На Тернопільщині Марія Флейтута відзначає сторічний ювілей
Марія Флейтута з Клебанівки Підволочиської громади на Тернопільщині відзначає своє сторіччя. Жінка зараз живе у Тернополі. Про це розповів Суспільному її онук Ярослав Антонюк.
За його словами, бабуся розказувала, що в молодості, коли вона жила на Львівщині, часто допомагала упівцям. За це її арештували поляки.
Марія Флейтута з рідними. Суспільне Тернопіль
“Вона казала, що дуже били їх там у підвалі. Там був поляк, якого вони колись виручили в скрутну хвилину. Західна Україна була під Польщею. І вони колись тому поляку допомогли, бо мали господарку, все мали. Він підійшов до них і сказав: “Відпустіть її, вона ні в чому не винна”. Дякуючи йому її відпустили, а то хтозна, чи би вийшла”, – каже онук ювілярки.
Світлина зі сімейного альбому. Фото: Світлана Антонюк
Сама ювілярка говорить, допомагала повстанцям, бо все життя хотіла, щоби Україна була незалежною.
“Все робили для тих, що воювали. Збирали продукти й одяг, рихтували, пекли для них, засушували. Вся робота, яка була в селі, все для них робили. Щоби була Україна. І ми то все помагали, щоби Україна стала на ноги й була незалежна!”
У родинному колі. Фото: Світлана Антонюк
Патріотом Марія виховала свого внука. Чоловік брав участь у подіях на Майдані та пішов добровольцем на війну.
“Вона виховувала нас завжди в такому українському патріотичному дусі. Це мало наслідки, бо коли почалася Революція Гідності, то я Майдан пройшов, в АТО був, отримав поранення”, – розповів Ярослав.
Радянська влада виселила Марію Флейтуту з батьками на Тернопільщину примусово. А її брата – до Сибіру. Тоді жінці було 24 роки.
“Українців переселили. Як були поляки, то поляків забирали до Польщі, а українців доправляли сюди. Ми нічого не знали про те, що будуть вивозити. Але вночі прийшла жінка під вікно і каже: “Ви ще спите, а вже пів села забрали”. Ой, Боже мій милий, яке в нас там обійстя було… А перевезли сюди – то дали нам стареньку повалену хату”, – розповіла жінка.
Марія Флейтута бавить правнука. Фото: Світлана Антонюк
У тій хаті жінка прожила більшу частину свого життя. Працювала в колгоспі й доглядала за родиною. Каже, секрет її довголіття – важка праця.
“Я тяжко робила. І так якось Бог дав, що дожила стільки”.
Зараз за бабусею доглядають рідні. Кажуть, найбільше вона любить солодощі.
“Коло неї завжди мають бути цукерки, печиво, якісь вафельки в тарілці, а особливо цукор. Якщо би їй лишив цілу баночку, вона б її до вечора з’їла. Ложкою. Ми вже не раз сваримося: “Нащо вам його їсти так багато?” Онук вже раз забрав від неї той цукор. Я прийшла, а вона каже: “Ти знаєш, забрав у мене і не дає мені цукру, дивися, сіль лишив, а цукор від мене забрав”, – говорить родичка ювілярки Світлана Антонюк.
Марія Флейтута у свій сторічний ювілей. Суспільне Тернопіль
У свій столітній ювілей Марія Флейтута заповідає молоді боротися за свою державу.
“Молодим людям хочу побажати добра і щоби була Україна. Таки немає нічого ліпшого, як своя держава!”