Мертва реформа “слуг” і прогресивні земельні відносини
Неважливо, буде чи не буде прийнятий закон про так званий обороті землі № 2178-10.
Суть його залишиться: він жодним чином не стосується селянина, громадянина України, українського народу, держави Україна. Закон написаний під певних осіб, в їх інтересах.
Проект закону №2178-10 відкриє можливості скуповувати землі як селян, так і держави, і важелі цієї скупки за цим проектом віддаються разом з режимом таємничості на відкуп Кабміну.
Законопроект №2178-10 узаконить в правах орендарів – на скупленую за безцінь у селян за 49-річну оренду і 100-річний емфітевзис землю. Легалізація незаконно придбаної землі – ще одна мета цього закону.
Майже вся земля в Україні в довгостроковій оренді. І це той фактор, який стримує перехід до самостійного господарювання. Він же буде стримувати зростання ціни на землю, бо фактично у селянина власника землі є тільки один покупець – орендар з його переважним правом на землю.
В посилення позиції такого закріпачення селян і проект №2194 – проект-підкуп орендарів, який був прийнятий у першому читанні 14 листопада 2019 року, і активно рекламує його ініціатор – голова аграрного комітету Верховної Ради Микола Сольський. Цим законопроектом, зокрема, передбачено внести зміни до ст. 130 Земельного кодексу України, згідно з яким селянин-власник землі повинен отримати дозвіл на продаж землі від орендаря.
Щодо можливих цін на землю, “цікавим” є відповідь міністерства Тимофія Мілованова за підписом його заступника Павла Кухти на звернення депутата-“слуги” Олега Дунди. Міністерство передбачає, що ціна продажу «пайовий» землі в 2020 році складе 2236 доларів/га і зросте до 2440 в 2024 доларів/га році. Державна земля, відповідно, 3354 доларів/га і 3660 доларів/га.
Звідки такі ціни на землю – зрозуміти з наданих міністерством розрахунків важко. Щоб платити 50 тис. гривень за гектар необхідно мати стабільно прибуток 13 тис. гривень з 1 гектара і отримати кредит на 7 років під 7% у гривні. Це – нереально.
Так і цей високий ціновий варіант, як зазначається у відповіді міністерства, відповідає основним проектом закону №2178, поданому саме Кабміном, і який припускав, що так званий ринок буде з участю іноземців. А проект №2178-10 є альтернативним урядового законопроекту №2178.
Тому в ціновому питанні можна орієнтуватися на бачення заступника Тимофія Мілованова з аграрних питань Тараса Висоцького: «…якщо виходити з обмеженою моделі, за якою купувати землю зможуть тільки громадяни країни, то ціна буде максимум 1500 доларів (за гектар, – авт.)». За такою ціною бажаючих продавати землю багато не набереться.
До того ж Висоцький знає про що говорить, адже він був генеральним директором асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» і добре знає, за якою ціною готові скуповувати землю платоспроможні агрохолдинги.
Також, згідно з раніше згаданий відповідь міністерства, передбачає, що на 90% покупцями землі будуть юридичні особи. Не «бачить» і міністерство надання кредитів на купівлю землі громадянам України, а передбачають лише компенсацію відсоткової ставки за кредитами. Хоча для чого говорити про компенсації, якщо банки і так не збираються кредитувати?
Причини:
- банк буде кредитувати купівлю землі лише у разі, коли ця земля складає цілісний земельний масив і є достатній обсяг землі для ведення оптимально-ефективного, з точки зору сучасних технологій і їх можливості рослинництва;
- здатні кредитувати купівлю землі банки – банки з іноземним походженням (капіталом), з достатньою історичною пам’яттю, щоб пам’ятати європейську национализациюи землі.
На підтвердження цього є і обережність по купівлі землі у певних країнах колишнього соціалістичного табору, де іноземці скуповували землю, яка вже була сконцентрована місцевими «баригами» і певною мірою відмита від загроз націоналізації або інших соціально-економічних явищ.
В проекті закону №2178-10 не прописано ніяке кредитування купівлі землі з участю держави, всі питання кредитування перекинуті на Кабінет міністрів.
Отже, в законопроекті № 2178-10 немає ні тези, ні пропозиції, ні слова, ні букви про створення для українців, які б хотіли займатися сільським господарством, необхідних і достатніх умов для цього. Цим законом українців визначили як неспроможну підприємництва націю, націю вічних наймитів.
Про це говорить і Тарас Висоцький: «Та не треба забувати про суто українські традиції — наше суспільство є суспільством найманої праці, а не підприємництва».
Те, що поставили за мрію відкривачі так званого ринку землі – це концентрація земель і унітарно-концентраційну форму земельних відносин. На відміну від колективно-консолідованої форми, унітарна-концентраційна форма земельних відносин не має суспільної значущості і, відповідно, вона не може бути і в зоні інтересу будь-якої державної політики, вона не може бути реалізована швидко в часі.
Концентрація землі буде повільним процесом за умови, що не буде насильницьких методів примусу до неї. Крім того, концентрації земель буде заважати прогресивний розвиток колективно-консолідованої форми земельних відносин. Концентраційна форма не буде здійснена, і породить суспільну потребу в націоналізації сконцентрованої землі, що відбувалося і раніше, в тому числі, в країнах з розвиненою економікою – на підставі законів суспільного розвитку.
Твердження про затягування часу в так званої президентської «земельної реформи» підтверджується і заявами самих чиновників, зокрема – того ж Тараса Висоцького: «О об’єктивно, треба налаштовуватися на період приблизно в 15 років, розділений на дві фази. Під час першої фази, яка тривала близько п’яти років, буде спостерігатися найбільша оборотність земель — всі, хто хочуть продати землю, постараються це зробити. Під час другої фази оборотність впаде до 2-3% в рік, і підуть інвестиції в цю землю. Тобто треба налаштовуватися, що в першу п’є ятирічку гроші будуть вкладатися в покупку землі, а лише потім — в технології та ефективність. Миттєвого ефекту від реформи не буде. І тільки через 15 років ринок стабілізується, будуть вироблені чіткі правила гри і піде поступове планомірне розвиток».
Згідно відповіді того ж міністерства, вплив т. зв. ринку землі на приріст ВВП в 2020 році (тільки 4-й квартал) складе 0,22%, у 2021 році – 0,84%, а далі буде падати і в 2024 році складе 0,22%.
Тому виникає питання: для чого насаджувати так званий ринок землі, який насправді не призводить до зростання економіки, не говорячи вже про розширене економічне зростання?
У першу чергу, необхідно законодавчо приділити увагу прогресивної формою земельних відносин, яка характеризується можливістю реалізувати швидкі, ефективні перетворення, спрямовані на розширене відтворення сільського господарства, включаючи тваринництво і переробку сільгосппродукції до оптимального виробничого переділу.
Необхідний закон про прогресивні земельні відносини.
Основними тезами такого Закону «Про прогресивні земельні відносини» повинні стати:
- підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо або через участь у товариствах власників землі;
- надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простого вимоги про дострокове розірвання договору;
- фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірвання договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення;
- обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування або органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратного розміру нормативно-грошової оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему);
- кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одне-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних;
- кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошової оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних;
- кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних;
- допомога у поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі);
- формування державної підтримки об’єднання єднання власників землі в товариствах власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі;
- набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем лише однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) і органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Щоб не бути голослівним, пропоную подивитися запропонований мною розроблено проект Закону України «Про прогресивні земельні відносини», пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також, разом з проектом Закону депутатам було відправлено та супровідний лист запропонований мною проект як форми реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.