В надії на теплу зиму. Україна може залишитися без стратегічного запасу газу
Напередодні зняття ПСО, як останньої перешкоди для повноцінного ринку газу, в Україні досі немає ясності, хто буде відповідати за формування енергетичного резерву.
Завдяки теплій зимі і максимальним обсягом напередодні накопиченого газу Україна завершила опалювальний сезон із запасами в 15,8 млрд куб. м – найбільшими за 30 років. Тим не менше, тільки цими ресурсами забезпечити енергобезпеку країни в наступному році не вийде.
У галузі вже сьогодні бачать ризик нестабільної проходження опалювального сезону 2020/21 рр., оскільки українське законодавство не зобов’язує учасників ринку здійснювати закачування газу в ПСГ для формування страхових запасів.
НАК «Нафтогаз», традиційно здійснює закачування запасів, після скасування спецобязательств для теплокомуненерго і споживачів (ПСО) може перестати виконувати дану функцію. На забезпечення страхових запасів і зберігання газу в ПСГ «Нафтогазу» знадобилося б «сотні мільйонів доларів», висловлював свою оцінку директор «Оператора ГТС України» Сергій Макогон.
На думку експерта, для стабільного проходження наступного опалювального сезону в ПСГ треба закачати в добавок до рекордних обсягів ще 2-3 млрд куб. м. В той же час в уряду немає дієвого важеля, щоб безальтернативно зобов’язати «Нафтогаз» забезпечити енергобезпеку країни, як і розуміння, хто буде забезпечувати у разі відмови держкомпанії.
Є ризик дефіциту
3 млрд куб м. газу, необхідні на думку Сергія Макогона для стабільного проходження наступного опалювального сезону, є невеликими обсягами, прокоментував UBR.ua експерт енергоринку Валентин Землянський.
Так, у попередні роки Україна вже приходила до зими з запасами газу трохи більшими, ніж залишилися у неї за підсумками нинішнього опалювального сезону. З іншого боку, коли до початку опалювального сезону 2017/18 в українських ПСГ залишалося 16,8 млрд куб м., до його кінця Україна підійшла з запасом в 7,8 млрд. куб. м. Згідно з розрахунками експертів, мінімальний технологічний мінімум для запасів газу в ПСГ України становить 7-8 млрд. куб. м.
Таким чином, у випадку, якщо на додаток до решти запасів не закачати згадані 3 млрд куб. м., при різкому стрибку споживання, ймовірне з початком відновлення економіки, дефіцит все ж може виникнути.
Загострює проблему і відсутність попиту на російський газ в Європі, що вже призводить до зменшення обсягів транзиту ресурсу через українську ГТС. У майбутньому ситуація може погіршитися у зв’язку завершенням будівництва Північного потоку-2. «Після цього Росія спробує мінімізувати обсяги прокачування газу через українську ГТС. Об’єктивно в трубах буде просто менше газу», – пояснює причину стривоженості директора «Оператора ГТС» Макогона співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич.
«Основні ризики полягають у нерівномірних обсягах поставок газу з боку Газпрому. Контракт з «Нетфегазом» підписаний за принципом «качай або плати», але ми бачимо, наскільки сильно, навіть за підсумками першого кварталу, обсяг транзиту впав. З 2021 за контрактом він повинен знизитися ще – з 65 до 40 млрд куб. м», – нагадує Марунич.
Скорочення поставок газу Росією через українську ГТС в Європу склало 53% у першому кварталі 2020 року порівняно з аналогічним періодом минулого.
Хто буде формувати запас в ПСГ?
Рішення проблеми формування резервних запасів, в цілому, зводиться до двох варіантів: або передача даних зобов’язань «Нафтогазу» через рішення Кабміну, або розподіл відповідальності за страхові запаси на всіх учасників ринку.
Остання норма передбачена законодавством з 2015 року та застосовувалася в 2018 році: тоді Кабмін зобов’язав постачальників формувати страховий запас в ПСГ на рівні 10% від запланованого місячного обсягу постачання споживачам. На початку цього року постановою КМУ «Про затвердження розміру страхового запасу природного газу на 2020 рік» дане зобов’язання з постачальників було фактично зняте, будучи встановленим на рівні 0%.
Макогон сергій вважає, що необхідно переглянути затверджене постанова про страхових запасах, як це відбувається в європейських країнах, де формування законодавчо покладається на всіх постачальників. Зокрема, у Польщі рівень обов’язкового страхового запасу для кожного постачальника передбачено 60%.
Дмитро Марунич передбачає, що раніше передбачені для трейдерів 10% від обсягу поставок, з урахуванням зниження транзиту, можуть виявитися недостатніми для формування потрібних запасів у ПСГ. При цьому навіть 10%, сходяться опитані UBR.ua експерти, викличе опір трейдерів на увазі високих витрат.
«Якщо ввести 10% норму, то це викличе великий скандал, так як трейдерам доведеться вишукувати додаткові ресурси, щоб цей запас створювати, потрібно буде купити газ, закачати його в ПСГ і платити за зберігання, нормувати його у сезон закачування в сезон відбору. Це буде перекладатися на вартість для кінцевого споживача», – пояснює причину можливого невдоволення трейдерів Марунич.
«Говорити про те, що трейдери будуть формувати страхові запаси, на жаль, в умовах нашого ринку не можна. Він сильно скоротився з 2013 року, нинішній рівень споживання в 30 млрд куб. м. – це ні про що, ми, за великим рахунком, постачальникам не дуже цікаві. Якщо б я, як трейдер, ще б міг вилучити ці запаси надалі, але, так як ми весь час знаходимося під загрозою форс-мажору і енергокризи, «Оператор ГТС» не зможе гарантувати компаніям доступ до ресурсу», – оцінює перспективи введення зобов’язань для постачальників Валентин Землянський, констатуючи, що норма в 60% для нашого ринку і зовсім неможлива.
На думку Землянського, оптимальне співвідношення, що враховує як забезпечення енергобезпеки, так і можливості учасників ринку, все ж може бути досягнуто в ході переговорів використанням гнучкого підходу до кожного окремого трейдера. Так, якщо більш високий відсоток може діяти для великих компаній, таких як ДТЕК, «Енергетичні ресурси України» та безпосередньо для «Нафтогазу», то для учасників ринку з обсягами менше 100 млн куб. м. рівень великих компаній виявиться непосильним.
Залишити за «Нафтогазом» його традиційну функцію без залучення інших учасників ринку в уряду може не вийде.
«Нафтогаз» у новій системі нікому не був потрібен, але, так як його зуміли залишити, Кабмін міг би доручити компанії цю задачу. З іншого боку, дієвого механізму впливу уряду на «Нафтогаз» немає, тому що є Наглядова рада, яка всі рішення Кабміну просто зарубає», – говорить Марунич, додаючи, що «відмову «Нафтогазу» закривати хвости за приватними трейдерами формально буде виправданий».
Невидима рука ринку не гарантує енергобезпеку
З’явилася проблема формування резервних запасів газу є наслідком відсутності у держави розмежування між енергетичною безпекою і ринковими відносинами, висловив думку в коментарі UBR.ua заступник директора Науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев.
«У статуті «Нафтогазу» і всіх компаній, які так чи інакше перебувають під прямим чи опосередкованим управлінням держави, нічого не сказано про необхідність забезпечення енергетичної безпеки і накопичення страхових запасів газу. Вони не повинні робити нічого, що може поставити під питання їх прибуток. В той же час все, що стосується питань енергетичної безпеки, повинно бути виведено за дужки ринку», – вважає Геннадій Рябцев.
Періодичні виникають із-за відсутності стратегічного резерву энергокризисы і дефіцит при цьому невигідні лише споживачам.
«Ажіотажний попит завжди призводить до різкого стрибка цін. Тому пропозиція Сергія Макогона до компаніям закуповувати газ зараз, поки на нього є низька ціна – це глас волаючого в пустелі. Навіщо їм витрачати на це гроші під час низького попиту, якщо запаси не можна сформувати і отримати додатковий прибуток пізніше?», – зазначає Геннадій Рябцев, приводячи в приклад ситуацію на ринку електроенергії:
«Два його сегмента, – ринок додаткових послуг та балансуючий ринок, –фактично до цих пір не запущено, так як суб’єктам господарювання не вигідно резервувати потужності на випадок надзвичайних ситуацій або пікового споживання. Те ж саме відбувається і на ринку газу», – пояснює Рябцев.
«Нафтогаз» втрачає монополію
Валентин Землянський також припустив, що введення страхового запасу може бути зроблено з метою обмеження свободи трейдерів на новому ринку.
«Раніше за формування запасів відповідав «Нафтогаз». Відповідно, він закладав у ціну для споживача і «тепловиків» вартість зберігання газу в ПСГ. Однак після скасування ПСО він втрачає монопольне положення. Теплокомуненерго і облгазів на вільному ринку можуть не купувати у «Нафтогазу» ресурс. Як буде забезпечуватися в нових умовах робота «Оператора ГТС», хто буде покривати витрати на зберігання газу в ПСГ – питання поки відкрите», – зазначає Землянський.