“4 грані Донеччини”: у Тернополі відкрили фотовиставку військових кореспондентів

“4 грані Донеччини“ — благодійну виставку з такою назвою відкрили в Тернополі. Це фронтові світлини чотирьох військових кореспондентів. Перед тим, як привезти виставку до Тернополя, фотографії показали в Дніпрі та Краматорську. Про це Суспільному повідомила волонтерка громадської організації “Ватра” Аліна Фора.

Тернополянка Христина Луцик — військова кореспондентка та фотографиня, світлини якої є однією з частин виставки “4 грані Донеччини”.

Світлини Христини Луцик. Фото: Суспільне Тернопіль

Саме вона привезла їх до рідного міста. Фотографії розмістила в арт-галереї “Nа Пошті”.

Христина Луцик. Фото: Суспільне Тернопіль

Христина каже, на багатьох світлинах, зроблених нею на сході — українські захисники під час виконання бойових завдань.

Фото Христини Луцик. Фото: Суспільне Тернопіль

“Дві фотографії було зроблено навесні цього року. Це бійці легіону “Свобода” Національної гвардії України. Вони обороняли на той момент дуже складні позиції на межі Луганської та Донецької областей. Там якраз невелика територія, яку втримує українська армія, хлопці розповідали про те, що село, за яке вони билися, знаходиться логістично дуже невигідно. Воно знаходиться в долині, а росіяни на горбку, тому вони завжди казали: “Якби нам оту логістику, яка є в росіян, ми вже давно б дійшли до Луганська, а ми сидимо в долині і ще й даємо їм бій, відсіч”.

Христина Луцик. Фото: Суспільне Тернопіль

Бійці легіону “Свобода”. Фото: Суспільне Тернопіль

Одну зі світлин Христина зробила в розбитому храмі на Лиманському напрямку. На ній — боєць з позивним “Святий”.

Христина Луцик і фото зроблене в храмі на Лиманському напрямку. Фото: Суспільне Тернопіль

До війни, розповідає фотографиня, чоловік працював у кіноіндустрії. Після повномасштабного вторгнення Росії брав участь у боях за Київщину, деокупації Харківщини та обороні Донецької області.

“Неподалік Кремінної, де йдуть дуже запеклі бої, це крайнє село, яке тримає українська армія, за ним вже йде “сіра зона”, потім вже позиції росіян. На цій світлині друг “Святий”, я тоді в цьому селі провела декілька днів, жила разом з ним в одній хаті. В один із днів ми вирішили пройтися селом, хоча це не дуже безпечно, бо через близьку відстань по цьому селі прилітало фактично все — від важкого озброєння типу “Градів” і до звичайних мінометів. Але він каже: “Пройдемося, зробимо якісь кадри”. Ми зайшли в розбиту церкву і “Святому” ми тоді зробили фотографію. За декілька тижнів він загинув під час одного з обстрілів в цьому ж селі, неподалік цієї церкви. Така вийшла знакова фотографія для його родини та сім’ї. Вона скрізь була на виставках, за кордоном також. Це крайня його така професійна фотографія, яку йому зробили перед смертю. І другу “Святому” зараз, наскільки я знаю, присвоюють державні нагороди вже посмертно, а окрім того близькі та рідні зібрали петицію, щоб йому дали звання Героя України”.

Боєць “Святий” у храмі. Фото: Суспільне Тернопіль

В об’єктив Христини Луцик потрапили також розбиті будинки, тварини та діти в прифронтових містах. Серед фото — світлина двох братів, яких волонтери евакуйовували з Бахмута.

“На світлині зображені двоє братів. Одному на той момент, здається, було 13 років, а іншому 6. Їхній багатоповерховий будинок знаходився в самому центрі міста Бахмут. В той момент, коли ми вже виїжджали за ними, щоб вивезти, там було дуже небезпечно. Туди вже прилітало, бої йшли в місті Бахмут, тільки в іншій його частині. Ще одна трагічність в цій історії полягає в тому, що хлопців вдалося вивезти, а буквально за декілька тижнів, коли почалися запеклі бої за Соледар, ми отримали інформацію, що двоє волонтерів, які нам допомагали вивозити цих хлопців, то вони загинули в Соледарі”.

Евакуація двох братів. Фото: Суспільне Тернопіль

Загалом на виставці “4 грані Донеччини” — близько 50 фронтових фотографій. Це світлини чотирьох військових кореспондентів і фотографів — Володимира Черняка, Віталія Носача, Анастасії Рокитної та Христини Луцик.

Віталій Носач. Фото: Суспільне Тернопіль

Фото Віталія Носача. Фото: Суспільне Тернопіль

В усіх фотографів — свій напрямок: “Грань: військовий як особистість”, “Грань жорстокості та війни”, “Грань дружби та вірності” та “Грань буденності на лінії вогню”.

“Грань буденності на лінії вогню”. Роботи Христини Луцик. Фото: Суспільне Тернопіль

“Ми хотіли показати, що на війні окрім болю та руйнувань, окрім смертей також існують ще вірність і дружба, існує військовий побут, існує особистість кожного військового, існує загалом окреме життя. Бо війна — це теж життя”, — говорить волонтерка громадської організації “Ватра” Аліна Фора.

Троє авторів світлин не змогли приїхати на відкриття, бо працюють у зоні бойових дій. Одна із них — військова кореспондентка та волонтерка Анастасія Рокитна. Її фото об’єднані під назвою “Грань дружби та вірності”.

“На Донеччині дружба та вірність насичено проявляються. Там де смерть, обстріли, то народжується дійсно щось важливе, щось дуже цінне. Це є побратимство. Військові завжди бажають один одному берегти себе. Вони в ці слова вкладають багато змісту і сенсу. Під час поїздок я бачила, як вони себе поводять, як люблять тварин. Тому я вирішила це відобразити на своїх фотографіях. Я сподіваюсь, що люди відчують це тепло.
Ця виставка показує різні сторони Донеччини. Це жорстокість війни, бо це постійна смерть, загроза, обстріли. З іншої сторони тут проявляється любов, терпіння, дружба, вірність. Цей напрямок я вирішила обрати. Ця виставка, як нагадування, вона показує, що триває війна, не потрібно її сприймати одноманітно, бо вона різностороння”, — каже Анастасія Рокитна.

Організували виставку волонтери громадської організації “VATRA”. Під час неї збирають гроші на дрони для українських бійців. Задонатити можна, перейшовши за QR-кодом на банері виставки. Його розмістили при вході.

Під час виставки збирають гроші на дрони. Фото: Суспільне Тернопіль

Перед тим, як привезти світлини до Тернополя, їх показали в Краматорську та Дніпрі. Подивитися фотографії можна до 27 вересня.