Пам’яті Героя України Василя Шкварка (позивний «Грізлі»)

Після закінчення школи Василь навчався у Коломийському індустріально-педагогічному фаховому коледжі, де здобув фах муляра-штукатура. З юних років працював на будовах. Дуже любив музику, самостійно навчився грати на гітарі. Колекціонував монети та марки. У 18 років, отримавши повістку,  без вагань пішов служити.   

Із початку повномасштабної війни Василь добровільно вступив до лав Держспецтрансслужби.  

– Син казав, що йде захищати своїх сестер, – пригадує пані Людмила. 

Спершу чоловік проходив службу у військах охорони, а з 29 травня 2023 року став кулеметником у складі бойового підрозділу Держспецтрансслужби. Брав участь у боях на Донеччині – у районі Пречистівки, Благодатного та Урожайного. 

Побратими називали його «Грізлі». Пригадують, під час штурму він знищив десятьох російських окупантів та поцілив із гранатомета у БМП, зачистив бліндаж противника та неодноразово евакуйовував поранених побратимів. 

– Василь був воїном честі та сили. Ініціативний, рішучий, відповідальний — він був не лише надійним бійцем, але й опорою для своїх побратимів. У найважчих умовах залишався спокійним, виваженим і завжди виконував поставлені завдання до кінця, – йдеться у Фейсбуці 710-ї окремої бригади охорони Держспецтрансслужби.  

Удома Василь ніколи не розповідав про війну. У відпустці старався більше часу проводити з близькими.  

– Він і стареньких, і молодих розумів, усіх обіймав, усім дарував свою усмішку. Любив людей та не любив вихвалятись, про себе говорив дуже мало, – каже мати військового.  

У серпні 2023 року Василь брав участь в обороні та звільненні села Урожайне, де на той час тривали найзапекліші бої. «Грізлі» з побратимами пішов на зачищення посадки, в яку проникли окупанти. 

У стрілецькому бою Василь отримав кульове поранення. Не бажаючи наражати товаришів на небезпеку, він разом з іншим пораненим самостійно вирушив на евакуацію. Та по дорозі потрапив під мінометний обстріл, який, на жаль, став для нього фатальним.

Василь Шкварок загинув 19 серпня 2023 року. До цього він тиждень не виходив на зв'язок. 4 вересня йому мало б виповнитися 30 років. 

– Його найбільшою мотивацією була сім’я. Він жив і боровся заради всіх нас. Василь завжди говорив: «Я з хлопцями до кінця». І своє слово тримав до останнього подиху, – написала сестра Марʼяна. 

– Мені сказали, що Василь до кінця рятував своїх побратимів…  Він мріяв про власний будинок, дітей і сім’ю. Аби все у нас було добре, аби зробити гарне весілля, закликати на нього усе село, зібрати родину і всіх пригощати, – додає пані Людмила.

Старшого солдата Василя Шкварка поховали у рідному селі Гончарів. Тепер туди щороку приїжджають його побратими. 

– Він любив життя, мав багато планів на майбутнє. Дуже любив своїх батьків і трьох сестричок, для яких був не просто братом — був їхнім героєм, захисником, радістю й гордістю, – написали побратими бійця. 

– Вася був завжди веселим, усміхненим та дуже дружнім — велика кількість друзів цьому підтвердження. Завжди допомагав у будь-якій ситуації. Він дуже цінував і любив свою родину. Мабуть, тому, не роздумуючи, в перші дні великої війни вирушив її захищати, – розповіла для Суспільного родичка бійця Анастасія Березовська. 

Василь Шкварок нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину». 

30 вересня 2025 року посмертно отримав «Золоту Зірку» і звання Героя України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.  

У Василя Шкварка залишилися батьки, три сестри та племінники. Йому назавжди 29 років. 

Слава Герою! 

Фото з родинного архіву

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Актуальні новини війни