Анатомія проникнення: як кремлівські наративи потрапляють у медіапростір Нідерландів

Коли автократичні режими знищують незалежну пресу, часом західні журналісти, прагнучи показати “альтернативну точку зору”, свідомо чи несвідомо стають інструментами в інформаційній війні Росії проти України.

Свобода слова дає право говорити кожному, але вона не скасовує базових журналістських стандартів, зокрема достовірність, відокремлення фактів від коментарів і точність.

У Нідерландах значний резонанс викликав документальний мінісеріал “Onze man bij de vijand” («Наша людина у ворога», – ред.), знятий нідерландським журналістом Томасом Ердбрінком та режисером Рулофом ван Брукховеном, які у порушення українського законодавства незаконно відвідали тимчасово окуповані Росією території України, зокрема Маріуполь.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПРОТЕСТУ ТА СКАНДАЛ ДОВКОЛА СЕРІАЛУ

У нідерландській Гаазі 12 травня відбулася щорічна Лекція про свободу преси. Томас Ердбрінк був цього разу запрошеним спікером.

Частина нідерландських журналістів, письменників і науковців виступила з жорсткою критикою його участі та відкрито звинуватила Ердбрінка у ретрансляції кремлівських наративів.

Група з 15 провідних нідерландських медіафахівців, письменників та експертів звернулася з відкритим листом-протестом до Нідерландської спілки журналістів (NVJ). У листі наголошується, що одним з його (Томаса Ердбрінка, – ред.) продюсерів є Нікіта Сутирін, співробітник RT (Russia Today), який прославляє російську війну на знищення України. Йдеться також, що Ердбрінку допомагала Марія Бутіна, депутатка правлячої партії “Єдина Росія”, яку у 2019 році США звинуватили у шпигунстві, депортували до РФ, а нині вона під наглядом режиму керує консалтинговою компанією, що має на меті формувати максимально позитивний образ Росії для іноземців. Автори протесту підкреслюють, що перекладачі Ердбрінка також не могли або не бажали виконувати свою роботу незалежно, намагаючись впливати на інтерв’ю з перехожими, що свідчить не про свободу пересування Ердбрінка, а радше про те, що він потрапив у ситуацію залежності.

Серед інших відкритий лист підписала нідерландська письменниця Ліза Вееда, яка має українське коріння. Її бабусю з Луганщини нацисти вивезли як остарбайтерку на фабрику на заході Німеччини під час Другої світової війни. Після війни вона вийшла заміж за нідерландця і переїхала на його Батьківщину.

“Я вважаю, що цей проєкт («Onze man bij de vijand», – ред.) був дуже необґрунтованим, і в ньому проявляється низький рівень розуміння пропаганди в Нідерландах. Це значною мірою набір пропагандистських меседжів, замаскованих під матеріал у жанрі «human interest» (людський інтерес, – ред.). Мене особливо шокувало, що уривки “додаткові документальні кадри”, використані у серіалі, здебільшого походять з RT, який є переважно пропагандистським каналом”, – сказала в ексклюзивному коментарі кореспонденту Укрінформу Ліза Вееда.

Варто зазначити, що RT заборонено у багатьох країнах світу, зокрема в ЄС, США, Канаді та Великій Британії, через пропаганду та дезінформацію про війну в Україні.

Ліза Вееда також зробила великий допис після перегляду проєкту Томаса Ердбрінка, в якому закликає краще розпізнавати пропаганду та замислитися, наскільки “справжні” люди, яких зустрічає Томас Ердбрінк.

«Боюся, не дуже “справжні”. Їхні історії надто зручні для російської пропаганди», – пише Вееда. За її словами, через героїв проєкту глядачам транслюються типові кремлівські наративи.

Однак Нідерландська спілка журналістів (NVJ) повідомила, що не скасовуватиме виступ Томаса Ердбрінка і не відмовляється від критичних дебатів, а після лекції традиційно відбудеться обговорення з журналістами та експертами.

ТОНКОЩІ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

Російська пропаганда використовує більш тонкі, маніпулятивні наративи, які, на жаль, деякі журналісти підхоплюють через недостатню професійну підготовку або свідомо. Чи не найпоширеніша пастка для західного журналіста – «правда посередині» і «не все так однозначно». Також широко поширені спроби показати “простого російського солдата” чи “звичайного Z-патріота” як жертву обставин чи пропаганди. Без чіткого наголосу на тому, що ці люди є співучасниками загарбницької війни, такі матеріали викликають у нідерландського глядача емпатію до окупантів, розмиваючи межу між агресором і жертвою.

Якщо називати тимчасово окуповані території України “російськими регіонами” під час репортажів, документальних проєктів або описувати поїздки туди з дозволу Кремля як “подорожі Росією”, то це відкрита легітимізація спроби окупації, спрямована на європейську аудиторію.

Роберт ван дер Ноордаа

Нідерландський дослідник та журналіст Роберт ван дер Ноордаа – один із тих, хто вивчає російську пропаганду та діяльність російських організацій у Нідерландах, їхній вплив, розповсюдження дезінформації та перекручування фактів.

В ексклюзивному коментарі кореспонденту Укрінформу в Гаазі він розповів, що викликає у нього найбільше занепокоєння щодо проєкту “Onze man bij de vijand”.

“Перше – це те, що Ердбрінк незаконно потрапив в Україну разом з російською армією. Інше занепокоєння полягає в тому, що в Росії тоталітарний режим убив або ув’язнив багатьох журналістів, а значна кількість медіакомпаній залишили країну. У таких умовах створення подібного проєкту є надзвичайно складним і, ймовірно, майже неможливим для належного виконання”, – сказав Роберт ван дер Ноордаа.

Він наголосив, що “журналіст не повинен вчиняти злочин, наприклад, незаконно в’їжджати в Україну”. За його словами, “Ердбрінк не говорить російською, тому він користується послугами перекладача. Цей проєкт реалізовано таким чином, що ставляться запитання, а інтерв'юйований відповідає. Проблема полягає в тому, що така формула не є справжнім інтерв'ю, й у людей майже не просять пояснень, немає справжньої дискусії. По суті, люди просто розповідають свою історію без будь-яких пояснень. Цю формулу не слід використовувати. Ердбрінк міг би зробити набагато краще, якби розмовляв російською або якби перекладач справді допоміг йому провести глибоке інтерв'ю з критичними запитаннями. А так інтерв'юйовані можуть ділитися найдивнішою пропагандою без жодних питань чи уточнень”.

Він також звернув увагу, що, за його словами, одним із найбільш показових і водночас тривожних епізодів є сцена в Маріуполі, де один зі співрозмовників заявляє, що не знає, була будівля театру зруйнована російською чи українською ракетою. Коли автор проєкту каже, що “правду спіймати не так просто”, то такі слова деякі нідерландські журналісти розцінили як спробу посіяти сумніви у добре задокументованому воєнному злочині РФ, що було аналогічно до заперечень трагедії MH17.

“Так, у серіалі міститься багато пропаганди. Один із найбільш шокуючих моментів – коли чоловік у Маріуполі каже, що не знає, чи театр був підірваний російською, чи українською ракетою. Існують численні розслідування, які доводять, що це була російська ракета. Закадровий голос Ердбрінка каже, що правда не завжди очевидна. Він, по суті, допускає, що це могла зробити Україна, і це просто шокує”, – каже нідерландський дослідник та журналіст Роберт ван дер Ноордаа.

Він також звертає увагу на участь російської знімальної команди, яка, за його словами, пов’язана з RT. Така співпраця, на його думку, викликає серйозні етичні питання. Крім того, журналіст згадує появу в проєкті Марії Бутіної, яку він називає суперечливою фігурою з огляду на її попередню діяльність і міжнародну репутацію.

“Наскільки мені відомо, немає інформації про те, як фінансувався цей серіал. Однак команда, яка супроводжує його, є російською. Це група, що працює на російський канал RT. Співробітникам RT заборонено створювати контент, який показує Росію в негативному світлі. Використовувати російську команду з державного пропагандистського каналу є вкрай безвідповідальним. Платив Ердбрінк RT, чи вони не стягували з нього плату – у будь-якому разі серіал фактично опосередковано пов’язаний з фінансуванням RT. Він також зустрічався з Марією Бутіною, відомою російською шпигункою, яку було ув’язнено в США, а потім депортовано до Росії. Чому б не протистояти їй? Навіщо зображати її як надійне джерело? Вона навіть просувала документальні фільми у “ВКонтакте”, але якби серіал зображував Росію в негативному ключі, вона б ніколи цього не робила”, – каже Роберт ван дер Ноордаа.

СВОБОДА СЛОВА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СКАЗАНЕ

Почесний консул України у Королівстві Нідерланди Карел Бургер Дірвен заявив про неприпустимість незаконного відвідання ТОТ України, зокрема Маріуполя, що є порушенням українського законодавства.

“Це незаконний візит, і за такі порушення має бути відповідальність”, – наголосив Карел Бургер Дірвен в ексклюзивному коментарі кореспонденту Укрінформу в Гаазі.

Карел Бургер Дірвен

За його словами, українські компетентні органи «мають дати оцінку діям творців цього мінісеріалу, зокрема щодо незаконного перетину кордону України з боку Росії для в’їзду на тимчасово окуповані території, а також створення на українській території пропагандистського документального фільму, схваленого Росією”.

Він також зазначив, що мінісеріал “Onze man bij de vijand” транслюється на одному з найпопулярніших у Нідерландах комерційному телеканалі RTL 4 та стримінговому сервісі Videoland і подається як “подорож Росією з офіційною російською журналістською акредитацією”.

“Ердбрінк продемонстрував, що неможливо з упевненістю сказати, хто бомбардував театр у Маріуполі, оскільки ні його герой, ні він сам там не були присутні. Представляючи це саме так у своєму проєкті, Ердбрінк стає ідеальним інструментом російської пропаганди, створюючи невизначеність”, – каже почесний консул.

Він переконаний, що реакція на подібні випадки має бути не лише суспільною чи професійною, а й правовою.

“Кремль знайшов правильну формулу для створення пропаганди, запросивши журналіста на тимчасово окуповані території та подаючи це як унікальний візит до «нових територій Росії», тим самим нав’язуючи думку, що це російська земля. Саме тому ще важливіше, щоб українська прокуратура притягнула Ердбрінка та ван Брукховена до відповідальності, аби це стало прикладом для інших “журналістів”, які можуть мати подібну ідею незаконно відвідувати Україну”, – підкреслив він.

Експерт з міжнародного кримінального права, виконавчий директор Міжнародної асоціації адвокатів (IBA) Марк Елліс в ексклюзивному коментарі кореспонденту Укрінформу зазначив, що притягнення до відповідальності журналістів, які незаконно в’їжджають на окуповані території України та поширюють прокремлівську пропаганду, є цілком можливим.

Марк Елліс

За його словами, журналісти, які незаконно в’їжджають на тимчасово окуповані території України разом з російськими військовими та поширюють матеріали на підтримку кремлівських наративів, можуть зіткнутися з кримінальним переслідуванням, санкціями та професійними обмеженнями з боку України, ЄС і окремих європейських держав.

“Отже, такі особи можуть зіткнутися зі значними правовими та професійними наслідками з боку кількох юрисдикцій. З боку України найбільш безпосередніми наслідками можуть бути заборона на в'їзд та порушення кримінального провадження in absentia, що може призвести до видання міжнародного ордера на арешт. У своїх країнах походження, таких як Нідерланди, вони можуть зазнати серйозної професійної та репутаційної шкоди, включно з публічним осудом та офіційними дисциплінарними заходами

з боку журналістських асоціацій за порушення основних етичних стандартів неупередженості та правдивості”, – сказав він в коментарі Укрінформу.

Елліс наголошує, що на європейському рівні ЄС уже запровадив санкції проти численних російських пропагандистів та медійних діячів за їхню роль у систематичній міжнародній кампанії маніпуляцій у медіа та викривлення фактів з метою підтримки стратегії дестабілізації України. Експерт підкреслює, що «якщо діяльність журналіста буде визнана ключовою частиною цієї керованої Кремлем дезінформаційної машини, його можуть включити до майбутніх санкційних списків ЄС, що може призвести до заморожування активів та заборони на поїздки по всьому блоку”.

Під час дебатів на лекції Ердбрінк захищався, стверджуючи, що нідерландський глядач достатньо розумний, щоб самостійно відрізнити правду від пропаганди.

Проте багато хто з професійної спільноти Нідерландів виступив з протилежною позицією, адже журналіст не може залишати некоректні висловлювання своїх героїв “на розсуд глядача”.

Журналіст не може давати неперевірену або завідомо неправдиву інформацію про воєнні злочини без спростування – це не свобода слова і не баланс думок, а поширення пропаганди агресора.

Кодекс журналістської етики Нідерландів (NVJ Code) чітко вимагає перевірки фактів. Зокрема, NVJ Code прямо визначає, що журналіст “шукає правду на основі фактів”, робить збалансовану та перевірену подачу матеріалу, чітко відрізняє факти від думок, коригує помилки.

ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ЖУРНАЛІСТА – ДОКОПАТИСЯ ДО ІСТИНИ

Нідерландський журналіст і політолог Хьюберт Смейтс також поставив свій підпис під листом-протестом. Він багато років досліджує Росію та російську політичну систему й аналізує, як Росія впливає на європейський інформаційний простір та політичні процеси.

За його словами, не всі підписанти листа закликали скасувати участь Ердбрінка як головного спікера, визнаючи право журналістів на свободу слова, але запропонували запросити другого спікера для альтернативної думки щодо свободи слова в Росії.

Хьюберт Смейтс

“Є серйозні аргументи щодо свободи преси в Росії у 2026 році, бо майже всі говорили, що не могли подорожувати і працювати без втручання російської влади. Є досвід роботи нідерландських кореспондентів у Росії. Але Томас Ердбрінк говорить протилежне і до колег по допомогу чи пораду не звертався. Але це його твердження, тому ми сказали: добре, але запросіть другого спікера, щоб він коротко дав іншу точку зору про свободу преси в Росії сьогодні. Проте профспілка не погодилася і сказала, що ні, ми не будемо цього робити, бо Томас Ердбрінк – відомий журналіст, і ми дотримуємося програми”, – каже Хьюберт Смейтс.

Він також зазначив, що професійна спільнота висловила серйозні застереження щодо методології проєкту. Окрім участі осіб, пов’язаних з RT, а також появи в проєкті суперечливих фігур, як-от Марія Бутіна, критика стосується роботи перекладачів. Він наголосив: “Хоча їх майже не чути в серіалі, але у кількох розмовах їх можна почути, і зафіксовані суттєві змістові розбіжності перекладу, а Томас Ердрінк не розмовляє російською, і його нідерландська команда теж не розмовляє російською. У кількох випадках перекладачів можна почути. Наприклад, в одному перекладі, коли Томас Ердрінк використовує слово “війна” англійською, перекладач перекладає це як “кошмар”. Це ж зовсім інше”.

До слова, Хьюберт Смейтс говорить російською.

Під час публічної лекції у Гаазі Ердбрінк захищав свій проєкт, заявивши, що прагнув показати життя звичайних людей в авторитарній системі, а також наголошував на праві журналіста обирати власний фокус.

“У виступі він говорив близько 35 хвилин про свій досвід в Ірані, Афганістані та Росії, про бажання розповідати історії звичайних людей. Але головне, він сказав, що ті, хто просив профспілку запросити другого спікера, – це не журналісти, а активісти. Він назвав себе класичним журналістом, який завжди шукає середину, не ліву і не праву сторону, а сірі тони. І він заявив, що ми його критикуємо як активісти, а не журналісти. Він був дуже ображений. Я підрахував, що у 30-35-хвилинному виступі він 73 рази сказав “я” і 25 разів “мій”. Тобто він дуже персонально це сприйняв. Майже весь його виступ був відповіддю на нашу критику”, – каже Хьюберт Смейтс.

І додає: “Ми, журналісти, повинні виконувати дві задачі: розповідати історію і максимально наближатися до істини. В сучасному інформаційному просторі проблема не лише у пропаганді, а й у руйнуванні самої ідеї істини”.

Укрінформ також поставив нідерландському журналісту Томасу Ердбрінку запитання про мету його проєкту. Він відповів, що його “головна мета полягала в тому, щоб показати, як люди живуть в умовах авторитарного режиму на тлі війни, якої більшість із них насправді не хоче”.

На уточнення, чому в фільмі не звучать голоси жертв із Маріуполя, зокрема тих, хто нині перебуває в Нідерландах, він пояснив, що формат серіалу обмежувався Росією та окупованими українськими територіями, тому інтерв’ю в інших країнах не проводилися.

Як зазначив у коментарі Укрінформу нідерландський дослідник і журналіст Роберт ван дер Ноордаа, “головне завдання журналіста – докопатися до істини та донести правду”.

Безумовно, Нідерланди мають і надалі залишатися серед лідерів у сфері свободи преси. Водночас свобода слова є справді сильною лише тоді, коли вона поєднана з високими стандартами точності та відповідальності. Інакше відкритість демократичних суспільств може робити їх вразливими перед інформаційними атаками.

Повномасштабна війна Росії проти України не є конфліктом двох сторін, це війна на знищення, розв’язана державою-агресором з метою ліквідації української державності та знищення українського народу. Саме тому точність формулювань є критично важливою.

Ірина Драбок, Гаага

Світ