Давайте зробимо так, щоб те, що сталося зі мною, не повторилося. У київській маршрутці дівчина отримала рвану травму.

Дівчина травмувала ногу, проїхавшись в автобусі.

Інцидент стався в маршрутному автобусі №302, що курсує з Вишневого до Контрактової площі.

За словами киянки, з дверей двері автобуса стирчав залізний штир, на який вона напоролася в тисняві стегном.

«Чого я точно не чекаю від ранкової поїздки на роботу – так це того, що вийду з маршрутки з двома рваними ранами і співчутливими зауваженнями перехожих про те, що у мене по колінах тече кров», – пише пасажирка в  Facebook. 

Остання поїздка на маршрутці10 вересня Juli Gurina

Коли сідаю в громадський транспорт я очікую, що мені наступлять на білі кросівки. Я готова прийняти факт крадіжки, тому завжди фіксую рукою сумку і думку про контроль свого майна. Навіть ідея того, що хтось користається можливістю ненароком притулятися до тебе не є чимсь, до чого ти колись був не готовий.

Чого я точно не очікую від ранкової поїздки на роботу — так це того, що вийду з маршрутки з двома рваними ранами і співчутливим зауваженям перехожих про те, що у мене по колінам тече кров.

Я готова змиритися з тим ідіотським відчуттям того, що ти сам погодився на акт насилля над собою — і помістив себе у переповнену маршрутку. Ти це обирав.

я НЕ готова миритися з тим, що моя безпека — це пшик для водія. А дві кроваві смуги на нозі довжиною 16 сантиметрів — це прикра випадковість, яка сталася. Я цього не обирала.

Подібно до того, як хтось викидає з балкону бичок сигарети, плюючи в очі такому ефемерному поняттю, як імовірність. Імовірність того, що бичок не долетить до асфальту, а потрапить у квартиру сусіду і здійме пожежу. Подібно до цього водій моєї маршрутки вирішив, що шматок залізної труби з необробленими кінцями, який стирчить з внутрішньої сторони дверей — це не варта уваги імовірність.

Моя «прикра випадковість» — це прихована небезпека в тих ситуаціях, коли ми думаємо, що хтось несе відповідальність. А насправді ніт.

Як сталося так, що одна поїздка маршруткою небезпечніша за мої 10 років ролерської кар’єри? Бо я не мала настільки ідіотських травм за час катання Києвом, включно з тим, що довгий час ролерів і велосипедистів взагалі не визнавали за учасників автомобільного руху.

Пишу це, тому що той шматок рваного заліза стирчав з дверей настільки ж промовисто, наскільки неможливо закрити очі на його існування. Наскільки я так само не дозволяю собі промовчати про цю ситуацію.

Найбільше «ай», що все настільки погано, що я впевнена, що не остання, хто травмувався того дня в цій відкритій консерві для м’ясорубки.
●
Оголошую одинокий пікет маршруткам.
●
Бо дуже хочеться, щоб хтось відповів за це.
Давайте зробимо так, щоб те, що сталося зі мною, не повторилося.