Саміт на Алясці: Відправні точки та очікування

Саміт на Алясці: Відправні точки та очікування

15.08.2025 10:51

Укрінформ

Факт перемовин американського президента та російського диктатора несе ризики для європейської безпеки, а самого Путіна виводить з кількарічної міжнародної ізоляції

Відтоді, як усі дізналися про плани Дональда Трампа зустрітися з Путіним після візиту спецпосланника Стіва Віткоффа до Москви, минуло трохи більше ніж тиждень. З того моменту практично щодня виникали нові подробиці щодо передумов саміту, з’ясування, хто першим запропонував цю ідею, а також з якими позиціями сторони вирушають на зустріч. Тим часом різко активізувалися контакти європейських лідерів і Трампа, й усі побачили, як поступово змінюються підходи та очікування президента Сполучених Штатів.

Фото: Stand UP Alaska

ЧОМУ АЛЯСКА?

Уперше про бажання зустрітися з Путіним президент Трамп розповів по телефону європейським лідерам і Президенту Зеленському 6 серпня, одразу, як тільки Віткофф повернувся з Москви. Джерела в Білому домі – звісно ж, на умовах анонімності – розповіли, що Трамп хотів побачитися з російським «колегою» якомога швидше, чи не за два дні. Однак він був вимушений дотриматися протоколу безпеки Секретної служби, який передбачає колосальний обсяг заходів, втиснутих у як мінімум тиждень підготовки. Можливо, це стало одним із чинників, який вплинув на вибір місця для саміту саме на американській землі. Бо проведення переговорів у іншій країні – Італії, Туреччині або Саудівській Аравії, які були серед варіантів, – потребувало би набагато більше часу.

Тут слід зауважити, що Аляска стала абсолютно вигідним варіантом для росіян – з різних боків. По-перше, це виводить Путіна й високопоставлених представників його режиму з міжнародної ізоляції. По-друге, сама зустріч президента США з будь-яким іноземним лідером завжди розглядалась у Вашингтоні як винагорода за певні зусилля, але Трамп забезпечив це Путіну задарма. По-третє, Аляска в розумінні росіян – це ще один «Крим-наш», і кремлівська пропаганда не втратила шансів, аби розкрутити й цю «переможну» для Путіна історію. Й до того ж США не підписали Римський статут, тож не зобов’язані затримувати воєнного злочинця Путіна. Тому, вочевидь, у Кремлі цілком могли докласти свою руку й до того, аби президент Трамп ухвалив рішення зустрічатися саме на Алясці.

Дональд Трамп. Фото: The White House

ГУРТОМ І БАТЬКА ЛЕГШЕ БИТИ

Тим часом президент США не приховує піднесеного настрою перед майбутнім побаченням з Путіним. Він неодноразово називав заплановану зустріч «довгоочікуваною» та «великою». Трамп згадував, здавалося би, вже забуті парадоксальні звинувачення, що це Україна нібито розпочала війну, дорікав Зеленському, що той не може віддати території без конституційного схвалення, та прагнув усіх переконати, що Путіну не потрібна війна, мовляв, Росія просто хоче мирної угоди.

У такій ситуації європейські лідери, разом з Україною, терміново об’єднали зусилля, організувавши інтенсивні контакти з Дональдом Трампом для того, аби виробити спільний підхід на зустрічі в Анкориджі.

По суті, головною метою у цьому контексті було та залишається запобігти прагненням Кремля нав’язати свої зловмисні наративи на зустрічі Путіна з Трампом. Адже ми бачили таке під час зустрічі двох цих політиків у Гельсінкі у липні 2018 року.

Подібну думку висловив напередодні й ексрадник Білого дому з питань нацбезпеки Джон Болтон: «Я думаю, що Путін має ініціативу, і думаю, що він намагатиметься показати Трампу, що у нього є мирний план і що він щирий, хоча, гадаю, це не так».

І хоча Болтон підкреслив, що російський диктатор «спробує переконати Трампа та схилити його на свій бік», він визнав, що це буде зробити нелегко, бо Путін «навмисно чи ненавмисно справді роздратував Трампа».

ОБМІН ТЕРИТОРІЯМИ?

Тим часом від початку тижня президент США наробив багато контроверсійних заяв щодо запланованих переговорів із Путіним. Вони викликали нерозуміння на Заході й відверте обурення серед українців. Найбільш резонансними стали висловлювання Трампа щодо так званого обміну територіями, деталізації якого він старанно намагався уникнути.

В оточенні президента США – з ким вдалося поспілкуватися – це сприймали як рівноцінний обмін між Україною та РФ. Наприклад, духовний радник президента США пастор Марк Бернс сказав у коментарі Укрінформу, що такі заяви Трампа так само чинять тиск на Кремль, оскільки «РФ також має втратити землі». Водночас у Держдепі й Білому домі не вважали такий підхід чимось дивним та повторювали фразу Трампа, що це «піде на користь обох сторін». Хоча ніхто з них не міг розтлумачити, що саме мав на увазі господар Білого дому.

В Україні ж формулювання про обмін землями сприйняли не інакше як політичну торгівлю тільки нашими суверенними територіями для того, аби Путін пішов на угоду. До речі, сам кремлівський вождь згодом підтвердив, що хоче обміняти паузу в війні на легалізацію захоплення частини України.

Так чи інакше, після розмов з європейськими лідерами Трамп став менше висловлюватися на цю тему, проте на одній із останніх зустрічей з пресою у четвер заявив, що не виключає «компромісу» щодо кордонів і територій на тристоронньому саміті за участі, у тому числі, Президента України.

Фото: Official White House Photo by Abe McNatt

ВІДПРАВНА ПОЗИЦІЯ ТРАМПА

З огляду на останні виступи глави Білого дому перед пресою можна приблизно окреслити, з якою відправною позицією Дональд Трамп летить на свою довгоочікувану зустріч із Путіним.

Отже, на двох «стихійних», за звичаєм, пресконференціях у четвер президент США твердо визначив, що головна мета переговорів в Анкориджі – підготувати підґрунтя для другої зустрічі, яка має пройти у тристоронньому форматі: Трамп – Зеленський – Путін. Її американський президент хоче провести негайно.  Він не виключив, що на цьому етапі можуть доєднатися деякі європейські лідери, але це не точно.

Іншими словами, великого прориву на «першому побаченні» з Путіним 15 серпня не очікує навіть сам Трамп. І взагалі, під час відповідей журналістам господар Білого дому то висловлював очікування великого успіху, то казав про ймовірний провал, а то й про можливість взагалі розвернутися й вийти з мирного процесу.

Водночас президент США підтвердив у четвер свої наміри заохотити Путіна до мирної угоди не лише повним виведенням Росії з міжнародної ізоляції, але навіть вигідними економічними проєктами, такими як розробка рідкісноземельних копалин на Алясці. Причому не виключається, що у списку пропозицій Трампа для Росії можуть бути й корисні копалини на окупованій території України, а також часткове скасування санкцій проти РФ, як про це писав The Telegraph.

Крім того, існує ймовірність, що сторони обговорять спільні зусилля щодо скорочення стратегічного наступального потенціалу. Адже це є традиційною «страшилкою» Москви, яка у такий спосіб намагається, по-перше, виглядати глобальним гравцем, а, по-друге, постійно тримати Вашингтон у тонусі, яка б адміністрація не сиділа в Білому домі. І цим у Кремлі завжди й неодмінно намагаються скористатися.

ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Отже, чого можна очікувати від зустрічі Трампа й Путіна 15 серпня, яка відбудеться на військовій базі США поблизу Анкориджа на Алясці? Якщо, звісно ж, вона не зірветься в останній момент за якоїсь причини.

Однозначно можна сказати, що серйозного прориву не очікують ні Трамп, ні західні лідери, ні українська сторона. Лише Росія може вважати сам факт такої зустрічі великим успіхом через наведені вище причини – як би це не заперечував сам президент США.

Чи вдасться Дональду Трампу досягти його мети та підготувати другу зустріч у багатосторонньому форматі, залишається під знаком запитання. На це може не погодитися сам Путін, адже він досі не продемонстрував готовності до миру, а зустріч з лідером Сполучених Штатів для нього – довгоочікувана можливість продемонструвати власну «велич».

З іншого боку, сам факт перемовин Путіна й Трампа несе певний ризик для України у разі, якщо американський президент прийме умови російського диктатора, наприклад, щодо обміну українських територій на тимчасове припинення вогню. Безумовно, такий варіант буде неприйнятним для України, і в такому разі в очах Трампа ми станемо стороною, яка відмовляється від мирної угоди, що потягне за собою припинення допомоги та інші виклики. Залишається сподіватися, що уникнення такого розвитку подій було опрацьоване під час спілкування європейських лідерів із президентом США.

Водночас, якщо Путін чимось не догодить Трампові, той може образитися по-справжньому, і такий варіант дійсно міг би стати оптимальним для всіх – крім Росії, звісно.

Насправді ж про що конкретно буде домовлено на зустрічі в Анкориджі, зараз невідомо нікому, навіть самим Трампу й Путіну. Це залежатиме від того, наскільки кожен із них зможе реалізувати власні стратегії: перший – чинити економічний тиск і торгуватися, другий – страшити ядерною зброєю, брехати й блефувати перед усім світом.

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Світ