – їдемо на південь, думаю: невже? Поки ніхто не чіпає, я той скотч ще сильніше стягую, щоби хоч щось побачити. Мені нічого не вдалося, я собі просто роздер обличчя. Проїхали кордон, проїхали блокпост, двері відкрилися і “вертухаї” вийшли. Тоді хтось зайшов і каже: “Слава Україні!”

Люди, які не помістилися в залі, слухали розповідь Михайла Діанова з вулиці. Один із них – житель Збаража Роман Чернета.

Роман Чернета, житель Збаража. Суспільне Тернопіль

“Забуваєш про холод, забуваєш про все. Я не можу, звичайно, цього уявити, але десь частково знаючи, в яких умовах жили наші захисники і, зокрема, Михайло, забуваєш про все. Хочеться його слухати і слухати”, – каже чоловік.

Надія Івасик викладає у цій школі. Каже, почула про зустріч і вирішила прийти.

Надія Івасик, жителька Збаража. Суспільне Тернопіль

“Ось ці розповіді, які цей пан говорить, б’ють нас. Вони б’ють психологічно. Але нам треба триматися, нам треба слухати, нам треба знати”, – сказала жителька Збаража.

Читайте також