Саміт на Алясці: планувався як історична подія під гаслом «погоня за миром», а вийшло як завжди

Саміт на Алясці: планувався як історична подія під гаслом «погоня за миром», а вийшло як завжди

16.08.2025 12:00

Укрінформ

Зустрічали оплесками біля трапу, проводжали поспіхом у коридорі

Політичний шторм, який стрімко налетів 8 серпня, коли Трамп замість санкцій оголосив про зустріч з Путіним, завершився. Раніше запланованого і без домовленості. Тепер треба вигрібати.

У цій історії є кілька різних історій – для США, для Росії, для Європи, НАТО та ЄС, звісно, – для України. Проте головних учасників було двоє, подивимось, що це було для них.

Матеріалу для аналізу мало. Це вихід Трампа і Путіна до преси після переговорів, де Путін говорив першим вісім з половиною хвилин, а Трамп – лише три з половиною хвилини. А також інтерв’ю, яке Трамп дав телеканалу Фокс ньюс одразу після переговорів.

Для Трампа ця історія мала б назву «Я знову повірив Путіну, він «хороший хлопець». В інтерв’ю Трамп оцінив переговори на 10 балів з 10.

При цьому зустріч відбулась, а збройні дії продовжуються, домовленості є, але угоди нема, зустріч була продуктивною, але не змогли знайти повного порозуміння, Путін хотів би завершити цей конфлікт, так само як і сам Трамп, але не вийшло.

Отже, оцінка явно завищена. Нічого дивного, це ж Трамп оцінює себе, а він найуспішніший і найкращий. Я би дав Трампу 10 з 10 тільки за одну позицію – за те, що він прийняв рішення припинити зустріч, не витрачати дарма час на переговори у розширеному колі та обід.

Варто віддати належне його терпінню: якщо переговори проходили в такому ж режимі, як підхід до ЗМІ, дивно, що він не вийшов звідти раніше. Путін говорив удвічі більше і не відходив від своїх тез на картках, яких перед ним на трибуні було багато. І це були не короткі меседжі, а розлогі коментарі про все.

Фото: Х/WhiteHouse

Чому Білий дім назвав зустріч історичною і чому так високо її оцінив Трамп, стало ясно з інтерв’ю: зустріч показала, що лідери двох великих ядерних держав можуть домовлятися. Можуть, але чомусь не домовилися.

Також Трамп заявив, що має телефонувати Зеленському і комусь в НАТО. Хоча перед самітом говорив, що якщо не буде домовленості, нікому телефонувати не буде. І додав, що тепер все залежить від Зеленського, а питання територій та гарантій безпеки для України вони з Путіним ніби обговорили.

Якщо це ті самі домовленості, про які Віткофф говорив з Путіним у Кремлі, то Зеленський дав відповідь – капітуляції не буде, територією не торгуємо.

Трамп також зауважив, що Росія – велика країна. З цим не посперечаєшся. Але він цим аргументує необхідність Україні укласти угоду з Росією, бо вона не така велика. Закон джунглів і право сили.

Правда, ми чекали, що тиск і сила будуть застосовані саме до Путіна, бо це саме він почав і продовжує вбивати.

Ще ми почули, що нових тарифів і санкцій поки не буде. А ще Трамп потішився, що Путін також сказав, погоджуючись з другом Дональдом, що якби президентом у 2022 році був Трамп, війни би не було.

Від Путіна ця історія виглядає зовсім інакше, її можна було б назвати «Домашні заготовочки для двоходовочки», або «Тікаючи від миру».

Його виступ на брифінгу розпочався з розлогого загального вступу, відчувалася рука історика Мединського. Тут і близькі сусіди, і дорогий сусід, і навіть несподіване «радий бачити вас у доброму здоров’ї та живим». Невже він летів до неживого Трампа?

Згадав він і спільну історію та величезну культурну спадщину. Хтось йому нарахував на Алясці понад 700 географічних назв ніби російського походження. Тут, схоже, за старою радянською звичкою до росіян зарахували також корінні народи Аляски – ескімосів з алеутами.

Якщо подивитися на суть висловлювань Путіна – в основному це були заїжджені тези про перехід від конфронтації до діалогу, добрі прямі контакти, що встановилися з Трампом та його адміністрацією. А це сприяє вирішенню українського конфлікту. Тут знову те саме – конфлікт, і лише український, війни й російської агресії немає.

Далі – велика доза лицемірства, це для використання за кордоном: Ми завжди вважали і вважаємо український народ братнім, у нас одне коріння. Визнав нарешті, що такий народ існує!

А далі крокодиляче «Наша держава щиро зацікавлена в тому, щоби покласти цьому край». А потім знову стара пісня – необхідно усунути всі першопричини кризи.

А ось нарешті щось нове, це вперше чуємо: Згодний з президентом Трампом, що безумовно треба подбати про безпеку України. Схоже, що це все, чого вдалося добитися Трампу – публічної згадки Путіним про безпеку України.

А далі знову за своє – у Києві та європейських столицях мають сприйняти це все (порозуміння з Трампом) у конструктивному ключі і не створювати ніяких перешкод, не зривати прогрес, що намітився.

Тут усе зрозуміло, цю мову ми давно навчилися читати: не чинити перешкод на російському новоязі означає прийняти ультиматум.

А як вони розуміють безпеку України, ми вже чули з самого початку, коли йшлося про цілі путінської СВО – маріонетковий режим у Києві, який був би повністю підпорядкований і слухняний Москві.

Путінська двоходовчка: перше – вийти з міжнародної ізоляції, і друге – відтермінувати санкції, а в ідеальному випадку – так задурити голову Трампу, щоб він зовсім про це забув. Але так не буде, йому вже нагадали і задають питання власні американські ЗМІ.

Домашні заготовочки – теж очевидні, і ті, що використані публічно, і ті, які були підготовлені для переговорів (знову псевдоісторичні довідки та фальшиві карти?)

Одна з таких заготовок – лінія зміни дат, про яку згадав Путін перед пресою і яка дуже слабо співвідносилася із змістом та тональністю заходу. Він сказав, що це місце, де можна перейти з учора в завтра. Сказав одне, а зробив прямо протилежне – і полетів у своє темне російське вчора.

Ще одне. Досить загрозливо і зовсім похмуро прозвучали слова Путіна про «вирішення української проблеми». Щось це нагадує.

І останнє в цій частині. Слово «війна» він все ж таки вимовив, коли висловив свою солідарність із мантрою Трампа про те, що якби він був президентом, війни б не було.

Фото: Х/WhiteHouse

Як підбити підсумок, принаймні, цієї частини, бо далі ще будуть телефонні розмови, коментарі лідерів, тлумачення та роз’яснення.

Коротко підсумок такий: саміт відбувся, але зараз ми не можемо сказати, ця подія наблизила мир чи віддалила його.

Немає поки відповіді на питання, як зупинити бойові дії і досягти хоча б того, щоб Путін припинив вбивати наших людей.

Є таке поняття – «іспанський сором», це коли вам соромно за інших, не за себе. Коли хотілося б, щоби цього не було. Мені здається, що після вчорашньої ночі можна говорити про «Аляска–сором». Але залишимо емоційні оцінки американцям. Для нас і для справи сталого та справедливого миру новин поки немає.                                   

Ігор Долгов

Події та кримінал