Ветеранський туризм на Закарпатті: між гостинністю та системними бар’єрами

БАСЕЙНИ, НАЦПАРКИ ТА ЗАМКИ: ДЕ ЧЕКАЮТЬ НА ЗАХИСНИКІВ

– Магнітами літнього відпочинку на Закарпатті залишаються заклади з водною рекреацією та гірські локації, – каже експерт із регіонального туризму, доцент кафедри туризму УжНУ Олександр Коваль. – Місцевий бізнес переважно демонструє солідарність із військовими: багато готелів та садиб у регіоні пропонують знижки на проживання від 20% до 50% залежно від типу закладу. Також майже всі великі комплекси, де є термальні, мінеральні чи звичайні басейни, впровадили спеціальні умови за наявності посвідчення учасника бойових дій (УБД). Зазвичай це знижка 50%, а в деяких локаціях, як-от у одному із термальних комплексів на Хустщині, для ветеранів діє суто символічна вартість – 100 гривень за весь день. Рідко, але часом пільги поширюються і на найближчих родичів військових – дітей, рідше – дружин або чоловіків. Водночас, варто врахувати, що на послуги харчування знижки для військових у регіоні майже не практикуються, – каже Коваль.

Він зазначає, що окремим і ефективним майданчиком для соціалізації та психологічного розвантаження ветеранів стали закарпатські музеї.

– Адміністрації культурних установ максимально прихильно ставляться до військовослужбовців. У замок «Паланок» у Мукачеві, Ужгородський замок та Закарпатський музей народної архітектури та побуту (скансен) – безкоштовний вхід для ветеранів. Статистика свідчить про колосальний попит на такий формат: за перші шість місяців 2026 року провідні музеї регіону безоплатно відвідали 25,5 тисячі учасників бойових дій, членів їхніх сімей та родин загиблих Героїв, – зазначає Олександр Коваль.

Очільниця Управління туризму та курортів Закарпатської ОВА Мар’яна Готра додає, що ветеранам із родинами варто розглядати для відпочинку також нацпарки. Їх на Закарпатті чотири: Ужанський, Синевир, Зачарований край та Карпатський біосферний заповідник.

ЯК СПЛАНУВАТИ ВІДПОЧИНОК ТА КУДИ ПОДАТИСЯ?

– Завдяки співпраці Департаменту соціального захисту населення, Управління туризму та курортів Закарпатської ОВА з місцевими санаторіями та базами відпочинку, у 2025-2026 роках до реабілітації захисників долучилися низка закладів регіону, надавши безкоштовні путівки для військових та їхніх родин. До ініціативи приєднуються і заклади розміщення. Наприклад, один із таких у Синевирі нещодавно безоплатно поселяв захисників. Інший заклад в цьому ж регіоні надає 50% знижку на поселення військовим з сім’ями. Родина може разом відвідувати спа-зону, карпатські чани, користуватися мінеральною водою з джерела, а також ходити на сімейні майстер-класи (гончарство, сироваріння, арт-терапія) та кінні прогулянки, – каже пані Готра.

Водночас, акцентує вона, згідно із регіональною програмою «Захист» для військовослужбовців та їхніх сімей надається відшкодування витрат на санаторне лікування до 14 діб у розмірі 1,5 тис. грн за ліжко/день для дорослих та 750 грн ліжко/день для дітей у санаторіях Закарпаття.

Наразі вісім закарпатських санаторіях працюють за цією програмою, повідомила вона.

Власне, в Управлінні туризму радять військовим звертатися за консультаціями перед плануванням відпочинку в Управління з ветеранської політики Закарпатської ОВА – мовляв, тут підкажуть та спрямують на відпочинок.

В Управлінні туризму також додали, що міжнародні фонди та волонтерські ініціативи періодично організовують безкоштовні сімейні кемпи для військових та їхніх рідних, де поєднується легкий відпочинок у горах та психологічне розвантаження для всієї родини в дружньому колі однодумців.

МАХІНАЦІЇ НА ПОСВІДКАХ УБД – І ВІДМІНА «БОНУСІВ»

Що стосується сектору бізнесу, то у «ветеранському туризмі» кожен відпочинковий комплекс самостійно формує правила гри, наголошує Олександр Коваль.

Він додає, що програми лояльності в закарпатських закладах туризму розраховані як на чинних військових, так і на демобілізованих ветеранів, а також на вдів та дітей-сиріт (наприклад, один із рекреаційних термальних комплексів у Берегові системно працює саме з родинами захисників).

– Проте не обходиться і без прикрих прецедентів. Один відомий термальний комплекс, який раніше надавав 50% знижки учасникам бойових дій, був змушений скасувати або ж обмежити свої програми через банальні зловживання з боку невідповідального турбізнесу. Був випадок, коли приватні особи під виглядом ветеранських груп організовувати комерційні туристичні поїздки в цей комплекс, – розповів Олександр Коваль.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВАКУУМ – ПЕРЕПОНА ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

Інша серйозна перепона для ветеранів, наголошує Коваль, – інформаційний вакуум.

– На Закарпатті досі немає єдиного консолідованого туристичного ресурсу або платформи, де ветеран, який планує відпочинок, міг би побачити всі актуальні пропозиції, знижки та реабілітаційні програми. Наразі військовим доводиться шукати все самостійно, моніторити десятки вебсайтів та з'ясовувати деталі вже на місці. Це забирає купу часу, який можна було б використати на відновлення, – додає пан Коваль.

До того ж, зазначає він, регіон залишається логістично складним та дорожчим у порівнянні із сусідніми через трансфер.

– Попри наявність потягів, у літній піковий сезон квитки розкуповуються миттєво, і військовим у короткій відпустці часом просто неможливо доїхати до області. Гостро стоїть і питання ціноутворення. Закарпаття нині має близько 7 тисяч ліжко-місць у преміум-сегменті, де ціни є доволі високими – від 150-200 євро за ніч. Натомість регіону вже критично бракує розбудови доступного, якісного бюджетного житла, орієнтованого саме на ветеранські програми, – каже Коваль.

Він додає, що іще одним важливим фактором для ветеранського туризму є питання тиші та спокою у закладі відпочинку.

– У цьому сенсі великою перевагою карпатських локацій є їхня віддаленість від шумних автошляхів та наявність закритих приватних територій. Проте на практиці ветерани іноді стикаються з внутрішніми конфліктами, коли на території одного комплексу перетинаються потреби у тиші та гучні розваги інших відпочивальників – дискотеки біля басейнів чи галасливі вечірки у барах. Тож я би радив, плануючи відпочинок, зважати на це і, наприклад, обирати не вікенди, коли в закладах відпочинку більше галасу, а робочі дні, – радить пан Коваль.

БАР’ЄРИ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ

Разом із тим, і експерт туристичного ринку, і Управління туризму та курортів зауважують, що наразі найбільш затребуваним і системним напрямком на Закарпатті в сенсі «ветеранського туризму» залишається класичне санаторно-курортне лікування. Область володіє потужною медичною базою та унікальними мінеральними джерелами. Тут функціонує понад десять профільних санаторіїв, які пропонують спеціалізовані оздоровчі пакети для ветеранів відповідно до різних груп захворювань.

Паралельно розвиваються ініціативи громадських організацій. Вони створюють сімейні табори, де через природу, історію та гастрономію Закарпаття допомагають родинам військових пройти психологічну адаптацію. Такі проєкти для підлітків активно підтримує і Закарпатська ОВА.

Ветерани на екскурсії в Ужгородському замку

– Каменем спотикання для ветеранського туризму залишається непристосованість інфраструктури. Навіть видатні історичні пам’ятки, такі як замки в Ужгороді чи Мукачеві, через свій статус пам'яток архітектури не мають простих архітектурних рішень для інклюзивності. Врізати туди сучасні пандуси чи підйомники без порушення історичного вигляду вкрай складно, і це вимагає великих коштів та окремих державних програм, – говорить Коваль.

Військовослужбовці під час екскурсії в Ужгородському замку

З іншого боку, є відвертий саботаж з боку нового бізнесу.

– В Ужгороді відкриваються свіжі комерційні об'єкти, які будувалися вже під час дії сучасних норм безбар'єрності. Проте через неефективний контроль, корупційні погодження з архітекторами та недотримання закону, там досі існують заїзди з високими порогами та відсутні інклюзивні туалети, – каже експерт.

Зі свого боку Мар’яна Готра зазначає: попри те, що досить багато закладів пропонують відпочинок для ветеранів та членів родин, у регіоні бракує спільних сімейно-орієнтованих анімаційних програм, спрямованих на відновлення родинних зв’язків після розлуки через війну.

– Попри активний розвиток ветеранських ініціатив на Закарпатті у сфері відпочинку та дозвілля для захисників досі бракує системності, безбар’єрності у віддалених районах, адаптованої інфраструктури та сімейних форматів. Ветеранам на кріслах колісних чи з ампутаціями вкрай важко знайти повністю адаптоване житло. Навіть якщо санаторій має безбар’єрні номери, закладам бракує послуги адаптованого трансферу (автомобілів з підйомниками) від вокзалів Ужгорода чи Мукачева до гірських курортів, – каже вона.

Очільниця Управління додає, що низка термальних басейнів і традиційних карпатських чанів не пристосовані для військових із пораненнями опорно-рухового апарату чи ампутаціями. Також тут бракує спеціальних підйомників для спуску у воду та повністю обладнаних роздягалень.

БОГРАЧ-РЕТРИТИ ТА СПЛАВИ ТИСОЮ: ЯК ВЕТЕРАН ПРАЦЮЄ ГІДОМ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

Цікаво, що на Закарпатті деякі ветерани облаштовують власний туристичний бізнес, орієнтований саме на військових та їхні родини. Так зробив Олександр Холод – військовий капелан, який запустив свій туристичний проєкт: влаштовує для побратимів кулінарні церемонії, сплавляє їх рафтом по Тисі та водить у гори. Заснувавши власну справу, Олександр намагається допомогти побратимам «перемкнутися» та знайти душевний спокій, якого так бракує після фронту.

Олександр Холод

Капелан після участі в АТО/ООС започаткував власний туристичний проєкт ще у 2019 року. Після початку повномасштабного вторгнення, Олександр знову мобілізувався до лав ЗСУ і до кінця своєї служби проходив її на посаді штатного капелана у 5-му окремому стрілецькому батальйоні. Цей досвід згодом ліг в основу його цивільного проєкту. Олександр також є членом Християнської служби порятунку – відомого міжконфесійного братства капеланів, яке добре розуміє специфіку психологічної допомоги військовим.

Олександр Холод на сплаві Тисою із ветеранами та членами їхніх родин

Демобілізувавшись, ветеран вирішив поєднати свою пристрасть до подорожей із соціальною місією. Так народилася ініціатива рекреаційних виїздів для військових.

– Утім, організувати такий відпочинок – справа не з легких, особливо коли йдеться про військових із важкими пораненнями. Нещодавно до мене звернулися місцеві ветерани, нам вдалося здійснити вихід на полонину Руна. У цю мандрівку захисники вирушили разом зі своїми родинами. Спільне подолання гірських стежок неймовірно зближує та повертає відчуття сімейного затишку. Зараз готую новий вихід на природу, цього разу спеціально для бійців із ампутаціями, – каже Олександр Холод.

Він ділиться, що окрім високогірних походів шукає простіші, але не менш ефективні способи релаксації неподалік від Ужгорода.

Холод домовляється із власниками приватних озер і рибних господарств, аби бійці могли посидіти на березі з вудкою, побути в тиші та розслабитися. Проте тут організатори одразу впираються в інфраструктурні проблеми: хлопцям на кріслах колісних вкрай важко підійти безпосередньо до води. У таких випадках критично важливою є допомога волонтерів, які буквально на руках доставляють бійців до берега.

Олександр Холод під час кулінарного ретриту для поранених військових

Ще один напрямок роботи Олександра – візити до військового шпиталю. Щоб влаштувати для поранених своєрідний кулінарний ретрит та підняти їм настрій, ветеран приходить прямо на територію закладу і готує для них традиційний закарпатський бограч на вогні. Хтось із бійців охоче долучається до процесу та йде на контакт, хтось спочатку відмовляється: до кожного потрібен свій делікатний підхід. Але зрештою гаряча закарпатська страва та щира розмова роблять своє.

Олександр зізнається, що сьогодні його діяльність важко назвати класичним бізнесом, який би приносив прибуток.

– Це насамперед соціальна робота. Комерційних замовлень у мене небагато. Та й ветерани не надто часто відпочивають: більшість чоловіків перебувають на фронті, їхні дружини зазвичай не хочуть їхати на відпочинок самі, а тих хлопців, які приїжджають у короткі відпустки, «зловити» для подорожі надзвичайно складно. Та й часто у самих військових немає коштів на відпочинок, відтак, я постійно перебуваю в активному пошуку спонсорів на такі ретрити: прошу підтримки у благодійних фондів та волонтерів. Фінансова арифметика проєкту доволі складна: організація одного дня відпочинку коштує від тисячі гривень на одну особу, не враховуючи витрати на харчування, – каже він.

Якщо планується кількаденна поїздка з проживанням, пан Олександр домовляється про співпрацю з місцевими хостелами, які роблять суттєві знижки.

Інформацію про свій проєкт поширює здебільшого через капеланську мережу та перевірене «сарафанне радіо». Нещодавно капелан виграв грант від Українського ветеранського фонду (УВФ), завдяки цим коштам він планує придбати пасажирський бус, щоб не залежати від перевізників та самостійно доставляти ветеранські групи до цікавих куточків Карпат.

Власне, попри очевидну солідарність закарпатського бізнесу та успіх локальних волонтерських ініціатив, ветеранський туризм у регіоні досі тримається переважно на ентузіазмі окремих людей і стикається з серйозними системними викликами.

Брак єдиного інформаційного ресурсу для військових, гострий дефіцит доступного бюджетного житла, логістичні труднощі та непристосованість більшості рекреаційних зон і пам'яток до потреб поранених бійців залишаються головними бар'єрами для повноцінного відновлення захисників. Закарпаття має унікальний потенціал для реабілітації, проте без розбудови безбар'єрної інфраструктури, адаптованого трансферу та появи кваліфікованих ветеранських менеджерів у закладах відпочинку регіон і надалі стикатиметься з проблемою, коли бажання допомогти ветеранам випереджає реальну готовність інфраструктури їх прийняти.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото з особистого архіву Олександра Холода та фейсбук-сторінки Ужгородського замку

Новини регіонів України