Фестиваль Docudays UA оголосив переможців

Стрічка розповідає про психіатра, який спеціалізується на допомозі людям, які обирають евтаназію як остаточний спосіб припинити свої страждання. Він вивчає їхню медичну історію, вислуховує життєві розповіді та, переконавшись у незмінності їхнього рішення, супроводжує їх через юридичні процедури й останні етапи асистованого відходу з життя.

У такий спосіб стрічка відкриває глибоку й делікатну розмову не лише про право людини на самовизначення щодо власного життя, тіла та свідомості, а й про хронічне нерозуміння суспільством психічних розладів та їхнього часто недооціненого впливу на якість життя.

Спеціальну відзнаку Docu/Світ присудили фільму «Майлін» (Аргентина, Франція, Румунія) режисерки Марії Сільвії Естеве.

У стрічці вражаюча й болісна історія, що порушує надзвичайно гостру тему та одну з найсерйозніших проблем сучасного суспільства — насильство щодо жінок, — розкривається як унікальне авторське висловлювання та яскравий приклад сучасного креативного документального кіно.

Головний приз конкурсу Docu/Україна здобув фільм «Не питай мене, чи я вбивала» (Румунія, Нідерланди, Німеччина, Україна) режисерки Олени Максьом.

Журі одностайно дійшло висновку, що головний приз конкурсу має отримати фільм та режисерка, які підкорили своєю радикальною авторською чесністю.

«Відверта розповідь про досвід жінки-військовослужбовиці в лавах української армії не уникає складних і часто несподівано буденних реалій життя в батальйоні. Стрічка вирізняється тонкістю спостереження, захопливою оповіддю та високою документальною майстерністю», – зауважило журі.

Спеціальну відзнаку конкурсу Docu/Україна отримав фільм «Де все зникає» (Україна, Франція) режисера Олександра Ткаченка.

Фільм створює пронизливий і незабутній портрет людини, глибоко зламаної – фізично й емоційно – досвідом, пережитим на передовій російської війни проти України. Водночас ця історія виходить далеко за межі індивідуального досвіду, перетворюючись на потужне свідчення про людську ціну війни.

Головний приз конкурсу Docu/Коротко отримав фільм «Педро Томас пояснює світ» (Іспанія) режисерки Корнеліюс Стучкус.

Стрічку відзначили за здатність через прості спостереження відкривати новий погляд на світ, за поетичність, кінематографічну витонченість і силу авторського бачення

Спецвідзнаку конкурсу Docu/Коротко присудили фільму «Сиквела» (Україна) режисерки Алли Мітюкової за чесність, емоційну силу та уважний погляд на складний процес повернення до життя після війни.

Найкращою молодою українською продюсеркою визнали Дар'ю Захарову за фільм «Ілюзія тихої ночі» режисерки Ольги Черних.

Найкращими молодими продюсерами короткого метру визнали Олексія Єрошенка, Катерину Ягодку і Аллу Мітюкову за стрічку «Сиквела» режисерки Алли Мітюкової.

Головний приз конкурсу Rights Now! отримала стрічка «Обіцянка» (Нідерланди) режисера Даана Велдхейзена.

«Наш вибір зупинився на цьому фільмі, адже він поєднує в собі виняткову кількість чеснот. Це свіжа й оригінальна кінорозповідь, що відкриває для глядача маловідомий контекст і водночас пропонує глибокий погляд на складні суспільні процеси. Стрічка є напрочуд людяною, але водночас гостро політичною», – зазначило журі.

Спецвідзнака конкурсу Rights Now! присуджена фільму «Якби голуби перетворилися на золото» (Чехія, Словаччина) режисера Пепи Лубояцкі, який переконливо демонструє, що кіно про права людини може бути не лише важливим за змістом, а й сміливим у формі, відкриваючи простір для яскравих стилістичних експериментів та оригінальних художніх рішень.

Щороку команда Docudays UA вручає нагороду обраному фільму з конкурсної програми фестивалю. Премія імені Андрія Матросова, заснована організаторами Docudays UA на честь Андрія Матросова, продюсера Фестивалю, який загинув у автокатастрофі 16 лютого 2010 року.

Премію отримав фільм «Мир для Ніни» (Україна, Швейцарія) режисерки Жанни Довгич.

Головний приз студентського журі – у фільму «Ти мене любиш?» (Франція, Німеччина, Ліван, Катар) режисерки Лани Дагер за дивовижне поєднання форми та змісту, що розкриває синтез колективного та індивідуального, уявного та реального в процесі формування національної ідентичності, пам’яті та травми.

Спеціальна відзнака студентського журі – у фільму «Безіменна» (Ірак, Франція, Катар) режисера Захраа Ґандур за глибоке й контрастне зображення трагедії жіноцтва, за протистояння маргіналізації, вкоріненої в поколіннях.

Приз глядацьких симпатій отримала стрічка «Де все зникає» (Україна, Франція) режисера Олександра Ткаченка.

Нагороду за кращий монтаж українського фільму пам'яті Віктора Ониська вручили режисеркам монтажу Світлані Залозі і Олені Максьом за фільм «Не питай мене, чи я вбивала», що балансує на межі особистого щоденника та колективного портрета витривалості українських захисників.

Читайте також: Фільм української режисерки Солоневич отримав підтримку провідних фондів Німеччини та Норвегії

Стрічки-призерки можна переглянути в глядацький день 12 червня. Запис дискусій, які відбувалися на фестивалі, можна буде подивитися у вигляді подкастів на Youtube-каналі, Apple Podcasts та у Spotify.

Як повідомляв Укрінформ, кінофестиваль Sunny Bunny представить українську ретроспективу, яка зосереджується на досвіді квір-людей в Україні, у кінотеатрі «Жовтень».

Фото: flickr

Новини культури