У Тернополі переселенці та вчителі виготовляють “кікімори” для військових

Лілія Коробко тимчасово переїхала до Тернополя з Харкова у березні. Разом з чоловіком, батьком, донькою та зятем, вони почали виготовляти тут маскувальні халати для військових. Приміщення волонтерам безкоштовно надали у Тернопільській Українській гімназії імені Івана Франка. А до виготовлення маскхалатів долучилися вчителі гімназії. Свій маскувальний осередок вони умовно назвали “Оберіг”. За весь час виготовили майже півсотні “кікімор”. Створюють їх із кавових мішків.

Лілія Коробко переїхала до Тернополя у березні. Через постійні обстріли, каже, її родині довелося залишити рідний Харків. Щоб допомогти українській армії, почали виготовляти маскувальні сітки. А коли військові почали запитувати і за маскувальними халатами – взялися й за це. За основу беруть мішки з-під кавових зерен.

Лілія каже, що матеріал має бути зручним та екологічним.

“Починали ми з ниток, потім перейшли на мішки, бо це саме природній матеріал”, – каже Лілія.

Мішки розпорюють на нитки. Фарбують у зелені та коричневі кольори різних відтінків під умовними назвами.

“Ми виробляємо “Темний ліс”, “Ліс”, “Степ”, а зараз хочемо перейти на такий колір, як “Вільний степ”. Він в нас модифікується”, – розповіла Лілія.

До виготовлення “кімімор” Лілія залучила усю родину. Вони з чоловіком фарбують нитки та шиють, донька із зятем купують фарби, допомагає також батько Лілії. Процес інколи займає весь день.

Щоб мати змогу виготовляти маскувальні костюми, Лілія навчилася працювати на швейній машинці.

“Після того, як ми розтріпали мішки, пофарбували, привезли, порізали, склали на купки, це потрібно нашити на сітку. Сітка вже покроєна”, – каже волонтерка.

Працюють у Тернопільській Українській гімназії, де їм безкоштовно надали один з кабінетів. Капюшони за допомого гачка вручну виготовляють вчителі гімназії. Волонтерки приходять сюди під час відпустки та, за потреби, у вихідні. Волонтери кажуть, щоб виготовити один капюшон потрібно щонайменше день.

“Я вже користуватися гачком. Сам процес приносить більш позитивні емоції. Кожна ниточка наближає нас до нашої перемоги”, – каже волонтерка Марія Товарницька.

Волонтерка Олександра Хмарна каже, що вага виробу залежить від довжини.

“Якщо це коротка, тільки до бронежилета, то вона мала 1,5 кілограма і до двох. Якщо це така довга то вона має до 3,5 кілограмів”, – розповіла волонтерка Товарницька.

Першими випробовують “кікімори” вчителі гімназії.

“Досить комфортна. Вона не є важка, є зручна, можна різні рухи робити”, – каже заступник директора гімназії Ігор Сулятицький.

Їхні маскхалати також пройшли випробування в умовах природнього середовища.

“Ми виїжджали на полігон, ми випробовували їх в умовах степу, в умовах лісу. Ми долучали військових для того, щоб вони на цих приладах в нас в підвалі дивилися, як вони поводяться”, – каже Лілія.

За весь час виготовили майже півсотні “кікімор”. В кожну “кікімору” кладуть оберіг – ляльку-мотанку чи “птаха щастя”, які виготовляють діти та вчителі, а також вервиці, іконки.

“Головне наше правило – робити з любов’ю. З дуже гарним настроєм”, – каже Лілія.

Крім маскхалатів, виготовляють також нашоломники, маскувальні чохли на зброю та бахіли. Ліля Коробко каже, що зараз найбільша проблема – фарби. Одна банка якісних італійських вартує 1900 гривень. Закупляти їх самотужки родині переселенців стає дедалі важче, адже також сплачують за оренду житла. Тому просять про допомогу усіх небайдужих.

Читайте також