Газові переговори: скільки українці переплатять, якщо не буде транзиту в Європу
Транзит газу в Європу: головні причини, чому не можуть домовитися і що буде з 2020 року.
До закінчення «газового» договору між Україною і РФ про транзит російського газу до Європи залишилося менше півтора місяців. Переговори про продовження співпраці безуспішні більше року, і керівництво «Нафтогазу» періодично заявляє, що домовитися навряд чи вдасться.
Які позиції сторін, можливо за час, що залишився досягти компромісу і чекає Україну та країни Європи газовий апокаліпсис, якщо транзит газу через Україну припиниться, з’ясував сайт «Сегодня». Допомогли нам експерти: аналітик Альтернативного експертного уряду Валентин Землянський і співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич.
Ми отримали відповіді на п’ять основних питань:
Що пропонує Україна
За словами експертів, позиція нашої сторони, яку представляє НАК «Нафтогаз України», незмінна:
- укладення нового контракту на 10 років (до 2030 року) між створеної в результаті анбандлинга «Нафтогазу» структурою-транзитером газу з РФ в ЄС через Україну і російським «Газпромом»;
- обсяги щорічної прокачування газу повинні бути не менше 60 млрд куб. м (зараз вдвічі менше) під загрозою штрафних санкцій плюс до 30 млрд куб. м;
- «Газпром» виплачує нам 2,5 млрд доларів за недопоставлені обсяги газу, на виконання рішення Стокгольмського суду за позовом «Нафтогазу». Інші позови до «Газпрому», наприклад, за «віджим» нафтогазовидобувних вишок в Криму, продовжують розглядатися;
- «Газпром» виплачує Україні штраф 85 млрд грн, накладений на нього в 2016 році Антимонопольним комітетом України за зловживання монопольним становищем на ринку газу.
«Жодна з цих пропозицій не страїваєт «Газпром», так як вони не мають наміру ні укладати такий тривалий контракт, ні платити навіть за вже програного справи. Єврокомісія підтримує більшість пропозицій України, крім, можливо, штрафу АМКУ», – пояснив Дмитро Марунич.
Що пропонує Росія
- «нульовий варіант» по Стокгольму, тобто відгук нових позовів і відмова від матеріальних претензій по вже виграному позовом;
- поставки на внутрішній ринок України 5 млрд куб. м газу в рік за ціною, нижчою від ринкової на 20% (на 35-40 доларів за 1000 куб. м), але на який термін, неясно;
- після виконання перших двох умов, можливі переговори про довгостроковому контракті, але вже з новою українською компанією-транзитером, яка отримає сертифікат ЄК, і, швидше за все, вже у 2020 році;
- до кінця 2019 року укласти новий договір або продовжити діючий договір між «Нафтогазом» і «Газпромом» терміном на рік.
На думку експертів, на нульовий варіант, насамперед на відмову від отримання 2,5 млрд доларів, українська сторона не піде. Як і на допуск «Газпрому» на наш ринок, бо це означає крах бізнесу тих, хто займається поставками газу реверсом з Європи.
Також нам невигідний короткостроковий контракт в зв’язку з тим, що РФ планує добудувати в 2020 році газопровід “Північний потік-2” в обхід України і в рази зменшити транзит по нашій території. Україна тоді втратить мільярди доларів як плату за прокачування газу, і виникнуть складності з експлуатацією нашої газотранспортної системи (ГТС).
«Відмовлятися від компенсацій по виграному справі нерозумно, а у тих, хто заробляє на реверсні поставки газу з Європи в Україну, є потужна підтримка у високих українських колах, – говорить Марунич. – А ось суми за новими позовами можна було б знизити або укласти мирову угоду. Рішення має бути прийнято на рівні президента».
Землянський вважає, що виграна компенсація в 2,5 млрд також може бути предметом торгу.
«Наприклад, взамін за відмову від їх виплати ми укладаємо контракт на п’ять років і протягом п’яти років нам будуть платити більше за транзит газу, це Україні вигідно», – вважає експерт.
Позиція Єврокомісії
Думки експертів різняться. Марунич стверджує, що ЄК підтримує Україну, але тиснути на РФ не може, бо Європа залежить від транзиту російського газу. Тому нас будуть все рішучіше підштовхувати до висновку хоч якогось договору про продовження поставок газу з РФ.
Валентин Землянський впевнений, що європейців насамперед хвилюють безперебійні поставки газу взимку, а про що при цьому Україна і Росія домовляться, їх не цікавить.
«Перший тривожний дзвіночок для нас продзвенів: секретаріат Енергетичного співтовариства ЄС вже попередив спікера нашого парламенту, що внесення поправок у закон про анбандлинге «Нафтогазу» не дозволить нової української компанії-транзитера отримати європейський сертифікат на право поставок газу, – каже Землянський. – Час іде, якщо до кінця листопада сторони не домовляться про постачання газу, потім буде пізно».
Експерт уточнив, що Росія, за їх заявами, готова йти на переговори з новим постачальником газу лише при наявності у нього національного і європейського сертифікатів. Ці документи передбачають прозорість у правових, фінансових і технічних питань (надійність обладнання). Малоймовірно, що Україна встигне все це зробити до кінця року. Тобто зараз «м’яч» на нашій половині поля.
Як можуть розвиватися події
Дмитро Марунич оптимістичний: за його прогнозами, є ймовірність не менше 50%, що до кінця 2019 року сторони прийдуть до компромісу. Це, наприклад, може бути згода РФ на виплату Україні 2,5 млрд доларів, висновок на 1-2 року договору про транзит газу в Європу на діючих умовах, допуск «Газпрому» на конкурентній основі на наш ринок, що дасть українцям більш дешевий газ, зниження сум за новими позовами до «Газпрому» з 12 млрд доларів до 2-3 млрд, відмову від стягнення штрафу, накладеного АМКУ.
«Але для цього Україні насамперед потрібно призначити нове керівництво «Нафтогазу», з пошаною звільнивши недоговороспособное колишнє, отримати рішення суду апеляційної інстанції Стокгольмського суду по виплаті 2,5 млрд доларів, яке очікується в цьому році», – уточнив Марунич.
На 25% кожен вірогідні ще два сценарії розвитку подій, вважає він:
Землянський оцінює ймовірність досягнення компромісу та відмови від нього як 50 на 50. Тобто або є новий договір і є транзит, або немає ні того, ні іншого.
Що буде, якщо транзит припиниться
Експерти песимістичні: без наявності в нашій газотранспортній системі (ГТС) російського транзитного газу, який створює надлишковий тиск для прокачування, можливі серйозні проблеми з його доставкою споживачам.
«Найбільше постраждають південні споживачі – Молдова і Болгарія, до яких газ просто не дійде, – каже Марунич. – Якщо зима не буде суворою, Україна насилу протримається до кінця лютого, потім стане технічно неможливо підняти газ з наших підземних газових сховищ із-за критичного зниження тиску газу. Тобто газ стане настільки розрідженим, що компресори не зможуть його викачати. Як будуть наші влади виходити з такого положення, поки прогнозувати неможливо».
Але те, що при припиненні транзиту без газу залишиться лояльне до РФ так зване «Придністров’я», дає, за словами Марунича, додатковий шанс на досягнення компромісу.
Землянський говорить, що запасів газу в українських підземних сховищах достатньо, а от чи буде технічна можливість завантажити його з заходу, де знаходяться сховища, на південь або південний схід, відповісти складно.
«Така ситуація була в 2009 році, але тоді газ в режимі реверсу прокачували всього 10 днів, потім транзит відновився. Тепер треба буде це робити 100 днів, ніхто не перевіряв, чи це можливо технічно, тим більше, що 10 років тому компресорне обладнання було значно вище», – аналізує Землянський.
І ще: додаткові витрати на прокачування газу з заходу на схід боляче вдарять по кишені споживачів, стверджують експерти. За оцінними підрахунками Землянського, тільки за рахунок довгого «плеча» транспортування кубометр газу може подорожчати для споживачів на 2-3 грн, або на 30-40% від нинішньої ціни. Плюс сезонне зростання вартості з-за високої зимового сезону ще на стільки ж, що ціну практично подвоїть. Насамперед постраждають ті, хто опалює будинки газом, почнеться вал неплатежів, державі доведеться шукати додаткові мільярди гривень у держбюджеті на збільшення виплат по субсидіях.
Втім, експерти впевнені: у Кабміні теж добре розуміють складність ситуації і зроблять все, щоб не допустити її розвитку за найгіршим сценарієм.